Однак водночас на насіння ріпаку на світових ринках наявний стабільний попит, і ця культура і сьогодні здатна принести фермеру живі і дуже непогані кошти. На постачання ріпаку посередники і переробники охоче укладають форвардні угоди. Тому ця культура у сівозміні господарства дає шанс істотно мінімізувати фінансові ризики або ж, на жаль, отримати значні збитки. Чи можна підстрахуватися у такій ситуації?
Зважаючи на досвід відвідування десятків господарств, де вирощується озимий ріпак, по всій території України можна виокремити очевидні позитивні напрацювання по цій культурі. Це стосується різних елементів агротехніки, починаючи зі сівозміни та обробітку ґрунту і завершуючи правильним вибором сортів та гібридів, а також доглядом за сходами.
Втім, у господарствах, які мають хорошу врожайність ріпаку за посушливих умов, не обов’язково впроваджують якісь унікальні технології. Швидше йдеться про розумне застосування як сучасних, так і перевірених роками напрацювань.
Так, в одному із найвідоміших господарств Херсонщини — «Перше травня» із року в рік отримують стабільну врожайність озимого ріпаку. При цьому не в останню чергу завдяки свого часу прийнятому вольовому рішенню — залишанню частини площі під паром для подальшого вирощування на ній ріпаку. Навіть сьогодні, коли на більшій частині території України фіксують гострий брак продуктивної вологи в ґрунті, агровиробники не бажають повертатися до такого класичного елементу технології, як пари. Мовляв, краще там зібрати одну тонну соняшнику чи дві пшениці, але земля не гулятиме. Однак, як свідчить досвід останніх років, ті керівники господарств, які повертаються до парів, нічого не програють у фінансовому плані. Заощадивши на операційних витратах і зробивши ставку на якусь культуру, наприклад озимий ріпак по пару, можна заробити більше, аніж із року в рік підряд, витягуючи залишки вологи із землі.
Це тим більш важливо, що ріпак любить добре розпушений ґрунт і його насіння в принципі не можна кидати у верхній шар, густо насичений пожнивними рештками. Звісно, що оранка чи глибоке розпушення ґрунту на фоні відсутності опадів після збирання культури-попередника спричинить втрату залишків вологи. Натомість після річного відпочинку, накопичення вологи та кількаразового механічного знищення бур’янів насіння ріпаку потрапить у гарантовано сприятливе середовище.
Так само винятково позитивно ми можемо оцінити результати сівби озимого ріпаку за різновидами технології strip-till. Звісно, що чудес не буває, і якщо вологи немає, то її немає. Однак якщо під стернею лишилася бодай дещиця вологи, то сівалка акуратно розгребе солому, розпушить посівний горизонт, покладе у землю насінину разом із добривом і акуратно прикатає смужку. Водночас агрегат відсуне пожнивні рештки у міжряддя, де ті виконуватимуть функцію захисту ґрунту від випаровування вологи та надмірного нагрівання.
Маючи у господарстві сівалку для strip-till, агроном отримує додатковий ефективний інструмент для оперативного реагування. Він може спробувати посіяти ріпак і отримати сходи за такої ситуації, яка б унеможливлювала сівбу за традиційної технології. Зокрема, успішні результати такого підходу ми бачили у багатьох господарствах («Степ», Черкаська область; «Колос», Одеська область; «Гарант-Агро4», Дніпропетровська область та ін.). З іншого боку, strip-till — це не панацея, а складна комплексна технологія, яку потрібно якісно освоїти.
Важливе значення має правильний вибір посівного матеріалу озимого ріпаку. Останніми роками, за нашими спостереженнями, вирівнюється співвідношення поміж сортами та гібридами цієї культури. Сорти краще себе показують за загущення посівів, а також за нестандартних погодних умов під час відновлення весняної вегетації. До того ж є чимало справді сильних гібридів, здатних успішно протистояти згаданим стресовим чинникам, забезпечуючи при цьому істотно вищу врожайність.
Ми можемо лише порадити обирати посівний матеріал ріпаку, орієнтуючись на досвід провідних господарств регіону та напрацьовуючи оптимальну технологію вирощування разом із продавцями насіння. Не варто ризикувати і купувати його на стороні, у людей, які характеризують свій товар переважно однією фразою: «Хароше насіння!». Ми повинні підібрати саме ті гібриди, які добре себе покажуть за конкретних ґрунтово-кліматичних умов, при цьому продавець запропонує як бонус ефективну технологію їх вирощування.
Це безпосередньо стосується мінерального живлення озимого ріпаку, який є дуже чутливим до наявності основних макро- та мікроелементів. Незрідка агровиробники прагнуть оптимізувати це завдання, вносячи під передпосівний обробіток (чи під час посіву) традиційне NPK чи сульфат амонію без урахування того, чи достатньо вологи в ґрунті для їх засвоєння. Натомість за посушливих умов для отримання міцних сходів та хорошого їх розвитку до зими, знову ж таки за нашими спостереженнями, добре себе показує припосівне внесення швидкорозчинних гранул чи мікрогранул у відносно невеликих кількостях, до складу яких входять азот, фосфор та сірка. Це дає змогу сходам передусім розвинути міцну кореневу систему та поступово накопичити цукри, що є запорукою нормальної перезимівлі та відновлення вегетації рослин ріпаку навесні. При цьому ефективними є позакореневі внесення бору та інших мікроелементів протягом визначених фаз вегетації посівів.
Так само обережно слід підходити і до зимово-ранньовесняних підживлень озимого ріпаку. Через той таки брак вологи принцип «чим більше азоту — тим краще» давно вже себе не виправдовує чи навіть може бути шкідливим. Краще двічі дати помірні дози азоту та сірки розкидним способом чи в міжряддя тоді, коли є трохи вологи, аніж сипати селітру чи сульфат амонію кінськими дозами на сухий ґрунт.
Варто також нагадати, що карбамід взагалі не підходить для поверхневого внесення, оскільки стрімко втрачає азот. Це ж стосується і фосфоровмісних добрив, які в принципі не можуть спрацювати як підживлення через вкрай низьку мобільність фосфору.
Краще вже після відновлення вегетації навесні двічі пройтися простим, але ефективним добривом на кшталт монокалій фосфату по листу у нормі 2–3 кг/га. Ріпак гарантовано отримає дещицю доступних фосфору та калію і зможе активізувати розвиток кореневої системи навіть за низької температури ґрунту.
Задля отримання хорошої врожайності ріпаку незалежно від ґрунтово-кліматичних умов у більшості випадків фермерові не обійтися без агрономічних консультацій. Лише деякі потужні господарства, які давно співпрацюють із виробниками насіння та ЗЗР і провадять власні дослідження, мають напрацьовані ефективні технології щодо різних сортів та гібридів. Тому краще разом із насінням сформувати і відповідний агрономічний супровід: оптимальну густоту сівби, обробіток ґрунту, мінеральне живлення, захист тощо. Зрештою, це дасть змогу прийняти рішення щодо того, чи варто вирощувати ріпак взагалі, а якщо вирощувати, то як саме.
Ігор КОВАЛЕНКО, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
