Важливими мікроелементами для ячменю ярого є марганець, мідь, бор, залізо, цинк. Марганець — впливає на проходження процесів фотосинтезу, дихання, синтезу білків, вуглеводів й азотного обміну. Входить у ферментні системи, регулює обмінні окисно-відновні процеси в рослинах. Регулює утворення ростових гормонів і засвоєння заліза, що впливає на формування хлорофілу. Покращує використання рослинами як нітратного, так і амонійного азоту. Найбільше засвоюється марганець від фази кущення до колосіння. Але він потрібен уже на початку вегетації, забезпечуючи формування високоврожайного типу рослин.
Мідь — входить до складу ферментів, активізує вуглеводний і білковий обмін. Позитивно впливає на фотосинтез і синтез білка. Відіграє важливу роль у формуванні генеративних органів. Впливає на розвиток і будову клітин рослин, підвищує стійкість до грибних і бактеріальних хвороб, вилягання, посухо- і жаростійкість, зимостійкість рослин. Сприяє кращому засвоєнню азоту. Найбільше міді рослини засвоюють від фази кущіння до колосіння.
Бор — виконує важливу функцію у синтезі вуглеводів, а також в окисно-відновних процесах, білковому й нуклеїновому обмінах, синтезі стимуляторів росту. Впливає на формування квітів, розвиток точки росту, ріст кореневої системи, формування насіння. Підвищує засухо- й солестійкість. Борне голодування супроводжується порушенням вуглеводного та білкового обміну.
Цинк — бере участь у багатьох фізіологічних процесах, що перебігають у рослині, а саме: фотосинтезі, синтезі амінокислот, хлорофілу, органічних кислот, вітамінів, в окисно-відновних процесах, обміні вуглеводів, ліпідів, фосфору, сірки. Сприяє накопиченню фітогормону ауксину, який потрібен для росту міжвузля. Унаслідок стабілізації дихання за зміни температурних умов підвищує жаро- і посухостійкість рослин, уміст білка, стійкість до ураження хворобами.
Молібден — бере участь у синтезі амінокислот і білків, регулює процес трансформації азоту в рослині, активізує окисно-відновні процеси, бере участь у вуглеводневому обміні й обміні фосфорних сполук, синтезі вітамінів і хлорофілу. Сприяє засвоєнню азоту і фосфору, покращує живлення рослин кальцієм, засвоюваність заліза. Підвищує вміст білка в продукції.
Залізо — мікроелемент, що відіграє важливу роль в окисно-відновних реакціях як компонент ферментів, забезпечує синтез хлорофілу (без заліза хлорофіл не синтезується). Брак заліза призводить до зменшення інтенсивності фотосинтезу, у молодих рослин з’являється хлороз. Має велике значення для процесів дихання. Відрізняється фунгіцидними властивостями.
Кобальт — активізує роботу багатьох ферментів, сприяє нормальному обміну речовин у рослинах, збільшує вміст хлорофілу і білка, підвищує інтенсивність дихання. Активно бере участь в окисно-відновних реакціях, стимулює біосинтез нуклеїнових кислот.
Підживлення рослин мікроелементами не замінює звичайних азотних, фосфорних і калійних добрив, а тільки доповнює їх і буває ефективним тоді, коли рослини не відчувають браку основних елементів живлення. В сільськогосподарському виробництві мікроелементи слід застосовувати у хелатній (біологічно активній) формі, бо сольові рослини засвоюють лише на 30–40%, а в хелатній — майже повністю.
Значна прибавка зернової продуктивності може бути отримана внаслідок застосування фізіологічно активних речовин. Підвищити стійкість рослин до абіотичних стресорів і таким чином стабілізувати їх продуктивність можливо за використання в агротехнологіях регуляторів росту рослин (РРР) антистресової дії. РРР з антистресовими властивостями застосовують переважно для передпосівної обробки насіння й обприскування вегетуючих рослин. Вони сприяють кращому використанню рослинами наявних чинників життя, стимулюють неспецифічні реакції рослинного організму на стрес, що супроводжується збільшенням вегетативної й зернової продуктивності.
