Соя — один із найкращих попередників для всіх культур, до того ж сама є високорентабельною культурою. Особливо слід звернути увагу на скоростиглі сорти. В сучасних умовах роль їх підвищується через необхідність розв’язання проблеми попередників насамперед для озимої пшениці. В результаті скорочення посівних площ із різних причин під основною в Україні зернобобовою культурою — горохом, що раніше досягала понад 1 млн гектарів і яка є добрим попередником, озиму пшеницю почали висівати по гірших попередниках і часто в пізні строки. Озиму пшеницю в багатьох випадках сіють після цукрових буряків, кукурудзи на зерно, які збирають в пізні строки, а також по стерньових попередниках. Посіяна після цих культур озима пшениця входить у зиму слабкою, в результаті чого рослини її часто гинуть від вимерзання й інших причин. Усе це призводить до зменшення валових зборів основної продовольчої культури.
Не зменшуючи значення всіх інших зернобобових культур, зокрема, гороху й люпину, а також багаторічних бобових трав — люцерни та конюшини сою слід уважати одним із найкращих попередників для всіх культур. Тільки як попередники під озиму пшеницю слід використовувати ультраскоростиглі та скоростиглі сорти сої. Соя, порівнюючи до інших однорічних зернобобових культур, сприяє кращому поліпшенню родючості ґрунтів через фіксацію біологічного азоту за допомогою бульбочкових бактерій. Соя фіксує 80–120 кг азоту, що є дуже актуальним в сучасних умовах за дефіциту мінеральних добрив. Крім того, підвищується врожай культури, яку висівають після сої, та поліпшується якість її зерна. Зокрема, врожай озимої пшениці збільшується на 3–6 ц/га зерна з якістю не нижчою від третього класу.
З огляду на те, що площа під озимою пшеницею в Україні має становити близько 6 млн гектарів разом із відновленням площ під горохом, люпином, люцерною та конюшиною, слід розширити площі ультраскоростиглих і скоростиглих сортів сої.
Не всі сорти сої є придатними як попередники для озимих культур, особливо середньостиглі й пізньостиглі. В процесі вегетації до самого дозрівання соя, як й інші культури, використовує поживні речовини та вологу. Тому після збирання середньостиглих і пізньостиглих сортів на полях зостається менше вологи, ніж після збирання ранньостиглої сої й інших культур, що рано звільняють поле. Звичайно можна посіяти сою і після середньостиглих і навіть пізньостиглих сортів, але тоді вона втрачає свою роль цінного попередника. Безумовно, скоростиглі сорти сої можна сіяти і в основних посівах. До того ж культуру збирають у сприятливіших умовах погоди, і якість насіння завжди вища. Крім того, скоростиглі й ультра скоростиглі сорти сої, маючи дуже
короткий період вегетації (до 100 днів), завдяки селекційній роботі досягли рівня врожайності та якості середньостиглих і пізньостиглих сортів.
Добре відомо, що найкращі результати за продуктивністю та якістю забезпечують сорти сільськогосподарських культур, створені в місцевих умовах. Про перспективність українського ринку насіння сої свідчить конкуренція, що розгортається між виробниками насіння й оригінаторами сортів.
На 2020 рік до Державного реєстру сортів рослин, придатних до поширення в Україні, додано 257 сортів сої, серед них 107 — української селекції. На сьогодні в Україні працюють 43 оригінатори сортів сої, з них 18 українських і 25 іноземних. Серед українських оригінаторів сортів є як державні установи, так і приватні компанії й індивідуальні заявники. Проте переважну більшість українського насіння сої вирощують у дослідних господарствах НААН і компаніях, що працюють за ліцензійними договорами з Інститутами НААН.
У цій статті розглянемо лінійку сортів Інституту землеробства, який є лідером серед українських компаній за зайнятими площами. В Інституті зібрано унікальний генофонд сої за майже 60 років селекційної роботи, селекція сої розпочата у 1963 році. За цей час створено близько 50 сортів сої, які в різні роки були і є внесеними до Державного реєстру сортів рослин, придатних для поширення в Україні. Серед них такі відомі виробникам в Україні, як Київська 27, Київська 98, Чернятка, Єлена, Устя, Ворскла, Легенда, Сузір’я, Вільшанка, Хвиля.
На сьогодні найпоширеніші сорти Сіверка, Муза, Арніка та Сузір’я, з яких Арніка — ультраскоростиглий, а Муза та Сузір’я — середньостиглі, проте дозволяють сіяти озимину без зміщення часу сівби.
