Вирощування стійких до хвороб сортів та гібридів
З метою запобігання епіфітотійного розвитку кошикової форми білої і сірої гнилей, бурої та рожевої сухої гнилей кошика тощо слід вирощувати не менше двох-трьох гібридів соняшнику з різною тривалістю вегетаційного періоду, що дасть змогу уникнути напруги під час збирання урожаю та суттєво знизити шкідливість хвороб. Практика показує, що найбільш оптимальним співвідношенням у південних районах частка середньостиглих гібридів повинна становити понад 60%, решта — ранньостиглі; у північних районах частка скоростиглих гібридів повинна займати не більше 30–40%, раньостиглих — 60–70%.
Дотримання науково обґрунтованої сівозміни. Основною вимогою у виборі попередників під соняшник є наявність у ґрунті вологи. Кращими вважаються озимі та ярі зернові культури; в зонах достатнього зволоження — кукурудза на зерно і силос, після яких ураження рослин білою і сірою гнилями, фомозом, фомопсисом тощо є незначне порівняно з іншими попередниками. До кращих слід віднести також ярі колосові, які не використовують вологу глибоких шарів ґрунту і не уражуються одними і тими ж самими хворобами, що і соняшник.
На сильно засмічених вовчком полях доцільно також вирощувати рослини-«провокатори»: кукурудзу, сою, льон, які своїми кореневими виділеннями стимулюють проростання близько 10–15% насіння паразита, але самі вони не уражуються фітопатогеном, тому проростки паразита гинуть, у результаті цього заходу відбувається суттєве очищення ґрунту від нього. В полях сівозміни доцільно також вирощувати суміш кукурудзи і соняшнику на силос із наступним раннім їх збиранням до утворення насіння на стеблах вовчка соняшнику, або посів сортів чи гібридів соняшнику, не стійких до вовчка, а потім скошування рослин через 35–40 днів після сходів, використовуючи масу на силос чи сидерат. Ефективним заходом проти вовчка є висів кукурудзи декілька років поспіль на одному полі, що в кінцевому результаті вдається спровокувати проростання 70–80% насіння вовчка і суттєво оздоровити ґрунт.
Оптимізація структури посівів культур, у якій соняшник раніше займав не більше 10% площ, давав змогу його повертати на попереднє місце через 8–10 років, що суттєво зменшувало ураження рослин вовчком, несправжньою борошнистою росою, різними гнилями. Як відомо, в останнє десятиріччя частка посівів соняшнику у більшості сільськогосподарських підприємств зросла до 20–25%, а в окремих господарствах до 40–50% від загальної структури посівних площ. Порушення системи сівозмін і зменшення ротації культур призвело до інтенсивного ураження рослин хворобами, суттєвого зростання їх шкідливості. Тому в разі запровадження короткоротаційних сівозмін слід використовувати сорти і гібриди соняшнику, які є імунними до поширених у цій ґрунтово-кліматичній зоні рас вовчка, гібриди з високою польовою стійкістю, передусім до несправжньої борошнистої роси, фомопсису, білої і сірої гнилей, фомозу, альтернаріозу та інших хвороб. Після ріпаку, сої, гороху, гречки, льону, коноплі та інших культур, які уражують збудниками білої і сірої гнилей, вертицильозним і фузаріозним в’янення та іншими хворобами, соняшник необхідно висівати через 3–4 роки. На засмічених вовчком полях повертати його на попереднє місце слід не раніше ніж через 7–8 років.
Дотримання просторової ізоляції не менше 1 км між товарними і насіннєвими посівами соняшнику та полями минулорічних посівів культури, що стримує поширення аерогенної інфекції, передусім збудників несправжньої борошнистої роси, фомозу, фомопсису, альртернаріозу та розповсюдження насіння вовчка повітряними течіями. Уникати розміщення соняшнику поруч із зернобобовими культурами, багаторічними бобовими травами, для запобігання міграції з них на посіви культури різних видів трав’яних клопів, попелиць, цикад — переносників збудників вірусних і фітоплазмових хвороб.
