Звісно, що безапеляційної та єдино правильної відповіді тут бути не може. Люди збирають за 50 ц/га і сортового, і озимого ріпаку, кожен інтенсивний сорт чи гібрид, що виходить на ринок, розрахований саме на високу врожайність. Тому справу радше розглядати так: у яких випадках краще висівати сорти озимого ріпаку, а коли — гібриди?
Для початку коротко сформулюємо різницю між сортами і гібридами.
Як відомо, сортове насіння отримують у результаті природного запилення рослин, у якому беруть участь рослини одного виду. Це або перехресне запилення або самозапилення. Після цього насіннєвий матеріал відбирають із найкращих, цілковито здорових рослин, що відповідають затвердженому стандарту сорту.
Гібриди, простіше кажучи, — це схрещення двох сортових ліній, що виявляє власні позитивні якості завдяки так званому ефекту гетерозису. Коли йдеться про потужну селекційну компанію з належним фінансуванням і науковою базою відповідного рівня, перевага найкращих гібридів порівняно із сортами буде незаперечною.
Перевагами гібридного посівного матеріалу традиційно вважають високу життєздатність рослин, швидкий розвиток сходів на ранніх стадіях вегетації, нижчу норму висіву, вищий потенціал урожайності, кращу здатність відростання навесні, а також можливість максимально посилити конкретні властивості рослин — стійкість до окремих хвороб, посухи, морозів тощо.
Натомість сортове насіння має свої переваги — його можна сіяти у ранні строки, воно менш вимогливе до ґрунтово-кліматичних умов, містить більше олії, довго зберігає корисні агрономічні властивості, зрештою, воно дешевше.
Саме останній фактор упродовж останніх років стає дедалі більш актуальним серед аграріїв. Чимало хазяйновитих керівників господарств самостійно вирощують на своїх полях посівний матеріал пшениці, ячменю та сої. Тепер вони прагнуть отримувати і власний посівний матеріал ріпаку. Економічна вигода тут очевидна. Утім, певні площі ті самі господарства продовжують засівати й гібридним озимим ріпаком.
Назвемо ще одну перевагу сортового насіння, яка на перший погляд може здатися недоліком. Річ у тім, що сорт через природні особливості тяжіє ледь не до суцільного висіву. У цьому разі за нормальних умов вегетації посіви культури демонструють дуже пристойну врожайність. Якщо «стеля» густоти висіву гібридного ріпаку — 500–550 тисяч насінин на 1 гектар, то насіння сорту спокійно можна висівати до 800–850 тисяч. Фактично утворюється зелений ріпаковий килим, який чудово конкурує з бур’янами. Деякі агрономи в такому разі не вносять навіть гербіцидів, якщо поле належно оброблене.
Свого часу я спілкувався з аграрієм, який, вирощуючи сортовий ріпак перший рік, загустив посіви випадково: у землю лягло по 800 тисяч і сортових, і гібридних насінин. Отримана врожайність щиро його здивувала: сорт «влупив» за 50 ц/га, а подекуди і всі 60 ц/га. А от на гібридному полі не було на що подивитися…
Однак усі ці дифірамби сортовому озимому ріпаку можна виспівувати лише тоді, коли його посіяли в оптимальні строки у вологий ґрунт, осінь була дощовою, а зима — м’якою та сніжною… А навесні вчасно випало пару дощиків — без граду і без 20-денної пустельної спеки.
Буває ж інакше, і тоді визначальну роль може відіграти висока компенсаторна здатність рослин, якою характеризується більшість сучасних гібридів ріпаку. Себто, навіть якщо схожість рослин нас неприємно здивувала через нестачу вологи чи інші фактори, якщо рослини отримали сильний стрес, скажімо, від післядії гербіцидів, то гібридний ріпак здатен знайти «друге дихання». Зниження густоти стояння рослини сприймають як можливість для більш інтенсивного розвитку завдяки збільшенню площі живлення і можуть врятувати ріпаковий сезон для агронома. 50 центнерів на такому полі не зберете, однак 30–35 ц/га точно будуть. А це вже гроші.
Окрему увагу приділимо вирощуванню гібридів ріпаку, стійких до імідазолінів. Себто, таких, на яких можна знищувати бур’яни за допомогою ударних високоефективних гербіцидів за технологіями типу Clearfield. Ця перевага актуальна для агрономів як у посушливі, так і в дощові роки, позаяк дає змогу усунути конкурентів за дефіцитну вологу і в зародку придушити численні хвилі бур’янів, що одна за одною здіймаються у дощові сезони.
Ще одна — супутня — перевага таких гібридів: разом зі стійкістю до гербіцидів посилюється витривалість і щодо інших стресових факторів, які негативно впливають на врожайність. І тут гібридний ріпак, стійкий до імідазолінів, є оптимальним вибором для агрохолдингів, що обробляють велетенські площі і не можуть собі дозволити прорахунків, зокрема, із захистом від бур’янів.
Як бачимо, не можна стверджувати про однозначні пріоритети у вирощуванні того чи іншого різновиду насіння озимого ріпаку. Сьогодні симпатії власників господарств дедалі більше схиляються саме до сортів, адже вони потребують менших витрат на насіння і гербіцидний захист.
Однак якщо подивитися на ситуацію ширше, ця тенденція все одно змінюватиметься на користь більш поміркованого підходу. Нещодавно мені довелося побувати у господарстві на Черкащині, в якому практикують винятково високоінтенсивну і витратну технологію вирощування сільгоспкультур із застосуванням оригінальних препаратів і сучасних видів добрив. Його керівник, маючи змогу порівнювати кількарічні результати вирощування як сортового, так і озимого ріпаку, дійшов висновку, що у структурі посівів пріоритет слід надавати саме гібридам. Проте ретельно дібраним разом із домішкою так само ретельно вибраних сортів, під час вирощування яких чітко витримувати оптимальну напрацьовану технологію.
Адже ми не просто висіваємо сорт чи гібрид. Ми обираємо сорт чи гібрид, яким притаманні чітко визначені якості і які висувають конкретні вимоги до свого вирощування. Себто, ми маємо обрати саме те насіння, що нормально почуватиметься за конкретних ґрунтово-кліматичних умов, і вирощувати його за технологією, яку рекомендує виробник чи об’єктивні обставини.
Важливими факторами успіху у вирощуванні озимого ріпаку є визначення оптимальних строків сівби і пластичність рослин, яка дає змогу нормально увійти в зиму у потрібній фазі, перезимувати і рівномірно розвиватися з настанням весняно-літнього періоду.
Регулятори росту, позакореневі підживлення, вчасно проведені захисні обробки — це все складові успішного вирощування і сортів, і гібридів. Відповідно, не варто покладатися на те, що чергова новинка продемонструє якісь дивовижні результати. Як наголошують агрономи-консультанти під час семінарів: бійтеся сортів-вискочок, себто насіння, яке одного року може дати фантастичний результат, а наступного — навіть не окупить витрат на вирощування…
Відповідно, у структурі посівних площ під озимим ріпаком, на нашу думку, мають бути і сорти, і гібриди. Проте ще раз наголосимо: ретельно дібрані сорти і гібриди, вирощувані за оптимальною технологією.
Ігор ПАВЛЮК, спеціально для газети "Агробізнес Сьогодні"
