Перші досвіди експериментів із впровадження точних технологій у господарствах здебільшого спрямовують саме на «королеву полів». Для цього є певні резони. По-перше, кукурудза — просапна культура з чітко визначеними міжряддями і ретельно прорахованою кількістю насінин. Тому з нею набагато простіше працювати. Та й ефективність того чи іншого агрозаходу завжди чіткіше помітна на кукурудзі. По-друге, інтенсивна технологія вирощування кукурудзи потребує використання елітного дорогого насіння, дієвих брендових препаратів і великої кількості мінеральних добрив. Себто, значних витрат, скорочення яких бодай на 5% відразу помітно позначається на собівартості кожної тонни зерна. Ясна річ, зростання врожайності культури на ті ж таки 5% — вельми відчутний і приємний фінансовий виграш для агровиробника. Адже йдеться про принаймні 5–7 додаткових центнерів на кожному із сотень чи навіть тисяч гектарів. Це добрі гроші.
Ми зараз не говоритимемо про багаторічне накопичення даних, складання карт урожайності, вегетаційні індекси й інші речі, важливі для точного землеробства. Це вже, як кажуть, вищий пілотаж. Радше поговоримо про елементарні речі, завдяки яким будь-яке господарство здатне доволі відчутно покращити рентабельність вирощування «королеви полів».
Звісно, не на рівному місті. Адже, якщо хочемо вирощувати кукурудзу за всіма правилами точного землеробства, мусимо мати сучасну сівалку із можливістю відключати секції та хороший трактор з автопілотом, причому бажано не з простим підрулюванням, а систему з електромотором, що працює за точними координатами, Автопілот дає змогу забути про похибки під час руху трактора і розворотів. Сівалка йде як слід, унеможливлюючи перекриття чи ймовірні перекоси, себто вплив людського фактора чи несприятливих умов роботи. Це підвищує продуктивність праці і забезпечує головне — якість сівби.
«Нафарширований» у такий спосіб трактор ідеально поєднується із сучасною сівалкою, оснащеною системою відключення секцій. В ідеалі — здатною провадити диференційований висів. Перша і найпростіша функція дає змогу уникнути перекриттів, повторних проходів, нормально посіяти на краях поля. Відповідно, отримаємо певну економію посівного матеріалу. Цифри такої економії цілком традиційні. Мені доводилося спілкуватися з головними агрономами різних господарств — від великих агрохолдингів до середніх із площею до 2 тис. га. Усі вони наводять усереднені цифри — 3–5% економії посівного матеріалу кукурудзи. Ніби й небагато, та якщо помножити, скажімо, на 1000 га, можна заощадити грошенят на те, щоб декілька тракторів оснастити найдосконалішою системою автоматичного водіння. Додамо ще й аналогічну економію на припосівному внесенні добрив. Якщо це, наприклад, сульфат амонію в нормі 70 кг/га, заощаджуємо 3–4 кг на кожному гектарі. Дрібничка? Але разом також виходить непогана сума.
Технологія диференційованого висіву кукурудзи потребує певного накопиченого досвіду в господарстві ширшого впровадження точних технологій. Однак і економія посівного матеріалу й інших витрат буде набагато більш відчутною.
Усі знаємо, що кукурудза потребує особливо уважного ставлення до норм висіву на кожному полі. Додамо — на кожній ділянці поля. Є ділянки, де можна сміливо сіяти 70–75 тисяч одиниць, а є такі незручні клаптики, на яких вистачить і 50 тисяч насінин. На практиці без точного землеробства це визначають так: «Тут сій 60 тисяч, а тут — 72!».
Без належного електронного оснащення норми висіву іноді можуть «гуляти», що призводить або до перевитрати посівного матеріалу, або до недобору врожаю. Сучасна сівалка з необхідним оснащенням чітко витримує задану норму, і це дає агроному впевненість, що все добре. Як стверджував цього літа власник господарства на Сумщині, який другий рік поспіль сіяв кукурудзу новим агрегатом: «Нарешті ми знаємо, що коли сіємо 72 тисячі, то це 72 тисячі, а не 70 або 75!»