Вирощування соняшнику на кращих ґрунтах — супіщаних і суглинистих чорноземах і каштанових ґрунтах із нейтральною або слабокислою реакцією ґрунтового розчину (рН 6,0–6,8) сприяє оптимальному росту й розвитку рослин, їх фізіологічний стан обумовлює підвищену стійкість до хвороб.
Своєчасне і якісне проведення основного обробітку ґрунту, дотримуючись зональних систем землеробства, чим забезпечується максимальне накопичення вологи та поживних речовин у ґрунті, прискорюється гуманізація рослинних решток, розпушується ґрунт, переміщується основна маса насіння вовчка на глибину, за якої воно не проростає, знищуються бур’яни, серед яких є багато видів, що уражуються білою і сірою гниллями і сприяють їхньому поширенню.
Поверхневий обробіток ґрунту, а також мілка рілля без передплужників провокують накопичення у поверхневому шарі ґрунту значної кількості насіння вовчка. Один раз на десять-дванадцять років доцільно виконувати глибоку оранку пласта на глибину 30–35 см, на дерновопідзолистих ґрунтах — на глибину орного шару (створення «санітарного поля»), що суттєво зменшує інфекційне навантаження паразита в ґрунті.
Після зернових колосових попередників та кукурудзи проводять поліпшений зяблевий обробіток із 2-х лущень (перше — на глибину 6–8 см, через 10–12 днів — на 8–10 см). Проти коренепаросткових бур’янів застосовують гербіциди. У зонах достатнього зволоження виконують напівпаровий обробіток.
Передпосівний обробіток ґрунту направлений на розпушення і вирівнювання поверхні ґрунту, знищення бур’янів-резерваторів інфекцій багатьох збудників хвороб, створення умов для рівномірного загортання насіння соняшнику і гербіцидів, швидкого їх проростання, появи дружніх та рівномірних сходів, що підвищує їх стійкість до пліснявіння, різних гнилей.
З метою покращення рослинами фіксації атмосферного азоту, оздоровлення ґрунту і підвищення урожайності культури в передпосівну культивацію вносять у ґрунт біопрепарати: Меганіт Нірбатор, рк. (10–15 л/га), ЕМ-1 Ефективні мікроорганізми, р. (2–3 л/ га). Виконують її на глибину загортання насіння соняшнику 6–8 см разом із сівбою.
Збалансоване живлення рослин є гарантом їхньої високої стійкості до хвороб та інших несприятливих погодних чинників. Дозу та співвідношення елементів мінерального живлення встановлюють за результатами агрохімічних аналізів ґрунту. Слід пам’ятати, що одностороннє внесення високих доз азоту викликає інтенсивне ураження рослин соняшнику несправжньою борошнистою росою, іржею, альтернаріозом, фомозом тощо.
Фосфорні та калійні добрива вносять під оранку, азотні — навесні під культивацію. Соняшник дуже чутливий до нестачі бору, за його дефіциту в ґрунті суттєво знижується стійкість рослин до грибних і бактеріальних хвороб. Необхідну дозу бору вносять у ґрунт або проводять листове підживлення.
Сівбу соняшнику здійснюють лише високоякісним насінням. У насіннєвому матеріалі не допускається наявність склероціїв збудників білої і сірої гнилей, насіння вовчка, насіння, ураженого фомопсисом, бурою та рожевою сухою гнилями, збудником бактеріозу стебел і кошиків.
Проти зовнішньої та внутрішньої інфекцій альтернаріозу, білої та сірої гнилей, несправжньої борошнистої роси, фомопсису тощо проводять зволожене протруєння або інкрустацію насіння із використанням одного з протруйників на основі діючих речовин: диметоморфу, з. п. (Акробат, 2 кг/т); карбендазиму, в. с. (Колфуго Супер, 2,0 л/ т); карбендазиму, к. с. Дерозал 500 SC– 1,5 л/ т; клотіанідину + флуопіколіду + флуоксастрорбіну, тн (Модесто Плюс 510 FS — 8,0л/т); металаксилу-М, т. к. с. (Апрон XL; Металакс FS, тн — 3,0 л/ т); тираму, к. с. (ТМТД, 4,0–5,0 л/ т); тираму + металаксилу-М + тіабендазолу, тн (Фаер — 2,5–3,0 л/ т); флудиоксонілу, тн (Максим 025 FS, 5,0–6,0 л/ т); флудиоксонілу + металаксилу-М, т. к. с. (Максим XL 035 FS — 6,0 л/ т). Вибір протруйника проводиться на основі даних фітоекспертизи насіннєвого матеріалу.
