На сьогодні соняшник є однією з найприбутковіших сільськогосподарських культур України. Саме тому ми спостерігаємо високу насиченість цією культурою сівозмін у південних і південно-східних областях, де посіви соняшнику постійно перебувають в умовах недостатнього зволоження та підвищених температур повітря й ґрунту. У вирощуванні соняшнику в цих умовах однією з головних проблем є захист його посівів від бур’янів у польових умовах. Цей елемент технології є не менш важливим, ніж використання насіння високої якості, високоврожайних гібридів найкращої генетики, удобрення й обробітку ґрунту.
Бур’яни були і є чинником, що заважає гібридам соняшнику реалізувати їх генетичний потенціал урожайності. Вони є найбільшою фітосанітарною проблемою для цієї культури. Окрім добре відомої конкуренції за вологу та поживні речовини, яких бур’яни споживають надзвичайно багато, є так звана алелопатія — коли кореневі виділення бур’янів пригнічують розвиток культурної рослини.
За відсутності комплексних заходів контролю бур’янів у посівах соняшнику втрати врожаю насіння досягають 20–70%; на дуже засмічених полях урожайність знижується в 1,5–2,1 раза. Навіть незначна кількість бур’янів у рядках призводить до зниження врожаю.
У посушливих умовах ріст і розвиток деяких бур’янів і їх метаболізм сповільнюється. Багато однорічних бур’янів утворюють маленьку кореневу систему й можуть взагалі припинити ріст на сухому ґрунті. А багаторічні бур’яни, навпаки, відрізняються хорошою адаптацією до посушливих умов завдяки тому, що коренева система проростає глибше і, відповідно, рослина може отримувати вологу з нижніх шарів ґрунту. Ця особливість не означає, що посушливі умови не впливають на багаторічні бур’яни. Рослини-паразити, вегетація яких пройшла в умовах посухи, утворюють менше листків і мають товстішу кутикулу. За хімічного контролю слід урахувати ці особливості, адже на листя може потрапити менше, ніж потрібно гербіциду, і, як наслідок, водопоглинання зменшитися.
За останній час у результаті інноваційних розробок у сільськогосподарському виробництві стали доступними препарати, що мають знижену токсичність для людини, безпечні для тварин і швидко інактивуються в навколишньому середовищі. Таким чином, продукція з підвищеною токсичністю поступається менш небезпечним для навколишнього середовища пестицидам.
Ґрунтові гербіциди для соняшнику — група речовин, що пригнічують розвиток насіння пророслих бур’янів. Знищення бур’янів до їх відростання дуже ефективно, бо зменшує конкуренцію бур’янів і рослин соняшнику. Основні переваги ґрунтових гербіцидів у вирощуванні соняшнику: інгібують розвиток бур’янів на етапі їх проростання; створюють гербіцидний екран, який протягом тривалого часу стримує ріст і розвиток бур’янів, іноді до збирання врожаю; ґрунтові гербіциди вносять безпосередньо на ґрунт до висіву або відразу ж після висіву культури, тому його вологість має велике значення для проникнення, а в деяких випадках слід загорнути гербіцид у ґрунт. Такі препарати мають широкий спектр дії, але не можуть бути ефективними проти всіх видів бур’янів. З тим у разі випадання великої кількості опадів культурні рослини можуть потерпати від діючої речовини гербіциду. Така фітотоксичність іноді буває критичною, а тому безпека цих препаратів не завжди є максимальною.
Для ефективнішої дії ґрунтових гербіцидів в умовах недостатнього зволоження та високих температур слід дотримуватися таких рекомендацій:
• збільшити норму витрати робочої рідини до 300–350 л/га, а за наявності грудки, пожнивних решток, забур’яненості вилив робочої рідини зазвичай збільшують на 50 л/га;
• використання прилипачів буде сприяти кращому розподіленню робочого розчину на поверхні ґрунту й утворенню кращого гербіцидного екрана;
• бажано не проводити міжрядний обробіток ґрунту, щоб не зруйнувати гербіцидний екран;
• не застосовувати препарат, якщо протягом 2–3 днів прогнозуються заморозки;
• ефективність дії гербіцидів підвищується за умов унесення на вологий ґрунт із дрібно-грудкуватою структурою з мінімальним розривом між сівбою й обприскуванням;
• гербіциди слід загортати в ґрунт, але не глибше ніж на 5 см;
• норми витрат препаратів залежать від забур’яненості та вмісту гумусу в ґрунті. Вищі та максимальні норми використовують на важких за механічним складом ґрунтах, із високим умістом гумусу, а також у разі загрози високого ступеня забур’яненості;
• для уникнення непродуктивних втрат пестицидів швидкість вітру під час обприскування має бути меншою ніж 6 км/год. Швидкість вітру близько 8–10 км/год може призвести до втрати до 30% активної речовини препарату.
