Кукурудза, попри значне поширення у багатьох регіонах України, потребує особливих умов для нормальної вегетації і формування високої врожайності. Для цієї культури потрібне як тепло, так і достатнє зволоження, причому в оптимальному поєднанні. Це засвідчив, зокрема, сезон 2018 року, коли теплі весна і літо у центральних та західних регіонах супроводжувалися дощами як наприкінці квітня, так і наприкінці липня — на початку серпня. Тоді в окремих господарствах зібрали до 150 ц/га «на коло».
Утім, оптимальні агрономічні строки для сівби кукурудзи щороку звужуються. Це вже не три — чотири тижні, як 20–30 років тому, а буквально 12–14 днів — у той весняний період, коли в землі ще тримається волога, а ґрунт прогрівається до 10 градусів. На жаль, подекуди трапляється так, що кукурудзу потрібно було сіяти ще вчора, бо весняне тепло розвіяло вологу з верхніх шарів ґрунту…
Відповідно, змінюються підходи до сівби цієї культури, а також до її мінерального живлення та обробітку ґрунту. Звісно, фермери поспішають усе зробити якомога швидше, що інколи зумовлює цілу купу технологічних огріхів. Адже якщо втратили час — волога випарується. А коли температура повітря у квітні підскочить до липневих показників — то вже на старті можна пророкувати недобір урожаю.
З іншого боку, якщо пощастить із погодними умовами і вдасться виростити достойний врожай кукурудзи, восени доводиться долати не менш складну комплексну проблему: зібрати, перевезти, висушити і зберегти багатотисячну масу зерна кукурудзи.
Будьмо відверті — лише не дуже значний відсоток агропідприємств цілковито забезпечені технікою та обладнанням для збирання, логістики і післязбиральної доробки кукурудзи у нормальному ритмі. Багато чого доводиться робити похапцем, порушуючи писані й неписані правила. А це може призвести до втрат урожаю як у полі, так і на току. Або ж доводиться вимушено продавати врожай за безцінь.
Саме тому вже на етапі планування посівних площ під кукурудзу мусимо не просто забезпечити якісний висів насіння і належний догляд рослин, а й розрахувати механізм її збирання так, щоб отримати максимальну рентабельність із кожного гектара. А вона може бути справді високою, особливо у зоні Лісостепу, де ця культура часто приносить господарствам основну частину фінансових прибутків.
В окремих успішних господарствах, де основну ставку роблять саме на «королеву полів», вирощуючи її навіть у монокультурі, намагаються забезпечити повноцінний технічний супровід. Це потужні трактори із широкозахватними посівними агрегатами, обприскувачі з високим кліренсом, продуктивні комбайни, призначені збирати насамперед кукурудзу.
Усе потрібно робити максимально швидко. При цьому сіяти насіння кукурудзи не на швидкості понад 15 км/год, як це часто радять, а на швидкості 8–12 км/год, компенсувавши повільнішу швидкість кількістю та шириною захвату посівних агрегатів. Інакше, найімовірніше, серйозно погіршиться якість висіву. Виникатимуть «двійники», пропуски, недотримання глибини висіву і відстані між сходами. Насіння травмуватиметься, тож вищим буде ризик його ураження хворобами. І тоді сходи не будуть дружними, що ускладнить догляд за ними. А зі значної частини сходів виростуть слабкі рослини, не здатні закласти високий врожай.
Диференційованого висіву насіння у багатьох господарствах й досі не застосовують через різні чинники. А ми наголосимо, що це реальний інструмент підвищити врожайність та ощадливо використовувати посівний матеріал і мінеральні добрива. А для диференційованого висівання насіння, потрібно зробити бодай поверховий аналіз ґрунту, а також придбати необхідне
устаткування.
Велике значення має правильне налаштування сівалок. Його ліпше провадити разом із технічними фахівцями продавця або виробника агрегата. Завдяки цьому підвищуються продуктивність і якість сівби.
Чільне місце у виробництві кукурудзи сьогодні посідає гербіцидний захист посівів, оскільки щороку з’являються нові й вельми неприємні бур’яни. Причому зростає їх стійкість до багатьох видів препаратів, як і стійкість падалиці рослин-попередників. Тому, так чи інакше виходить, що у жодному разі не можна заощаджувати ані на якості препаратів, ані на нормах їх внесення. Кукурудзі й так постійно бракує вологи, тому навіть незначна, здавалося б, забур’яненість сходів може істотно вплинути на фінальну врожайність. До того ж намагання заощадити на нормах внесення гербіцидів сприяє виробленню резистентності до них бур’янів.
