Важлива частина менеджменту спрямована на те, щоб закрити ворота інфекції. Такими воротами стають пошкодження коренів і гілок, сонячні опіки, морозобоїни. Інфекція зберігається в опалих плодах, уражених гілках, опалому листі. Дерева у недоглянутому саду піддаються більшому ризику захворіти.
Вірусні захворювання часто переносять комахи та кліщі. Застосування інсектицидів знижує імовірність вірусних захворювань.
Специфічним методом боротьби з бактеріальними захворюваннями є використання антибіотиків і бактеріофагів.
Вірусні захворювання зерняткових плодових
Віруси часто перебувають у латентному стані, не виявляючи ознак хвороби. Їх важко ідентифікувати, проте вірусні хвороби спричиняють значущі втрати у розсадниках і садах. За змішаної інфекції або ураження сприйнятливих сортів економічні втрати від впливу вірусу сягають 50% врожаю. Віруси знижують тривалість періоду родючості, швидкість росту дерева і кількість зав’язі, що утворюється.
Вплив вірусів більш явний, якщо дерева інфіковані на ранніх стадіях розвитку. Діагностичні симптоми вірусних уражень легко сплутати з пошкодженням гербіцидами, дефіцитом мінерального живлення та початком інших захворювань, що виявляються у вигляді хлорозів та деформацій. До того ж їх прояви відрізняються залежно від комбінації підщепи та прищепи, штаму вірусу.
Віруси плодових достовірно виявити може лише лабораторний тест. Вірусні частинки залишаються у рослині на все життя, хоча на початкових етапах хворобу можна призупинити. Заражене дерево стає джерелом інфекції для саду й отриманих від нього живців, прищеп, кореневих паростків.
Латентними вірусами заражено більше половини яблунь сортів старої селекції Антонівка звичайна, Путівка, Папіровка, Боровинка тощо.
Яблуню уражують віруси: хлоротичної плямистості листя яблуні apple chlorotic leaf spot virus (ACLSV), ямкуватості деревини яблуні apple stem pitting virus (ASPV), борознистості деревини яблуні apple stem grooving virus (ASGV), мозаїки яблуні ApMV. Вірус хлоротичної плямистості уражує також грушу та айву. Груша сприйнятлива до вірусу ямкуватості деревини.
Вірус мозаїки яблуні
Вірус хлоротичної плямистості яблуні ACLSV є одним із найпоширеніших вірусів плодових дерев. Він виявляється у культурних, декоративних і диких видах родини розових. У більшості промислових садів не виявляє видимих симптомів. Вірус, імовірно, є головним визначальним фактором, який спричинює загибель дерев. За один-два роки після того, як вірус проникає в ранки після обрізування, дерево гине. Зменшення врожаю від мозаїки яблунь у поєднанні з іншими латентними вірусами становить 10–30%. В уразливих сортів симптоми включають хлоротичні плями на листках, передчасне обпадання листків, в’янення, внутрішній некроз, загибель.
Вірус борознистості деревини ASGV поширений на яблунях. Спричинює пригнічення розвитку стовбура. У деяких комбінаціях штаму і сорту жолобки на стовбурі западають і утворюють лінійні некрози. Із прогресом симптомів дерево погано росте, листки бліднішають і передчасно обпадають.
Ямкуватість деревини яблуні ASPV також виявляється часто. На більшості поєднань штамів і сортів хвороба перебігає латентно, проте може виявлятися у вигляді ямок на стовбурі. Ямки порушують функціонування провідної тканини. Знижується врожайність, особливо у разі інфікування кількома латентними вірусами одночасно.
Вірус мозаїки яблуні ApMV — найстаріший із відомих вірусів яблуні. Інфіковані дерева мають бліді або яскраво-кремові плями на листках, які поширюються. Вірус розповсюджується прищепами і садивним матеріалом, передачу насінням не зафіксовано. Наприкінці сезону на місці плям утворюються некрози й дірки. Суттєво уражені листки передчасно осипаються. На плодах з’являються плями на кшталт парші, згодом вони розтріскуються у формі трикутної зірки. Уразливими є сорти Голден Делішес і Джонатан. Макінтош уражується менше. За винятком серйозних випадків, інфіковані дерева продовжують плодоносити, хоча врожайність знижується до 50%.
Вірус кільцевої плямистості томатів ToRSV дуже шкідливий, у яблуні та груші призводить до некрозу кори causes apple union necrosis. Переважно розвивається на сорті Делішес і підщепі MM106. Першими симптомами є ямкуватість на стовбурі. Під корою виявляють коричневі смуги некротизованої тканини. Листки блідо-зелені. Врожайність прогресивно знижується, і за 4–5 років після відзначення перших симптомів дерево гине. Добре вкорінені дерева можуть існувати багато років після ураження ToRSV, хоча їхня життєздатність знижується.
