У роки масового розмноження шкідник завдає значної шкоди садам, ягідникам, овочевим і декоративним культурам.
Жуки літають у теплі сонячні години дня. Харчуються цвітом, виїдаючи тичинки й маточки, обгризають пелюстки спочатку на кульбабі, тюльпанах, нарцисах, після чого перелітають на квітучі кісточкові культури (абрикос, персик, черешню), трохи пізніше — на зерняткові (яблуню, грушу), ягідні (суницю, смородину). Потім перелітають на квітучі бур’яни.
З першої декади й до кінця червня самки відкладають яйця в ґрунт, з яєць відроджуються личинки, що живуть у ґрунті до кінця серпня — початку вересня й живляться рослинними рештками. Заляльковування розпочинається з кінця серпня й триває до середини жовтня. Через 14–22 дні з’являються молоді жуки, які зимують у ґрунті.
Інтенсивна агротехніка, оранка значних цілинних масивів призводить до поступового зменшення чисельності виду. Проте на сьогодні не всі інтенсивно обробляють землю в саду та полі. Розвивається шкідник в одному поколінні.
Одним із вагомих чинників збільшення чисельності цього виду на території України, а, відповідно, і його шкодочинності, є безпосередній вплив діяльності людини, а саме: збільшення площ неорних земель, засмічених бур’янами, насамперед злаковими видами, особливо біля багаторічних насаджень. Така безгосподарність розширює харчову базу для оленки волохатої під час цвітіння (дикорослі трав’янисті види, а потім і плодові рослини) й личинок шкідника в другій половині вегетації.
Як захистити рослини від шкідника
Для захисту з личинкової стадії шкідників, розвиток яких пов’язаний із ґрунтом (хрущі, дротяники), в розплідниках і молодих садах спеціалізованих садівничих і фермерських господарств застосовують інсектициди Каліпсо, Маврік.
В умовах приватного сектора для зменшення чисельності й шкідливості фітофага в саду проводять струшування з квітучих дерев на розстелену плівку, а потім одразу знищують. До того ж слід пам’ятати, що в спеку жуки дуже рухливі й можуть швидко злетіти, тому перед тим як трясти дерево, його слід добре обприскати водою. Вода потрапляє на шкідника, через що оленка волохата не може злетіти.
Також відомо, що жуків привертає синій колір. Тому можна використовувати під квітучими деревами місткості з водою. Шкідник потрапляє у місткість із водою і вже не може вилетіти, де й гине.
Однак такий метод досить неефективний за масового спалаху шкідника або на фермерських господарствах. Вручну на великих площах це зробити вкрай важко.
В такому разі проводять хімічні обробки. Здійснюючи захисні заходи, потрібно бути дуже обережними, бо масова поява шкідника збігається в часі з цвітінням більшості культур, а отже, в період медозбору. Обробки потрібно проводити до початку цвітіння культур:
- на плодових культурах — у фазу відокремлення бутонів — рожевий бутон;
- на ріпаку — наприкінці бутонізації.
Дерева обприскують інсектицидом, тракторним обприскувачем, у безвітряну погоду з 12 до 15 год дня, за відсутності опадів.
Біопрепарати — в дію
Також існує біологічний метод захисту. Хороший результат для контролю кількості шкідника дають біопрепарати. До складу препаратів входять гриби, що здатні знищувати личинок оленки волохатої ще в ґрунті.
Вносити біопрепарати краще навесні або восени у вологий ґрунт. Для досягнення максимального ефекту після проводять дощування. Ґрунт обробляють за допомогою садового розпилювача або подають біопрепарат на ділянку через крапельну стрічку. Перед закладанням маточника малини, ожини, полуниці й суниць ґрунт потрібно обробити за 1–3 місяці до посадки саджанців або восени для знезараження до наступного сезону. Достатньо декілька обробок на кілька років. За високої чисельності шкідників рекомендують вносити в баковій суміші з біоінсектицидом Акрофіт. Вирощування на ділянці сидератів також сприяє відлякування шкідників.
Препарат Боверин являє собою білий або сіруватий порошок — спори гриба Beauveria bassiana, збудника грибного захворювання під назвою мускардини. Спори поширюються повітрям і через ґрунт, потрапляють на поверхню комахи й проростають всередину тіла через м’які ділянки хітинового покриву. Всередині гриб починає інтенсивно розростатися по всьому тілу, розчиняючи ферментами кутикулу, внаслідок цього виділяються токсини, спричиняючи загибель шкідників. Після загибелі комахи на поверхні його тіла утворюються спори, здатні заразити здорові особини.
Застосування біопрепаратів Метарізін і Боверин дозволяє значно скоротити або повністю відмовити від пестицидів для контролю ґрунтових шкідників. Для забезпечення життєдіяльності грибниці необхідно застосовувати на ділянці поверхневе розпушування (неглибоку обробку ґрунту до 15 см).
Боверин і Метарізін не можна змішувати з біологічними препаратами на основі гриба Trichoderma lignorum (Тріходермін).
Прилипач — це спеціальна хімічна добавка, що створена для поліпшення змочуваності рослин розчинами пестицидів й інших препаратів унаслідок скорочення поверхневої натяжки води.
Усі обробки, як із додаванням прилипачів, так і без них, проводять у ранкові та вечірні години, бо вдень температура повітря занадто висока, а сонячні промені, проходжуючи через краплини, можуть завдати опіки рослині. Крім того, не всі препарати можуть якісно спрацювати за високої температури. Що ж до додавання прилипачів до робочого розчину, то це варто робити після того, як обприскувач буде заправлений на 90% і до робочого розчину будуть додані всі препарати — деякі прилипачі схильні до піноутворення.
Про використання прилипачів
Прилипачі варто використовувати для обробки проти шкідника в разі необхідності термінової обробки перед дощем.
Якщо виникли несприятливі погодні умови, але треба провести хімічну обробку, то варто додати до робочої суміші прилипач. Таким чином ви зменшите час проникнення діючої речовини в рослину й матимете шанс, що вона не буде повністю змита з листкової поверхні до того, як почне діяти.
З перелічених нижче фактів, можна дійти висновку, що застосування прилипачів допоможе значно підвищити дію препаратів:
- завдяки використанню прилипачів різко знижуються витрати розчину, приготованого з інсектицидів;
- прилипачі збільшують ефективність від обробки;
- прилипачі не шкодять навколишньому середовищу, бо є абсолютно безпечними, як для культурних рослин, так і для людей;
- у період посухи прилипачі допомагають рослині утримувати вологу, бо створюють навколо неї оболонку, що не дає волозі випаруватися.
Ольга ВЛАСОВА, канд. с.-г. наук
Інститут захисту рослин НААН
