Соя на початку вегетації росте відносно повільно, і бур’яни конкурують з нею за споживання вологи, поживних речовин, використання світла. Це обумовлює її низьку конкурентоспроможність у порівнянні з бур’янами. Втрати врожаю від бур’янів можуть становити від 30 до 50%. Тому інтегрована боротьба з ними має першочергове значення для успішного вирощування сої.
Критичним періодом для контролю бур’янів є фаза з 1 по 3 справжніх листків культури. Їхня шкідливість для сої залежить від видового складу, умов вологозабезпеченості, скоростиглості сорту, потужності посіву, потенційної забур’яненості орного шару, техніки і прийомів догляду за посівами сої. Найчастіше повне знешкодження бур’янів досягається у разі застосування гербіцидів. Вирощування сої за інтенсивною технологією передбачає використання високоефективних препаратів, особливо страхових або післясходових. При цьому є можливість виділяти домінантні їх види і грамотно використовувати відповідні гербіциди або суміші. Мінімізація обробітку ґрунту сприяє накопиченню у ґрунті насіння бур’янів та їх інтенсивному розвитку.
Рівень втрати урожаю насіння сої значною мірою залежить від видового складу бур’янів та їх шкодочинності. Як показують дослідження, соя формує високий урожай насіння за гарного освітлення посівів. Тому найбільші втрати бувають, як правило, у фітоценозах із переважанням високостебельних видів бур’янів.
У посівах сої в різних районах її вирощування бур’яни представлені більш ніж 60 видами. При цьому має місце тенденція до зменшення чисельності видів бур’янів як у посівах сої, так і в інших посівах сільськогосподарських культур, та їх стабілізація. Так, якщо на початку 60-х років у посівах нараховувалося 90–120 різних видів, то у ХХІ ст. їх чисельність становила лише 32–40 видів. Шкодочинність різних видів бур’янів значною мірою залежить від погодно-кліматичних умов та зони вирощування культури. За літературними даними, присутність 5 бур’янів на 1 м² може призвести до зниження врожаю на 22%, наявність 10 особин на посівах культури знижує збір зерна на 38%.
Найбільш активний ріст небажаної рослинності в посівах сої спостерігається у весняно-літній період, і якщо в цей час вдається здебільшого пригнітити бур’яни, то в наступному посіви будуть порівняно чистими. У роки, коли на початку вегетації культури спостерігається різка нестача вологи, значна частина сходів рослин з’являється у більш пізні строки, що створює додаткові проблеми захисту культури. Для оптимізації заходів захисту культури від бур’янів необхідно насамперед чітко знати видовий склад бур’янів у кожному конкретному агроценозі. Розробка високоефективних систем хімічного захисту посівів сої від бур’янів значною мірою залежить від застосовуваних високоефективних гербіцидів.
Роботу проводили протягом 2017–2019 рр. на науково-дослідному полі навчально-наукового центру Дніпровського державного аграрно-економічного університету (ДДАЕУ) на чорноземах звичайних малогумусних середньопотужних пилувато-середньосуглинкових на лесі. Ґрунти відзначаються високою потенційною і ефективною родючістю: вміст гумусу становить 3,9%, загального азоту — 0,22%, фосфору — 0,13%, калію — 2,2%.
Потенційна засміченість ґрунту в місцях проведення дослідів вегетативними органами розмноження багаторічних коренепаросткових бур’янів становила: 100–120 тис. шт./м² (тобто середня) і насінням малорічних: 800–900 млн шт./га в орному шарі (висока).
Під час виконання роботи використовували загальнонаукові методи досліджень, основними з яких були: польовий — для дослідження взаємодії сорту сої із біологічними й абіотичними факторами; вимірювально-ваговий — для встановлення урожайності культури; метод математичної статистики: дисперсійний та кореляційний.
Агротехніка вирощування сої відповідала загальноприйнятій у зоні Степу. Попередник пшениця озима. Сою (сорт Аннушка) висівали 10 травня. Забур’яненість посівів культури визначали шляхом накладання по найбільшій діагоналі ділянок у 10-ти точках облікових рамок (0,25м²) із визначенням їх кількісно-видового складу та наступним перерахунком рясності на 1 м² поля. Під час останнього обліку всі бур’яни з облікових рамок зривали, етикетували і висушували до повітряно-сухого стану для визначення їх надземної біомаси.
