Соняшник — мабуть, єдина культура, яку вирощують у багатьох країнах світу і яка у своїй назві має корінь «сонце». Це й зрозуміло, адже її суцвіття — кошик, що квітує, нагадує сонце.
В Україні соняшник є однією з головних олійних культур, під ним майже 6 млн гектарів із середньою врожайністю 23–24 ц насіння з гектара. На сьогодні — це найприбутковіша культура. Саме це, а також попит олійної промисловості на насіння соняшнику, що дедалі зростає, зацікавлює виробничників. Тому вони свідомо порушують сівозміну і висівають соняшник за три роки, а то й два роки поспіль на одному полі. Такі дії виснажують ґрунти й знижують їх родючість.
Аграрії не звертають уваги на рекомендації науковців про те, що для збереження родючості ґрунту під соняшником має бути одне поле у 8–10-пільній сівозміні.
Доводиться констатувати, що перетворення соняшнику практично на монокультуру зумовлює появу на полях бур’яну-паразита — вовчка. Агрономи знають, що насіння вовчка пилоподібне (1000 насінин важить 0,001 г) і здатне зберігати схожість 7–10, а то і більше років.
Постає проблема: як збільшити валові збори олійного насіння, не розширюючи посівних площ?
У цьому допомагає використання нових сортів і гібридів, ефективніших засобів захисту рослин від бур’янів, хвороб і шкідників. Але щовесни можна спостерігати, як на полях, де вирощували соняшник, сходить велика кількість рослин падалиці. Це наслідок втрат урожаю під час збирання. Як їх зменшити? Тут усе має значення: і як налаштувати комбайн, і як уникнути перестоювання достиглих рослин, тобто зібрати врожай своєчасно.
На нашу думку, в цьому нам може допомогти й орієнтування рослин на небесне світило — Сонце. Кошик, що квітує, протягом дня згинається («кланяється») до Сонця. Це зацікавило вчених. Ще 1880 року Чарльз Дарвін, проводячи досліди з проростками рослин, встановив наявність у верхній частині стебел якихось хімічних сполук, що реагують на сонячні промені. Надалі виявили фітогормони, один із яких дістав назву ауксин. Під час освітлення він стискається, а в тіні видовжується й спричинює нахиляння стебла. У деяких публікаціях і в повсякденних розмовах ми читаємо і чуємо, що соняшник повертається, а то й крутиться за сонцем. У перекладі з французької мови, наприклад, соняшник означає: той, що мандрує за сонцем (tournesole). Таке тлумачення хибне.
Ми провели прості досліди. У верхній частині стебла під кошиком вранці маркером навели 2–3 паралельні лінії. У цей час суцвіття «дивилося» на схід. В обідню пору, коли кошик на 90° змінив свої орієнтації — лінії лишалися паралельними. Ввечері соняшник на 180° змінив своє положення — лінії лишалися паралельними. Тобто жодного повертання, а тим паче крутіння не відбувалося.
Таке диво природи спостерігаємо від початку утворення кошика до повного наливання в ньому сім’янок. У достиглого соняшнику кошик буде завжди нахилений на схід. Цим потрібно скористатися. Якщо посіємо соняшник зі сходу на захід, стиглі кошики будуть у рядку. А якщо посіємо з півдня на північ, стиглі кошики нахилятимуться в міжряддя. Під час збирання вони контактуватимуть із хедером комбайна, насіння висипатиметься. А стигле, тим паче перестигле, осипатиметься сильніше. За нашими підрахунками втрати можуть сягати понад 2 ц/га.
Виробники цьому не приділяють уваги. А даремно!
Олександр КУЦЕНКО, професор
Полтавський державний аграрний університет