Протруювання насіння або його інкрустацію слід поєднувати з обробкою його добривами, біопрепаратами, регуляторами росту рослин. Скажімо, на соняшнику вона підвищує стійкість молодих рослин до хвороб та інших стресових чинників, суттєво зростає урожайність, покращується якість продукції.
З метою підвищення фіксації атмосферного азоту під час протруєння насіння слід додати біопрепарат «Біокомплекс-БТУ, р. (3,0–6,0 л/ т), Біокомплекс АТ, р. (0,5–1,5 л/ т) тощо, а для мобілізації важкодоступного фосфору з ґрунту біопрепарати: Альбобактерин, р. (30 мл на гектарну норму насіння), Різофос Лік, р. (2 л/ т) + 200 мл. Премакс.
Сіють соняшник у добре прогрітий ґрунт, коли температура на глибині 8–10 см досягне 10–12ºС. Сівба в холодний ґрунт сприяє масовому ураженню насіння і проростків пліснявінням, кореневими гнилями, фузаріозом і є причиною суттєвого зрідження посівів, зниження продуктивності рослин.
Сіють гібриди соняшнику пунктирним способом із шириною міжрядь 70 см сівалками точного посіву, що забезпечує добре провітрювання посівів і тим самим обмежується тривале збереження краплинної вологи на рослинах, унеможливлюється швидке проростання спор та інтенсивне зараження рослин збудниками хвороб. Відстань між рослинами в рядку має бути рівномірною, як і рівномірне загортання насіння на однакову глибину, що обумовлює одержання дружніх, вирівняних сходів, без ознак ураження пліснявінням, білою і сірою гнилями, альтернаріозом тощо.
У вологий шар ґрунту насіння соняшнику загортають на оптимальну глибину 3–5 см. 3агортання глибше за 6 см призводить до зниження польової схожості й ураження насіння та проростків пліснявінням та іншими хворобами. Найкращий фітосанітарний стан посівів соняшнику і високий урожай гібридів буде досягнутий за умов дотримання рекомендованої густоти стояння рослин на 1 га залежно від гібриду та зони.
Сівбу соняшнику можна поєднувати за необхідності з одночасним внесенням у рядки мінеральних добрив і мікроелементів.
Догляд за посівами соняшнику включає коткування поля після сівби, знищення ґрунтової кірки за допомогою до- і післясходового боронування (за умов, коли не застосовували гербіциди) і 2–3 міжрядні розпушування, за яких створюються оптимальні умови для проростання насіння, появи дружніх сходів, росту і розвитку рослин, підвищення їх стійкості до хвороб.
Боротьба з вовчком соняшниковим
Систематичний нагляд за фітосанітарним станом соняшникових полів та здійснення необхідних захисних заходів. Своєчасне знищення бур’янів у полях сівозміни, серед яких є сприйнятливі види до ураження вовчком, що буде унеможливлювати накопичення інфекції паразита в ґрунті.
У насіннєвих посівах соняшнику обов’язково вибраковують та знищують рослини, уражені вовчком соняшниковим.
На ділянках гібридізації першу фітопрочистку виконують у фазі 3–4 пар справжніх листків. Всі виявлені уражені рослини несправжньою борошнистою росою і бактеріальним в’яненням видаляють з поля та знищують, що обмежує поширення первинної інфекції із дифузноуражених рослин. Другу — перед цвітінням: видаляють із посівів всі рослини, уражені несправжньою борошнистою росою, білою і сірою гнилями, вертицилльозним, фузаріозним і бактеріальним в’яненням та іншими хворобами; третю фітопрочистку здійснюють перед збиранням урожаю, видаляють із посівів всі рослини, уражені пізньою формою прояву несправжньої борошнистої роси та гнилями кошиків.