Вплив біостимуляторів на зростання продуктивності посівів пов’язано з тим, що вони інтенсифікують життєдіяльність клітин рослинних організмів, підвищують проникність міжклітинних мембран і пришвидшують у них біохімічні процеси, що сприяє посиленню процесів живлення, дихання та фотосинтезу. Завдяки цим препаратам підвищується стійкість посівів до несприятливих погодних умов й ураження шкідниками і хворобами.
Завдяки високій біологічній активності регуляторів у рослинному організмі активізуються основні життєві процеси. В результаті пришвидшення процесу нагромадження надземної маси та розвитку кореневої системи відбувається активніше використання поживних речовин із ґрунту й зростають захисні (імунні) властивості рослин. Це дає можливість на 20% зменшити обсяги використання протруйників і фунгіцидів, не зменшуючи захисний ефект. Крім того, регулятори покращують гормональний стан рослин і їх архітектоніку, підвищують фізіологічну стійкість до стресових факторів.
Отримання сталих і високих урожаїв сільськогосподарських культур нерозривно пов’язано з родючістю ґрунту, рівень якого залежить від інтенсивності процесів життєдіяльності організмів, які його населяють. Мікрофлорі ґрунту властиві функції, що недоступні для тварин і рослин — вільна фіксація молекулярного азоту з повітря, трансформація мінералів і органічних речовин у доступну для рослин форму. З’ясовано, що продукування мікроорганізмами фітогормонів, антибіотиків, роденто- і ситомоцидних токсинів, що стимулюють ріст рослин і захищають їх від ґрунтової інфекції та шкідників, є важливим для рослинно-мікробних взаємодій у ґрунті.
Застосування сучасних мікробних препаратів у технологіях вирощування сільськогосподарських культур позитивно діє на засвоєння інокульованими рослинами діючої речовини з добрив. Трансформація фосфору в доступну для рослин форму здійснюється під впливом мінеральних й органічних кислот кореневого і мікробного походження, а також під дією ферментів, які виробляють мікроорганізми. У зоні коренів активніше здійснюються процеси мобілізації поживних речовин для рослин, зокрема, фосфору, що зумовлюється більшим рівнем концентрації мікроорганізмів.
Застосовані за сприятливих агрометеорологічних умов окремі біопрепарати на врожайність зернових культур мають той самий вплив, що й мінеральні добрива, внесені в дозі N60P60K60. За стресових умов (під час посухи або за різкого зниження температури повітря до заморозків) ефективність біопрепаратів зменшується, проте навіть за таких умов завдяки невисокій вартості цих препаратів їх застосування є економічно вигідним.
Вищу врожайність 5,23 т/га забезпечувало вирощування плівчастого ячменю ярого після сої. За сівби після попередника пшениця озима, соняшник і кукурудза на зерно недобір урожаю становив 0,39 т/га (7,6%), 0,53 т/га (10,1%) і 0,91 т/га (17,4%) відповідно.
Вищий позитивний вплив інокуляція насіння перед сівбою фосформобілізаційним препаратом Поліміксобактерин забезпечувала після кукурудзи на зерно і приріст до необробленого варіанта (3,67 т/га) становив 0,78 т/га (21,3%). Після пшениці озимої приріст урожаю був 0,31 т/га (7,1%), соняшнику — 0,28 т/га (6,6%), сої — 0,26 т/га (5,4%) (контроль — 4,36; 4,24; 4,85 т/га).
Ефективність поєднання інокуляції насіння фосформобілізаційним препаратом Поліміксобактерин і листкове підживлення рослин ячменю ярого у фазу кущення залежало від попередника. Після сої суттєвий приріст урожаю 0,57 т/га від поєднання інокуляції з листковим підживленням отримали у варіантах застосування мікродобрива Реаком по пшениці озимій — 0,52 т/га (КАС 28, N8). У варіантах поєднання інокуляції з підживленням Карбамід і Реаком приріст урожайності був на одному рівні й становив 0,35 т/га, за поєднання інокуляції з підживленням Мочевін К2 — 0,29 т/га.