Потрібно враховувати, що гербіциди на основі ацетохлору і метолахлору можуть пригнічувати рослини соняшнику й заборонені у багатьох країнах, а також не завжди контролюють такі бур’яни, як нетреба звичайна і амброзія полинолиста. Головними ознаками фітотоксичності ацетохлору на соняшнику є слабкий розвиток бічної кореневої системи, деформування рослин культури, відставання в розвитку.
Під дією сонячного випромінювання ґрунтові гербіциди швидко розкладаються, тому їх бажано загортати в ґрунт, але не глибше як 5 см. Активність ґрунтових гербіцидів залежить і від вологості ґрунту, яка має бути не нижчою за 20%. У сухому ґрунті дія окремих гербіцидів послаблюється, повільніше відбувається їх детоксикація. Не випадково у всіх рекомендаціях вказують норму витрати робочої рідини 250–400 л/га.
Найвідомішими й найпоширенішими хімічними діючими речовинами ґрунтової дії є: ацетохлор. Перевага: найдоступніший за ціною препарат. Недоліки: короткий період ґрунтової дії, неповний спектр контрольованих бур’янів, можлива фітотоксична дія після зливових опадів або на перезволожених ґрунтах. Препарат вимагає обов’язкового загортання в ґрунт, незадовільно контролює бур’яни в умовах сухого верхнього шару ґрунту, застосовується тільки досходово. Прометрин. Переваги: широкий спектр контролю дводольних, придатний для використання на всіх типах ґрунтів, тривала пролонгована ґрунтова дія, може вноситися в бакових сумішах з іншими препаратами. Недолік: обмежений контроль злакових бур’янів. Пропізохлор. Переваги: широкий спектр контролю злакових і дводольних бур’янів, подовжена пролонгована ґрунтова дія, можливість використання по сходах культури, не потребує загортання в ґрунт, унеможливлює прояв фітотоксичності, немає обмежень у сівозміні. Недолік: велика норма витрати робочого розчину. S-метолахлор і тербутилазин. Переваги: комплексний контроль основних однорічних бур’янів, тривалий період захисної дії (6–8 тижнів), відсутність фітотоксичності на соняшнику і сої, як порівняти з гербіцидами на основі ацетохлору, відсутність проблем післядії та резистентності. Недолік: у разі зливових опадів у місцях підтоплення та потраплянні на листя соняшнику можливе пригнічення або загибель проростків.
За дотримання всіх вимог до технології застосування ґрунтових гербіцидів можна забезпечити якісний контроль однорічних дводольних і злакових бур’янів у посівах соняшнику. Тому в умовах нестійкого зволоження ґрунту, характерного для більшості областей України, ці гербіциди краще вносити до сівби, під передпосівну культивацію.
Вагомий вплив на ефективність ґрунтових гербіцидів має також структура ґрунту (поверхня поля має бути вирівняною, структура — дрібно-грудкуватою), а також добре перемішування із ґрунтом. Так, в умовах Веселоподільської ДСС ІБКіЦБ НААН (Семенівський р-н, Полтавська обл.) внесення ґрунтових гербіцидів після сівби одночасно із загортанням боронами зменшувало кількість рослин щириці звичайної на 58,4% (S-метолахлор, 960 г/л, нормою 1,6 л/га), лободи білої — на 49,6, злинки канадської — на 45,7; ацетохлор і прометрин (3,0 і 4,0 л/га) зменшували кількість рослин амброзії полинолистої лише на 51,6 і 57,6% відповідно.
Тому для підвищення активності гербіцидів використовують бакові суміші, наприклад замість прометрина, 3,0 л/га, можна вносити Гезагард, к. с., 2,0 л/га, разом із Харнесом, к. е. 1,5 л/га, під передпосівну культивацію, або — під час сівби. Також для цього використовують бакові суміші препаратів із діючою речовиною ацетохлор або трифлуралін, або металахлор разом із препаратами протидводольної спрямованості на основі прометрину й флурохлоридону. Із застосуванням сумішей гербіцидів рейсер 1,5–2 л/га + аденіт 1,5–2 л/га, ацетоган 1,5 л/га + прометрекс 1,5 л/га, трофі 1,5 л/га + гезагард 2 л/га, аденіт 1,5–2 л/га + прометрекс 1,5–2 л/га підсилюється дія проти однорічних злакових та дводольних бур’янів за рахунок синергізму різних діючих речовин та розширюється спектр знищуваних бур’янів. Комбінація цих ґрунтових гербіцидів майже два місяці ефективно контролює більшість однорічних дводольних і злакових бур’янів. За наявності в посівах однорічних злакових бур’янів (друга хвиля забур’яненості), таких як мишій сизий і зелений, куряче просо тощо, у фазі 3–6 листків соняшнику, поля обробляють після сходовими або страховими, гербіцидами (грамініциди) — фюзілад супер 125 ЄС, фуроре супер, оберіг 90, арамо 45, фюзілад форте 150 ЄС, міура 125 тощо.
