Водоекономна кукурудза
Серед ярих культур кукурудза є позаконкурентним видом, тому її вирощують у дуже широких масштабах не лише в Україні, а й практично у всіх інших європейських країнах. Популярність кукурудзи зумовлена низкою переваг, починаючи від високої поживної цінності та можливості повної механізації виробничого циклу до високого урожайного потенціалу і генетичної пластичності, що дає змогу вирощувати культуру на різноманітних ґрунтах. До того ж попит на неї високий, а її маржинальність дає змогу отримати більший прибуток з 1 га, аніж у випадку вирощування зернових.
Проблема посухи дедалі актуальніша для сільського господарства нашої кліматичної зони. Кількість дощової води впродовж вегетаційного періоду з квітня по серпень є основним визначальним фактором для майбутнього урожаю весняних культур. Згідно з дослідженнями, кількість води, яку рослини отримують у цей період, впливає на врожайність більше, ніж середні температури. При цьому значення має не лише кількість опадів, а й їх розподіл, особливо для ярих зернових із вегетаційним періодом 90–110 днів. Часті весняні посухи суттєво впливають на ріст і розвиток рослин, руйнуючи їхній біологічний урожайний потенціал.
У той час критична потреба у воді для кукурудзи припадає на липень-серпень, коли шанси на опади збільшуються. До того ж коріння її вбирає воду у 3–6 разів швидше, ніж у випадку з ячменем, вівсом чи пшеницею, а додаткова коренева система розвивається неглибоко під поверхнею ґрунту, тому рослини також можуть отримати вологу від невеликої кількості опадів. Кукурудзу загалом можна назвати водоощадною культурою, оскільки у неї низька швидкість транспірації — для отримання кілограма сухої речовини потрібно приблизно 250 л води. Для порівняння: для ярої пшениці цей показники становить приблизно 430 л.
При цьому не можна стверджувати, що кукурудза загалом потребує мало води — вона дає велику кількість сухої речовини, а цим показником також визначається потреба у воді. Гектар кукурудзи впродовж вегетаційного періоду споживає близько 3,5 млн л води — орієнтовно 350 л/м². Добре розвинена глибока коренева система збирає цю кількість, тому впродовж вегетаційного періоду приблизно 200 мм опадів забезпечують потреби кукурудзи у воді, решта надходить із ґрунтових запасів.
Перевага, яка виявилась «прокляттям»
Характеристики кукурудзи слід доповнити ще однією важливою ознакою, яка виявилася «прокляттям» для сільського господарства. Це — толерантність до культивування у монокультурі. Низькі вимоги виду щодо попередників є цінним сільськогосподарським надбанням, однак культивування однієї рослини впродовж багатьох років поспіль призводить до деградації ґрунту, його виснаження та суттєвого зниження виробничих потужностей.
Фермери країн Євросоюзу, незважаючи на застереження, почали масово вирощувати кукурудзу в монокультурі. Заходи, спрямовані на те, щоб донести до них інформацію про негативні наслідки таких дій виявилися неефективними, тому чиновники в Брюсселі заборонили монокультури, одночасно зобов’язавши диверсифіковувати культивовані види. Диверсифікація виробничого асортименту спрямована на зниження ймовірності втрат як у мікро-, так і в макромасштабі.
Сівозміна і диверсифікація
Обов’язок застосовувати диверсифікацію сільськогосподарських культур у ЄС поширюється на фермерів, які мають принаймні 10 га орної землі. Якщо рілля займає від 10 до 30 га — потрібно мінімум 2 культури, при чому основна не повинна займати більше 75%. Господарства із площею понад 30 га повинні вже вирощувати мінімум 3 культури, основна також не може займати більше 75%, а дві основні разом не можуть займати понад 95% оброблюваної площі.
У мікромасштабі, тобто у межах одного господарства, використання монокультури призводить до втоми ґрунту, спричинює скупчення збудників хвороб та специфічних шкідників. Ці явища посилюються із втратою динамічного балансу між ґрунтовими мікробними видами: з одного боку, ослаблюється розвиток та функціонування корисних мікроорганізмів, з іншого — підвищується активність шкідливої мікрофлори.
Важливо розуміти, що будь-які зміни у видовому складі ґрунтових мікроорганізмів зумовлені впливом ґрунтових та кліматичних факторів. З іншого боку, мікроорганізми завдяки своїй діяльності тою чи іншою мірою формують більшість фізико-хімічних властивостей ґрунту. Тому ґрунт через свої фізичні, хімічні та біологічні властивості може лише обмежити негативний вплив господарської діяльності без сівозміни. Така здатність залежить від його типу, гранулометричного складу, вмісту органічних речовин та насиченості поживними речовинами. Наприклад, важкі ґрунти з багатим сорбційним комплексом та рясним органічним удобренням більш стійкі до втоми. Тому час виснаження його залежить від сукупності різних факторів.
Владислава ЛІСОВИЧ, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
