Саме тому нині, коли агровиробники обирають технологію вирощування цієї важливої для бюджету господарств культури, особливо важливо поговорити про мінеральне живлення озимого ріпаку. По-перше, від цього моменту багато в чому залежить стійкість рослин до стресових чинників і майбутня врожайність. По-друге, чим вищою буде ефективність засвоєння елементів живлення і правильніше буде розраховано їх норму внесення, тим краще це позначиться на підсумковій рентабельності вирощування озимого ріпаку.
Звісна річ, що без вологи не буде нічого і жодні чудодійні міндобрива тут нам нічим не зарадять. Однак, як можна зробити висновок, у більшості регіонів України істотно не змінилася норма опадів. Натомість змістилися строки їх переважного випадання. Тому рано чи пізно якась волога буде, і нам слід продумати технологію таким чином, щоб дотягнути ріпак до неї у нормальному стані. І головне — зробити мінеральне живлення максимально доступним для рослин ріпаку. Це забезпечить їх розвиток та підвищить стійкість до стресів.
Ми не будемо наразі вести мову про технології обробітку ґрунту під ріпак. Сьогоднішні кліматичні умови змушують агровиробників застосовувати найрізноманітніші підходи до цього завдання. Це може бути вирощування ріпаку за традиційною технологією, краще, якщо по парах; висів за принципами технології strip-till чи мінімальний обробіток ґрунту. Головне — покласти дрібне насіння цієї культури в добре розпушений ґрунт.
Зазначимо лишень, що способи основного внесення мінеральних добрив у всіх випадках можуть істотно відрізнятися. Так, скажімо, за застосування смугового обробітку чи прямого висіву доведеться обмежитися локальним внесенням добрив. Втім, якщо все правильно зробити, то це дасть змогу істотно заощадити кошти.
Для стартового розвитку ріпаку і подальшої його нормальної вегетації необхідні три ключові елементи живлення: азот, фосфор та сірка.
Азотне живлення ріпаку однозначно має бути розподілено в декілька прийомів. На старті ця культура не потребує надто великої кількості азоту. В середньому це 25–30% від загальної потреби. Якщо доводиться сіяти за умов дефіциту вологи, то цю норму краще ще зменшити, оскільки замість користі це може завдати шкоди. В такому разі достатньо буде внести до 20–30 кг азоту в діючій речовині.
Якщо провадиться обробіток усього поля, то більшу частину азоту у вигляді карбаміду, сульфату амонію чи КАС слід розподілити по всій його поверхні. Зокрема, це прискорить розкладання пожнивних решток культури-попередника. Інший азот потрібно дати у складі припосівних добрив. Замість того, щоб витрачати кошти на значні норми внесення цього архіважливого для рослин макроелементу, ліпше потурбуватися про те, щоб підвищити його доступність для кореневої системи сходів. Це може бути застосування рідких добрив чи швидкорозчинних гранул чи мікрогранул.
Обов’язковим супутником азоту під час розробки стратегії мінерального живлення озимого ріпаку повинна бути сірка. По-перше, цей елемент істотно активізує засвоєння азоту рослинами і підвищує його ефективність. По-друге, озимий ріпак як представник родини капустяних відчуває посилену потребу в сірці.
Тому бажано використовувати при основному внесенні під ріпак такі міндобрива, як сульфат амонію чи КАС із домішкою сірки. Дуже доречним буде заробляння в ґрунт 100–150 кг сульфату магнію чи гранульованої сірки. У першому випадку це до того ж забезпечить потребу посівів ріпаку в такому важливому мезоелементі, як магній. Надалі необхідно постійно контролювати забезпеченість рослин ріпаку сіркою, вносячи сульфат магнію в суміші з карбамідом по листу.
Не менш гостро стоїть питання з фосфорним живленням ріпаку, адже цей елемент живлення критично необхідний рослинам для формування міцної розгалуженої кореневої системи. Поряд з тим засвоєння фосфору може бути утрудненим через низку об’єктивних причин. Це низька рухливість цього елемента в ґрунті, температура ґрунту нижче +10 °С та особливості різних видів добрив.
Так, якщо ми отримуємо перші сходи наприкінці вересня, то зазвичай саме на цей період припадає перша хвиля похолодання — передвісника зими. З кожним днем температура ґрунту знижується, що може загальмувати нормальне фосфорне живлення рослин ріпаку. Тому варто чітко розраховувати строки сівби цієї культури, беручи до уваги, зокрема, можливість застосування регуляторів росту. Окрім цього, слід розуміти, як саме діє те чи інше фосфоровмісне добриво.
Останній аспект є надзвичайно важливим, оскільки від нього безпосередньо залежить ефективність коштів, витрачених на мінеральне живлення рослин. Так, наприклад, фосфор у складі амофосу стає доступним для рослин швидко, однак протягом доволі обмеженого періоду часу. Тому за наявності вологи рослини можуть «вхопити» дещицю фосфору, проте за умови внесення великих норм амофосу значну частину добрива може бути використано неефективно. Натомість фосфор у складі суперфосфату має відкладену доступність, і знову ж таки рослини його зможуть взяти впродовж відносно короткого періоду часу. Своєю чергою, фосфор у складі нітроамофосу спрацює пізніше і доволі солідно, проте ми можемо не встигнути забезпечити цим елементом живлення сходи восени — тоді, коли це критично потрібно.
Ці всі моменти необхідно враховувати, щоб не викинути гроші на вітер і не позбавити озимий ріпак гостро необхідного в осінній період фосфору. Оптимальним рішенням вбачається застосування стартових рідких комплексних добрив, якщо зовсім сухо, або ж спеціалізованих добрив, у складі яких фосфор перебуває у декількох формах. У такому разі кожна форма фосфору ставатиме доступною поступово — одна за іншою. І це дасть змогу забезпечити безперебійне фосфорне живлення протягом 6–12 тижнів. Тобто рослини увійдуть в зиму із добре розвиненою кореневою системою, накопичивши необхідний запас цукрів.
Також вже на старті бажано потурбуватися про забезпечення посівів ріпаку критично важливими мікроелементами. Передусім це бор, молібден, марганець, цинк, мідь і кобальт. Наприклад, здійснюємо обробку посівного матеріалу поживною сумішшю чи використовуємо під час сівби нехай дорогі, але ефективні гранули, котрі містять увесь необхідний набір мікроелементів. Принаймні незайвою буде листова обробка сходів препаратом, котрий містить критично важливі мікроелементи. Нагадаємо про те, що на ринку присутні досить цікаві добрива, що мають помірну вартість, створені спеціально під такі культури, як ріпак. Скажімо, це польський сульфат амонію із домішкою бору.
Таким чином, головним завданням агронома під час розрахунків мінерального живлення озимого ріпаку вбачається оптимізація норм внесення та доступності ключових для цієї культури елементів. Як свідчить досвід останніх років, доцільною видається така дедалі більш поширена інвестиція, як витрата від 3 до 7 дол./га на здійснення аналізу складу ґрунтів на вміст мікроелементів. Після того, як буде отримано точні дані, можна здійснити усі необхідні обрахунки разом із менеджером відомої агроконсультаційної компанії, щоб визначити не просто норми внесення міндобрив у фізичній вазі, а взяти до уваги доступність кожного елемента живлення окремо. Це дасть змогу істотно оптимізувати бюджет вирощування озимого ріпаку.
Василь ЧЕРКАС, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
