Захищати огірки треба системно

Сорти

Ефективним і екологічно безпечним заходом захисту огірка від хвороб є виведення і впровадження у виробництво стійких сортів і гібридів. Високою польовою стійкістю до більшості хвороб характеризуються сорти й гібриди огірка: Аякс F1, Амур F1, Гармонія F1, Дездемона F1, Джерело, Еліза F1, Еколь F1, Зузана F1, Караоке F1, Кураж F1, Легіон F1, Маша F1, Наташа F1, Роял F1, Смак F1, Солон F1, Спіно F1, Тумі F1, Трой F1, Шакті F1 та ін.

Сівозміна

Дотримання науково обґрунтованої сівозміни суттєво оздоровлює ґрунт від джерел грибної та бактеріальної інфекції. Кращими попередниками огірка є багаторічні трави, зернові, зернобобові культури, зайнятий пар; в овочевих сівозмінах — капуста, цибуля, картопля. Повертати огірок на попереднє поле треба не раніше, ніж через 4–5 років.

Для обмеження занесення аерогенної інфекції антракнозу, несправжньої борошнистої роси, аскохітозу та інших хвороб слід дотримуватися просторової ізоляції між сортами й гібридами огірка, баштанних культур, між полями різних термінів садіння культури.

Збалансоване живлення гарбузових культур макро- і мікроелементами суттєво підвищує стійкість рослин до хвороб. Одностороннє внесення високих доз азотних добрив спричиняє інтенсивне ураження рослин грибними й бактеріальними хворобами.

Захист насіння

Збирати насіння слід лише на вільних від хвороб полях огірка з неуражених плодів. Проти зовнішньої і внутрішньої інфекції насіння знезаражують термічним або хімічним способом. Термічне оброблення насіння проводять у термостаті або сушильній шафі за температури 50–52 °С протягом трьох діб, а потім температуру поступово підвищують до 78–80 °С і витримують його ще протягом однієї доби. Проти збудників несправжньої борошнистої роси, антракнозу, аскохітозу, кореневих гнилей, бактеріозу не пізніше ніж за два тижні до висіву насіння протруюють одним із дозволених протруйників на основі діючої речовини: боскаліду, тн (Іншур Профі, 100–200 мл/100 кг насіння); металаксилу-М, тн (Апрон XL 359 ES, 250 мл/100 кг насіння). Під час протруювання насіння до робочої рідини фунгіциду додають мікроелементи.

Для протруєння насіння огірка використовують також біопрепарати: Агат 25-К, па (7–9 г/кг); Псевдобактерин-2, в. р. (0,1 л/кг); Фітоцид, р. (250 мл/100 кг насіння).

У закритому ґрунті обов’яз­ково дезінфікують парники й теплиці, замінюють або знезаражують в них ґрунт, дезінфікують робочий інвентар.

Проти кореневих гнилей, несправжньої борошнистої роси після висівання насіння культури і повторно через 7–10 днів ґрунт обробляють препаратом на основі діючої речовини: пропамокарб гідрохлориду + фосетил алюмінію, р. к. (Превікур Енерджі 840 SL, 3 мл/2 л води/м²).

Полив

Для недопущення стресу і підвищення стійкості до хвороб рослини поливають водою, температура якої не нижча від температури ґрунту. Категорично забороняється поливати (особливо дощувати) рослини огірка холодною водою. Цей захід спричиняє температурний стрес, сприяє інтенсивному поширенню інфекції і зараженню рослин несправжньою борошнистою росою, бактеріозом. Проти кореневих гнилей, білої гнилі, в’янення корені розсади перед висаджуванням обробляють біопрепаратом Триходермін БТ, п., 10–15 мл/м².

Фітосанітарні та хімічні заходи захисту

Дотримання фітосанітарних правил догляду за рослинами в теплицях значно обмежує поширення інфекції. Потрібно своєчасно видаляти з парників і теплиць рослини, які уражені в’яненням, кореневими гнилями, антракнозом, бактеріозом, мозаїками, систематично знищувати бур’яни й шкідників — переносників бактеріальної і вірусної інфекції.

