Добрим попередником посівів соняшнику у степовій зоні України є озима пшениця або ж кукурудза на силос. У Лісостепу це також може бути кукурудза на зерно та ячмінь. Допустимим є вирощування соняшнику на полі, де зібрали бобові культури, однак тут потрібно враховувати наявність спільних хвороб соняшнику та бобових, скажімо склеротиніозу.
В грунті, де планується висівати насіння «квітки сонця», обов’язково має міститися достатня кількість NPK та таких елементів живлення, як сірка, магній та бор. За внесення азоту слід орієнтуватися у розрахунках на показник 90–100 кг діючої речовини і відповідно вибудовувати стратегію підживлення. Також особливу увагу необхідно звертати на забезпеченість цієї культури калієм.
Побутує думка, що насіння соняшнику є більш витривалим до температурних режимів грунту під час сівби у порівнянні, скажімо, з кукурудзою. Це твердження лише почасти відповідає дійсності. Річ у тім, що насіння цієї культури дійсно починає проростати за температури грунту + 6–8 °C. Однак такі характеристики є актуальними для найстійкіших сортів та гібридів. Сучасні, більш генетично досконалі гібриди потребують для проростання вищих температур — +10–12°С. Оптимальною є + 20–23 °C.
Тому бажано не експериментувати з ультраранніми строками сівби соняшнику і розуміти, що насіння у грунті може просто запліснявіти і не зійти. Якщо в силу певних причин немає інакшої ради, аніж висівати «квітку сонця» якомога раніше, то обов’язково варто звернути увагу на холодостійкість гібридів та їх спроможність витримувати заморозки в ранніх фазах вегетації.
Якщо вести мову про південні регіони України, то соняшник рекомендується сіяти тоді, коли температура грунту на глибині посіву становить + 15 °C. У цьому випадку цвітіння зазвичай припадає на кінець весни-початок літа, коли температура навколишнього повітря перебуватиме в адекватних межах, а в грунті ще залишатиметься прийнятна кількість вологи.
Густота сівби соняшнику та розмір міжрядь визначаються залежно від особливостей грунтово-кліматичних умов регіону. При цьому густота стояння соняшнику в умовах українського Степу на сьогодні чітко маркується на рівні 50–55 рослин/га, а Лісостепу — 60–65 тис./га. Максимально можлива густота 70 тис. насінин може лише вітатися за інтенсивного типу вирощування, проте за умови належної закладки добрив та наявності достатньої кількості вологи. Скажімо, коли цю культуру вирощують на зрошенні. Інакше втрати врожайності неминучі. Висів насіння провадиться на глибину від 5 до 8 см (чим менше вологи в грунті, тим глибше).
Обов’язково слід використовувати для сівби нормальне виповнене насіння. Звісно, придбати його не завжди просто, враховуючи специфіку насіннєвого ринку України. Розрахунки тут прості — мінімальна маса 1000 насінин має становити не менше ніж 50 г. Якщо цей показник є нижчим, то варто замислитися перед тим, як придбати запропоновану партію насіння. Якщо є можливість визначити схожість запропонованого посівного матеріалу, то обов’язково нею скористайтеся, оскільки цей показник повинен починатися із 85–86%. Надто довірятися тут також не варто, оскільки від виповненості та здоров’я насінин залежить не менш аніж 15% майбутнього врожаю.
Обов’язковою є передпосівна обробка посівного матеріалу соняшнику ЗЗР та бажаною — мікродобривами. Це інсектициди, котрі містять діючу речовину біфентрин, тіаметоксам, імідаклоприд, альфа-циперметрин, і фунгіциди — тритіконазол, флудіоксоніл, тіабендазол, що забезпечують захист від основних загроз насіння та сходів соняшнику.
Слід враховувати, що 35–40% економічної ефективності вирощування соняшнику залежить від правильного вибору гібриду. Це стосується як генетичної стійкості до вовчка соняшникового, так і холодо- чи посухостійкості тощо.
Рекомендованим є здійснення досходового боронування поля, засіяного соняшником, яке виконують середніми боронами через 5–6 днів після сівби, коли бур’яни перебувають у фазі «білої ниточки».
Похолодання після сівби зумовлює затримання появи сходів соняшнику, в результаті чого зростає загроза з боку бур’янів У такі роки з метою контролю останніх і запобігання утворенню ґрунтової кірки провадять дворазове боронування. Перше — за 5–6 днів після сівби, друге — невдовзі до появи сходів.
Звісно, це дуже відповідальна операція через ризик пошкодження проростків соняшнику зубами борони, однак ефективність механічних обробітків на цій стадії вирощування соняшнику є дуже високою. Післясходове боронування соняшнику виконують у фазі 2–3 пар справжніх листків.
Ясна річ, мова йде передусім про класичну технологію вирощування цієї культури. В регіонах розповсюдження вовчка соняшникового фактично безальтернативним є застосування генетично стійких до якомога вищої рас рослини-паразита гібридів соняшнику вкупі із застосуванням спеціалізованих гербіцидів. Як свідчить досвід, і як рекомендують усі провідні виробники посівного матеріалу соняшнику та ЗЗР, успішних результатів у боротьбі з вовчком можна досягти, лише використовуючи комплекс профілактичних, агротехнічних та хімічних заходів.
Після появи сходів подальше мінеральне підживлення соняшнику залежить від ступеню інтенсивності обраної технології вирощування. Тому ми передусім радимо звернути увагу на внесення боровмісних добрив разом із сульфатом магнію. В принципі, під час підживлення посівів соняшнику в ранніх фазах вегетації не завадить використання оптимального за ціною/ефективністю багатокомпонентного мікродобрива, що міститиме цілу низку потрібних елементів живлення.
Василь ЧЕРКАС, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
