Коренева система кукурудзи на 80–90% розташована в шарі ґрунту 0–10 см, тому він має мати високу повітропроникність. Через таку біологічну особливість культура позитивно реагує на глибокий обробіток ґрунту.
Розглянемо поширені види основного ґрунтобробітку, для якого існує різноманітний вибір агрегатів.
Безполицевий обробіток ґрунту під кукурудзу є одним з найпоширеніших. Після попередників, що залишають небагато післяжнивних решток (зернові колосові, соя), під кукурудзу доцільно проводити безполицевий обробіток технікою культиваторного, плоскорізного або чизельного типу. Такій операції може передувати лущення стерні дисковими знаряддями. Серед безполицевих знарядь, що сьогодні використовують, — важкі культиватори самостійної конструкції або в комбінації з дисковими робочими органами. Такий обробіток порівняно з оранкою має беззаперечні переваги. Він не лише заощаджує виробничі витрати і час, а й насамперед зберігає вологу та запобігає ерозії, особливо на силових землях. Окрім того, він ефективно розпушує підорний шар і руйнує плужну підошву. Практично кожен виробник ґрунтообробної техніки має власні розробки таких агрегатів.
Безполицеві можливості
Суцільне безполицеве розпушування на землях, що розташовані на рівнинах та схилах, застосовують пізно восени по стернових фонах просапних і зернових культур. Обробляють на глибину до 35–40 см як основний обробіток або як протиерозійний та вологозатримувальний захід. Стрічкове розпушування з шириною проходу 2–3 м для важких і 3–4 м — для суглинкових ґрунтів проводять через кожні 10–15 м на максимально можливу для агрегата глибину. Як опору для агрегата використовують нерозпушувальні стрічки.
Безполицеві агрегати з лапами або в комбінації «диски + лапи» є ефективними в агротехнологіях, якщо основний, тобто найглибший, обробіток ґрунту переносять на весну, залишаючи зимувати стерню попередника. Основна мета цього — снігозатримання як спосіб накопичення вологи. Адже за високої стерні поле звільняється від снігу на 3–4 дні раніше, тому що сніг на поверхні ґрунту, якого восени не обробляли, тане набагато швидше, ніж на зябу, особливо за сонячної погоди. Завдяки цьому можна повноцінно підготувати ґрунт до сівби кукурудзи вже навесні, застосовуючи будь-який зі способів обробітку разом із оранкою.
За допомогою багатьох дослідів доведено, що запаси снігу на фонах із рослинними рештками значно більші. Такий спосіб збільшення запасів вологи актуальний не лише на Півдні, а й у Лісостепу. У Поліссі його доцільно застосовувати на полях із низьким заляганням підґрунтових вод.
Ще одним аргументом на користь весняного обробітку є природна деструкція, тобто розкладання целюлозної компоненти побічної продукції, що відбувається протягом осінньо-зимового періоду. Завдяки цьому значно зменшуються енергетичні витрати для її подрібнення під час як збирання, так і осіннього обробітку. Висока стерня будь-якої культури заважає якісній зяблевій оранці, проте навесні добре піддається обробітку.
Оранка
Глибина полицевого обробітку залежить, насамперед, від типу ґрунту й потужності його гумусного шару. Для дерново-підзолистих ґрунтів вона не має бути глибшою за 18–20 см, а для чорноземів глибину можна збільшувати й до 30 см. Застосовують його після культур, що залишають значну кількість післязбиральних решток, зокрема, після соняшнику та самої кукурудзи на зерно, яка за врожайності 8–10 т/га залишає після себе до 20 т/га повітряно-сухої листостеблової маси та кореневих решток. Така кількість біомаси стає на заваді не лише якісному обробітку, а й сівбі наступної культури. Тож оранка повністю вирішує таку проблему.
Обробіток з обертанням скиби є ефективним заходом покращити агрофізичний стан ґрунту, зокрема після цукрових буряків, коли поверхня поля зазнає значного навантаження від ходових систем збиральної техніки. Ця проблема особливо загострюється у дощову осінь, коли зростає переущільнення від коліс багатотонної машини.
Позитивний ефект оранка забезпечує також на полях, що кілька років перебували у перелоговому стані. У цьому разі жоден інший обробіток не здатен якісніше вирівняти поверхню поля після кротовин, мурашників, властивих для занедбаних земель, і заробити накопичену підстилку трав’яної рослинності.
Сучасні плуги завдяки удосконаленню конструкції є істотно більш продуктивними, завдяки чому їх можна застосовувати під час весняної оранки, яка є ефективнішою за осінню на ґрунтах, схильних до запливання і переущільнення.
Росток-Холдинг
Проте найуспішніші практики як основний обробіток під кукурудзу все-таки застосовують здебільшого зяблеву оранку. Так, у групі «РОСТОК-ХОЛДИНГ», аби досягти максимально високих урожаїв кукурудзи, намагаються якомога повніше реалізувати потенційні можливості сучасних гібридів і вкладати в землю додаткові кошти. Це стосується і ґрунтообробітку. Тож розглянемо його варіанти під кукурудзу як монокультуру.
Співвідношення основної частини врожаю кукурудзи і побічної становить, у середньому, 1:1,5. Тобто на 10 т урожаю качанів на поверхні поля залишається 15 т післяжнивних решток. Одразу виникає запитання: що з ними робити, точніше — як їх загорнути у ґрунт? Відповідь проста — заорати.
