Хорошими попередниками для картоплі вважаються усі види зернових та бобових культур. Виняток становить кукурудза, також небажаними попередниками є соняшник та ріпак, зокрема, через ймовірну післядію потужних гербіцидів, які використовують на посівах цих культур.
Не варто робити ставку на вирощування картоплі на забур’янених і довгий час не оброблюваних площах. Ця культура потребує легких, добре розпушених ґрунтів, а також максимальних заходів боротьби з бур’янами. Відповідно, перед тим як розпочати саджання бульб, необхідно здійснити цілу низку підготовчих ґрунтообробних заходів.
По-перше, з огляду на особливості кореневої системи картоплі, слід провести глибоку оранку, а краще глибоке розпушення ґрунту. В таких випадках незрідка використовують агрегати з подовженими робочими органами — від 50 см і більше, щоб розпушити землю на максимальну глибину.
По-друге, оптимальний для саджання картоплі ґрунт передбачає формування дрібногрудкуватого верхнього шару, який дає змогу зберегти вологу.
По-третє, традиційна технологія вирощування цієї культури передбачає нарізання гребенів, потрібних для нормального росту і розвитку рослин, а згодом — для зручного механізованого збирання врожаю.
У кожному господарстві практикують власну технологію підготовки ґрунту під картоплю. Наголосимо на тому, що вона обов’язково повинна передбачати заходи, спрямовані на механічну боротьбу з бур’янами, закриття вологи й створення ефективної аерації ґрунту. Опосередковано такі заходи дають змогу обмежити вже на стартовому етапі розвиток головного «бича» цієї культури — цілої низки шкодочинних захворювань, таких як фітофтороз, альтернаріоз, ризоктоніоз тощо. Пришвидшена мінералізація пожнивних решток, відсутність бур’янів як елементу сприятливого для розвитку захворювань середовища та здорова циркуляція вологи і повітря в ґрунті створюють здорові умови для нормального розвитку рослин картоплі.
Слід також пам’ятати, що здатність картоплі опиратися збудникам захворювань багато в чому залежить від ефективної технології мінерального живлення рослин. Картопля — калієфільна культура, яка при цьому потребує достатньої кількості доступного фосфору впродовж майже усього періоду вегетації. Звісно ж, про хороший врожай доведеться забути в разі азотного голодування.
Загальноприйнятна оптимальна формула співвідношення трьох основних елементів живлення на посадках картоплі має приблизно такий вигляд: 10 : 0,4–0,5 : 1,5–1,7 у перерахунку на діючу речовину. Втім, маємо враховувати, що ці цифри досить умовні з огляду на ступінь доступності елементів живлення у ґрунті та своєчасність внесення добрив.
При цьому три чверті усього необхідного азоту, дві третини фосфору і калію, а також половину магнію картопля споживає до цвітіння. Цей чинник потрібно враховувати в агрономічних розрахунках, особливо щодо використання добрив, у яких азот міститься у різних формах. З огляду на те, що калійні добрива, в яких рослини картоплі відчувають підвищену потребу, стають доступними далеко не відразу, навіть мови не може бути про застосування традиційних калієвмісних міндобрив навесні.
Своєю чергою, фосфоровмісні традиційні добрива на кшталт суперфосфату чи нітроамофоски, розчиняючись, здатні забезпечувати кореневу систему картоплі фосфором впродовж відносно короткого строку: до 20–25 днів. Це, звісно, також непогано, однак значно ефективніше використовувати спеціалізовані добрива, у складі яких міститься швидкодоступний калій та фосфор у двох чи трьох пролонгованих формах. У такому разі ми маємо змогу забезпечити картоплю доступним калієм, налагодивши безперебійне фосфорне живлення впродовж усього строку вегетації. Це сприятиме розвитку кореневої системи, стійкості до стресів і безпосередньо впливатиме на кількість, якість і розмір бульб.
Необхідно потурбуватися і про внесення (найчастіше позакореневе) таких елементів живлення, як залізо, сірка, бор, цинк і марганець. У ранніх фазах вегетації картоплі, коли лишень з’являються сходи, таке підживлення доцільно поєднувати з позакореневим внесенням фосфоровмісних добрив. Річ у тім, що бульби активізуються у ґрунті, починаючи з температури +5 С°, а вже за температури, вище +8–9 С°, рослини починають рости. У цій фазі критично важливо дати їм доступний фосфор для розвитку кореневої системи, який у ґрунті є доступним лише за температури, вище +10 С°. У такому разі ми створимо передумови для розвитку сильних стресостійких рослин, котрі краще протистоятимуть збудникам захворювань.
Як ми вже згадували, особливу увагу слід звернути на комплексний захист картоплі від бур’янів, шкідників та захворювань. Звісно, використовувати необхідно винятково здоровий незаражений посадковий матеріал.
Окрім активного механічного обробітку ґрунту із застосуванням ротаційних борін рекомендовано провадити внутрішньоґрунтове внесення гербіциду одночасно з підготовкою поверхні для посадки або ж після посадки, однак обов’язково до появи сходів рослин. Такий спосіб внесення препарату сприятиме його ефективнішому зв’язуванню з ґрунтовою вологою. При цьому оптимально додавати до робочої суміші препарати, які буквально затримують гербіцид у верхньому шарі ґрунту, уповільнюючи його промивання додатково на період до двох тижнів.
Аналогічним способом рекомендується вносити під передпосівний обробіток картоплі ґрунтові гранульовані чи рідкі інсектициди. На відміну від гербіцидів ці препарати розраховані на захист бульб від шкідників впродовж усього періоду вегетації. З огляду на досвід останніх років, коли фіксується зростання чисельності таких небезпечних для картоплі шкідників, як дротяник, хрущ та ін., застосування ґрунтових інсектицидів є нагально рекомендованим. Річ у тім, що традиційні протруйники бульб демонструють свою ефективність лише в разі безпосереднього контакту зі шкідниками. Натомість ґрунтові інсектициди чинять комплексну дію. Для їх внесення застосовуються спеціальні аплікатори.
Сучасна технологія вирощування картоплі передбачає обов’язковий обробіток бульб комплексними інсектицидно-фунгіцидними протруйниками. До їх складу обов’язково повинно входити декілька компонентів для досягнення якомога ширшого спектра захисту.
Фунгіцидний захист картоплі передбачає поєднання низки підходів, які у комплексі формують ефективну технологію. Окрім вже згадуваного протруєння бульб широко застосовуються фунгіцидні обробки картоплі, кількість яких у вологі роки може сягати 10 і більше. Водночас деякі виробники препаратів пропонують спеціальні технології для профілактичного внесення спеціального фунгіциду (разом з інсектицидом) безпосередньо під час саджання бульб. Технологія передбачає впорскування робочої суміші на ґрунт, після чого посадкове ложе загортається землею. Завдяки цьому в землі безпосередньо в місці залягання посадкового матеріалу утворюється цілковито безпечне щодо хвороб та шкідників середовище, у якому довгий час зберігається потужний захист.
І нарешті наголосимо на тому, що сучасна технологія вирощування картоплі повинна передбачати періодичну дезінфекцію робочих органів агрегатів для мінімізації можливості поширення збудників захворювань у межах поля.
Василь ЧЕРКАС, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
