В Україні виробництво гороху має хвилеподібний характер: посівна площа коливається від 1,4 (1965) до 0,18 (2010) млн гектарів. Нині посівна площа гороху в Україні стабілізувалася на позначці 270–290 тис. гектарів. Ці посіви в основному зосереджено в зонах Лісостепу (правобережна і західна частини) та Поліссі. Степ, особливо його південна частина, лише в окремих випадках згадує про горох і виробляє горохову продукцію без високих економічних показників. Тут середня врожайність не перевищує 1,6–1,8 т/га, у той час як у Центрі України цій показний дорівнює 2,8–3,0 т/га, а на Півночі — 3,5–3,8 т/га. Проте горох всюди у попиті, бо він є відмінним попередником озимих культур, а також відрізняється високим умістом білка, що особливо важливо для господарств із розвиненим тваринництвом.
Упровадження зимуючих сортотипів гороху
Нині для південного регіону України з’явилася можливість суттєво підвищити продуктивність гороху, впровадивши зимуючі форми цієї культури. Генетично є певна детермінація нижчої продуктивності зимуючих сортотипів гороху, порівнюючи з ярими. Але зимуючі форми суттєво переважають ярі в реалізації генетичного потенціалу саме в умовах регіонів посушливого клімату. Так, якщо взяти південний Степ, то тут ярі форми реалізують потенціал на 30–35%, тоді як зимуючи форми здатні до реалізації потенціалу на 75–80%. Таким чином, якщо потенціал ярих форм становить 6 т/га, то реально вони забезпечують тут всього 1,8–2,1 т/га, у той час як зимуючі сортотипи з потенціалом 4,5 т/га фактично здатні формувати 3,4–3,6 т/га зерна. Таким чином, тільки завдяки цій властивості зимуючий горох на 50–60% продуктивніший.
Селекція холодостійких форм гороху має солідну історію, яка перевищує 60 років, коли були створені зимуючі горохи пелюшки (Pisum Arvense). Але цей вид гороху доцільно було використовувати як джерело зеленої маси, маючи на увазі низьку якість зерна і невисокий рівень урожайності. Тому протягом другої половини XX століття ця селекція стояла на мертвій точці й тільки на початку XXI століття, коли селекціонери створили зимуючі форми Pisum Sativum, ця робота активізувалась. Серед найпоширеніших в Україні можна визначити такі сорти (табл. 1).
Таблиця 1. Коротка характеристика деяких сортів зимуючого гороху, внесеного до Реєстру сортів України
Зрозуміло, що це не повний перелік сортів, унесених до реєстру, а їх характеристика не відбиває всіх особливостей. Тому представляємо читачеві лише уявлення про цей генетичний фонд.
Що ж лежить в основі такої специфічності зимуючих форм щодо ступеня реалізації потенціальних можливостей? Думаємо, що факторів є багато, але все ж таки на перший план можна сміливо ставити сприятливіший режим водоспоживання. Для розуміння цього положення наводимо порівняльні розрахунки загального водоспоживання гороху ярого і зимуючого. Спочатку зробимо розрахунок для ярого гороху, який висіяно 20 березня 2016 року, сходи одержано 4 квітня, а повна стиглість настала 26 червня (табл. 2).
Таблиця 2. Загальне водоспоживання ярого гороху
У зимуючого гороху період водоспоживання суттєво більший, бо він витрачає вологу і восени, і в період весняно-літньої вегетації. Але тим більше цікавим є той факт, що сумарне водоспоживання у такого гороху не лише не зростає, але й має тенденцію до зменшення (табл. 3).
Таблиця 3. Загальне водоспоживання зимуючого гороху (сівба 15 жовтня 2015 року, припинення вегетації 15 листопада 2015 року, початок весняної вегетації 20 березня 2016 року, повна стиглість 15 червня 2016 року)
Разом водоспоживання: 2040 м³/га
Дивно, але насправді горох зимуючий, який зростав на полі протягом 237 днів, використав вологи на 270 м³/га менше, ніж ярий, який зростав на полі всього 97 днів, з яких на вегетацію припало 82 дні. Причиною цього є комфортні й безстресові умови росту й розвитку гороху за підзимньої сівби. За нашими розрахунками тільки випаровування вологи з відкритої поверхні в разі використання ярого гороху становить 600 м³/га!
Однак і це ще не все. Головним показником ефективності використання вологи є не загальне, а питоме водоспоживання, тобто витрати вологи для утворення одиниці врожаю. Цей показник зветься коефіцієнтом водоспоживання, і в нашому досліді він був таким (табл. 4):
Таблиця 4. Коефіцієнт водоспоживання ярого і зимуючого горохів
Ми бачимо шалену перевагу зимуючого гороху з погляду економічного витрачання вологи для створення врожаю. Навіть якщо допустити можливість деяких неточностей у вище наведених розрахунках, все одно результат є приголомшливим. На наведеній нижче діаграмі (рис.) ця залежність простежується дуже чітко:
Рис.1 Загальне і питоме водоспоживання ярого і зимуючого горіхів
З погляду якості продукції деяку перевагу має ярий горох, який містить більше сирого протеїну. Проте ця перевага є хоча і суттєвою, але не вирішує питання останнього на свою користь, маючи на увазі те, що створює зимуючий горох за врожайністю (табл. 5).
Таблиця 5. Уміст сирого протеїну в зерні гороху різного типу розвитку
Як бачимо, перевага ярого за вмістом протеїну за перерахунку на 1 га цілком втрачається і збір протеїну в зимуючого гороху на 47% вищий. А за вмістом незамінної амінокислоти лізину зимуючий горох не поступається ярому й у 1,5 раза переважає за збором на 1 га.
Головним мінусом зимуючих сортотипів гороху є їх недостатня зимостійкість, що зумовлює нестійкість урожаїв. Але і за таких умов зимуючий горох може формувати задовільний урожай 7 разів на 10 років. То ж якщо за середній урожай взяти 3,2 т/га, то за 7 років можна одержати 7 × 32 = 22,4 т, або в середньому за 10 років — 2,24 т/га. Якщо зважити на нестабільність також і ярих сортів, то стає цілком зрозумілим, що перевагу має зимуючий тип розвитку гороху.
Уважаємо, що наведені переваги зимуючого гороху доволі переконливі і їх достатньо, щоб уважати, що культура є альтернативою ярим сортам.
Побажаємо селекціонерам подолати генетично детерміноване відставання зимуючих горохів за продуктивністю, щоб досягти ще більшого ефекту завдяки цій альтернативі.
Віктор ЩЕРБАКОВ, д-р с.-г. наук, професор
В’ячеслав РУДЕНКО, аспірант
Одеський державний аграрний університет
