Сівба озимого ріпаку спочатку вимагає дотримання ряду обов’язкових умов. Має бути доступ висіяного насіння до грунтової вологи і її максимального збереження під час проведення обробітку грунту. Також потрібно враховувати, що насіння ріпаку доволі дрібне, тому класти його в посівне ложе потрібно особливо ретельно, у жодному разі не допускаючи наявності великих грудок землі і нагромаджень пожнивних залишків. На глибині до 5–6 см земля повинна бути ідеально розпушеною і мати дрібногрудкувату структуру.
Обов’язково необхідний щільний контакт із вологим ґрунтом. І, нарешті, від того, наскільки правильно ми розпорядимося соломою, яка залишається на поверхні грунту, багато в чому залежить підсумкова врожайність озимого ріпаку.
Щодо сівби культури, то тут повинно бути дотримане ключове правило — вона має бути своєчасною. «Упіймати» вологу в грунті чи розрахувати таким чином, аби за декілька днів пройшли опади. Також підібрати сорт чи гібрид, аби він увійшов у зиму у належній фазі. З цієї точки зору обов’язковим є застосування регуляторів росту.
Досить ефективною є технологія прямого висіву насіння ріпаку просто у стерню шляхом використання спеціалізованих агрегатів, оснащених потужними лапами чи дисками. Обов’язковою умовою цього є попереднє якісне подрібнення стерні без втручання у грунт. Розпушувальні робочі органи розрізають верхній шар необробленого грунту та розпушують землю на глибину 10–20 см з одночасним внесенням добрив. Така технологія дозволяє не просто зберегти вологу, а й «підтягнути» її з нижніх шарів, завдяки утвореній системі тріщин. Більш ефективно у такому разі виглядає і внесення мінеральних добрив, оскільки воно є цільовим, а не загальним, як за класичної технології.
Агрегати для сівби ріпаку дедалі частіше оснащуються спеціальними котушками для точного припосівного внесення гранульованих добрив. Ця дрібнонасінна культура, насінини якої розташовуються на однаковій відстані одна від одної, ідеально підходить для припосівного підживлення багатокомпонентними спеціалізованими видами добрив у невеликих обсягах. При цьому краще використовувати легкорозчинні комплексні добрива, які місять азот, фосфор, сірку тощо.
Доволі розповсюдженим, хоча й не найкращим попередником для озимого ріпаку є озима пшениця, ячмінь або горох. Тобто культури, які першими збираються із поля і дозволяють підготувати звільнені площі під посів. Вони характеризуються досить великим обсягом пожнивних залишків. Ретельно подрібнені пожнивні рештки та правильно підготовлені під сівбу ріпаку здатні досить швидко мінералізуватися, віддаючи поживні речовини, які в них містяться.
Саме тому якісна підготовка грунту під посів в ідеалі повинна передбачати якісне подрібнення соломи в той чи інший спосіб, починаючи від зернозбиральних комбайнів і закінчуючи подрібнювачами у валках.
На жаль, це не завжди можливо, тому висуваються підвищені вимоги до грунтообробних агрегатів, які повинні успішно справлятися не тільки з передпосівним обробітком грунту, але і розправлятися із соломою великої фракції.
Підходи до роботи з пожнивними залишками можуть бути різними. Одна справа, якщо господарство запускає відразу ж після збирання пшениці прес-підбирачі, збираючи велику частину соломи. І зовсім інша, якщо вся солома залишається у полі. У першому випадку можна говорити про спрощення завдання для передпосівного агрегату, а у другому — про застосування ефективної технології для використання декількох тон соломи.
Їх потрібно цілком подрібнити, перемішати частково із грунтом і залишити частину на поверхні поля. Певна частка подрібненої соломи закладається у землю і мінералізується, а решта вкриває грунт і перешкоджає надмірному випаровуванню вологи, захищає пророслі насінини від високих температур.
Чим раніше почнуть перепрівати пожнивні залишки, тим краще, тому бажано застосовувати або деструктори стерні, або ж вносити під обробіток грунту певну дозу азотних добрив, яку краще розраховувати точно в кожному окремому випадку.
Озимий ріпак критично залежить від достатньої кількості і співвідношення трьох основних елементів: азоту, сірки і фосфору. Перший елемент, як свідчить досвід, краще вносити в кілька прийомів невеликими порціями, акуратно його розподіляючи в літній і весняний періоди. Найважливішим для нормального розвитку рослин озимого ріпаку є сірка, яку можна вносити як під час передпосівної обробки в повному обсязі, так і навесні у вигляді сульфату амонію або сульфату магнію. Знову-таки лімітувальним фактором у цьому питанні залишається волога, але без сірки про гідний урожаї ріпаку і говорити не варто.
Наприкінці наголосимо на важливості одночасного внесення мінеральних добрив, які повинні спрямовувати точно в зону розвитку майбутньої кореневої системи рослин ріпаку.
Василь ЧЕРКАС, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
