Для цього обробіток ґрунту проводять паровими культиваторами і комбінованими агрегатами. За один-два проходи після оранки, здійсненої із боронуванням, вони повністю забезпечуватимуть якісний обробіток ґрунту, необхідний для вирощування дрібнонасінних культур, а саме: вирівнюють, роздрібнюють (товщиною до 6 см) ґрунт, формують тверде ложе для насіння і помірно ущільнюють його на більшій глибині, що сприяє нормальному росту і розвитку стержньового та бічних коренів рослин ріпаку. Одразу після збирання попередника поле під посів ріпаку озимого дискують. У разі появи сходів бур’янів перед сівбою ріпаку озимого їх знищують за допомогою передпосівної культивації.
А які грунти у вас?
Способи підготовки ґрунту під посів ріпаку озимого залежать від типу ґрунту, його механічного складу, попередників, видів добрив, засміченості бур’янами. Обробіток ґрунту після збирання ранніх попередників (зернових, зернобобових) та інших культур починають із лущення стерні (зернові) або дискування після інших попередників.
Після збирання пізнього попередника рекомендується невідкладно виконати глибоку оранку в агрегаті з боронами і котком для прискорення осідання ґрунту.
Оранка в більшості випадків здійснюється на глибину орного шару або залежно від попередника і може становити: після зернових — 20–25 см; конюшини, злакових трав і люцерни, конюшино-злакових травосумішей — 25–30 см через 12–14 днів після дискування; ранньої картоплі та гороху — 20–22 см. У сівозміні пшениця-жито-ріпак: під ріпак озимий оранку рекомендовано здійснити на глибину до 30 см, що дає змогу запобігти утворенню плужної підошви, та забезпечує якісне заорювання пожнивних решток. Від швидкості виконання цієї операції залежить вчасне збереження вологи у грунті. У разі масових сходів бур’янів перед сівбою ріпаку озимого їх знищують, проводячи передпосівну культивацію.
Під ріпак ярий система обробітку ґрунту теж залежить від попередника. Так, після зернових і кормових культур обробіток грунту також починають із 2–3 лущень дисковими і лемішними лущильниками на глибину 6–8 і 8–10 см, а після просапних — із культивації та боронування важкими боронами. У першому випадку кращі результати дає напівпаровий обробіток (рання оранка, подальші культивації — відповідно, до появи сходів бур’янів). Під зяб орють у кінці вересня-на початку жовтня на глибину 20–22 см, а на важких грунтах — на 25–27 см. Весною застосовують систему мінімального обробітку грунту. На вирівняних полях обмежуються однією передпосівною культивацією на глибину 4–5 см.
√ Надмірне подрібнення ґрунту також недоцільне: з’являється небезпека запливання та утворення поверхневої міцної кірки, що сприятиме у подальшому інтенсивному ураженню сходів чорною ніжкою. Передпосівний обробіток варто здійснювати лише впоперек або по діагоналі запланованого напрямку сівби з одночасним висівом ріпаку озимого.
Здійснення агротехнічних заходів під час передпосівного обробітку грунту під посів ріпаку повинно забезпечувати знищення бур’янів та створення ущільненого ложа для насіння на глибині грунту 2–3 см для швидкої та рівномірної появи сходів. Завдяки якісно проведеним заходам буде забезпечено високу польову схожість насіння (80%), що в цілому сприятиме підвищенню зимостійкості ріпаку озимого. Після оранки під час проростання бур’янів рекомендовано здійснити культивацію на глибину 8–10 см. Передпосівна культивація зменшуватиме необхідність застосування гербіцидів, обмежуватиме заселеність поля деякими шкідниками (озимою совкою). У посушливі роки, особливо на легких ґрунтах, обов’язковим є післяпосівне коткування.
Зимостійкість, регенераційна здатність і врожайність ріпаку визначаються за формуванням кореневої системи. З метою проникнення коренів рослин у глибокі горизонти ґрунту, підорний шар має бути не ущільненим, оскільки корінь ріпаку нездатний самостійно розпушити його. Тому на ґрунтах, схильних до перезволоження, а також із щільним підорним горизонтом перед оранкою доцільно провести глибоке щілювання або розпушення на глибину 30–40 см. Довгий стержньовий корінь, обходячи ущільнення ґрунту та інші перешкоди, впродовж п’яти тижнів проникає на глибину до 1 м і має можливість отримати вологу з нижніх горизонтів ґрунту.
