Збирання полеглих хлібів
Збираючи дуже полеглі хліби, коли значна частина колосків нижче від висоти зрізання стебел, мотовило працюватиме краще, коли обладнати різальний апарат жатки стеблопідіймачами (ліфтерами) різної конструкції.
Потрібно досягати якнайнижчого зрізання рослин, а також забезпечити високоефективну роботу різального апарата агрегата. Жатки й хедер комбайна за прямого комбайнування рекомендується обладнати роздільниками хлібної маси з регульованими стебловідводами замість носків боковин, що використовуються на збиранні хлібів, винесення мотовила по горизонталі має бути найбільшим. Роздільники регулюють таким чином, щоб втрати зрізаних колосків довести до мінімуму.
Для збирання хлібів із суцільним виляганням вправо (у напрямку руху жатки) зовнішній стебловідвід слід підійняти якомога вище і дещо відвести вправо, основне центральне перо змістити вліво, а внутрішній стебловідвід — дещо підійняти й відвести вліво.
Збираючи хліби, що полягли в лівий бік, зовнішній стебловідвід розміщують так само, як і на збиранні полеглих у правий бік, а центральне перо роздільника відхиляють дещо вправо.
Збирання хлібів із підвищеною вологістю та засміченістю
Особливості скошування вологих і забур’янених посівів полягають у тому, що їх важче підрізати ножами жатки. Хлібна маса затримується на пальцях різального апарата, підіймаючи ніж над протирізальними пластинами, до того ж різко погіршується або зовсім припиняється зрізування хлібів, а отже, зростають і втрати зерна.
У такому разу насамперед треба правильно відрегулювати різальний апарат. Забороняється перевищувати допустимі зазори між різальними елементами (0,8 мм), а також між притискувачами й ножами жатки (0,5 мм). Середні лінії сегментів і пальців мають збігатися в крайніх положеннях ножів. За подачі вологої хлібної маси в молотарку ускладнюється вимолот зерна. З огляду на це потрібно стежити за якістю обмолоту й у разі недомолоту зменшити молотильні зазори або збільшити частоту обертання барабана.
Періодично слід контролювати стан підбарабання й очищати його отвори, бо волога хлібна маса може частково або навіть повністю забивати їх, що призводить до зниження сепарувальної здатності підбарабання та перевантаження соломотрясу зерном, унаслідок чого підвищуються його втрати.
Альтернативою двофазового (роздільного) способу збирання забур’янених посівів озимої пшениці та за надмірно вологих погодних умов під час збирання врожаю може стати десикація, яку за потреби дозволяється проводити на посівах усіх колосових культур.
Збирання врожаю зернових культур треба починати з озимого ячменю, потім скоростиглих сортів озимої м’якої пшениці. Озима тверда пшениця стійкіша до осипання, ніж м’яка, тому її доцільно збирати дещо пізніше прямим комбайнуванням. Озиме жито й озиме тритикале збирають в основному роздільним двофазовим способом. Треба мати на увазі, що ці культури дуже схильні до вилягання, осипання й проростання зерна в колосі, тому їх треба збирати в стислі строки — за 7–8 днів. Зокрема, особливу увагу слід приділити збиранню насінницьких площ кращих сортів пшениці озимої й доведенню їх до посівних кондицій.
Одним із важливих резервів збільшення валового збирання зерна є мінімізація його втрат. Серед основних причин втрат зерна під час збирання є несвоєчасне призначення початку й тривалості періоду збирання тієї чи іншої культури, незадовільне обслуговування збиральних агрегатів, яке викликає тривалі простої техніки, нерівна поверхня поля, загущені або зріджені посіви, засміченість, конструктивні недоліки машин або їх окремих робочих органів, порушення оптимальних технологічних регулювань й ін.
Крім того, причинами втрат зерна під час збирання можуть бути: несвоєчасне проведення і «розтягування» строків збирання, відсутність на комбайнах відповідних пристроїв, оптимальних режимів їх експлуатації, регулювання робочих органів, що не відповідає стану хліба, який збирають, невідповідність технології збирання умовам збирання, низький рівень організації збиральних робіт, непідготовленість транспортних засобів для перевезення зерна від комбайна на тік тощо.
Крім прямих втрат зерна є й побічні, до яких належать зниження посівних і хлібопекарських якостей зерна, що може статися внаслідок його механічного пошкодження. За механічного пошкодження посилюється процес дихання, розвиток мікроорганізмів, кліщів й інших шкідників, що є однією з причин самозігрівання. Якщо ці причини своєчасно не усунути, зерно може повністю стати непридатним для використання. Найбільше пошкодження зерна під час збирання комбайнами відбувається на обмолоті. За післязбиральної обробки, зберігання й висівання сівалками механічне пошкодження, порівняно з обмолотом, незначне.