Така ситуація зумовлює також підвищені вимоги до техніки для захисту рослин, правильного вибору розпилювачів, належного змішування робочих розчинів тощо. На посівах кукурудзи такі нюанси позначаються особливо яскраво.
На кукурудзі вкрай важливо користуватися додатковими можливостями для більш ефективної боротьби з бур’янами. Насамперед, це стосується просапних культиваторів для міжрядного обробітку посівів і механічного усунення небажаної рослинності. По-перше, так можна знищити значну частину сходів бур’янів, у тому числі найбільш злісних, що їх складно здолати гербіцидами. По-друге, через стрімке підвищення температури навесні майже завжди у міжряддях просапних культур утворюється кірка, яка буквально «душить» рослини, ускладнюючи доступ кореневої системи до повітря і поверхневої вологи. Поки дає змогу висота рослин, цій проблемі можна зарадити за допомогою міжрядних ґрунтообробних агрегатів. Якщо оснастити культиватори бункерами, ними, за потреби, можна підгодувати рослини азотними добривами.
Плануючи вирощувати кукурудзу, потрібно на початку сезону правильно підібрати лінійку гібридів культури, зваживши водночас на погодні умови, агрофон і строки дозрівання посівів. Оптимально засіяти більшу частину площ під «королевою полів» тими гібридами, які найліпше почуваються за усереднено-сприятливих погодних умов на полях конкретного господарства. Окрім цього, слід підстрахуватися винятково посухостійкими і так званими стабільними гібридами, аби в комплексі отримати гарантований результат. Якщо все буде гаразд із опадами, достойні показники врожайності продемонструють усі гібриди, в тому числі посухостійкі.
Обов’язково потрібно визначитися із строками дозрівання гібридів на кожному конкретному полі. Слід уникнути ситуації, коли доведеться одночасно прибирати кукурудзу на всіх площах. Це неодмінно спровокує поспіх зі збиранням, перевезенням з поля, сушінням, закладанням на зберігання, продажами зерна, отже, спричинить фінансові втрати, яких можна уникнути за грамотного планування.
Конче необхідно використовувати гібриди, що мають швидку вологовіддачу. Сьогодні зняти один тонно/відсоток вологості зерна кукурудзи коштує в межах 50–100 грн. Себто, завдяки правильно обраному за показниками вологовіддачі гібриду можна автоматично заощадити декілька сотень гривень на кожній зібраній тонні зерна.
Насправді виростити хороший урожай кукурудзи — лише половина успіху. Не менш важливе завдання — довести справу до пуття, вчасно зібравши, підсушивши урожай і заклавши його на зберігання.
Як прибирати «царицю полів» за врожайності понад 80 ц/га, знають всі, хто її вирощує. Це — майже миттєве заповнення бункера комбайна і необхідність якнайшвидше його звільнити. Після цього протягом лічених годин зерно потрібно вивезти з поля і засипати в зерносушарку, якщо його вологість перевищує 14–15%.
Тому дуже важливо вибирати гібриди з підвищеною вологовіддачею та розподіляти структуру посівів так, щоб різні гібриди дозрівали у різні терміни, адже все має відбуватися поступово і плавно. Та в будь-якому разі ми, найімовірніше, відчуватимемо брак збиральних потужностей, зерновозів і матимемо низьку продуктивність сушіння.
Окрім чіткого планування, цю проблему потрібно розв’язувати, застосовуючи різноманітні підходи. Насамперед, прорахувати фінансову доцільність придбати додаткові зернозбиральні комбайни. Можливо, це вигідніше, аніж втрачати гроші через простої і підвищену вологість зерна. По-друге, використовувати триланкову систему збирання зерна, яка передбачає наявність у полі бункерів-перевантажувачів, що здатні вміщувати по 3–4 бункери комбайна.
Отже, підіб’ємо підсумки. Сьогодні в багатьох регіонах України саме вирощування кукурудзи дає змогу отримувати високу прибутковість. Але планувати її виробництво необхідно з огляду на найдрібніші нюанси — від сівби до збирання і закладання на зберігання. Уже на етапі підготовки поля до сівби маємо чітко собі уявляти, як ми збиратимемо «царицю полів». Адже це гроші, які допоможуть господарству розвиватися у майбутньому.
Василь ЧЕРКАС, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
