Агровиробники часто не вбачають якихось особливостей в обробітку ґрунту для вирощування соняшнику. Мовляв, те, що підходить для інших культур, згодиться й для «квітки сонця». До того ж посухостійкість їй притаманна, а щоб змінювати технологію обробітку ґрунту чи інтенсифікувати її, необхідні додаткові витрати.
Дехто обходиться взагалі без втручання у ґрунт, обмежуючись мілким дискуванням перед сівбою. Можна й так, якщо це дає бажаний ефект. Однак соняшник має специфічні вимоги до структури ґрунту і наявності у ньому вологи. І на них варто зважати. Саме якісний і своєчасний обробіток ґрунту під висів соняшнику є запорукою нормального росту і розвитку рослин. Залежно від типу ґрунту, попередника та особливостей сорту соняшнику підбирають технологію обробітку. Соняшник належить до посухостійких культур, він добре розвивається у регіонах із невеликою кількістю опадів. Водночас ця культура чудово росте й за умов надлишкового зволоження.
Оптимальні типи ґрунтів для вирощування соняшнику — це чорноземи і каштанові ґрунти із рН від 6,0 до 7,2. Цю культуру можна сіяти і на ґрунтах, що мають вищу кислотність, однак там вона може знизити врожайність.
Одним із найважливіших завдань основного обробітку ґрунту під сівбу соняшнику є механічна боротьба з бур’янами — на випередження. Це чудова нагода зачистити поле від багаторічних та однорічних бур’янів, створивши передумови для накопичення якомога більшої кількості вологи у кореневмісному шарі. Загалом осінній період рекомендується ефективно використати для знищення бур’янів. Адже набагато зручніше й дешевше подолати цю проблему після збирання культури-попередника, аніж розв’язувати її тоді, коли бур’яни вже встигли нашкодити врожаю.
Коли попередниками соняшнику є ранні зернові культури, рекомендується двічі обробляти стерню дисковими агрегатами. Перший прохід на глибину від 3 до 8 см призначений первинно подрібнити пожнивні рештки, змішати їх із ґрунтом і спровокувати проростання насіння бур’янів і падалиці. За 15–20 днів воно проросте, і тоді потрібно провести обробіток поля на дещо більшу глибину. Це дасть змогу додатково подрібнити солому і знищити проростки небажаної рослинності.
Дочекавшись ще однієї хвилі проростання насіння бур’янів і падалиці, в поле запускають агрегат для основного глибокого обробітку ґрунту — оборотний плуг чи глибокорозпушувач. Він створить умови для накопичення вологи, загорне пожнивні рештки на глибину разом із добривами. І що найважливіше — знищить значну частину багаторічних бур’янів, які проросли з минулорічного сезону і в яких минув період біологічного спокою. Себто, це найактивніший фактор засмічення полів.
Висока ефективність такого технологічного підходу пояснюється тим, що поле очищується від пізніх або післяжнивних бур’янів, які рано навесні через нестачу тепла не проростають.
Якщо поле дуже засмічене бур’янами, а осінні погодні умови дають змогу провадити необхідну кількість технологічних проходів, доволі перспективно збільшувати кількість механічних обробітків поля. Це триразове дискування зі знищенням проростків бур’янів і подальший глибокий обробіток ґрунту. Натомість навесні в поле потрібно буде запустити ротаційну борону і потужний передпосівний культиватор. Якщо все зробити правильно, і згодом провести міжрядну культивацію молодих сходів, це дасть змогу мінімізувати внесення гербіцидних препаратів або взагалі від них відмовитися.
Кожна культура має посідати у сівозміні чітко визначене місце. Це зумовлено особливостями кожної рослини. Адже на різних культурах у великих кількостях розмножуються різні грибки, віруси і паразити. У результаті вони шкодять не лише цій культурі, а й наступній. Особливо це актуально на соняшнику, який часто-густо висаджують на тому самому місці або за рік — два, або й взагалі без сівозміни.
Соняшник потрібно повертати у сівозміну кожні вісім років. Однак нині існують технології, завдяки яким можна повертати цю культуру раніше, але все одно не частіше, аніж за п’ять років. Звісно, що в Україні далеко не всі господарства можуть собі це дозволити через кліматичні умови.
На Півдні України звичними попередниками для соняшнику є озимі зернові, у кращому разі — горох. А ось найкращими попередниками для нього є озимі та ярі зернові, а також кукурудза і картопля.
Якщо не дотримувати сівозміни, а боротися із захворюваннями рослин і дефіцитом поживних речовин винятково за допомогою добрив і фунгіцидів, зрештою це призведе до надмірного хімічного навантаження як на рослини, так і на навколишнє середовище. У результаті це негативно вплине на врожайність і фінальну рентабельність соняшнику.
Соняшник є поганим попередником для зернових культур, тому після нього ліпше висівати кормові трави або горох. Узагалі знайти для соняшнику оптимальне місце у розмаїтій сівозміні доволі непросто. Завдяки своїй розгалуженій кореневій системі ця культуру буквально висушує ґрунт аж до найглибших горизонтів. Унаслідок цього настає гострий брак вологи на полі. Нормалізується ситуація не раніше ніж за два роки. Цей нюанс є одним з найважливіших аргументів проти вирощування соняшнику в монокультурі. Надто в регіонах із недостатньою кількістю опадів.
Відповідно, потрібно зважати на два основних моменти. По-перше, поля, на яких зібрали соняшник, найкраще лишати під паром, аби у природний спосіб відновити баланс вологозабезпечення. Та, на жаль, нині пари стали архаїзмом, хоча повернення до цього агрозаходу, цілком імовірно, підвищило б загальну рентабельність агровиробництва. По-друге, обробіток поля під соняшник має включати якісне глибоке розпушення ґрунту, щоб максимально зберегти вологу, яка надходить у землю з опадами.
Це особливо важливо з огляду на те, що до 75% усього необхідного обсягу вологи рослини соняшнику споживають доволі пізно, починаючи з фази утворення кошиків. Себто ефективний обробіток ґрунту під соняшник має створити максимально сприятливі умови для накопичення і тривалого зберігання вологи в ґрунті.
Тому слід розуміти, що на полях, де провели глибокий обробіток ґрунту під соняшник, уже навесні кількість проходів сільгосптехніки потрібно скоротити. В ідеалі — обмежитися одним проходом універсального передпосівного агрегата. Це завадить переущільненню ґрунту й уповільнить випаровування вологи.
Загальноприйнятою є вимога до розміру грудочок землі. Їх діаметр не має бути більшим за 1 см. Саме така структура верхнього шару ґрунту дає змогу зберегти максимальну кількість вологи і сприяє нормальному проростанню насіння соняшнику.
При цьому не варто ризикувати і запускати культиватор чи сівалку на сирий в’язкий ґрунт. Річ у тім, що в результаті ущільняться верхні шари ґрунту, відповідно молоді рослини на початку свого розвитку потерпатимуть від дефіциту вологи і поживних речовин.
Натомість занадто глибоке розпушування навесні зруйнує капілярну систему ґрунту. Тоді посіяне насіння опиниться у пересушеному верхньому горизонті. Звісно, це негативно вплине і на відсоток польової схожості, і на стан посівів загалом, і зрештою — на фінальну врожайність.
Василь ЧЕРКАС, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
