Сучасний рівень зернового господарства потребує значного підвищення врожайності та якості зерна. Одним зі шляхів досягнення цього є зниження ураження ячменю хворобами. З грибних хвороб ячменю найбільш шкодочинними є плямистості — гельмінтоспоріози: темно-бурий, смугастий, сітчастий. Знання особливостей ураження рослин збудниками плямистостей має важливе значення для застосування відповідних захисних заходів.
Темно-бура плямистість
Є повсюди. Збудник уражує сходи (у вигляді кореневих гнилей) і дорослі рослини.
Симптоми. На листках з’являються темно-сірі або світло-бурі довгуваті плями з темною облямівкою, на яких потім утворюється оливково-бурий наліт. Ця хвороба також є одним зі збудників кореневої гнилі, може спричиняти загнивання нижніх вузлів стебла. За ураження колосся лусочки (плівки) буріють, зародковий кінець зернівки стає коричневим або чорним, тоді хворобу називають «чорним зародком».
Умови для розвитку хвороби. Збудник розвивається за температури від +2 до +37 °С (оптимум +22…+26 °С). У зимовий період розвиток хвороби припиняється за умов мінусової температури.
Джерела інфекції. Зберігається збудник на рослинних рештках, зерні у вигляді міцелію та конідій.
За інтенсивного розвитку хвороби втрати врожаю можуть становити 30–40%.
Смугаста плямистість
Трапляється повсюди. Хвороба уражає рослини від появи сходів до повної стиглості зерна.
Симптоми. На листках з’являються блідо-жовті плями, які потім подовжуються і стають темно-коричневими з вузькою пурпурною облямівкою. Особливо сильно смугаста плямистість проявляється фази цвітіння і наливання зерна. У цей період смуги розтріскуються, листки розщеплюються уздовж на дві-три частини, потім всихають й опадають. У сприйнятливих сортів гриб викликає побуріння зерна на ділянці зародка і всієї зернівки.
Умови для розвитку хвороби. Температура від +10 °С до +33 °С (оптимум +18…+22 °С).
Джерела інфекції. Зберігається збудник на рослинних рештках й ураженому насінні.
Розвиток смугастої плямистості призводить до утворення щуплих зерен. Урожай зерна за умов епіфітотійного розвитку може знижуватися в 4,5 раза.
Сітчаста плямистість
На території України є повсюдно. Перші ознаки хвороби спостерігаються в період кущіння, а посилений розвиток її — у фази цвітіння й наливання зерна.
Симптоми. На листках хвороба проявляється у вигляді бурих овальних плям із великою кількістю поперечних і поздовжніх рисок, які створюють візерунок сітки. Плями не зливаються в окремі поздовжні смуги. На зернівках плями світло-бурі з ніжним сітчастим візерунком.
Умови для розвитку хвороби. Розвивається за температури від +15 °С до +25 ºС (оптимум +22 °С).
Джерела інфекції. Зберігається збудник на зараженому насінні й рослинних рештках із міцелієм, склероціями та конідіями гриба. Додаткове джерело — сумкоспори, що утворюються на стерні після перезимівлі. Під час вегетації інфекція (конідії) поширюється вітром і дощем.
Втрати врожаю за інтенсивності ураження від 50 до 70% становлять 33–50%.
Максимального розвитку плямистості досягають у фазу трубкування, колосіння — молочної стиглості. За надлишкового зволоження спостерігається інтенсивний розвиток темно-бурої плямистості. За недостатнього та оптимального рівнів зволоження зростає розвиток сітчастої плямистості.
У системі запобіжних заходів проти втрат зерна від хвороб першочергове значення мають організаційно-господарські та профілактичні. Особливо важливо захистити від гельмінтоспоріозів насіннєві посіви.
Ураження насіння відбувається у період цвітіння — наливання зерна. За пізнього ураження чи в насінні стійких сортів збудник (гриб) проникає тільки в насіннєву оболонку, а за раннього інфікування та в сприйнятливих сортів часто уражує ендосперм і зародок. Найбільше ураження насіння відбувається за умов високої температури повітря (понад +24 °С) у період цвітіння й підвищеної вологості на початку молочної стиглості.
Сівба ураженим насінням призводить до захворювання сходів, побуріння, деформацій, загнивання, загального пригнічення чи навіть до загибелі, також за проростання хворих зерен спостерігається руйнування зародкових коренів. Уражене гельмінтоспоріозами зерно має знижену енергію проростання й схожість. Високоефективним є протруєння насіння й обробки посівів фунгіцидами.
Заходи захисту від плямистостей (гельмінтоспоріозів)
• вирощування відносно стійких сортів;
• дотримання 2–3-річної сівозміни й строків сівби (більше уражуються посіви ранніх строків, а також пізніх);
• просторова ізоляція між озимим і ярим ячменем;
• внесення повного комплексу мінеральних добрив (NPK) з мікроелементами, особливо з міддю й марганцем (завищені дози азотних добрив призводять до розвитку плямистостей);
• заорювання пожнивних решток;
• протруювання насіння фунгіцидними препаратами системної дії: Рекорд (2,5–3 л/т), Рестлер Тріо (2–2,5 л/т), Авіценна (0,4–0,6 л/т), Венцедор (1–1,2 л/т), Вінцит Форте (1,25 л/т), Максим Стар (1,5–2 л/т), Максим Форте (1,5–2 л/т), Ламардор (0,25 л/т), Систіва (0,5–2 л/т). Протруйник Систіва захищає рослини ячменю від плямистостей з осені аж до прапорцевого листка;
• обстеження посівів з інтервалом 7–10 днів до фази цвітіння;
• обприскування посівів фунгіцидами. Фунгіцидна обробка може бути не одна. Зазвичай перше внесення проводять у фазу кущення — на початку спороутворення на заражених листках нижніх ярусів. Ефективні фунгіциди: Адексар СЕ Плюс (0,5–0,75 л/га), Ті Рекс (0,5 л/га), Фенікс (0,5 л/га), Фенікс Дуо (0,4–0,6 л/га), Амістар Екстра (0,5–0,75 л/га), Амістар Тріо (1 л/га), Солігор (0,7–0,9 л/га), Тілт Турбо (0,8–1 л/га) — ефективний навіть за температури від +6 °С.
Комплексне і вчасне застосування всіх технологічних заходів — сівозмін, сортового потенціалу, обробітку ґрунту, агротехнічних і хімічних засобів захисту забезпечить здорові посіви та високий урожай зерна.
Тетяна МОСТІПАН, старший науковий співробітник лабораторії
кормовиробництва та фітопатології ІСГС НААН,
експерт-дорадник з питань інтегрованого захисту рослин
Олег ГАЙДЕНКО, вчений секретар, завідувач відділу маркетингу
та наукового забезпечення трансферу інновацій ІСГС НААН,
канд. тех. наук, ст. наук. співроб., дорадник із питань механізації
сільського господарства та економіки сільськогосподарського виробництва
