У 2020 році королева полів нас неочікувано підвела, не витримавши багатомісячного браку вологи в ґрунті разом із травневими холодами.
До того ж фактично однаково постраждали посіви гібридів різних виробників і навіть ті, які рекламували як напрочуд високоадаптивні та посухостійкі. Це свідчить про те, що дива в сільському господарстві трапляються дуже зрідка і навряд чи можна переступити через об’єктивні, в нашому разі, погодні чинники.
З іншого боку, якісь завжди покажуть себе гірше, якісь краще в межах однієї ґрунтово-кліматичної зони. Звісно, що погоду не обдуриш, але придатна генетика може таки витягнути додаткову тонну-дві. Навіть у такому несприятливому для вирощування кукурудзи році. Тим більше, якщо її посіяти тоді, коли потрібно, й забезпечити належний догляд посівів.
Щоб правильно підібрати гібрид кукурудзи, потрібно врахувати безліч чинників. Звісно, що передусім це будуть природно-кліматичні й ґрунтові особливості зони, у якій вирощуватимуть кукурудзу. Вибір варіантів тут безмежний: холодо- й посухостійкі гібриди, гібриди з раннім розвитком, пришвидшеною вологовіддачею, для зрошення й ін.
Також обираючи гібрид королеви полів, потрібно керуватися ФАО — показником, який вказує на групу стиглості кукурудзи. Чим вищим є цей показник, тим пізніше відбувається дозрівання гібрида. Усі гібриди кукурудзи поділяються на такі групи стиглості: ранньостиглі, середньоранні, середньостиглі й середньопізні. Відповідно, кожній групі відповідає певний рівень урожайності й вологості зерна.
Обов’язково треба визначитися з місцем конкретного гібрида кукурудзи в сівозміні господарства. Якщо на цьому полі планується сіяти озимі зернові, слід обирати скоростиглі гібриди. Коли навесні висіватимуть ярі культури, краще використовувати середньостиглі та середньопізні гібриди (ФАО 300–400).
Неабияке значення має вивчення результатів урожайності кожного гібрида в різних регіонах України й, бажано, в товарних посівах. Варто пошукати вподобаний гібрид на сайтах реєстрів закордонних країн, щоб зрозуміти, чи він популярні вони на Заході. Адже може трапитися, що хтось привезе звідти застарілий чи неперспективний гібрид, видаючи його за цікаву новинку в нас.
Тому краще мати справу з перевіреними постачальниками посівного матеріалу, що працюють на ринку не перший рік і є офіційними дистриб’юторами того чи іншого відомого виробника насіння. Так само розподіляти площі поміж різними гібридами й планувати орієнтовні терміни сівби ліпше з тямущим технологом відомої компанії. Це особливо важливо з огляду на катастрофічну ситуацію з кукурудзою, що склалася 2020 року. Очевидно, що в структурі посівів господарства мають бути гібриди не просто з різними термінами дозрівання, а й із різними характеристиками інтенсивності та стійкості.
Таке розмаїття не завжди можна довести до ладу самостійно.
Особливої ваги набуває, власне, ефективність агротехнології вирощування кукурудзи. Тим більше, що різні гібриди по-різному реагують на агрофон.
Так, висівати насіння краще за досягнення середньодобової температури ґрунту від +10 °С. Це важливо, бо потрібно, щоб кукурудза встигла відцвісти до настання спеки. Адже такого посушливого літа, як 2020 року, коли рослини відчувають брак вологи, порушується запилення, що здатне спричинити недобір урожаю. Своєчасний і правильний обробіток ґрунту, а також точне дотримання обраної технології мають величезне значення. Щоб сходи кукурудзи були дружними й нерозрідженими, обробляти та вирівнювати ґрунт потрібно ще з осені. Причому здебільшого це має бути саме глибокий обробіток за допомогою обертового плуга чи глибокорозпушувача.
Іноді, щоб знизити собівартість вирощування кукурудзи, фермери застосовують поверхневий обробіток ґрунту. Це може призвести до більшої засміченості посівів бур’янами й подальшого зниження врожайності культури. Не менш важливим чинником є і правильне дотримання сівозміни. Як відомо, найкращими попередниками «королеви полів» є озимі зернові та бобові культури. Однак, як свідчить досвід деяких вітчизняних господарств, цю культуру можна успішно вирощувати в монокультурі багато років поспіль, але для цього знову ж таки потрібно підібрати відповідні гібриди. І таких є досить багато на ринку.
Як би не складалися кліматичні умови, однак більшість господарств у Лісостепу частину площ відведе під помірно- та високоінтенсивні гібриди. Відповідно, для них слід забезпечити достатнє мінеральне живлення. Інакше вони себе не виправдають. Так, достатнє забезпечення рослин фосфором стимулює розвиток кореневої системи, підвищує посухостійкість рослин, пришвидшує утворення качанів і дозрівання врожаю. Доступний фосфор сходи кукурудзи гостро потребують ще до проростання насіння включно до фази закладання майбутніх суцвіть. Варто зазначити, що фосфорне голодування рослин на цьому етапі не може бути компенсоване поліпшенням фосфорного харчування в пізніші фази розвитку. Дефіцит цього елемента живлення спричиняє появу недорозвинених качанів і призводить до формування неправильних рядів зернівок.
Водночас насичувати ґрунт фосфором потрібно помірно, бо кукурудза погано реагує на високий уміст легко доступного фосфору в орному шарі, тому що в такому разі в ґрунті спостерігається дефіцит цинку. Ефективність фосфорних добрив на ґрунтах із високим ступенем забезпеченості рухомим фосфором є досить низькою, а в умовах посухи може призвести до скорочення врожаю зерна.
Своєю чергою, калій бере активну участь в білковому і вуглеводному обмінах, транспортуванні органічних сполук у рослині. Також він сприяє швидкому надходженню аміачного азоту в рослини й додавання його в білкові сполуки, підвищує стійкість рослин до грибних хвороб, браку води, підвищених і знижених температур. За дефіциту калію пересування вуглеводів сповільнюється, послаблюється коренева система і знижується стійкість кукурудзи до вилягання.
Не менш важливим є насичення ґрунту такими мікроелементами, як цинк, магній, молібден, кобальт і сірка. Вони впливають на пересування поживних речовин у рослині (зокрема з вегетативних органів у репродуктивні), а також на процес плодоутворення. Мікроелементи сприяють розвитку кореневої системи, підвищують уміст хлорофілу і стійкість до стресових чинників.
Відповідно, обираючи оптимальні гібриди для вирощування у конкретних ґрунтово-кліматичних умовах, ми повинні зважати на їх пристосованість до того чи іншого агрофону — не лише на волого- та тепло забезпечення, а й на особливості ґрунтів, зокрема, їх мінеральний склад, кислотність тощо.
Василь ЧЕРКАС, спеціально для Агробізнесу Сьогодні
