Слід зазначити, що ярі зернові є чудовими попередниками для багатьох сільгоспкультур, тому, незважаючи на те, що вони мають нижчий потенціал урожайності, ніж їх озимі родичі, сенс їх вирощувати все ж таки є. Хоча загалом ярі зернові досить стійкі до стресових умов й інших чинників і менш чутливі до таких чинників, як, скажімо, забур’яненість полів. Утім, це не скасовує завдання повністю позбутися проблеми бур’янів. До того ж найчастіше навесні висівають ярий ячмінь як стійкішу до посушливих умов вегетації культуру. Однак яру пшеницю можна вирощувати не менш успішно, доповнивши її урожаєм пшениці озимої.
Одним із найскладніших завдань є ухвалення оптимального рішення: чи підсівати ярою пшеницею проріджені посіви озимої пшениці, чи ж повністю пересіяти ці площі. Річ у тім, що іноді фіксуються алелопатичні явища взаємного несприйняття рослинами цих видів одне одним. Окрім того, потрібно зрозуміти реальний стан тих рослин озимої пшениці, які перезимували. Чи зможуть вони зміцніти навесні й забезпечити нормальну врожайність.
Компромісним і здебільшого оптимальним рішенням може бути висів ярої пшениці на вільних площах, запланованих під соняшник чи кукурудзу. До того ж пересівати площі під озимою пшеницею краще іншою культурою.
Поряд із тим яра пшениця характеризується меншою здатністю до кущіння й слабким розвитком кореневої системи, особливо вторинних коренів. Відповідно, під неї, якщо є така можливість, краще підбирати таких попередників, після яких земля добре розпушена — цукрові буряки, картопля, кукурудза, деякі види бобових культур. У всякому разі ґрунт має бути добре обробленим, навіть якщо сіяти яру пшеницю доводиться в «пожежному порядку».
Тому, якщо дозволяє агрофон і погодні умови, на непідготовленому з осені полі незайвим було б здійснити навесні глибоке розпушення ґрунту, а в разі високої засміченості поля бур’янами — оранку. Якщо ж поле було належним чином підготовлене ще з осені, то потрібні ранньовесняне боронування у фазу фізичної стиглості ґрунту зубчастою бороною, а також класична передпосівна культивація. Втім, тут можуть бути варіанти. Головне — розпушити землю на глибину до 10–12 см і підготувати посівне ложе на глибині до 6 см. Уже після сівби доцільно провести ущільнення ґрунту котками, що зафіксує розташування насіння на оптимальній глибині — 3–4 см.
Система мінерального живлення ярої пшениці знову ж таки залежить від того, чи ми висіваємо цю культуру планово чи в «пожежному порядку», з метою пересівання чи окультурення площ.
У будь-якому разі слід організувати забезпечення посівів цієї культури в нормі від 40 до 60 кг/га д. р. всіх трьох макроелементів — азоту, фосфору та калію. Якщо ми не використовуємо швидкорозчинні комплексні передпосівні добрива, то внесення калієвмісних добрив навесні не має особливого агрономічного й економічного сенсу. До того ж у переважній більшості яру пшеницю вирощують за бюджетною технологією з огляду на її обмежений потенціал урожайності.
У такому разі оптимальним буде посіви цієї культури підживити мінеральними добривами — вносити їх дробно. Під передпосівний обробіток — 100–120 кг/га карбаміду чи сульфату амонію, 80–120 — азотно-фосфорного добрива для припосівного внесення та 100–150 кг/га селітри чи КАС для підживлення посівів у фазу кущення. Потрібно враховувати й те, що на момент підживлення посівів ярої пшениці ми можемо наразитися на дефіцит вологи, що ускладнить засвоєння азоту. Відповідно, доцільно два-три рази позакоренево внести карбамід у нормі
10–15 кг/га разом із сульфатом магнію.
Рекомендується під час таких обробок поєднувати в бакових сумішах фунгіцидні й інсектицидні препарати в період формування — наливання зерна.
Величезне значення для отримання доброї врожайності ярої пшениці має продумана система захисту від бур’янів, шкідників і хвороб. Багато чого тут залежить від стану поля та кількості механічних обробітків, які знищують пророслі бур’яни та пришвидшують мінералізацію пожнивних решток культури-попередника.
Запорукою здорових посівів цієї культури є правильна підготовка посівного матеріалу. Шляхом первинного очищення й сортування зерна потрібно якісно підготувати якісний посівний матеріал, маса 1000 насінин якого буде не меншою як 35–38 г — це безпосередньо впливає на врожайність культури.
До того ж навіть за економної технології вирощування ярої пшениці слід застосувати ефективний надійний протруйник відомого виробника, щоб захистити сходи від гнилей, сажок й інших хвороб пшениці. Тут найкраще звертати увагу на препарати, що мають системну дію. Це убезпечить рослини від хвороб, починаючи від фази проростання насіння й аж до колосіння.
Найвищу небезпеку для посівів ярої пшениці у фази від початку кущення й до початку трубкування становлять однорічні та деякі багаторічні бур’яни. Також особливою загрозою є однорічні злакові бур’яни, для яких потрібно підібрати правильний гербіцид, що не зашкодить власне самій пшениці. Злакові бур’яни є прямими конкурентами рослин пшениці, бо посідають однакову нішу, конкуруючи за ті самі поживні речовини.
Особливо пильно треба поставитися до боротьби з мишієм, гірчаками, щирицею, лободою, осотами, березкою, грициками, метлюгом, вівсюгом й ін.
На ярій пшениці найчастіше застосовують гербіциди двох типів: проти однорічних злакових і проти дводольних. Зокрема, для боротьби з дводольними бур’янами застосовують препарати трьох груп. Це похідні бензойної кислоти й арилоканкарбонової кислоти, сульфонілсечовини та триазолпіримідини. Оптимально правильним буде поєднувати ці речовини або ж використовувати комплексні препарати.
У фазу колосіння — початок цвітіння за високої вологості активізуються збудники борошнистої роси, бурої іржі, септоріозу й фузаріозу колоса. Особливу увагу в плануванні системи захисту слід звернути на фузаріоз колоса. Рекомендується спланувати принаймні два внесення фунгіцидів. Перше — на початку виходу рослин у трубку, і друге — у фазу прапорцевого листка-колосіння, щоб забезпечити захист листкового апарату й колоса.
Щоб запобігти розвитку на посівах ярої пшениці найпоширеніших шкідників цієї культури (гессенської та шведської мух, хлібної жужелиці, клопа-черепашки й ін.), після появи сходів за температури понад 13 °С, коли шкідники активізуються, слід провести крайове обприскування полів. Коли ж цей агрозахід не допоможе, доведеться здійснити суцільне обприскування поля інсектицидом.
Якщо всі агротехнічні операції з вирощування ярої озимини зробити як треба, використати якісний посівний матеріал і правильно розрахувати строки й густоту сівби, можна сподіватися на те, що її врожайність буде не набагато нижчою проти озимої. Якщо ж пощастить із дощами, то цілком можливо, що не гіршою. Ця культура далеко ще не вичерпала власного потенціалу.
Ігор КОВАЛЕНКО, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
