Класичний спосіб «зарядити» елементами живлення всю площу поля під кукурудзу та соняшник.Найчастіше таким чином вносяться азотні, азотно-сірчані та азотно-фосфорні добрива. Якщо є така можливість, рекомендується додати хоча б 100 кг/га гранульованого сульфату магнію. Швидкорозчинні азотні добрива у пролонгованій формі запускають корисні процеси у грунті, а сама діюча речовина, особливо ж у поєднанні із сіркою, буде доступною сходам рослин.
За наявності вологи в грунті добрим варіантом завжди буде внесення розкидним способом карбаміду чи сульфату амонію. Однак, якщо є технічна можливість внести КАС, то краще давати саме це рідке азотне добриво. По-перше, воно буде доступнішим для кореневої системи рослин, а по-друге, азот у складі КАС перебуває у трьох формах, що зумовлює пролонговану дію добрива.
Доцільність внесення фосфорних добрив навесні розкидним способом залежить від наявності вологи у грунті та температури навколишнього середовища. Якщо вологи мало, то ані діамофос, ані тим більше суперфосфат не дадуть бажаного ефекту. Тому внесення їх розкидним способом буде економічно неефективним. Краще в такому разі застосувати легкорозчинні імпортні добрива безпосередньо під час сівби.
Вочевидь, що потрібно відмовлятися від весняного застосування нітроамофоски та інших добрив цього типу. Для того щоб вони вчасно засвоїлися, необхідно дуже багато вологи. Взагалі розраховувати, що NPK за два-три тижні після внесення уже стане доступним для сходів навряд чи варто.
Внесення міндобрив одночасно з обробітком ґрунту
Оснащення передпосівних культиваторів та інших агрегатів ємностями для одночасного внесення сухих чи рідких видів добрив дає змогу істотно заощадити час ранньої весни, знизити виробничі витрати, а також ущільнення грунту. Не потрібно заганяти в поле розкидач міндобрив чи обприскувач, а достатньо слідкувати за наявністю добрив у бункері, агрегатованого до культиватора. При цьому можна розділити бункер на дві частини, в одну з яких засипати азотне добриво, а в другу — фосфорне чи сульфат магнію. Об’єктивно такий підхід до передпосівного внесення мінеральних добрив можна вважати високоефективним.
Припосівне внесення добрив
З кожним роком цей спосіб точного розподілення добрив у безпосередній близькості до насінини використовується дедалі частіше. Для цього є ціла низка об’єктивних причин. По-перше, це дає змогу заощадити на загальних обсягах внесення добрив, розкладаючи гранули саме туди, де розвиватиметься кореневе система молодих рослинок, і не розсипаючи елементи живлення по міжряддях. По-друге, завдяки цьому ми відразу даємо стартову підтримку сходам, котрі отримують миттєвий доступ до поживи. По-третє, припосівне внесення добрив, у тому разі якщо було здійснене основне навесні, дає змогу заощадити час та кількість проходів техніки навесні.
Втім, цей спосіб мінерального живлення культур потребує декількох зауважень. Адже за всього бажання не можна повністю нагодувати поле з кукурудзою, заплановане на врожай понад 10 га, тими добривами, котрі ми кидаємо поруч із насінням. Таким чином, безпечно можна внести 100, щонайбільше 130 кг/га.
Наступне зауваження виходить із попереднього. Навіть 100 кг/га концентрованого азотного добрива, внесеного припосівним способом, можуть накоїти лиха у разі дефіциту вологи в грунті. Внаслідок хімічних опіків та токсикації молодих проростків ми можемо таким чином уже на старті втратити значну частину врожаю.
Наголосимо і на тому, що далеко не всі види гранульованих сухих міндобрив підходять для стартового внесення. Адже їх основна місія — почати розчинятися у грунті майже миттєво, аби встигнути за проростанням насінини. Інакше сенсу в тому не буде. Відповідно, для цього слід використовувати такі швидкорозчинні добрива, як класична аміачна селітра, або ж вносити спеціальні стартові гранули чи мікрогранули. Останні нехай у меншій нормі, враховуючи їх вартість, однак будучи певними в ефективності.
І нарешті, ми не можемо оминути увагою реальну ефективність припосівного внесення мінеральних добрив у рідкому вигляді, отриману у десятках господарств України останніми роками. Цей напрям технологічного переоснащення вартий уваги для фермерів, які працюють у всіх регіонах нашої держави.
Міжрядне підживлення сходів
Також це дуже непоганий варіант управління розвитком посівів, у тому разі, якщо погодні умови ранньої весни не дозволяли здійснити повноцінне внесення мінеральних добрив. З цією метою можна використати або спеціальний міжрядний аплікатор для внутрішньогрунтового внесення рідких добрив, або передпосівний культиватор із відповідною ємністю.
Такий підхід має сенс особливо у тому разі, якщо перед посівною у грунті було замало вологи, однак дощі випали вже після сівби. Тоді можна зайти в поле аплікатором чи міжрядним культиватором і додати у міжряддя азоту, бажано у рідкому вигляді. Якщо дозволяє кліренс аплікатора, цю процедуру можна повторити двічі.
Додатковою перевагою внесення добрив за допомогою міжрядного культиватора є можливість одночасного знищення бур’янів і розпушення грунту зі знищенням кірки. За сприятливих умов і в умілих руках така технологічна операція забезпечить господарству багато агрономічних переваг.
І, звісно ж, не забуваємо про перевірений і ефективний метод Бузницького, тобто міжрядне внесення гранульованих добрив сівалками. Нерідко воно стає у нагоді у тому разі, якщо немає змоги застосувати інші способи внесення добрив.
Позакореневе живлення
Тема доцільності здійснення листових підгодівель сільгоспкультур продовжує залишатися доволі суперечливою. З одного боку, кожен агроном погодиться, що через листок рослинам можна дати додаткове живлення, особливо ж дефіцитних мікроелементів. З іншого, чимало фахівців вважають, що у цьому разі працює приказка «як не наївся, то й не налижешся». Мовляв, усе необхідне потрібно давати у грунт, а користі з такого обприскування буде небагато.
Вочевидь, що по-своєму праві всі, і у жодному разі не можна розраховувати на те, що через листок можна поповнити гострий дефіцит азоту, фосфору чи сірки. Однак такі елементи живлення, як бор, цинк, молібден, а також розчини карбаміду і сульфату магнію, поза усілякими сумнівами, чинять благотворний вплив на рослини. Це підвищення стійкості до стресів і формування вищої урожайності та якості зерна.
Відповідно, агроном завжди може розраховувати на те, що стан посівів можна покращити шляхом позакореневої підгодівлі рослин. Та у жодному разі її не варто розглядати як панацею.
Василь ЧЕРКАС, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