Переваги диференційованого висіву саме на кукурудзі починаються з об’єктивного зонування полів господарства. Не будемо зараз розповідати про необхідність ретельних аналізів ґрунтів за купою показників починаючи із вмісту елементів живлення і завершуючи рівнем pH та електрокондуктивності. Так само не говоритимемо про карти врожайності, що їх складають за допомогою зернозбиральних комбайнів, обладнаних спеціальними датчиками; про вегетаційні індекси й чимало інших споріднених факторів.
Наголосимо лишень на тому, що більш-менш об’єктивно поділити власні поля на різні ділянки за показником родючості може будь-який власник чи агроном. Там улоговина і ближче до води, а тут узвишшя — сухіше і більше шкодять суховії тощо. Тут чорноземи — хоч на хліб намащуй, а тут раптом — піски. Відповідно, кожне поле можна або залишити як є, якщо воно однорідне, а можна поділити навіть на три-чотири ділянки. І на кожній ділянці виставити окрему норму висіву насіння — умовно від 55 тисяч насінин до 75–80 тисяч. Якщо раніше ми встановлювали усереднену норму, скажімо, 70 тисяч насінин і мали в одному місці загущені рослини, а в іншому — навпаки, недобирали врожай, то тепер маємо змогу заощадити на посівному матеріалі кукурудзи і припосівних добривах, витиснувши максимум із найкращих ділянок. А це вже дуже добрі гроші.
Диференційоване внесення добрив під кукурудзу — це вже насправді вищий пілотаж. Ідуть до нього довго й нудно, поступово накопичуючи та знову й знову перевіряючи дані аналізу ґрунтів. Та справа того варта — на одному весняному внесенні карбаміду можна заощадити відсотків 20–25%. Не кажучи вже про NPK, хлорид калію тощо. Спеціальні «лійки» упевнено рухатимуться полем, подаючи на кожен гектар і навіть кожен квадратний метр рівно стільки міндобрив, скільки розрахував агроном.
Повторимося, аби до цього прийти потрібно витрати купу часу, нервів та кошту, однак враховуючи велику потребу «королеви полів» у мінеральному живленні економічний виграш тут може бути колосальним. Як завдяки реальній економії добрив, так і загальному зростанню врожайності.
Не забуваймо й про такі неабиякі переваги точного землеробства під час сівби кукурудзи, як можливість чітко працювати із широкозахватними посівними комплексами на високих швидкостях. Якщо пускаємо в поле 24-рядну сівалку, яка до того ж має рухатися не ідеальним рельєфом, то цілком розуміємо всі ризики. Десь якийсь сошник не впишеться у загальну конфігурацію, другий заб’ється, там — підуть «двійники»… Загалом ніби непогано, але втрати неминучі. Точна навігація руху разом із ретельним контролем висіву дадуть змогу контролювати процес, уникаючи просівів, перекриттів та інших недоліків.
Це особливо важливо, коли сіємо кукурудзу не на швидкості 8 км/год, як рекомендують підручники з агрономії, а з цілком робочими 14–16 км/год. На цій швидкості сівалка має точно класти по одній насінині на задану глибину із заданим інтервалом, і так само відлагоджено має працювати система припосівного внесення мінеральних добрив. Тут точні технології хоч і не гарантують стовідсоткового захисту від проблем, однак дають змогу істотно знизити ризики завдяки якості сівби й ефективності використання елітного посівного матеріалу.
Ще одна перевага такого підходу на кукурудзі — маємо всі можливості отримати більш-менш дружні сходи, отже, своєчасно провести технологічні операції підживлення і захисту посівів «королеви полів» і зібрати її з оптимальною вологістю. А тоді й суттєво менше витрат на післязбиральну доробку зерна.
Отже, застосування навіть найпростіших елементів точного землеробства у поєднанні із сучасними посівними агрегатами й тракторами, що обладнані системами автоматичного водіння, дає змогу підвищити рентабельність вирощування кукурудзи від 5 до 10%. Якщо ж підемо далі й рік за роком впроваджуватимемо більш складні елементи, у тому числі повноцінний аналіз ґрунтів і диференційоване внесення добрив, то можемо розрахувати на набагато вищі показники рентабельності. І в цьому плані, на нашу думку, з «королевою полів» не зрівняється жодна інша культура.
Ігор ПАВЛЮК, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