Отже, зменшення механічних пошкоджень зерна на обмолоті має таке саме господарське значення, як і запобігання прямим втратам. З метою своєчасного запобігання втратам, слід визначити, з яких причин вони відбуваються та у якій послідовності, а також провести регулювання механізмів машин при збиранні, очищенні та сортуванні зерна.
Запобігання втратам урожаю під час роботи жатки
На скошуванні жатками хлібів у валки відбуваються втрати зерна (в основному через вибивання зернин із колоса планками мотовила), зрізаного та не зрізаного колосся (внаслідок неякісної роботи різального апарата та подільників). Щоб цього не сталося, потрібно встановити оптимальну висоту зрізування стеблостою.
Дуже низькорослі та зріджені хліба слід збирати однофазним способом. На кам’янистих або вологих ґрунтах копіювання поверхні поля неможливе, тому башмаки на жатках установлюють на мінімальну висоту зрізу.
Для нормальної роботи жатки колова швидкість планок мотовила має перевищувати швидкість поступального руху агрегата в 1,2–2,0 рази. Перестояний хліб скошують на мінімальній частоті обертання мотовила, а низькорослий — на збільшеній, щоб не допустити нагромадження зрізаної маси на пальцевому брусі жатки.
Регулюючи мотовило по вертикалі, треба враховувати, що його планки мають захоплювати рослини по центру маси стебла або дещо вище. За висоти стеблостою 80–120 см центр маси віддалений від верхівки колоса приблизно на 1/3 висоти стебла. Отже, мотовило по вертикалі встановлюють так, щоб планки захоплювали стебло на цій висоті й не вдаряли колосся. Залежно від соломистості культури зазор між спіралями й днищем жатки встановлюють у межах 6–35 мм.
Найменший зазор установлюють у разі збиранні короткостебельних, зріджених хлібів. Найбільший зазор (35 мм) установлюють на збиранні хлібів з великою масою. Змінюють його перестановкою шнека відносно корпуса жатки за допомогою натяжних гвинтів і плит.
Другий зазор установлюють не більше як 10 мм. Це поліпшує транспортування маси до похилої камери й запобігає намотуванню її на шнек. Регулюють його переміщенням козирка.
Третій зазор можна змінювати в межах від 6 до 35 мм. Чим менше підходить хлібної маси до жатки, тим меншим повинен бути зазор між пальцями та днищем жатки й навпаки.
На збиранні вологих і забур’янених хлібів, щоб підвищити якість роботи жатки, потрібно насамперед правильно налагодити різальний апарат. На парових площах дозволяється перевищувати допустимі зазори в різальних елементах, а також між притискними лапками й ножем жатки.
Для збільшення швидкості ножа жатки ЖВН-6А на верхньому і нижньому валах рами начіпки встановлюють шківи однакового діаметра. Щоб максимально зменшити втрати зерна на скошуванні полеглих хлібів жатку слід обладнати стеблопідіймачами, що піднімають стебла до зрізування їх різальним апаратом:
• подільник жатки має відокремлювати стебла від стеблостою, до того ж не допускається обривання колосся і приминання стебел;
• різальний апарат розміщують якомога нижче;
• збирати потрібно в найстисліші строки, оскільки запізнення зі збиранням призводить до ще більшого його ускладнення.
Значна кількість вирощеного зерна втрачається від осипання за запізнення або розтягування строків збирання (до 1,5–2,5 ц/га), унаслідок полягання на завершальних фазах розвитку рослин (20–25 %), необмолоту та недомолоту окремих колосків (за необмолоту на 1 м² поля 4–5 колосків пшениці недобір зерна з 1 га становить 40–50 кг, а недомолот по одному зерну з кожного колоска на 1 га дорінює 150–160 кг), при перевезенні від комбайна на тік або елеватор. За даними ФАО (Всесвітньої організації по продовольству і сільському господарству), втрати зерна у світі тільки під час зберігання та переробки становлять 6–10%.
Для підбирання хлібної маси з валків промисловість випускає барабанні та полотняно-транспортерні підбирачі. Втрати зерна за підбирачем тим менші, чим краще сформований валок і чим вище він підвішений на стерні. Добре сформованим уважають валок, ширина якого не перевищує 1,5 м, товщина — 12–18 см, стебла укладено під кутом 10–25° до осі валка або з перехрещуванням у вигляді ялинки й мають довжину понад 35 см, колоски розміщені посередині валка й не торкаються ґрунту.
При рухові комбайна колова швидкість пальцевого механізму підбирача повинна в 1,4–2,0 рази перевищувати поступальний рух комбайна. Якщо швидкість пальців надмірна, вони розривають валок і зерно вимолочується з колосків на ґрунт. За недостатньої швидкості хлібна маса валка нагромаджується перед підбирачем, що призводить до різкого зростання втрат.
Олег ГАЙДЕНКО, канд. техн. наук, вчений секретар, завідувач відділу
маркетингу та наукового забезпечення трансферу інновацій ІСГС НААН,
ст. наук. співроб., дорадник з питань механізації сільського
господарства та економіки сільськогосподарського виробництва
