Однак тодішній ажіотаж довкола «гостренької» культури безпосередньо посприяв розвитку зацікавленості до неї вітчизняних агровиробників. Площі під часником почали зростати, а технологія його вирощування вдосконалюватися. І хоча гуртові ціни на вирощену продукцію сьогодні є досить помірними, проте виробництво товарного часнику є доволі прибутковою справою. Про технологію вирощування цієї культури ми поспілкувалися з фахівцем своєї справи, агрономом Володимиром Федорчуком, котрий вирощує часник уже багато років поспіль.
Володимир Федорчук працює агрономом у господарстві «Цареводарівське», що в Мелітопольському районі Запорізької області. Площа під озимим часником тут становить 106 га. Висіяли тільки озимий часник уже славнозвісного вітчизняного сорту Любаша. Як попередник під цю культуру було обрано горох, що, як відомо, додатково насичує ґрунт азотом.
«Звісно, що в нашому посушливому регіоні без зрошення годі й мріяти про вирощування такої культури, як часник. Однак землі тут добрі й багато сонця, тому, якщо правильно налагодити технологію крапельного зрошення, то можна збирати високі врожаї овочевих культур. Сумарно впродовж усього періоду вегетації ми виливаємо крапельним способом до 4000 кубічних метрів води на часник. Також ця система дозволяє ефективно вносити мінеральне живлення рослин — у розчинах», — розповідає Володимир Федорчук.
За його словами, така культура, як часник, обов’язково потребує хорошого розпушення ґрунту задля створення сприятливих умов для розвитку кореневої системи. Тому під посіви озимого часнику поле було виорано на глибину 30–32 см. Взагалі поле під часник потрібно дуже ретельно виробити ще й в плані механічного знищення пророслого насіння бур’янів. Тому, якщо дозволяють погодні умови, треба провести дискування стерні культури-попередника й культивацію. В окремих випадках восени провадиться навіть повторна культивація поля, аби якомога краще подрібнити пожнивні рештки культури-попередника, пришвидшивши їх мінералізацію та знищити бур’яни.
Сіяли часник у період із 20 по 30 вересня минулого року. Густота сівби становила 320–330 тис./га, а ширина міжрядь — 45 см.
Часник — культура дуже вимоглива і до мінерального живлення, і до захисту від хвороб і шкідників. Тут не обійтися символічним унесенням карбаміду чи селітри, а потрібна чітко прорахована багатоетапна система внесення добрив. Часнику потрібно буквально все — азот, фосфор, калій, залізо, сірка, молібден, бор й ін., причому своєчасно, в достатній кількості та в доступних формах. Окрім усього іншого, нормальна забезпеченість рослин цієї культури доступними елементами живлення сприяє підвищенню стійкості до хвороб.
«Під оранку ми давали по 500 кг/га NPK 16:16:16 як основне внесення. Своєю чергою, після відновлення вегетації розкидали 100 кг/га сульфату амонію та 150 кг/га аміачної селітри, забезпечивши таким чином посіви доступним азотом і сіркою, яка активізує засвоєння цього ключового елемента живлення», — пояснює агроном.
На цьому масштабна програма мінерального живлення часнику продовжилася. В розчиненому вигляді з крапельним зрошенням було внесено 200 кг/га карбаміду, до 90 кг/га комплексного добрива, а також солідні норми таких спеціалізованих видів добрив, як сульфат калію, кальцієва селітра й ін.
Хімічний захист часнику — це також дуже недешеве завдання. Одних тільки гербіцидних обробок посівів треба провести до шести. Зокрема, це пояснюється тим, що бур’яни гіперактивно проростають у міжряддях, які постійно зрошують і куди постачаються добрива. Завдання агронома — вчасно запобігти кожній новій хвилі бур’янів.
Не менш відповідальним є і завдання захисту посівів озимого часнику від хвороб і шкідників. Річ у тім, що врожай має бути ідеально чистим від хвороб, інакше він почне активно псуватися вже під час зберігання. Специфіка перебігу хвороб у часнику виявляється в тому, що цій культурі мало коли загрожує всього одна чи дві хвороби. Зазвичай агроном повинен думати, як запобігти спалаху цілого «букета» хвороб: пероноспорозу, фузаріозу, бактеріозу, а також низці плісняв і гнилей. До речі, з огляду на цей перелік потрібно ретельно обирати культуру-попередника під часник. Утім, якщо якесь господарство обробляє кілька тисяч гектарів землі, то кілька десятків гектарів, заплановані під часник, можна лишити й під паром.
З огляду на таку загрозу з боку потенційного розвитку хвороб і не меншу — шкідників, потрібно принаймні п’ять разів унести фунгіциди й чотири рази — інсектициди. Крім цього, обов’язковою є десикація рослин перед початком збирання врожаю, яке зазвичай припадає на середину липня місяця.
Ігор ПАВЛЮК, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