У разі вимерзання, пошкодження в результаті спалаху шкідників або через засуху поля під ріпаком озимим доцільно пересівати ріпаком ярим. У таких випадках враховують не рентабельність вирощування ріпаку ярого, а те, що таке рішення — це альтернативний варіант для ефективного ведення сільськогосподарського виробництва. Впроваджуючи такий варіант, забезпечується дотримання технології вирощування культур не тільки технічно, а й економічно. Так, якщо на полях, де відбулося випадання ріпаку озимого, вносився восени гербіцид, його залишкові кількості можуть негативно впливати на інші культури, пошкоджуючи їх, висіявши ріпак ярий, виробничник уникне післядії гербіцидів.
Ретельна підготовка ґрунту
Враховуючи те, що у ріпаку ярого дрібне насіння, для його посіву необхідно ретельно підготувати ґрунт, структура якого повинна забезпечувати утворення добре ущільненого насіннєвого ложа. Тому виконання осінньої оранки створить належні умови для висівання культури: ґрунт у зимовий період добре осяде, зимова волога збережеться і буде доступна під час проростання і подальшого розвитку рослин. Крім цього, проводячи оранку восени, виробник тим самим розподіляє навантаження із використання сільськогосподарської техніки, застосування якої навесні є дуже напруженим, у зв’язку з проведенням весняно-польових робіт.
Верхній шар ґрунту повинен мати добру аерацію для того, щоб його поверхня швидше зігрівалася. Ріпак ярий має меншу тривалість вегетаційного періоду, що призводить до слабкої компенсаційної здатності, тобто стресові ситуації під час проходження усіх періодів росту й розвитку можуть надто негативно вплинуть на рослини. Особливо ріпак ярий чутливий до недостатньої кількості вологи.
Коли оптимально сіяти ріпак?
Сівбу ріпаку ярого необхідно здійснювати у ранні строки і за умов сухої погоди. Як правило, висівають його у першій половині квітня, та залежно від погодних умов, до травня включно, за рекомендованих погодних умов посів можна починати з кінця березня (як ячмінь ярий).
Із запізненням зі строками сівби для розвитку ріпаку ярого на ранньому етапі не достатньо часу, який необхідний для кращого розвитку листкового апарату, що є основою формування високого урожаю. Своєчасний посів (за температури 5–8 °C на глибині 5 см у верхньому шарі ґрунту) забезпечує оптимальний вегетативний ріст і розвиток культури, за яких коренева система проникає на необхідну глибину, забезпечуючи вологою та необхідними поживними елементами рослини, створюючи належні умови для формування майбутнього врожаю. Проростання із насіння ріпаку починається за температури ґрунту 2–3 °C.
√ У разі, якщо не має можливості висіяти вчасно ріпак озимий через пізнє збирання попередника, альтернативою може стати культивування ріпаку ярого, для вирощування якого з дотриманням усіх вимог, зокрема щодо підготовки поля під посів культури, буде достатньо часу. Цей приклад може бути використаний аграріями, які займаються розведенням тварин, для відгодівлі яких поля сівозміни насичені кукурудзою.
Ріпак ярий на ранніх етапах органогенезу може бути чутливим до заморозків менше –4 °C. Разом із цим, невеликі заморозки можуть загартовувати молоді рослини. Злегка підмерзлі молоді рослини матимуть можливість відновитися за умови, якщо не пошкоджена точка росту. Тому для прийняття рішення щодо переорювання полів, на яких росте пошкоджений заморозком ріпак, необхідно зачекати декілька днів, спостерігаючи за станом культури.
Ріпак ярий має властивість добре стримувати розвиток бур’янів. За рахунок підвищення норми висіву та швидкого розвитку здорові і добре забезпечені живленням рослини дуже конкурентоспроможні відносно бур’янів. Але без здійснення заходів з обмеження чисельності бур’янів не обійтися. Особливо контроль бур’янів стає нагальним заходом за умов ранніх строків посіву з низькою нормою висіву. За цих умов на початкових етапах розвитку ріпак потребує найкращих заходів захисту для його росту і розвитку. Ріпак ярий чутливіший, ніж озимий до внесення гербіцидів, особливо під час їх внесення ранньою весною за пониженої температури повітря та несприятливих умовах. Також важливо відмітити, що в ріпаку ярого, на відмінну від озимого, маса тисячі насінин менша, а, відповідно, менше запасних поживних речовин, від чого засоби захисту можуть стати причиною стресової ситуації у рослин, яку вони не в змозі компенсувати.
Ігор СТОРЧОУС, канд. с.-г. наук
