Соняшник справедливо вважається калієфільною культурою. При цьому його потреба у калії є настільки високою, що «квітка сонця» дістає цей елемент навіть із найбільш складнодоступних сполук, котрі зазвичай вважаються непродуктивними в плані забезпечення посівів калієм. Не в останню чергу завдяки цій властивості культура чудово себе показує на півдні України, з його насиченими калієм чорноземами, що частково компенсує інші чинники, котрі можуть негативно впливати на врожайність.
Разом із тим, соняшник — це не та культура, яка здатна «хапонути» половинну потребу в калії в певній фазі розвитку і на тому заспокоїтися. Специфіка потреби «квітки сонця» у цьому елементі живлення полягає у постійному його помірному споживанні. Це необхідно враховувати, вирощуючи на тих грунтах, у яких калій у сполуках із тих чи інших причин є заблокованими чи особливо складнодоступним.
Зауважимо, що до специфічно калійних добрив у вітчизняних аграріїв нечасто доходять руки чи гаманці, а тому основне осіннє внесення цього елементу під соняшник найчастіше відбувається у вигляді NPK. Такі добрива далебі не завжди віддають більшу частину елементів живлення, що містяться у їх складі, а тому дедалі частіше агрономи звертають увагу на легкорозчинні комплексні добрива, що можуть вноситися і навесні.
Ми ще повернемося до калійного живлення соняшнику, однак наразі наголосимо на тому, що воно буде неможливим без повноцінного забезпечення посівів «квітки сонця» фосфором. Фосфор — це елемент живлення, завдяки якому соняшник має змогу сформувати потужну кореневу систему, котра витягуватиме із грунту необхідні рослинам речовини, в тому числі налагодить безперебійне постачання калію. Саме тому навесні за інтенсивної технології вирощування соняшнику обов’язковим є передпосівне чи припосівне внесення фосфоровмісних добрив, таких, скажімо, як суперфосфат, амофос чи сульфоамофос. Нормальне забезпечення посівів «квітки сонця» цим елементом живлення дозволить запустити усі необхідні для формування високої врожайності процеси. Цікаво, що основне споживання фосфору цією культурою відбувається від появи сходів до цвітіння. Відповідно, вже від початку соняшнику потрібне доступне фосфорне живлення. Надалі ж цей елемент накопичуватиметься у насінні, і від його достатньої наявності залежатиме багато факторів, у тому числі вага насінин та якість олії.
Ясна річ, вирощування соняшнику є неможливим без збалансованого азотного живлення. Ключове поняття у цьому разі тут — збалансоване живлення. Ця культура не потребує стільки азоту як, скажімо, кукурудза. Навпаки, надмірна кількість азоту працюватиме на негативний результат і може призвести до низки неприємних явищ, таких як, наприклад, вилягання посівів. Аналогічно до фосфору найбільша потреба в азоті у рослин соняшнику виявляється у період вегетації до цвітіння. Після цього він рухається по рослині у формі амінокислот.
Однак наголосимо на тому, що норми внесення азоту на посівах соняшнику мають чітко контролюватися, не перевищуючи за звичайних умов показника 50–80 кг діючої речовини. Втім, такі речі ліпше розраховувати, орієнтуючись на показники аналізу грунтів. Наголосимо лишень на тому, що правильно розрахована доза азоту сприятиме таким позитивним явищам, як закладання вищого врожаю та повільнішому старінню листового апарату рослин.
Застосування хлоровмісних добрив для соняшника може негативно вплинути на азотне живлення соняшнику, оскільки хлор ускладнює споживання рослинами цього елементу в нітратній формі. Саме тому у жодному разі не варто давати під цю культуру хлорвмісні добрива навесні, за можливості віддаючи перевагу комплексним імпортним добривам. Весняне живлення — річ вельми специфічна та відповідальна, яку можна охарактеризувати відомим прислів’ям про дорогу ложку до обіду. Тому краще дати меншу кількість дорожчих добрив, аніж більшу дешевших, однак менш ефективних.
Для такої калієфільної культури, як соняшник іноді досить складну проблему становить пошук балансу поміж вмістом у грунті калію та магнію. Ці елементи живлення мають схильність до взаємного витіснення, а тому на багатих калієм грунтах обов’язково слід вносити магній під передпосівний обробіток (краще у вигляді сульфату магнію), провадити обробку насіння мікроелементами та провести хоча б одну позакореневу обробку магнієм. Це особливо актуально на піщаних чи кислих грунтах. Дефіцит магнію призводить до сповільнення росту рослин соняшнику, пожовтіння листя та інших неприємних моментів, включаючи зниження маси тисячі насінин, котрі помножать на нуль усі зусилля агронома отримати достойний врожай.
Втім, беззаперечним фаворитом агронома в плані організації нормального мінерального живлення соняшнику, окрім трійці макроелементів, повинен бути бор. Його вміст у грунті не має бути нижчим аніж 5 мг/кг. При цьому нестача бору найчастіше не може бути компенсована навіть органікою. Ключові моменти потреби «квітки сонця» у борі — фаза появи 5 листка та цвітіння. Саме тоді гостро необхідним є позакореневе підживлення посівів соняшнику бором у нормі не менш аніж 1 кг/га. Дефіцит його може виявлятися у найрізноманітніших формах, включно до повного осипання насіння. Наголосимо також на тому, що належна забезпеченість посівів соняшнику бором ефективно впливає на стійкість рослин до стресів, і передусім за умов нестачі вологи в грунті.
Також навесні незайвим буде обробка насіння мікроелементною сумішшю, до складу якої обов’язково повинен входити бор. За можливості незайвим буде застосування боровмісних комплексних добрив, склад яких спеціально розрахований на живлення соняшнику.
Ще один елемент, наявність якого особливо слід контролювати у розрахунку мінерального живлення соняшнику — це сірка. Потреба соняшнику в ній приблизно втричі переважає аналогічний показник у зернових культур. Дефіцит її найчастіше посилюється у тому разі, коли в регіоні була зафіксована велика кількість опадів в осінньо-зимовий період, що призводить до вимивання цього елементу живлення із грунту. Саме тому, з огляду також на підвищену потребу соняшнику в магнії, рекомендується застосовувати під час передпосівного обробітку внесення такого ефективного добрива, як сульфат магнію. Сірку та магній потрібно вносити саме навесні.
Наголосимо ще раз на потребі за інтенсивного вирощування соняшнику застосовувати позакореневі підживлення посівів цієї культури робочими розчинами, до складу яких входять бор та сульфат магнію. Окрім цього, сучасні виробники мікродобрив пропонують досить ефективні препарати, які дозволяють додатково давати певну кількість доступних азоту, фосфору та калію безпосередньо під час вегетації. У цьому плані позитивним видається і досвід використання гуматів.
Василь ЧЕРКАС, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
