Людство проти сарани: які підходи в змозі зарадити проблемі
Сарана згадується ще у П’ятикнижжі як восьма кара єгипетська. А в часи нинішні, поки весь світ тремтить перед коронавірусом, інша біблійна кара поставила на межу голоду чорний континент. І не лише його. У природний ареал проживання пустельної сарани входить близько 30 країн — від Близького Сходу, доброї частини Африки і до Індії. І на початку 2020 року полчища комах завдали величезного збитоку сільському господарству країнам Східної Африки: Кенії, Сомалі, Уганди та Ефіопії. Як били в набат фахівці, сарана знищила всю рослинність на сільськогосподарських угіддях і пасовищах на величезних площах. Та виявилося, що панікували вони ще зарано.
Зараз Африка та Азія зустрічає друге нашестя комах, масштаби якого можуть бути у двадцять разів гірше. Якщо лютневе нашестя сарани становило 500 млрд особин, зараз формується вже 10 трлн особин. За підрахунками фахівців, рій комах в один квадратний кілометр за добу може знищити врожай, яким би нагодували 35 тис. осіб. А розмір рою сарани може сягати до декількох сотень квадратних кілометрів і здатен долати, за різними даними, до 150–300 км на добу.
Глобальне потепління — рай для комах
Глобальні кліматичні зміни позначаються на всьому. І вчені застерігають, що глобальне потепління тягне за собою зміни в поведінці комах, які стають більш небезпечними і менш передбачуваними.
Вже є свідчення того, що підвищення температури в атмосфері призводить до зміни в метаболізмі комах. Група американських дослідників 2018 року опублікувала статтю в журналі Science, в якій йдеться про те, що чим тепліше навколо, тим активніше репродуктивна функція комах і тим краще їх апетит.
І нечуване нашестя сарани вже є цьому яскравим свідченням. Найбільші втрати при цьому загрожують районам із помірним кліматом, де вирощують основну частину сільськогосподарської продукції. Річ у тім, що метаболізм комах сповільнюється, коли стає вже занадто спекотно, що можна спостерігати в тропіках. Окрім того, підвищення температури навколишнього середовища дає змогу комахам підійматися вище і летіти далі, долаючи природні перешкоди та відкриваючи для себе нові шляхи міграції. Як наголосив Еріан Сіз, директор організації «Глобальна ініціатива з вивчення сарани» при Університеті Аризони: «В цілому ми очікуємо, що нашестя сарани в майбутньому стануть більш частим і масовим явищем в умовах глобального потепління».
«Сарановірус» для повного щастя
Цей рік, звичайно, і в країнах з помірним кліматом видався особливо урожайним на стихійні лиха. Україна страждала від аномальної зими, глобальної епідемії, від нескінченних пожеж... А деякі експерти вже попереджають, що саме цим літом нас може чекати нашестя сарани, жахливі збитки в агросекторі й нестача продовольства. Можливо, це велике перебільшення. Але причини для серйозного занепокоєння все ж є. Ні Україна, ні світ, докладаючи зусилля для боротьби з коронавірусом, не готові реально протистояти ще одній масштабній загрозі. Зокрема, країни з розвинутою економікою зараз підраховують збитки і, вочевидь, не мають особливого бажання вкладати величезні кошти в протистоянні сарані. А ми таких коштів ніколи і не мали.
На початку 2020 року Продовольча і сільськогосподарська організація ООН (FAO) запросила на боротьбу з нашестям сарани ще додатково 76 млн доларів. Та це пройшло не дуже поміченим. Так, на запит відгукнувся, наприклад, співзасновник Microsoft Білл Гейтс, який пожертвував 10 млн. Але кошти надходять надто повільно, щоби залучити ефективні засоби протистояння загрозі та її виходу зі звичного ареалу. А європейський континент від Близького Сходу в одній добі льоту. Так, можливо, пустельна сарана і не досягне українських полів. Але у нас цього крилатого лиха і без комах-мігрантів вистачає.