Агроном «РОСТОК-ХОЛДИНГУ» Юрій Лєбєдєв розповів, що оранку вони проводять на глибину 27 см, обробляють ґрунт не за діагоналлю чи паралельно до висіяних рядків культури, а впоперек. Лише за такої схеми руху агрегата можна якісно загорнути у ґрунт таку достатньо значну кількість пожнивних решток.
Дискування під кукурудзу тут не застосовують, уникаючи зайвих витрат. Намагаються проводити зяблеву оранку. У холдингу також мали досвід збирання кукурудзи в березні поточного року. На полях застосовують усі наявні ґрунтообробні знаряддя: і плуг на глибину оранки 22 см, і агрегат для поверхневого обробітку ґрунту (дворазове дискування). Перше дискування проводять на глибину 20 см, друге — за діагоналлю до першого — на глибину 8 см. Така технологія забезпечує створення для насіння оптимального ложа. Навесні строки посівної доволі стислі, тож готувати ґрунт для сівби потрібно якнайшвидше й одразу сіяти.
У господарстві ТОВ «СП «Агродім» у відділенні с. Голінка (Бахмацького р-ну, що на Чернігівщині) ґрунт під кукурудзу готують так само, як для інших ярих культур: зяблевий обробіток у вигляді дворазового дискування, оранки чи глибокого розпушування. У реальних умовах сьогодення в багатьох господарствах кукурудзу збирають пізньої осені, а через різні організаційні причини — часом навіть узимку. Тому, якщо попередником кукурудзи є кукурудза, ґрунт під неї, як правило, готують навесні, безпосередньо перед сівбою. Перше лущення проводять на глибину 8–10 см, після нього — друге на глибину 12–15 см і тоді вже сіють. Усі три операції виконують фактично одну за одною без часового інтервалу, аби зменшити втрату вологи. Адже, за словами агронома Олексія Деркача, відділення, що розміщене в с. Голінка, містить найвищу географічну точку в районі. Якщо в райцентрі Бахмач випадає 20 мм опадів, то тут — наполовину менше. Тому під кукурудзу практикують мінімальний обробіток, аби навесні не висушувати ґрунт.
Попередником під кукурудзу у господарстві також є соняшник. Цю культуру збирають вчасно, тому й ґрунт обробляють, як зазначали вище: зяблеве дворазове дискування, а також оранка на глибину 23–25 см (як один із варіантів). Адже, як показує практика і підтверджує більшість агрономів, найгірша зяблева оранка ліпша за якісно проведений весняний обробіток ґрунту. В ідеалі система обробітку землі має бути комбінована. До неї входить і глибоке розпушення ґрунту, щоб зруйнувати плужну підошву і забезпечити сприятливі умови для доступу повітря, а також вологи по всій глибині залягання кореневої системи рослини. Таке глибоке розпушування замість оранки у господарстві проводять раз на два-три роки.
Класика чи no-till?
У СФГ «Дослідне», що на Полтавщині, на трьох полях проводять виробничий експеримент. На частині кожного поля застосовують класичну систему основного обробітку ґрунту (оранку), а на решті — технологію no-till. За класичної системи весняний обробіток ґрунту виконують згідно зі схемою: зяблева оранка, закриття вологи, передпосівна культивація. За нульової технології цих операцій, ясна річ, не проводять. Сіють сівалкою VHB. Схеми удобрення і захисту культур — ідентичні за обох систем вирощування.
Як показує виробничий практичний дослід СФГ «Дослідне», продуктивність сільгоспкультур за класичної системи обробітку ґрунту, в середньому, нижча на 10–25% залежно від виду культури, температурного і водного режимів ґрунту, що складаються в умовах певного року. Ось урожайність культур за 2017 рік: кукурудза (на ріллі) — 29 ц/га, а на дослідному полі, де її вирощували за нульовою технологією, — 34 ц/га.
Якщо порівнювати стан кукурудзи за різних технологій вирощування, то за класичної системи її рослини на початкових етапах розвиваються краще (начебто й качан більший). Проте за результатами збирання показники врожаю (прибавка на рівні 9–10 ц/га) — на користь no-till. І так щороку. Минулоріч урожайність кукурудзи, сої та соняшнику на площах із класичною технологією вирощування була вищою порівняно з полями без ґрунтообробітку, проте неістотно.
Загалом головною перевагою системи no-till є заощадження засобів виробництва (особливо палива). Упродовж шести років впровадження no-till спостерігається тенденція до накопичення вологи у ґрунті та збільшення кількості гумусу.
Відповідно до потреб культури застосовують ту чи іншу технологію обробітку, що у виробничих умовах здатна забезпечити:
- зміну будови і структурного стану ґрунту, що створює сприятливі водно-повітряний, тепловий і поживний режими;
- посилення колообігу поживних речовин у результаті їх переміщення з глибших горизонтів в орний та активізації мікробіологічних процесів;
- знищення бур’янів, збудників хвороб і шкідників сільськогосподарських культур;
- загортання у ґрунт рослинних решток і добрив;
- запобігання ерозійним процесам і пов’язаним з цим втратам води й поживних речовин;
- створення сприятливих умов для якісної сівби.
Степан ЛОЗЕНКО, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