Застереження перед застосуванням гербіцидів
Часто за внесення гербіцидів через порушення регламентів їх застосування вони проявляють фітотоксичність, що в результаті призводить до порушення фізіологічних процесів росту й розвитку рослин і відтак — до зниження кількісних і якісних показників урожайності сільськогосподарських культур. Також слід брати до уваги й те, що під час вирощування сільськогосподарських культур виникають різноманітні несприятливі побічні чинники, які також прямо чи опосередковано впливають на рівень процесів, що відбуваються у рослині в період вегетації. Несприятливі побічні чинники змінюють метаболічні процеси, обмін речовин, а також перерозподіл і засвоєння поживних речовин.
Основними побічними чинниками є екстремальні температури (як низькі, так і високі), брак вологи (посуха), надлишок води в ґрунті, надмірна засоленість ґрунту, низька або надмірна освітленість, вплив фітопатогенів, ультрафіолетова радіація, вплив іонів важких металів, що викликає у рослини стрес. Одним із чинників, що викликають стрес у рослини, є хімічний, тобто пестицидний стрес.
Стресовий ефект проявляється у вигляді фітотоксичності, що призводить до уповільнення росту, зниження схожості, скручування листя, сприйнятливості до ураження хворобами або запобігання їх розвитку й ін. З огляду на те, що після цього потрібен певний час для відновлення нормального метаболізму клітин рослини, внесення пестицидів із дотриманням регламенту стає невіддільною і вирішальною умовою у їх використанні, особливо в умовах недостатнього зволоження та високих температур повітря й ґрунту.
Під час застосування гербіцидів із метою отримання найвищої їх ефективності слід ураховувати такі чинники, як негативний вплив випаровування, дефіцит насичення й відносна вологість повітря для формування крапель різних розмірів, а також фізіологію рослин. Так, знання зазначених механізмів убезпечить рослини від хімічного стресу, пов’язаного з унесенням гербіцидів, що були розчинені в малій кількості води (особливо це стосується післясходових гербіцидів). Для отримання максимальної ефективності гербіцидів відносна вологість повітря під час їх внесення має перевищувати 55%. За таких умов поверхня листків буде зволожена, і водночас випаровування розприсканих крапель лишиться низьким. Також варто враховувати, що ефективність більшості пестицидів залежить від ступеня гідратації листкової тканини й активності руху речовин у рослині, що визначають надходження та дію хімічних препаратів усередині рослини.
Одним із головних чинників, що впливають на ефективність пестицидів, є якість води. Для приготування робочого розчину потрібно брати чисту воду, наприклад артезіанську. Вода з домішками глини, органічних речовин і солей тощо містить велику кількість зважених часток, під дією яких скорочується напівперіод дезактивації гербіцидів (час, необхідний для дезактивації 50% продукту), активні речовини яких, наприклад, паракват і гліфосат, абсорбуються глиною. Підвищений уміст солей у воді зумовлює її жорсткість. Надзвичайна жорсткість пов’язана з умістом бікарбонатів, сульфатів, хлоридів і нітратів кальцію та магнію. Зниження жорсткості можна досягти в результаті додавання різних засобів, наприклад, сульфату амонію, сульфату двовалентного і тривалентного заліза й ін., які вступають у реакцію з лужними компонентами, утворюючи полімери та нейтралізуючи вільні іони у воді.
Таким чином, кожен гербіцид має свої специфічні характеристики, завдяки яким досягається його найбільша технічна ефективність. Одним із найважливіших показників є рівень рН, що слід обов’язково враховувати для отримання максимального ефекту від унесення препаратів і обмеження їх фітотоксичної дії. Разом із тим кожен хімічний препарат по-різному впливає на культури.
Захист посівів від несприятливих чинників є одним із важливих напрямів у сільськогосподарському виробництві. Поряд із виведенням нових посухостійких сортів велика роль відводиться агротехнологіям і ефективним препаратам, що формують адаптаційні якості рослини. Так, адаптації рослин до стресу сприяють гумати — природні органічні речовини, що утворюються в ґрунті у вигляді водорозчинних солей гумінових кислот. На сьогодні гумати посдають, на рівні с пестицидами, важливе місце в агротехнології вирощування, оскільки саме завдяки їх особливому впливу на рослини стресові чинники істотно нівелюються. Гумінові кислоти, що містять комплекс корисних речовин, можуть бути використані в технології вирощування різних сільськогосподарських культур, що сприятиме їх збереженню та збільшенню продуктивності.
Борис ВАРЕНИК, канд. с.-г. наук, завідувач відділу селекції та насінництва
гібридного соняшнику Селекційно-генетичного інституту — НЦНС
Альона ІЛЬЧЕНКО, аспірантка