Схема досліду з вивчення ефективності бакових сумішей гербіцидів у посівах сої включала 11 варіантів застосовуваних препаратів та їх бакових сумішей:
Контроль (без гербіцидів)
- тифенсульфурон-метил (750 г/кг) — 6 г/га + кломазон (480 г/л) — 0,20 л/га + 90% етоксилату ізодецилового спирту (альфа-ізодецил-омега-гідроксіполі (оксіетилен) — 300 мл/га
- тифенсульфурон-метил (750 г/кг) — 6 г/га + кломазон (480 г/л) — 0,25 л/га + 90% етоксилату ізодецилового спирту (альфа-ізодецил-омега-гідроксіполі (оксіетилен) — 300 мл/га
- тифенсульфурон-метил (750 г/кг) — 8 г/га + кломазон (480 г/л) — 0,20 л/га + 90% етоксилату ізодецилового спирту (альфа-ізодецил-омега-гідроксіполі (оксіетилен) — 300 мл/га
- тифенсульфурон-метил (750 г/кг) — 8 г/га + кломазон (480 г/л) — 0,25 л/га + 90% етоксилату ізодецилового спирту (альфа-ізодецил-омега-гідроксіполі (оксіетилен) — 300 мл/га
- тифенсульфурон-метил (750 г/кг) — 10 г/га + кломазон (480 г/л) — 0,20 л/га + 90% етоксилату ізодецилового спирту (альфа-ізодецил-омега-гідроксіполі (оксіетилен) — 300 мл/га
- тифенсульфурон-метил (750 г/кг) — 10 г/га + кломазон (480 г/л) — 0,25 л/га + 90% етоксилату ізодецилового спирту (альфа-ізодецил-омега-гідроксіполі (оксіетилен) — 300 мл/га
- тифенсульфурон-метил (750 г/кг) — 8 г/га + бентазон (250 г/л) + 2М-4Х (МЦПА) (125 г/л)) — 2,0 л/га + 90% етоксилату ізодецилового спирту (альфа-ізодецил-омега-гідроксіполі (оксіетилен) — 300 мл/га
- тифенсульфурон-метил (750 г/кг) — 12 г/га
- кломазон (480 г/л) — 0,3 л/га
- бентазон (250 г/л) + 2М-4Х (МЦПА) (125 г/л)) — 2,5 л/га
Гербіцид на основі діючої речовини тифенсульфурон-метил (750 г/кг). Системний гербіцид для контролю широколистних бур’янів у посівах сої, льону, кукурудзи та зернових колосових культур. Цей гербіцид поглинається листям бур’янів і переміщується до точок росту, зупиняє поділ клітин пагонів та коріння. Пригнічує фермент АЛС (ацетолактатсинтазу) та зупиняє ріст рослин через кілька годин після внесення. Симптоми відмирання та пожовтіння з’являються протягом тижня. Повна загибель бур’янів відбувається через 2–3 тижні. Менш чутливі бур’яни зупиняються у рості і не конкурують з культурою.
Гербіцид на основі діючої речовини кломазон (480 г/л). Системний препарат потрапляє у рослину через сходи і кореневу систему. Проникаючи в рослину, він припиняє процес утворення хлорофілу і каротину, тим самим зупиняє процес фотосинтезу та загибель рослин.
Гербіцид на основі діючої речовини бентазон (250 г/л) + 2М-4Х (МЦПА) (125 г/л)). Хімічна група діючої речовини: бензотіадіазинони + похідні хлорфеноксиоцтової кислоти. Двокомпонентний післясходовий гербіцид для знищення широкого спектра дводольних бур’янів, у тому числі і підмаренника чіпкого.
ПАР (поверхнево активна речовина) на основі 90% етоксилату ізодецилового спирту (альфа-ізодецил-омега-гідроксіполі (оксіетилен)).
Зменшує поверхневий натяг крапель, спричиняє збільшення кута контакту із поверхнею листка, що призводить до збільшення поверхні покриття листка і зумовлює зростання площі поглинання (абсорбції). Використання ПАР Тренд 90 сприяє проникненню через кутикулу та значно прискорює поступання сульфонілсечовинних гербіцидів у листки бур’янів, а також посилює фітотоксичність препаратів.
Розміщення ділянок у досліді послідовне: 1–2–3–4–5–6–7–8–9–10–11. Посівна площа ділянок — 60 м² (4,0 × 15 м). Облікова — 10 м² (2,0 × 5). Повторність триразова. Загальна площа під дослідом — 0,084 га.