Фахівці констатують, що в Україні з родини саранових досить поширені сарана італійська, або прус, перелітна, або азіатська, та її підвиди: середньоруська, мароканська і різні види кобилок — блакитнокрила, темнокрила, біло-смугаста, чорно-смугаста, безкрила, лучна та інші. Загалом різновидів сарани у нас нараховують до 20 видів. І вони представляють досить реальну небезпеку для агровиробництва. Наприклад, минулого року було зафіксовано масове нашестя сарани на сході України. У південних регіонах країни така небезпека теж постійно існує.
Комплексний контроль в ідеалі
Та чи стане небезпека актуальною, залежить від двох чинників: генетичної програми та кліматичних умов. Науковці твердять, що сарана — унікальна істота з двома альтернативними генетичними програмами розвитку. І для самої сарани її міграційна програма — це захист від перенаселення та голоду. Всього за життя, що триває лише один сезон — з квітня-травня до вересня, лише одна комаха здатна з’їсти до 300 г зеленої маси.
Усі саранові, що поширені у нас, дають одне покоління на рік. Личинка розвивається до 40 днів і проходить 5 стадій. За невеликої щільності популяції личинки й дорослі особи (імаго) ведуть поодинокий спосіб життя. Та в роки зі сприятливими погодними умовами поведінка різко змінюється, і вся їх маса переходить у стадну форму. Скупчившись у так звані куліги (у фазі личинки) або величезні зграї (дорослі особи), вони кочують на великі відстані, несучи загибель всьому, що росте на землі, — від пшениці до бур’янів та очерету.
Контроль розповсюдження саранових повинен будуватися на основі комплексних агротехнічних, організаційно-господарських і винищувальних заходів. Раніше відповідним заходам надавалася велика державна увага, зокрема, функціонувала спеціальна служба моніторингу, що мала велику мережу станцій. Зараз ситуація, зрозуміло, дещо інша. Але система захисту від саранових, правду кажучи, не змінилася. За рекомендаціями фахівців, вона повинна розпочинатися саме з профілактичних заходів. Насамперед передбачається обстежувати місця резервації шкідника та всіх угідь, які торік були заселені сараною навіть невеликою кількістю. Обстеження краще проводити зранку або ввечері, коли комахи перебувають в стані відносного спокою.
Одним з ефективних прийомів є захисний ґрунтообробіток угідь, уражених шкідниками восени: проведення боронування, дискування або оранки. За сприятливих обставин та ефективних робіт обробіток ґрунту може зменшити популяцію комах до 70–80%. Іноді з тією ж метою на поля випускали отари овець чи навіть спалювали стерню, що є досить сумнівним рішенням. Личинки скупчуються завглибшки 5–7 см, куди жар від палючої стерні практично не сягає. Водночас таке випалювання знищує корисних комах, порушує і так хиткий гомеостаз агробіоценозів, забруднює довкілля і є пожежонебезпечним.
Світлові гармати та бойові качки
Існують і досить екзотичні рішення та обладнання для боротьби із сараною. Наприклад, один із методів механічного знищення шкідників — обстріл їх своєрідною картеччю. Спочатку встановлюють місця дислокації підростаючих мас шкідників за допомогою безпілотників зі спеціальним програмним забезпеченням. І туди мають направлятися маневрові групи «тачанок», які обладнані піскоструминними агрегатами. За підрахунками, у разі достатнього діаметра сопла та високої швидкості вильоту частинок буде потрібно не більше 10 хв і 100 кг підготовленого кварцевого піску для «розстрілу» 1 млн особин сарани. В ідеалі це має бути дешево, сердито та ще й екологічно чисто.
Не менш цікаве обладнання — «світлові гармати» для знищення сарани, які вже випускають промислово. Йдеться про спеціальні пересувні установки, оснащені ультрафіолетовими випромінювачами. Вони приваблюють літальних паразитів, зокрема сарану. УФ-лампи оточені металевою сіткою під напругою, а сили розряду досить для нейтралізації шкідників. Устаткування працює від звичайних автомобільних акумуляторів, що дає змогу оперативно розгортати його в будь-якій точці сільгоспугідь.