У разі прогнозу розвитку несправжньої борошнистої роси, антракнозу, аскохітозу та багатьох інших хвороб рослини профілактично обприскують одним із дозволених фунгіцидів на основі діючих речовин: алюмінію фосфіту + фосфористої кислоти, р. к. (Фитал, 2,0–2,5 л/га); азоксистробіну, к. с. (Квадріс 250 SC, 0,6 л/га); азоксистробіну + металаксилу-М, се (Юніформ 446, 0,4–0,9 л/га); аметоктрадину + диметоморфу, к. с. (Орвего, 0,8–1,0 л/га); диметоморфу + манкоцебу, в. г. (Акробат МЦ, 2,0 кг/га); манкоцебу + металаксилу, в. г. (Рідоміл Голд МЦ 68 WG, 2,5 кг/га та аналоги); пенконазолу + дифеноконазолу, к. е. (Джек Пот, 0,15–0,2 л/га — у відкритому ґрунті й 0,25 л/га — у закритому ґрунті); піраклостробіну + диметоморфу, к. е. (Кабріо Дуо, 2,5 л/га); пропамокарбу гідрохлориду + фосетил алюмінію, р. к. (Превікур Енерджі 840 SL, 2,5–3,0 л/га); тебуконазолу + флуопіраму, к. с. (Луна Експіріенс 400 SC, 0,35–0,75 л/га); тіофанат-метилу, к. с. (Захисник, 1,2–1,5 л/га); фосетил алюмінію, з. п. (Альєтт, 2,0 кг/га); флуопіколіду + пропамокарбу гідрохлориду, к. с. (Інфініто 61 SC, 687,5, 1,2–1,6 л/га); цимоксанілу + хлороксиду міді, з. п. (Ордан, 2,5–3,0 кг/га); цимоксанілу + оксихлориду міді, з. п. (Курзат Р 44, 3,0 кг/га); ціазофоміду, к. с. (Ранман 400, 0,2 л/га та аналоги); хлороксиду міді, к. с. (Медян Екстра 350 SC, 2,0–2,5 л/га та аналоги). Вибір фунгіциду залежить від спектра фунгітоксичної дії та рівнів захисної спроможності діючої речовини препарату щодо хвороб, виявлених під час моніторингу посівів огірка.

Для унеможливлення виникнення резистентності у збудника несправжньої борошнистої роси профілактичні обприскування до появи перших ознак хвороби слід проводити фунгіцидами системної та системно-контактної дії. Під час прояву і розвитку хвороби застосовують лише контактні препарати.

Проти борошнистої роси огірки обприскують препаратами на основі діючих речовин: пенконазолу, к. е. (Топаз 100 ЕС, 0,125–0,25 л/га); сірки, в. г. (Тіовіт Джет 80 WG, 3,0–5,0 кг/га); тіофанату-метилу, з. п. (Топсін М, 0,8–1,0 кг/га); трифорину, к. е. (Сапроль, 0,5–1,0 л/га).

Проти кореневих гнилей, білої гнилі, фузаріозного та вертицильозного в’янення огірка можна застосовувати біопрепарати: Агат 25-К, па (30 г/га); Псевдобактерин-2, в. р. (1,0 л/га); Триходермін БТ, п. (5–10 л/га).

Для захисту плодів огірка від антракнозу та інших хвороб під час тривалого їх зберігання рослини обприскують фунгіцидом на основі діючої речовини: ципродинілу + флудиоксонілу, в. г. (Світч 62,5 WG, 0,75–1,0 кг/га).

Під час збирання врожаю слід оберігати плоди від механічних пошкоджень, щоб запобігти їх ураженню антракнозом, білою та сірою гнилями під час транспортування і зберігання.

Старанне збирання й знищення післязбиральних решток та глибока зяблева оранка сприяють швидкій їх мінералізації, знижують запас ґрунтової інфекції багатьох збудників хвороб.

І. Л. МАРКОВ, канд. біол. наук,
професор НУБіП України