Пріоритетний розвиток агропромислового комплексу як найважливішого гарантапродовольчої безпеки і соціально-економічної стабільності суспільства передбачає створення умов для нарощування обсягів виробництва сільськогосподарської продукції до рівня, необхідного для задоволення науково обґрунтованих норм харчування. Але одним із факторів, які стримують ріст виробництва, є вплив комплексу бур’янів на компоненти агроценозу.
Питання забур’яненості посівів сільськогосподарських культур наразі в Україні є нагальним і досі не вирішеним, набираючи масштабів національної проблеми.
На орних землях в останні роки стали масовими багаторічні види бур’янів: осот рожевий (Cirsium arvense L.), осот жовтий(Sonchus arvensis L.), берізка польова(Convolvulus arvensis L.), пирій повзучий(Elymus repens (L.) Pal. Beauv.)та інші види. В зоні Степу поширюються небезпечні багаторічники гірчак рожевий (степовий) (Acroptilon repens (L.) DС.(карантинний вид), сорго алепське (гумай) Sorghum halepense (L.)(карантинний вид) тощо. На сьогодні більш як 2/3 площ орних земель мають різні ступені забур’янення багаторічними видами бур’янів. Їх чисельність коливається від 0,3-5,0 до 40-100 шт/м2 .
Масові і поширені на орних землях практично в усіх ґрунтово-кліматичних зонах України такі однорічні види бур’янів, як лобода біла Chenopodium album L., щириця звичайна (загнута) Amaranthus retroflexus L., паслін чорний Solanum nigrum L., амброзія полинолиста Ambrosia artemisiifolia L.(карантинний вид), гірчак березковидний Poligonum convolvulus L., півняче просо Echinochloa crus-galli (L.) Pal.Beauv., мишій сизий Setaria glauca (L.) Pal.Beauv., злинка канадська Erygeron canadensis L.та багато інших.
Потенційно бур’янами здатні бути більш ніж 1500 видів трав’янистих рослин в Україні!
Осот рожевий як проблемний бур’ян широко зустрічається у посівах сільськогосподарських культур. Формуючи добре розвинену кореневу систему, він перший використовує умови живлення, які людина створює для культурних рослин, забираючи у них вологу і поживні речовини. Особливо збільшується шкідливість у засушливі роки.
Цей бур’ян розповсюджений у посівах зернових культур, зокрема, у вівсі, пшениці, житі, просі. Забур’янює посіви гречки, гороху, сої, сорго, кукурудзи, соняшнику, льону, ріпаку, люпину, люцерни, конюшини, тонконогу, бромуса, лядвинцю. Осот рожевий може бути присутнім у бур’янових угрупуваннях багатьох овочевих культур, садових насадженнях, а також на необроблюваних землях.
Ступінь забур’янення багаторічними бур’янами є посереднім показником рівня культури землеробства та економічного стану країни. Тому в Україні, Естонії, як і в інших країнах СНД, сьогодні відмічається збільшення рівня присутності осоту на полях. Стратегія контролю його в агрофітоценозах, виходячи з біологічних особливостей, полягає у застосуванні комплексу заходів у межах прийнятої системи землеробства, який забезпечує не лише зменшення рівня його присутності в гербокритичний період культур, а й регулювання репродуктивної генеративної та вегетативної здатності популяції.
При сильному забур’янені осотом рожевим посівів спостерігається значна втрата врожаю. Так, у посівах ярої чи озимої пшениці втрати врожаю можуть сягати 45%; ячменю - 73% ; вівса - 45%, ріпаку - 60%.
Деякі вчені відносять осот рожевий до проблемних бур’янів не лише в посівах зернових культур, а й деяких просапних, зокрема, цукрових буряків. На думку інших, вище згаданий бур’ян у посівах цієї культури за рахунок інтенсивного і глибокого основного обробітку грунту не є проблемою. Якщо посіви пшениці, попередника цукрових буряків, слабо забур’янені осотом рожевим, то за рахунок глибокого основного обробітку грунту і проведення подальших культивацій він є безпечним. У разі, якщо поле попередника цукрових буряків сильно забур’янене осотом рожевим, то навіть інтенсивна система обробітку грунту не спроможна контролювати присутність бур’яну. Тоді втрати врожаю цукрових буряків, за даними іноземних дослідників, можуть становити від 9 до 54%.
Осот рожевий - бур’ян, який важко піддається контролю. Тому у такому випадку важливо поєднувати агротехнічні методи з хімічними. Знищити осот можуть лише хімічні речовини, які володіють системною дією і проникають у кореневу систему. На сьогодні є величезна кількість препаратів, які негативно впливають на ріст і розвиток осоту рожевого. В основному використовують препарати на основі клопіраліду, гліфосату, хлорсульфурону, бентазону, МСРА та 2,4-Д.
У традиційних технологіях економічно доцільний і надійний контроль осоту рожевого забезпечує поєднання лущення, глибокої оранки й обприскування баковою сумішшю 2,4-Д + Раундап.