Урожай сої визначали поділяночно прямим комбайнуванням із наступним перерахунком виходу зерна до стандартної вологості 14%. Ефективність дії страхових гербіцидів розраховувалася за загальноприйнятою методикою.
Гідротермічні умови 2017–2019 рр. у зоні проведення досліджень характеризувалися нерівномірним розподілом елементів погоди в часі та були в цілому сприятливими для росту і розвитку сої. За винятком посухи влітку 2019 року, коли гідротермічний коефіцієнт у період найбільшого водоспоживання рослин (липень-серпень) становив 0,7. Показник ГТК менше 0,7 свідчить про наявність грунтово-повітряної посухи, яка негативно впливає на формування і налив зерна та насіння. У всі інші роки ГТК не знижувався нижче зазначеного показника і становив 0,8–0,9.
Ступінь забур’яненості дослідної ділянки сої перед внесенням гербіцидів за шкалою С. О. Трибель була дуже високою, адже кількість бур’янів перевищувала 50 шт./м² та становила 874–1266 шт./м². Сходи бур’янів були незначних розмірів та майже суцільно покривали поверхню ґрунту. В структурі бур’янового угрупування домінували дводольні (амброзія полинолиста, лобода біла, щириця загнута) та однодольні бур’яни (куряче просо). Саме вони створювали потенційно найбільшу загрозу втрат урожайності зерна, тому потребували першочергового знищення. В посівах сої також зустрічалась подекуди берізка польова (табл. 1).
Таблиця 1. Забур’яненість посівів перед внесенням гербіцидів у середньому за 2017–2019 рр., шт./м²
Після внесення гербіцидів та їх бакових сумішей на 15 день було виявлено дію гербіцидів на бур’яни, зокрема візуальне побіління розеток та верхівок росту дводольних бур’янів (амброзія полинолиста, лобода біла, щириця загнута). Фітотоксичної дії гербіцидів та їх сумішей на рослини сої не виявлено, хоча в цілому посіви перебували у пригніченому стані через значну ґрунтову та повітряну посухи у цей період.
Через 25 днів після внесення гербіцидів та їх бакових сумішей не спостерігалося на жодному з варіантів досліду повного знищення бур’янів, хоча кількість їх і суттєво зменшувалася, за винятком амброзії полинолистої та берізки польової (табл. 2). Це явище пояснюється тим, що амброзія полинолиста відноситься до толерантних бур’янів проти гербіцидів та слабо реагує на них, а що стосується берізки польової, то на момент обробки гербіцидами вона була практично відсутня у посівах сої, а через 25 днів після внесення з’явилась основна маса паростків рослин бур’яну.
Таблиця 2. Забур’яненість посівів сої через 25 днів після внесення гербіцидів у середньому за 2017–2019 рр., шт./м²
Порівняльний аналіз одержаних даних свідчить, що кращі результати в контролюванні амброзії полинолистої на час відновлення весняної вегетації серед використаних нами препаратів забезпечили гербіциди та їх бакові суміші у варіантах 5–11. Особливо за використання Хармоні, 8–10 г/га + Команд, 0,20–0,25 л/га + Тренд, 300 мл/га, де технічна ефективність була на рівні 70,0–72,0%. Що стосується знищення лободи білої, то технічна ефективність усіх гербіцидів та їх бакових сумішей була практично однаковою і сягала 51,8–85,5%. Відмічена лише тенденція до підвищення технічної ефективності до 85,5% у 9 варіанті за внесення Хармоні, 12 г/га. Знищення щириці загнутої було максимальним у 5–11 варіантах до 65,7–88,8%, особливо у разі внесення Базаграну, 2,5 л/га.
Як відомо, всі застосовувані препарати високоефективні у боротьбі з дводольними бур’янами, а на злакові не діють. Що ж стосується курячого проса, яке було найчисельнішим у досліді, то відбувалося зниження кількості бур’янів, що, вірогідно, пов’язано не з дією гербіциду, а з посушливими умовами, за яких значна частина слабо розвинених рослин бур’янів засихала від ґрунтової та повітряної посух та гинула від недостачі вологи.
Загалом необхідно зазначити, що на гербіцидних фонах цього досліду під час другого обліку засміченості було встановлено значно меншу кількість бур’янів у посівах сої порівняно з контролем (без гербіцидів).
О. І. ЦИЛЮРИК, Ю. І. ТКАЛІЧ, доктори с.-г. наук
Дніпровський державний аграрно-економічний університет