Після проведення першої фітопрочистки ділянки гібридизації соняшнику (фаза 3–4 пари справжніх листків) профілактично обприскують проти хвороб одним із фунгіцидів на основі діючих речовин: азоксістробіну + дифеноконазолу, кс (Амістар Голд 250 SC- 0,5–1,0 л/ га); азоксістробіну +епосиконазолу, кс (Спіріт, 0,5–0,7 л/ га); азоксістробіну + ципроконазолу, к. с. (Амістар Екстра 280 SC — 0,75–1,0 л/ га); азоксістробіну +флутриафолу, кс (Арбалет — 1,0 л/ га); карбендазиму, к. с. (Дерозал 500 SC- 0,5 л/ га); дімоксістробіну + боскаліду, к. с. (Піктор — 0,5 л/ га); пікосістробіну, к. с. (Аканто, 1,0 л/ га); пікосістробіну + ципроконазолу, к. с. (Аканто Плюс 28–0,5–1,0 л/ га); піракластробіну, к. е. (Ретенго — 0,75 л/ га); пропіконазолу + прохлоразу, к. е. (Бампер Супер, Імпера Голд — 1,0–1,5 л/ га); протіоконазолу + флуопіраму, се. (Пропульс 250 SE — 0,8–1,0 л/ га); піраклостробіну, к. е. (Ретенго — 0,75 л/ га); тебуконазолу + азоксистробіну, к. с. (Кустодія- 1,0–1,2 л/ га); тебуконазолу + трифлоксістробіну, к. с. (Коронет 300 SC — 0,6–1,0 л/ га); тебуконазолу + прохлоразу, ев (Замір, Супрім — 1,0–1,5 л/ га); фенамідону + пропамокарб гідрохлориду, к. с. (Консенто 450 SC — 1,7–2,0 л/ га); тіофанат-метилу, к. с. (Топсін-М 500–1,2–1,4 л/ га); флутріафолу + карбендазиму, к. с. (Імпакт К — 0,8–1,0 л/ га); фосетил алюмінію, з. п. (Альєтт 80 WP — 1,5–2,0 кг/ га; Ефатол — 2,0 кг/га); ципродинілу, в. г. (Хорус 75 WG — 0,75 кг/га); цимоксанілу + фамоксадону, в. г. (Тайтл 50, Танос 50–0,4–0,6 кг/ га). Вибір фунгіциду здійснюється за даними моніторингу фітосанітарного стану посівів і спектра захисної дії препарату.
У зонах високої шкідливості білої та сірої гнилей, несправжньої борошнистої роси, фомозу, фомопсису, альтернаріозу ефективним заходом проти хвороб є проведення двох профілактичних обприскувань посівів соняшнику фунгіцидами: перше — у фазі 4–6 листків або за висоти рослин 60–80 см, друге — на початку бутонізації.
Обробку рослин фунгіцидами слід поєднувати з позакореневим підживленням одним із добрив, біопрепаратів і регуляторів росту, що підвищує стійкість їх до хвороб та насіннєву продуктивність.
За прогнозу епіфітотійного розвитку білої і сірої гнилей, з метою обмеження інфекції в осередках виявлених хвороб і запобігання їх подальшого розповсюдженню, на початку цвітіння рослин посіви соняшнику слід обробити одним із рекомендованих фунгіцидів. За необхідності через два тижні обприскування посівів повторюють.
Своєчасно знищувати падалицю соняшнику в полях сівозміни, резерватора інфекції багатьох збудників хвороб та вовчка. Виконання цього заходу зменшує запас насіння паразита в ґрунті на 10–15%.
Вирощування соняшнику за виробничими системами Clearfield® та Clearfield® Plus (Програма Solguard компанії «Сингента»), застосування яких знищує всі наявні раси в польовій популяції вовчка. За гербіцидною технологією Clearfield® вирощують лише стійкі гібриди соняшнику до гербіциду Каптора (НК Фортімі, Коломбі, НК Неома, НК Ададжіо, СИ Діамантіс, РЖТ Кллейтон та ін.). За технологією Clearfield® Plus культивують лише стійкі гібриди соняшнику (СИ Розетка КЛП, СИ Неостар КЛП, СИ Каптана тощо) до гербіциду Каптора® Плюс. Вирощування їх дає можливість контролювати поширення бур’янів та вовчка в посівах соняшнику на ранніх етапах вегетації й отримувати високі врожаї культури.
