Звісно, що «проти лому», а в нашому випадку — цілковитої відсутності вологи в ґрунті від серпня до квітня, якісь особливі агротехнічні прийоми нічим не допоможуть. Проте вибір сорту озимої пшениці завжди був і залишається одним із найефективніших способів запобігти катастрофі та підготуватися до стресових явищ. Окрім цього, правильний вибір сортів цієї культури дає змогу істотно підвищити рентабельності її вирощування у разі сприятливих умов, чітко спланувати збиральну кампанію, підстрахувати ризики та багато чого іншого.
Рівно рік тому авторові довелося побувати на семінарі, спеціально присвяченому вибору сортів озимої пшениці, котрий проводила відома вітчизняна компанія-дистриб’ютор. Семінар запам’ятався завдяки по-справжньому змістовним доповідям, а ще реалістичним рекомендаціям продавця до вибору посівного матеріалу. Хоча портфоліо цієї компанії аж тріщало від різноманітних сортів озимої пшениці, люди не прагнули поспродувати усе підряд, а радили учасникам обирати поміж буквально десятка позицій.
Оцей сорт — для максимальної інтенсивності, оцей — для середньої стабільної врожайності, інший — для посушливих умов, а отой — сійте на найгіршому полі… І поряд з тим — оці сорти пшениці ми хоч і продаємо, але не радимо поки що з ними зв’язуватися, бо вони ще не пройшли нормального випробування в основних ґрунтово-кліматичних зонах України.
Ось із цього і потрібно починати: основні площі у господарстві потрібно засівати тими сортами, котрі з року в рік демонструють стабільні результати в конкретному регіоні. І під вирощування яких ви можете забезпечити рекомендовану технологію.
Яскравим прикладом такої стабільності можна назвати далеко не новий німецький сорт озимої пшениці Мулан, котрий у нас вирощують вже хтозна-який рік поспіль, однак він не втрачає своєї популярності. Це чеські посухостійкі сорти, такі як Богемія та Юлія, особливо остання, період цвітіння якої випереджає настання спекотних умов.
І зрештою, це українські пшениці, і насамперед одеські сорти, котрі з кожним роком стають дедалі популярнішими для вирощування за помірно інтенсивною технологією. У зоні Степу вітчизняні сорти вирощують через їх невибагливість, районованість та невисоку вартість насіння. Мовляв, якщо вже збирати по 2–3 т/га у посушливих умовах, то треба вкладати по мінімуму. У Лісостепу, що цікаво, спрацьовує аналогічна логіка: якщо наші погодні умови та технологія дають змогу збирати від 5 до 7 т/га, то краще вже ми посіємо нашу пшеницю.
Можна сказати, що вітчизняні агровиробники як слід «розкуштували» українські сорти пшениці та дійшли висновку, що вони оптимально підходять як для екстенсивної, так і помірно інтенсивної технологій вирощування. Хоча конкуренція в останньому сегменті доволі висока. Це і згадувані вже чеські сорти, і деякі німецькі та французькі, хоча поділяти їх за «національністю» буде не зовсім правильно.
Натомість у ніші інтенсивної технології упевнено себе почувають нові сорти відомих світових брендів. Скориставшись даними опитування «АПК-Інформ» щодо найбільш поширених сортів озимої пшениці, проведеного 2018 року, ми побачимо знайомі назви в сегменті господарств 5000+ га і більше. Це вже згадуваний Мулан разом із ще одним добрим знайомим сортом Самурай. Це суперсорт Скаген, Кубус, ще декілька відомих сортів, а в менших господарствах чеська Богемія разом із численними вітчизняними сортами. Останніми роками на ринку України набули популярності такі класні сорти, як Колонія, ще один суперсорт RAGT Реформ та деякі інші. Загалом ми можемо відзначити похвальну консервативність українських фермерів, які воліють від добра добра не шукати при цьому в міру експериментуючи із новинками.
Неабияке значення має співпраця з продавцями, котрі роками напрацьовують довірчі стосунки зі своїми клієнтами, що, зокрема, є причиною такого позитивного консерватизму. Регіональний менеджер із продажу ніколи не порадить своєму постійному покупцеві насіння сорту, вирощування якого створить якісь ризики провалу по врожайності. Стабільність — це запорука взаємовигідних відносин, так само які наявність перевіреної адекватної щодо грошей технології вирощування.
Найчастіше у лінійці сортів, рекомендованих для середньостатистичного господарства, розташованого у більш-менш нормальній щодо вологи місцевості, є 4–6 позицій. До 60% площ під озимою пшеницею засівають сортами зі стабільною врожайністю, які гарантовано дають свої 60 ц/га, а за сприятливих умов 70–80 ц/га. Відсотків 20 площ відводять під страхові посухостійкі сорти, ще стільки ж під високоінтенсивні сорти у розрахунку на 85–100 ц/га. І нарешті якусь частинку площ відводять під випробування новинок.
Така схема розподілення посівних площ під різні сорти озимої пшениці дає змогу забезпечити стабільність, а за хороших погодних умов «вистрелити», реалізувавши потенціал урожайності високоінтенсивних та стабільних сортів.
При цьому обирати сорти необхідно, бодай приблизно розраховуючи строки їх дозрівання та збирання. Пшениця — це не кукурудза і не цукрові буряки. Зерно цієї культури схильне до осипання, тому потрібно спланувати майбутні жнива так, щоб оперативно і поступово зняти врожай на всіх площах із мінімальними втратами.
Найкращий сорт озимої пшениці сьогодні це той, який поєднує високий потенціал врожайності разом із пластичністю та високою стійкістю до різноманітних стресових чинників. Звісно, що це посуха, це холодо- та морозостійкість, стійкість до вилягання, невибагливість до типу ґрунтів, обробітку ґрунту, до окремих захворювань тощо. В принципі таких сортів озимої пшениці сьогодні на ринку не бракує. Головне — правильно їх підібрати для конкретного господарства і забезпечити відповідну технологію вирощування.
Як бачиться нині, сорти повинні відзначатися потужним стартовим розвитком, щоби встигнути за цих посушливих умов розвинути кореневу систему до зими. Сорт не повинен переростати, але щоб мав високу здатність до кущення. Як засвідчує досвід останніх років, навіть у тому разі, якщо посіви озимої пшениці сильно проріджені та постраждали протягом зимової вегетації, висока здатність до кущення за умови правильного підживлення дає змогу компенсувати ці втрати і претендувати на непоганий врожай.
І нарешті наголосимо на тому, що, з огляду на останні кліматичні примхи, конче необхідно поступово змінювати технологію вирощування озимої пшениці, орієнтуючись на особливості кожного конкретного сорту. Це помірне, однак своєчасне та доступне мінеральне живлення, це застосування якісних протруйників та профілактичне внесення сучасних фунгіцидів, які дають змогу не лише захистити рослини від хвороб і сконцентруватися на розвитку, але й поліпшують та подовжують вегетацію.
Ігор ПАВЛЮК, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