А тим часом серйозно подейкують, що влада Китаю має намір відправити до Пакистану гуманітарну допомогу — 100 тис. качок, щоб убезпечити посіви в цій країні від полчищ шкідників. Китайці справді вже використовували качок та курей для боротьби із сараною у своїх західних провінціях. При цьому китайський учений Лу Ліцжи заявив у пресі, що курка може з’їсти всього близько 70 комах за добу, а качка здатна в три рази більше і є ефективною біологічною зброєю проти навали шкідників.
Комахоцид як необхідне зло
Все це, звичайно, цікаво та екологічно, але зі старим добрим чи не зовсім добрим дустом не порівняти. Як раз ДДТ свого часу виявився одним із небагатьох справді ефективних засобів проти сарани. Лише з появою інсектицидів боротьба з нашестям сарани стала достатньо дієвою. І щодо агрохімічних методів, то захисні обробки посівів проти саранових розпочинають за масової появи личинок першого віку. Фахівці наголошують, що основну масу личинок слід ліквідувати до закінчення розвитку третього-четвертого віків. Тобто до окрилення сарани потрібно завершити всі хімічні заходи з її контролю. Обробки проводять вранці та ввечері, коли комахи перебувають на рослинах.
В Україні зареєстрований великий перелік препаратів, які є достатньо ефективними проти саранових. Насамперед це інсектициди з класу піретроїдів, також можуть застосовувати продукти на основі фосфорорганічних сполук чи неонікотиноїдів. Проте широке застосування інсектицидів проти саранових — це фактично «комахоцид», адже ефективні діючі речовини нищать все підряд.
Особливо це стосується авіаоброблень. Вперше авіація була застосована проти сарани ще 1922 року. Вважається, що саме масовані хімічні авіаудари дали змогу до кінця 50-х років минулого сторіччя покінчити з масовими спалахами сарани. Проте водночас застосування авіаоброблень стало причиною серйозного забруднення навколишнього середовища, знищення місцевих біоценозів тощо.
А пізніші дослідження показали, що масове застосування інсектицидів забезпечувало лише тимчасове зниження чисельності і шкідливості сарани в місцях безпосередньої обробки. Однак загалом це не могло вплинути кардинально на хід динаміки популяцій. Навпаки, хімічні обробітки сприяли винищенню природних ворогів шкідників, що подовжувало періоди масового розмноження саранових.
Фахівці також вважають, що важливим стратегічним недоліком масованих хімічних обробок було їх проведення в режимі «гасіння пожежі». Це призводило до того, що початкові етапи накопичення сарани в первинних осередках, особливо на важкодоступних територіях, залишалися непоміченими.
Як визнають у Продовольчій та сільськогосподарській організації ООН (ФАО), котра координує глобальні заходи з контролю саранових, інколи просто не існує іншого виходу, окрім хімічних ударів. У подібних надзвичайних ситуаціях, які складаються в багатьох регіонах світу, знищувати сарану за допомогою пестицидів — необхідне зло. Нині це єдиний ефективний захід, який дає змогу послабити кризу і запобігти розмноженню сарани в геометричній прогресії, адже інсектициди діють швидко та вбивчо.
Коли відійти від логіки екстремальних ситуацій, то фахівці ФАО все більше схиляються до альтернативи в боротьбі із сараною, перш ніж її популяції досягнуть критичного рівня. Біологічні пестициди також роблять можливою боротьбу зі шкідниками в чутливих екосистемах, оскільки є менш небезпечними для навколишнього середовища. «Ми вже використовували біопестициди для боротьби з пустельною сараною, і це відмінний засіб для обробок невеликих первинних скупчень личинок, перш ніж вони сформують великі куліги», — стверджує Кіт Крессман, експерт ФАО із сарани.