Після соняшнику більший приріст урожаю отримано від поєднання інокуляції з унесенням мікродобрива Реаком, який становив 0,66 т/га, тоді як за застосування (КАС 28, N8) — 0,59, (Карбамід N8) — 0,28, (Мочевін К2) — 0,19 т/га. Після кукурудзи на зерно приріст урожаю змінювався від 0,21 т/га (КАС 28, N8) до 0,47 т/га (Карбамід N8).
У варіантах без підживлень вищий рівень урожаю 4,98 т/га ячмінь ярий формував після сої, найменший — 4,06 т/га після кукурудзи на зерно, а по пшениці озимій і соняшнику був 4,52 і 4,38 т/га відповідно.
За підживлення рослин Карбамідом N8 підвищення врожайності ячменю ярого після сої було 0,31 т/га (6,2%), пшениці озимої — 0,32 т/га (7,1%), соняшнику — 0,33 т/га (7,5%), кукурудзи на зерно — 0,40 т/га (9,9%) і урожайність становила 5,29; 4,84; 4,71 і 4,46 т/га відповідно.
Вищу врожайність 5,68 і 5,18 т/га ячмінь ярий плівчастий у середньому за роки досліджень після сої й соняшнику формував у варіанті комплексного поєднання інокуляції фосформобілізаційним препаратом Поліміксобактерин і підживлення рослин у фазу кущіння мікродобривом Реаком, пшениці озимої — 5,19 т/га (Поліміксобактерин + КАС 28, N8), кукурудзи на зерно — 4,92 т/га (Поліміксобактерин + Карбамід N8).
Приріст до контрольного варіанта, де препарати не застосовували (4,85; 4,36; 4,24; 3,67 т/га) становив 0,83 т/га (17,1%); 0,83 т/га (19,0%); 0,94 т/га (22,2%) та 1,25 т/га (34,1%) відповідно після сої, пшениці озимої, соняшнику і кукурудзи на зерно.
Сівба ячменю ярого насінням, яке оброблене фосформобілізаційним препаратом Поліміксобактерин, після сої забезпечила врожайність 5,31 т/га, пшениці озимої — 4,97 т/га; соняшнику — 4,86 т/га; кукурудзи на зерно — 4,64 т/га, що більше проти варіантів без інокуляції 5,15; 4,70; 4,54; 3,99 т/га) на 0,16 т/га (3,1%); 0,27 т/га (5,7%); 0,32 т/га (7,1%) та 0,65 т/га (16,3%) відповідно.
За застосування Мочевін К2 врожайність змінювалась від 4,46 (кукурудза на зерно) до 5,18 т/га (соя). За підживлення рослин у фазу кущіння КАС 28, N8 урожайність становила 4,47–5,17 т/га залежно від попередника. Мікродобриво Реаком вищу ефективність (5,54 т/га) забезпечило на посівах ячменю ярого, які вирощували після сої, перевищення над контролем було 0,56 т/га (11,2%). По стерньовому попереднику врожайність була 4,83 т/га, соняшнику — 5,06 т/га; кукурудзи на зерно — 4,15 т/га, суттєвий приріст до контролю становив відповідно 0,31 т/га, або 6,9% (зернові культури), 0,68 т/га, або 15,5% (соняшник) та 0,09 т/га, або 2,2% (кукурудза на зерно).
За вирощування плівчастого ячменю ярого сорту Статок урожайність від попередника залежала на 42–77%, інокуляції насіння біопрепаратом — 5–16%, підживлення посівів — 11–15%.
Галина КОЗЕЛЕЦЬ, завідувачка лабораторії науково-інноваційного
впровадження, первинного та елітного насінництва ІСГС НААН,
канд. с.-г. наук, експерт-дорадник з питань рослинництва
Віталій ІЩЕНКО, заступник директора з наукової роботи, завідувач
лабораторії селекції зернових і технічних культур ІСГС НААН,
канд. с.-г. наук, експерт-дорадник з питань рослинництва
Олег ГАЙДЕНКО, вчений секретар, завідувач відділу маркетингу
та наукового забезпечення трансферу інновацій ІСГС НААН,
канд. техн. наук, ст. наук. співроб., дорадник з питань механізації
сільського господарства та економіки сільськогосподарського виробництва