Проти вовчка застосовують також біологічний метод контролю. Для знищення паразита використовують муху фітомізу, личинки якої пошкоджують його стебла та насіння.
З метою прискорення достигання і просушування насіння на корені, зменшення ураження кошиків і насіння білою, сірою, сухою та бактеріальною гнилями застосовують десикацію посівів. Соняшник десикують, коли у 50–60% рослин корзинки стають жовтими, 20–30% — з бурими краями і в 10–20% — корзинки бурі за середньої вологості насіння 25–30% і не більше 35%.
Для цього використовують один із дозволених десикантів:
- за 6 днів до збирання — Альфа-Дикват, в. р. к. (2,0–3,0 л/ га), Баста 150 SL, р. к. (2,0 л/ га), Бомбер, в. р. к. (1,5–2,0 л/ га), Бумеранг, в. р. (1,5–2,5 л/ га), Везувій, в. р. к. (2,0–3,0 л/ га), Десикант, р. к. (2,0–3,0 л/ га), Десикаш, р. к. (2,0 л/ га), Диква-стар, в. р. к. (2,0–3,0 л/ га), Диктор, в. р. к. (2,0–3,0 л/ га), Дозрівач, рк (2,0–3,0 л/ га), Лайфлайн, рк (1,5–2,0 л/ га), Реглон Ейр 200 SL, р. к. (1,0–2,0 л/ га), Реглон Супер (2–3,0 л/ га), Реглон Спектрум 150 SL, рк (2,0–3,0 л/ га), Реглон Форте, рк (1,5–2,25 л/ га), Ретро 150 SL, рк. (2,0–3,0 л/ га), Скорпіон, в. р. к. (2,0–3,0 л/ га), Слуга, рк (2,0–3,0 л/ га), Совела, р. к. (2,0 л/ га), Спека, в. р. к. (2,0–3,0 л/ га), Суховій, в. р. (1,5–2,5 л/ га), Юстон, в. р. к. (2,0–3,0 л/ га);
- за 11 днів до збирання — Віасат Зоря, в. р. (3,0 л/ га), Вулкан Плюс, в. р. (3,0 л/ га), Гліфос Супер, в. р. (2,4 л/ га), Деліт, р. к. (1,5–2,0 л/ га), Домінатор 360, р. к. (3,0 л/ га), Домінатор Мега, в. р. (2,0 л/ га), Екстраклін 607 р. к. (2,4 л/ га), Клінік, в. р. (3,0 л/ га), Райдон, в. р. (3,0 л/ га), Раундап Екстра, в. р. (2,4 л/ га), Раундап Макс, в. р. (2,4 л/ га), Раундап Проактив, рк (3,0 л/ га), Річард, в. р. (3,0 л/ га), Суперклін 480, р. к. (3,0 л/ га);
- за 14 днів до збирання — Агрощит Супер, р. к. (1,7–1,9 л/ га); Гліфосатін, в. р. (2,0–3,0 л/ га), Космік, в. р. (3,0 л/ га), Рауль, в. р. (3,0 л/ га).
Вологість насіння після десикації зменшується до 12–16%. Вона припиняє розвиток сірої та білої гнилей, пліснявіння та інших хвороб на кошиках і насінні, в тому числі і в дощову погоду, дозволяє прискорити збирання культури, не зменшуючи його врожаю та виходу олії.
Збирання врожаю починають за господарської стиглості, коли в посівах соняшнику переважають рослини (75–85%) з бурими і сухими кошиками, а вологість його становить 12–14%. На полях, де виявлено фомопсис, збирання соняшнику необхідно проводити на низькому зрізі стебел, а післязбиральні рештки ретельно подрібнювати і глибоко загортати в ґрунт.
Свіжозібране насіння соняшнику повинно бути відділене від решток і насіння бур’янів, для тривалого зберігання (насіннєвий матеріал) його вологість доводять до 7%, а товарного — до 12%.
Після збирання соняшнику проведення зяблевої оранки з ретельним загортанням післяжнивних залишків, що сприяє швидкій їх мінералізації і суттєво обмежує джерело інфекції багатьох збудників хвороб та чисельність шкідників.
Іван МАРКОВ, канд. біолог. наук, професор НУБіП України