Біопрепарати, що працюють на солярі
Біопестициди використовують для боротьби із сараною засоби, які створені самою природою, — бактерії, віруси та гриби, що вражають шкідників. Зокрема, препарат на основі гриба Metarhizium acridum показав свою ефективність у боротьбі проти сарани, спричиняючи загибель личинок та імаго через тиждень-другий. Спори гриба змішують із маслом і отриманою суспензією обробляють осередки сарани наземним чи авіаметодом. Гриб таким чином проникає в порожнину тіла комахи і перешкоджає її життєдіяльності. Масло, яке використовують як основу біопрепарату, — це часто дизельне пальне, хоча рослинні олії також можна використовувати. Оскільки норма витрати під час обробки не перевищує одного літра дизельного пального на гектар, дослідження показали, що ніякого негативного впливу на навколишнє середовище не відбувалося. Принаймні хімічні пестициди завдають більше екологічної шкоди, аніж біопрепарат на дизельній основі.
І, звичайно, одна з головних переваг біопестициду Metarhizium acridum й тому подібних біологічних продуктів полягає в тому, що вони надзвичайно селективні та чинять згубний вплив лише на певні різновиди шкідників. Іншими словами, використання біопестицидів в боротьбі із сараною не вражає інших корисних комах, не перешкоджає їхній звичній, включеній в конкретний біоценоз життєдіяльності. Оскільки біопестицидні препарати нешкідливі для комах, тварин і не заподіюють шкоди рослинам, їх можна використовувати в природоохоронних та екологічно вразливих зонах, зокрема поблизу водоймищ тощо.
Коли переваги стають на перешкоді
Переваги біологічних препаратів для контролю саранових очевидні. Однак не менш очевидні й певні перешкоди до їх більш широкого використання. Передусім слід визнати, що біопестициди діють повільніше, ніж звичайні пестициди. Як мінімум їм потрібно у два рази більше часу, щоби припинити життєдіяльність комахи. Це вже обмежує їх використання біопродуктів. Адже в разі особливо сильних спалахів екстремального нашестя шкідників, як це відбувається цього року, вони не можуть замінити звичайні пестициди. Тому біопестициди найкраще використовувати як превентивний засіб, а не як рецепт для боротьби із сараною під час надзвичайно сильних спалахів.
Експерти також зазначають, що перешкодою є і самі переваги біопестицидів, тобто їх виняткова вибірковість. «Багато фермерів звикли до того, що можна купити один препарат і використовувати його протягом року для боротьби з різними шкідниками», — говорить Олександр Лачинінський, експерт ФАО з боротьби із сараною. — Якщо ж використовувати біопестициди, то фермерам доведеться закуповувати інші препарати для боротьби з різними шкідниками, а до цього вони не звикли». Крім того, біопестицидні продукти вимагають особливих умов транспортування, зберігання і змішування, що робить їх більш складними у використанні.
Галасувати, але без паніки
Якщо дотримуватися виваженої стратегії, то в перспективі біопестициди гратимуть важливу роль в комплексі антисаранових заходів. Оптимальний підхід передбачає моніторинг ризиків і превентивні обробки на початкових етапах спалаху, що дасть змогу запобігти великомасштабній продовольчій кризі та шкоді для довкілля. За оцінкою ФАО ООН, превентивний підхід дає багато переваг. Головне — він дає змогу прореагувати на ситуацію до того, як різко збільшиться чисельність сарани, і виконати обробки на ранній стадії розвитку шкідників, коли молоді личинки більш чутливі до препаратів. При цьому можна обприскувати локальні, обмежені площі зараження замість масової обробки екологічно шкідливими продуктами. Фахівці вважають, що для стримування чисельності саранових необхідно вдосконалювати сучасні методи прогнозування і спостережень, засновані на дистанційному зондуванні, ГІС (геоінформаційних системах) і GPS / ГЛОНАСС-технологіях. Вкрай важливо також безперервно вивчати закономірності розвитку популяцій саранових, щоби бути готовим вжити ефективних заходів для її контролю
Та поки що всі ці побажання нагадують рекомендації, які мешканцям столиці Індії міста Нью-Делі надавали цьогоріч представники Асоціації з питань запобігання нашестям сарани: «Потрібно робити багато галасу, щоб замість того, аби осісти, комахи продовжили летіти й пролетіли повз місто. І ще — не панікувати». Останнє, напевне, для наших злободенних реалій — це головне.
Олекса СТЕРНІЙ, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