Муза. В Державному реєстрі з 2015 року. Вегетаційний період в умовах Київської області — 108–112 днів. У насінні міститься 39–40% протеїну і 21–22% олії. В конкурсному сортовипробуванні в дослідному господарстві Чабани одержано врожай 3,5–4 т/га. Рекомендується для лісостепових і поліських районів.
Сіверка. В Державному реєстрі з 2013 року. Світле насіння без рубчика. В насінні міститься 41–42% протеїну і 20-21% жиру. Висота рослин — 87–95 см. Висота прикріплення нижніх бобів — 10–13 см. Скоростиглий сорт, в умовах Київської області достигає за 95–97 днів. Стійкий до ураження найпоширенішими хворобами, а також до понижених температур у період цвітіння та плодоутворення. Сорт рекомендується для вирощування в лісостепових і поліських районах України в основних та поукісних посівах. Сіверка зареєстрована у Великій Британії та посідає там перше місце за площею посівів.
Арніка. Джерела скоростиглості й високої продуктивності нагромаджені в багатьох селекційних номерах. Схрещуванням двох таких ліній виведено новий сорт Арніка. Ультраскоростиглий сорт, що в умовах Київської області достигає за 80 днів. Насіння овальне, жовте, рубчик жовтий, середній, овальний із білим «вічком». Висота рослин — 80–85 см. Маса 1000 насінин — 150–160 г. В насінні міститься 40–42% протеїну і 19–21% жиру. Врожай насіння в конкурсному сортовипробуванні Інституту становив 2,7–2,9 т/га.
Не втратив також актуальності сорт сої Сузір’я. В Державному реєстрі з 2010 року. Середньостиглий сорт в умовах Київської області достигає за 110–115 днів. Сорт рекомендується для вирощування в лісостепових районах України в основних посівах. Високі врожаї (4–4,5 т/га) може забезпечити за норм висіву 600–650 тис. схожих насінин на гектар і широкорядному й рядковому способах сівби за оптимальних строків сівби (початок травня).
Останнім часом створено низку сортів сої для основних посівів, які позбавлені недоліків ультраскоростиглих сортів й орієнтовані на отримання максимальної врожайності за збереження строків достигання, які дозволяють сіяти озимину в оптимальні строки.
Серед нових скоростиглих сортів слід згадати Вишиванку, внесену до Реєстру сортів рослин України на 2019 рік. Тривалість періоду вегетації цього сорту — 110 днів, урожайність 3,5–3,7 т/га, уміст білка — 40%, має велике насіння — маса 1000 насінин становить 200–210 г, стійкий до найпоширеніших хвороб і розтріскування бобів.
Марися. Маса 1000 насінин — 180–190 г. В насінні міститься 40–41% протеїну і 19–20% жиру. Врожайність — 4–4,02 т/га. Висота рослин — 75–80 см. Висота прикріплення нижніх бобів — 10–14 см. В умовах Київської області достигає за 120–125 днів. Стійкий до ураження найпоширенішими хворобами, а також до понижених температур у період цвітіння та плодоутворення.
Переяславка. Маса 1000 насінин — 180–185 г. У насінні міститься 41–42% протеїну і 19–21% жиру. Насіння овальне, жовте, рубчик жовтий, середній, овальний без «вічка». Висота рослин — 95–100 см. Висота прикріплення нижніх бобів — 13–15 см. Середньостиглий сорт, в умовах Київської області достигає за 115–117 днів. Стійкий до ураження найпоширенішими хворобами, а також до понижених температур у період цвітіння та плодоутворення. В конкурсному сортовипробуванні отримано врожай 4,4 т/га. Рекомендована норма висіву за широкорядного й рядкового способах сівби — 650–700 тис. схожих насінин на гектар як за оптимальних строків.
Ясочка. Маса 1000 насінин — 175–180 г. В насінні міститься 41–42% протеїну і 18–19% жиру. Висота рослин — 100–110 см. Висота прикріплення нижніх бобів — 14–15 см. Середньостиглий сорт в умовах Київської області достигає за 120–125 днів. Стійкий до ураження найпоширенішими хворобами, а також до понижених температур у період цвітіння та плодоутворення. Врожай насіння — 4,5 т/га.
У 2020 році розпочинається також насінництво нових сортів, унесених до Реєстру на поточний рік — Перепілочка та Жаклін.
Василь СТАРИЧЕНКО, заступник директора з наукової роботи з питань селекції,
канд. с.-г. наук, старший науковий співробітник ННЦ «Інститут землеробства НААН»
Олена ЩЕРБИНА, завідувачка відділу селекції і насінництва зернобобових культур,
канд. с.-г. наук, старший науковий співробітник, ННЦ «Інститут землеробства НААН»
