Серед чинників, що істотно обмежують урожайність насіння соняшнику, важливу роль відіграє надмірна спеціалізація господарств, перенасичення орних земель соняшником та іншими технічними культурами, недотримання науково обґрунтованих сівозмін і порушення технології вирощування культури, що призводить до незадовільного фітосанітарного стану агроценозів і до втрат урожаю насіння, що сягають 30–50%.
Збудники хвороб паразитують на рослині
Ураження рослин спостерігали патогенами із фази сходів: на сім’ядольних листках і гіпокотилі з’являються симптоми несправжньої борошнистої роси, білої та сірої гнилей, фузаріозу, альтернаріозу, що за достатньої зволоженості інтенсивно розвивається, і ураженість може сягати 50–70%. За сухої теплої погоди ці хвороби розвиваються повільно, і ураженість не перевищує 5%. У червні-липні на надземних органах рослин з’являються плямистості, спричинені різними видами збудників, що до завершення вегетації рослин можуть набувати епіфітотійного характеру. Домінантними хворобами в цей період є септоріоз, альтернаріоз, фомоз, фомопсис. Менш поширеними є: борошниста роса, вірусні й бактеріальні хвороби.
За посушливої погоди рослини соняшнику інтенсивно уражують бактеріози, що спричинюють в’янення рослин. У південних областях відчутної шкоди завдає збудник вугільної гнилі. За зволоженості повітря понад 70% набувають розвитку біла та сіра гнилі кошиків, що можуть знижувати врожайність насіння від 10–20 до 40–50%, погіршуючи його технологічну та насіннєву якості.
Отже, хвороби соняшнику, уражуючи різні органи рослин, впливають на урожайність і якість насіння, що потребує вчасної ідентифікації хвороб та проведення радикальних заходів з обмеження їх розвитку.
Характерні ознаки хвороби соняшнику
З метою контролю хвороб потрібно знати біологію збудників, основні захворювання соняшнику, характерні ознаки прояву ураженості рослин і їх шкідливість. Насамперед це стосується септоріозу соняшнику.
Септоріозу соняшнику Septoria helianthi Ell. et Kell. Збудник хвороби належить до пікнідіальних токсиноутворювальних грибів. Хвороба уражує листкову пластинку, а за значного ураження — стебло й кошик. Сприятливими для розвитку патогенна є температура +22…+28 °C й висока вологість повітря. Проникаючи в тканини листка, міцелій гриба розростається в міжклітинних, що спричиняє порушення фотосинтетичних процесів, надалі у клітинах відбувається некроз тканин листка. Характерними ознаками хвороби є темно-коричневі, овальні плями зі світлою облямівкою, на яких з’являються чорні пікніди.
Фомоз соняшнику. Збудник хвороби — недосконалий пікнідіальний гриб Phoma macdonaldii Boerema роду Phoma Fr. Syn: Phoma oleraceae var. helianthi-tuberosi Sacc. Телеоморфна стадія — Leptosphaeria lingquisti Frezi. Патоген уражує верхівку листка, де накопичується більше краплинної вологи, і в цьому місці утворюється темно-бура пляма із жовтою облямівкою. Поступово побуріння з листка переходить на черешок. Гриб уражує тільки епідерміс й тканини, що оточують. У місці прикріплення листка на стеблі хвороба проявляється у вигляді еліптичних плям темного бурого та чорного забарвлення. Фомоз може уражувати кошики, що помітно в кінці вегетації у вигляді темних плям, які згодом твердішають.
Соняшник, стрес, фомоз (Phota oleracea Sass), стебло, коренева система
Фомопсис соняшнику. Збудником хвороби є токсиноутворювальний гриб Phomopsis helianthi Munt. — Cvet. et al. (анаморфна стадія). Телеоморфа — Diaporthe helianthi Munt. — Cvet. et al. У разі ураження патогеном відбувається блокування судин міцелієм і руйнування токсинами та пектолітичними ферментами тканин паренхіми й центрального циліндра. Збудник хвороби приникає в листки й по судинах проникає в стебло. Характерними симптомами на листках є кутоподібні бурі плями, що збільшуються і досягають черешка.
Несправжня борошниста роса. Збудник хвороби — гриб Plasmopara halstedii Farlow.Berl. et de Toni, із порядку Peronosporales. Пероноспороз у польових умовах можливо визначити за появи другої пари листків, але типова симптоматика спостерігається значно пізніше. Хвороба розвивається впродовж усього онтогенезу соняшнику. Відомо шість форм проявлення ураження. Характерними симптомами є утворення з нижнього боку листка білого нашарування зооспорангієносців. Проростають зооспорангії в краплині води за температури від +9 до +22 °С (оптимум +15…+18 °С). Шкідливість несправжньої борошнистої роси залежить від інтенсивності розвитку хвороби. Спостерігається зрідження посівів соняшнику, а іноді й загибель окремих ділянок. У хворих рослин інтенсивніше відбувається процес випаровування води, в них порушується вуглецевий обмін. В епіфітотні роки недобір урожаю соняшнику може сягати 4–8 ц/га. Розвиток несправжньої борошнистої роси на рослинах збільшує ризик ураження філоплана збудником білої гнилі.
Біла гниль, прикоренева форма. Збудником хвороби є некротрофний гриб Sclerotica sclerotiorum dBy., Sclerotica libertiana Fuck. Збудник хвороби уражує рослини соняшнику протягом усього періоду вегетації, але найнебезпечнішою є фаза початок цвітіння: відбувається в’янення рослини та повна їх загибель. Під час цвітіння в умовах високої вологості часто відбувається ураження кореневої системи білою гниллю. Характерним симптомом склеротініозу є побуріння основи стебла й утворення білої повстяної грибниці навколо кореневої шийки.
Фузаріозна гниль. Збудниками хвороби є токсиноутворювальні гриби з роду Fusarium sрp., найбільше поширений серед збудників є вид F. oxysporum Schl. Патоген уражує насіння, сходи та дорослі рослини. Характерними ознаками хвороби є темно-бурі некрози в зоні кореневої шийки, прикореневій частині стебла та головному корені. Уражене збудником хвороби стебло або коренева шийка помітно потоншуються. За високої вологості на уражених ділянках рослини формується рожевий повітряний міцелій гриба. За ураження кошика хвороба має назву фузаріозна рожева суха гниль, за якої патоген поширюється у тканині й інфікує насіння.
Бура іржа соняшнику. Збудником хвороби є однодомний гриб Puccinia helianthi Ell. & Kellerman. Патоген уражує листки рослин соняшнику, починаючи зі сходів, і впродовж вегетації утворюються всі стадії розвитку гриба. З верхнього боку сім’ядольних і перших листків з’являються оранжеві випуклі плями, спермогонії зі спермаціями, а на нижньому боці пластинки утворюються еції з еціоспорами. Після зараження соняшнику еціоспорами на листках із нижнього боку формуються іржасто-коричневі або світло-коричневі уредінії, а наприкінці вегетації — чорні теліопустули.
Михайло РЕТЬМАН, канд. с.-г. наук,
Ольга МАРЧЕНКО, канд. біолог. наук,
Володимир КАЛІЛЕЙ, аспірант
Інститут водних проблем і меліорації НААН
