Чого потребує рослина
Це досить холодостійка культура. Насіння проростає за температури +3…+4 °С, сходи витримують приморозки до –3…–5 °С і гинуть тільки за зниження до –6…-7 °С. Оптимальна температура для розвитку культури становить +20 °С. Кормові боби — дуже вологолюбна культура, особливо в період появи сходів — цвітіння. Добре ростуть, якщо в травні й червні часто випадають дощі. Незважаючи на те, що кормові боби мають добре розвинуту стрижневу кореневу систему, вони погано витримують суху й спекотну погоду. У таких умовах рослини швидко в’януть, утворюють менше бобів і зернин у них.
Як залежить урожайність зерна бобів від норм мінеральних добрив і позакореневих підживлень
Кормові боби характеризуються значним використанням поживних речовин із ґрунту. Для формування 1 ц зерна й відповідної кількості соломи вони виносять із ґрунту 6–7 кг азоту, 1,5–2,1 — фосфору, 2,5–2,8 — калію, 2,2–2,8 кг кальцію.
Є багато дискусійних питань щодо системи удобрення зернобобових культур, зокрема й кормових бобів. Для вивчення реакції кормових бобів на добрива у 2013–2015 рр. на дослідному полі Львівського національного аграрного університету на темно-сірих ґрунтах були проведені польові досліди. Сіяли кормові боби в першій декаді квітня рядковим способом із відстанню між рядками 15 см. Норма висіву — 600 тис./га. Глибина загортання насіння — 7 см. Для контролю дводольних бур’янів використали гербіцид Базагран (бентазон, 480). Для боротьби з попелицею посіви обприскували інсектицидом Бі-58-новий.
Результати наших досліджень показують значний вплив норм мінеральних добрив і позакореневих підживлень на врожайність зерна бобів кормових (табл. 1). Найвищі рівні врожайності були у варіантах із роздрібним внесенням азоту N30 + N30 на фосфорно-калійному фоні Р60К90: без позакореневих підживлень 3,81 т/га, за внесення Вуксалу Мікропланту (2 кг/га) — 3,94 т/га, за внесення семиводного сульфату магнію (4 кг/га) — 3,89 т/га. До того ж отримано приріст до контрольного варіанта в розмірі 1,29 та 1,33 т/га відповідно.
Таблиця 1. Вплив норм мінеральних добрив і позакореневих підживлень на врожайність кормових бобів, т/га
За одноразового внесення азоту під передпосівну культивацію врожайність була нижчою на 0,08–0,09 т/га проти варіанта, де азотні добрива вносили двічі: під культивацію та в підживлення.
Зі зменшенням норми внесення азоту до N30 знижувалось і зростання врожайності. Так, у варіанті N30Р30К60 та позакореневому внесенні: MgSO4 × 7Н2О (4 кг/га) врожайність становила 3,67 т/га, а приріст до контролю 1,11 т/га. Порівнюючи з варіантом N30P60K90 + N30 урожайність знизилася на 0,20 т/га.
Внесення тільки фосфорно-калійних добрив восени під основний обробіток ґрунту призводило до зростання врожайності, як порівняти з контролем, але в менших значеннях. Так, на варіанті з внесенням Р60К90 без позакореневого підживлення отримано 3,24 т/га зерна та приріст 0,72 т/га, однак це на 0,57 т/га менше проти варіанта з унесенням N30Р60К90 + N30 (підживлення). Проте, порівнюючи з унесенням Р30К60, урожайність зросла більш ніж удвічі.
Ще нижчий приріст урожайності був за внесення меншої норми фосфорно-калійних добрив (Р30К60). Він становив усього 0,31–0,32 т/га.
Значний вплив на рівень урожайності бобів кормових мали гідротермічні умови років досліджень. Лімітаційним чинником є волога, причому не лише її кількість, а й рівномірність розподілу. Найоптимальнішим у цьому був 2014 рік, саме за цей період отримано максимальний рівень урожайності — 4,59 т/га, що більше на 0,87 т/га та 1,09 т/га проти інших досліджуваних років.
Отже, результати досліджень показують, що в умовах Лісостепу Західного за сприятливих гідротермічних умов, унесенні оптимальних норм мінеральних добрив і позакореневих підживлень можна отримати врожай кормових бобів на рівні 4,0–4,5 т/га.
Вплив унесення гідразид малеїнової кислоти (ГМК) та чеканки на врожайність бобів кормових
Дія ГМК (препарат Фазор) характеризується пролонгованістю. Різні концентрації мають як інгібіторний, так і стимуляційний вплив на ростові процеси в апікальній зоні. Вплив чеканки та внесення регулятора росту на показники індивідуальної продуктивності відбився й на показниках урожайності бобів кормових (табл. 2). Чеканка та внесення ГМК в концентрації 0,4% підвищили кількість достиглих бобів на 31,0 та 21,8%, однак зменшили масу 1000 зернин на 31 і 45 г. Чеканка забезпечила отримання 4,55 т/га зерна, що на 0,6 т/га більше проти контролю, дещо менший приріст отримано у варіанті з унесенням 0,4% ГМК — 0,55 т/га. Унесення ГМК у концентрації 0,4% є економічно й енергетично обґрунтованим елементом технології.
Таблиця 2. Вплив дози внесення ГМК та чеканки на врожайність кормових бобів, т/га
Унесення ГМК в концентрації 0,6% мало виражений інгібаційний вплив на ростові процеси й зменшувало врожайність проти контролю на 0,94 т/га у середньому за три роки досліджень.
Отже, в умовах західного Лісостепу для одержання врожайності зерна кормових бобів на рівні 4,5–5,0 т/га рекомендується вносити мінеральні добрива в нормі N30Р30К60 у поєднанні з листковим підживленням сірчанокислим магнієм (4 кг/га) та Вуксалом Мікроплант (2 кг/га). Для регулювання апікального росту застосовувати гідразид малеїнової кислоти у формі препарату Фазор у фазі кінця цвітіння концентрацією 0,4% з витратою робочого розчину 200 л/га.
В. В. ЛИХОЧВОР, д-р с.-г. наук, професор,
член-кореспондент НААН, лауреат
Державної премії в галузі науки і техніки,
завідувач кафедри технологій у рослинництві
Львівського національного аграрного університету
Т. І. БАГАЙ, канд. с.-г. наук, науковий співробітник
В. С. БОРИСЮК, канд. с.-г. наук, доцент,
заступник декана з науково-дослідної роботи