Осот жовтий польовий найбільшої шкоди завдає посівам зернових, просапних культур, а також зернових культур суцільного посіву, кукурудзі, соняшнику, цукрових буряків, овочевих культур. Крім того, завдає шкоди у садах, виноградниках, особливо, якщо гербіцидами знищуються інші види бур’янів.
Присутність у посівах культури осоту жовтого знижує урожайність озимої пшениці. Якщо на одному квадратному метрі в посівах пшениці зустрічається 3-15 сходів цього бур’яну, то в подальшому це зумовить зниження урожаю на 4,5-7%. Розрахунки показують, що застосування гербіцидів економічно вигідне вже при наявності 8 шт\м2 осоту жовтого.
Осот жовтий завдає великої шкоди посівам вівса. Втрати урожаю можуть сягати 58%. При сильному забур’янені осотом (понад 10 шт\м2) посівів ярої пшениці її урожайність знижується на 27,4%, при середньому (5-10 шт\м2) - на 13,4%, при низькому (менше 5 шт\м2) - на 4,5% у порівнянні з незабур’яненими посівами.
Осот жовтий - це багаторічний коренепаростковий бур’ян, який в основному розмножується вегетативно. Ефективними для його контролю будуть системні гербіциди, діючими речовинами яких є MCPА, 2,4-Д, гліфосат, клопіралід, трибенурон, трифлусульфорон.
У мінімальній чи нульовій системах обробітку грунту на посівах ріпаку ефективним є застосування гербіцидів з діючою речовиною клопіралід.
Цей бур’ян у посівах льону добре контролювався також такими післясходовими гербіцидами з діючою речовиною бентазон і клопіралід.
За довготривалої і теплої осені, достатньої кількості вологи осот жовтий відростає після збору зернових, тому в цих умовах ефективним є осіннє застосування гербіцидів.
Берізка польова зустрічається майже у багатьох країнах. Широко поширена в помірному, субтропічному і тропічному поясах земної кулі, у Європі (від Ісландії до Греції та від Португалії до Росії.). В Україні розповсюджена в усіх грунтово-кліматичних зонах.
Берізка польова є проблемним видом у посівах пшениці, ячменю, кукурудзи, бобів, цукрових буряків, картоплі, люцерни, а також є бур’яном пасовищ та городів.
Втрати врожаю зернових колосових та зернобобових культур від її впливу можуть сягати залежно від рясності - 20-80%. Дослідження впливу рясності цього виду на урожайність сільськогосподарських культур показали, що присутність у посіві озимої пшениці 140 шт/м2 зумовила зниження урожайності культури на 56%; ячменю при забур’яненості 65 шт/м2 - - на 92%, а гороху при 100 шт/м2 - на 74%. При цьому відмічалося не лише зниження урожайності, а й погіршення посівної якості насіння культур. Зменшується кількість зерен у колосі, маса 1000 насінин, швидкість їх проростання та схожість.
У зв’язку з тим, що берізка польова, обвиваючи стебла культури, здійснює на неї додатковий механічний тиск, рівень її шкідливості вищий, ніж у решти бур’янів.
На посівах цукрових буряків втрати врожаю від берізки польової та осоту рожевого залежно від рівня присутності становили 9-54%.
Хімічним методом він найнадійніше контролюється загально винищувальними препаратами на основі гліфосату при застосуванні їх у період відсутності культур на полі або в насадженнях багаторічних плодових дерев.
Довготривалий контроль багаторічної кореневої системи гербіцидами набагато складніший. Лише окремі з них, такі як гліфосат, імазапір мають певний вплив на кореневу систему.
Для підвищення ефективності контролю з Convolvulus arvensis використовують суміші препаратів. У зернопаровій сівозміні більш ефективний контроль забезпечують суміші піклораму з 2,4-Д та дикамбою, ніж суміші гліфосату з 2,4-Д і дикамбою. Але для ефективної дії піклораму потрібна волога.
Берізка польова є стійкою до гербіцидів триазинової групи та бромоксинілу.
Загалом вважається, що для ефективного знищення сходів, що проросли з насіння, та проростків кореневої системи доцільно застосовувати препарати: піклорам, 2,4-Д, MCPA, дикамба і гліфосат. Окрім цих препаратів, берізка польова чутлива до базаграну, зенкору, гоалу 2Е у нормі 0,5-1 л/га.
Берізка польова є середньочутливою до трефлану, ептаму, стомпу. Використання флуроксипіру пригнічує розвиток Convolvulus arvensis. За своєю ефективністю він не поступається гліфосату, сульфосату, глюфосінату і MCPA. Флуроксипір також можна застосовувати у суміші з іншими гербіцидами.
Ефективний контроль багаторічних коренепаросткових бур’янів у посівах озимої пшениці забезпечує застосування бакової суміші 2,4-Д + MCPA. З грунтових препаратів на надземну частину впливає також і трифлуралін.
Таким чином, гарантування продовольчої безпеки країни і використання експортного аграрного потенціалу можливе лише за умов стабільного розвитку агропромислового комплексу та ефективного використання земельних угідь, що вимагає очищення орних земель від значної присутності бур’янів.