Вірус кільцевої мозаїки томатів ToRSV, окрім яблуні, має широке коло хазяїв, включаючи фрукти, овочі, декоративні насадження і бур’яни кульбабу та зірчатку. Передається нематодами Xiphinema americanum та Xiphinema rivesi. У яблуневих садах поширення вірусу відносно повільне, проте нематоди можуть переносити віруси, переміщуючись з одного саду в інший. Ретельний вибір садової ділянки є важливим фактором для контролю цього вірусу.
Передача вірусів яблуні
Віруси виявляють властивості живого лише у клітинах господаря. Часто вони використовують для поширення вектор — організм комахи-переносника. Поширюють віруси комахи, кліщі, круглі черви, навіть гриби. Деякі віруси можуть розмножуватися в організмі переносника, збільшуючи чисельність і здатність до зараження (їх називають пропагативними).
Усі віруси яблуні переносяться під час вегетативного розмноження й обрізування. Віруси хлоротичної плямистості яблунь, борознистості деревини, ямкуватості деревини і мозаїки яблунь не мають відомих комах-переносників і не переносяться насінням. Їх поширення є наслідком недбалого обрізування або використання неперевіреного садивного матеріалу. Відсутність видимих симптомів латентних вірусів підвищує ризик їх ненавмисного поширення під час обрізувань.
Менеджмент вірусних захворювань. Прямих методів контролю вірусів не існує, окрім викорінювання дерева.
Проте для уникнення вірусного ураження достатньо комплексу попереджувальних заходів:
- висаджувати дерева лише від чистих ліній материнських підщеп;
- прищепний матеріал обирати лише від чистих, протестованих на віруси дерев, щоб уникнути зараження латентними вірусами;
- викорінювати дерева, якщо їх вегетація і родючість є незадовільними, замінювати їх на чисті дерева. Як профілактичний захід рекомендується викорінювати дикорослі груші, які можуть бути джерелом інфекції;
- пізно восени обрізувати окремі гілки: молоді — на відстані 20–25 см від місця ураження, старі — на відстані 10–15 см;
- для вірусів, що передаються нематодами, зробити тест ґрунту на присутність вірусу, перш ніж висадити дерева; обмежити переміщення ґрунту, присутність вірусних векторів; контролювати бур’яни й обирати стійкі сорти і підщепи;
- ознайомитися із сертифікацією яблунь і стратегічно впроваджувати ці знання у плани облаштування саду й бізнес-моделі. Позаяк засобів лікування не існує, вибір чистих безвірусних ліній значно зменшить вплив вірусів на яблуню.
Бактеріальний опік плодових
Поширення і шкодочинність. Бактеріальний опік плодових — небезпечне карантинне захворювання плодових насаджень. На території України трапляється у Закарпатській та Чернівецькій областях. Втрати від опіку сягають 90%. Збудник хвороби — паличка Erwinia amylovora (Burill) з родини Pseudomonadaceae.
Збудник уражує близько 170 видів рослин. Найбільшої шкоди заподіює культурним і декоративним рослинам родини розових. Існують сорти, стійкі та уразливі до бактеріального опіку.
Уражене бактеріальним опіком дерево
Симптоми ураження. Бактеріальний опік уражує всі органи рослини: квітки, листя, пагони, гілки, стовбур, корінь, плоди. Квітки в’януть, набувають коричневого або чорного забарвлення, засихають, залишаючись на дереві. Плоди зморщуються, чорніють. За теплої вологої погоди на квітках і гілках спостерігається виділення молочно-білого ексудату. На корі гілок з’являються клиноподібні виразки, що й призводять до загибелі дерев. Інколи кора навколо виразки розтріскується, на ній застигає ексудат у вигляді жовтуватих крапель.
Життєва сила дерев послаблюється, втрачається товарна якість плодів, знижується врожайність, а за сприятливих для розвитку хвороби погодних умов рослина може загинути.
Життєвий цикл. Збудник зимує винятково в інфікованій рослині-господарі. Навесні бактерії виходять із виразок і захоплюють нові тканини. Бактерії проникають у рослини крізь квітки, рани, тріщини. Збудник бактеріального опіку поширюється за допомогою комах-запилювачів і шкідників. Захворювання також поширюється із дощем, вітром, птахами. Часто бактерії передаються із садивним матеріалом і прищепами. Вірогідність ураження зростає в разі недотримання правил дезінфекції під час обрізування дерев і недбалості під час догляду.
Бактеріальний опік яблуні
Зараження рослин може відбуватися в різні періоди вегетації за оптимального співвідношення температури повітря, вологості, наявності комах-переносників.
Найбільш сприятливими для розвитку захворювання навесні є температура повітря понад 18 °C і відносна вологість повітря 17%. Розвитку інфекції сприяють тривалі дощі та висока вологість.
Дерева особливо уразливі рано-навесні, у період інтенсивного росту і під час дозрівання врожаю.
Менеджмент захворювання. Поширення захворювання контролюють насамперед карантинними заходами.
Забороняється ввозити садивний та щепний матеріал із районів, де зареєстровано захворювання. Для вчасного виявлення захворювання вдаються до лабораторної експертизи, обстеження посадок у період цвітіння і достигання плодів.
Бактеріальний опік яблуні
Дуже уражені дерева викорінюють і спалюють.
За незначного ураження опіком окремих гілок проводять дезінфекцію пропіленгліколем. Традиційно рекомендована обробка бордоською рідиною не є ефективною, оскільки це — фунгіцид.
Специфічним заходом боротьби з бактеріальними захворюваннями є застосування стрептоміцину 500 000 од. на 5 л води. Оптимальний строк обробки — червень, період інтенсивного росту пагонів.
Щоб уникнути виникнення стійких до антибіотику форм бактерій, стрептоміцин чергують із тетрацикліном (дві таблетки на 5 л води). Стрептоміцин не змішують з іншими препаратами.
Бактеріальний рак
Його спричинює Pseudomonas syringae pv. papulans van Hall pv. cerasus Griffin, який уражує яблуню. Збудник бактеріального раку постійно перебуває у ґрунті, активізується за підвищення вологості, спекотної погоди, травм кори. Захворювання дуже шкодочинне. Ураження скелетних гілок призводить до різкого зниження врожаю. Відзначено випадки випадання дерев на значних площах.
Симптоми захворювання. Бактеріальний рак виявляється у двох формах ураження.
За першої форми на штамбах і скелетних гілках утворюються вдавлені овальні плями різних розмірів із рожево-коричневим відтінком і фіолетовою облямівкою. Ці плями відокремлюються від живої тканини тріщинами. Іноді з тріщин витікає рідина. Навесні кора здіймається пухирями і тріскається.
Деревина на зрізі коричнева (це скупчення бактерій), м’яка, волога із запахом мигдалю.
Листки вкриваються некротичними плямами, засихають і лишаються на дереві. Відмирають окремі скелетні гілки і все дерево.
Другий тип бактеріального раку характеризується утворенням на скелетних гілках поздовжніх і поперечних тріщин, із яких витікає рідина, поступово підсихаючи. Кора навколо тріщин западає і темнішає. Поверхневі шари деревини стають чорно-коричневими.
На уражених гілках листків мало, вони дрібні й хлоротичні. Рідини із тріщин витікає настільки багато, що зволожуються гілки і прилеглий ґрунт. Гілки оперізуються тріщинами, чорніють і засихають. Джерела інфекції — насіння, саджанці, уражені дерева.
Бактерії поширюється із краплями дощу.
Менеджмент захворювання. Захворювання уражує ослаблені дерева. Найчастіше ослаблюють дерева сонячні й морозні опіки. Добір стійких до раку і зимостійких сортів значною мірою убезпечить дерево від уражень. Правильна агротехніка — це своєчасне і планове обрізування дерев, дезінфекція ран пропіленгліколем, обробка інструментів 10%-вим розчином формаліну, оброблення зрізів садовою замазкою, правильне удобрення.
Регулярне надходження надлишку органіки з компостної купи в саду спричинить отруєння тканин аміаком. Щоб компост став джерелом живлення, а не токсинів, його слід щороку переносити на нове місце. «Перегодоване» дерево припиняє виділяти через корені фітогормони і стає більш уразливим до захворювання.
Загальна чистота ґрунту є запорукою стабільності нормального мікробіоценозу, коли нормальна мікрофлора не дає розвинутися патогенам. Не можна допускати потрапляння у пристовбурові кола мильних розчинів, соди й інших сторонніх речовин, особливо гербіцидів. Украй небезпечне застоювання води і вимокання кореневої шийки.
За сильного ураження дерево викорінюють і спалюють, а місце, де воно росло, заливають розчином хлорного вапна.
Бактеріальний кореневий рак
Найчастіше уражує яблуню, грушу, сливу черешню, малину. Спричинює його Agrobacterium tumefaciens Smith et and Towsend. (Conn.) На корі та кореневій шийці утворюються вирости. Ця форма раку може уражувати близько 600 видів рослин, у тому числі овочеві.
Кореневий рак поширений усюди, але переважно у розсадниках. Хворіють саджанці, якщо їх вирощують тривалий час на одному місці. Кореневий рак надзвичайно небезпечний, особливо на кореневій шийці дерева, позаяк може призвести до загибелі всієї рослини. Бактерії спричинюють посилення поділу клітин і ріст тканин кореня, в результаті чого на корінні утворюються напливи і нарости. Коли корінь загниває і ракові утворення руйнуються, вивільнюється надзвичайно велика кількість бактерій, які потраплять у ґрунт і зберігаються там до двох років.
Менеджмент захворювання описано вище. Висаджування районованих сортів, добір сертифікованого садивного матеріалу, уникнення вимокання кореневої шийки, добір чистої ділянки ґрунту для розсадника, грамотне удобрювання.
Олена БЕЗКРОВНА, канд. біол. наук
