З цією метою потрібно:
• визначити шляхи розповсюдження насіння і виділити площі, куди найшвидше потрапить насіння;
• визначити території з найбільшим рівнем небезпеки щодо вторгнення борщівників;
• застосовувати сучасні технічні засоби стеження за поширенням гігантських борщівників, особливо для спостереження за новими популяціями;
• здійснювати заходи зі знищення в тих випадках, коли профілактичних заходів недостатньо, та надалі спостерігати за ураженими територіями.
Створення карт поширення
Насамперед на підставі інформації, отриманої від супутників і дронів, аграріям рекомендовано створити карту поширення гігантських борщівників, особливу увагу приділяючи територіям, прилеглим до уражених. Завдяки величезним розмірам, вегетуючі або засохлі гігантські борщівники добре видно в будь-яку пору року (особливо під час цвітіння). Програми з навчання та пошуку рослин впроваджують за допомогою інтернету. Під час отримання сигналу про появу в будь-якій місцевості гігантських борщівників, потрібно, щоб на місце прибули агрономи — фахівці для підтвердження даних, точної ідентифікації, спостереження і запобігання розмноження рослин. Інформація буде уточнюватися і змінюватися залежно від системи збирання та аналізу даних. Система збирання даних може бути як найпростішою — із застосуванням листків для запису і карт, виконаних від руки, так і вдосконаленою — комп’ютерні бази даних і Географічної інформаційної системи (ГІС).
Аналіз розповсюдження буряну в Центральній Європі показав, що борщівники найчастіше засмічували територію, що пустувала, узбіччя доріг, береги водойм, лісові галявини тощо, у той час як на землях, які використовували для вирощування садів і сільськогосподарських культур, зокрема злакових, цей вид не поширювався. Загалом гігантські борщівники віддають перевагу сонячним місцям, які людина мало експлуатує, з вологим родючим ґрунтом.
Зонами, у яких найімовірніша поява гігантських борщівників, можуть бути такі:
• що розташовані на незначній відстані від засмічених місць і не відокремлені перешкодою (можливе занесення насіння вітром);
• перебувають за течією річок нижче, ніж зони, під борщівниками;
• узбіччя доріг і залізничного полотна, якщо менш ніж у радіусі 2 км ростуть борщівники;
• території, прилеглі до місць, де спеціально вирощують гігантські борщівники.
Використовуючи зібрану інформацію про місця можливого розповсюдження гігантських борщівників і, знаючи способи поширення їх насіння, потрібно визначити найімовірніші зони ураження. Застосовуючи ГІС, можна зіставляти поширення гігантських борщівників з іншими даними, такими як характер рослинності й тип ґрунту, землекористування тощо. Коли дані зібрано й оброблено, можна складати карти, де позначати зони поширення і зони небезпеки та затверджувати план подальших дій із контролю гігантських борщівників.
Контроль за поширенням
Одним із важливих запобіжних заходів є перешкоджання поширенню насіння гігантських борщівників. За територіями, що можуть зазнавати вторгнення рослин, рекомендовано постійний (щорічний) інтенсивний контроль. Це особливо важливо у тих випадках, коли борщівники ростуть по краях сільськогосподарських полів, узбіччях доріг, на ріллі та луках, біля водоймищ. Одним із найзручніших способів контролю гігантських борщівників рекомендовано скошування.
Під час скошування гігантські борщівники, зокрема і поодинокі їх екземпляри, повинні повністю видалятися. Скошені рослини знищують. Їх заборонено складати в скирти, бо є небезпека регенерації. Слід вести моніторинг за полями, які не обробляються, залишені під пар, особливо там, де відсутня рослинність або покривна культура. Якщо небезпека забур’янення борщівниками велика, а земля не належить до сільськогосподарських угідь, найкращим профілактичним заходом рекомендована посадка лісосмуг, які перешкоджатимуть розповсюдженню гігантських борщівників. Саджанці дерев і кущів мають бути достатнього розміру, щоб стати перепоною на шляху поширення насіння борщівників.
Якщо профілактичні заходи не мали позитивного результату і гігантські борщівники розповсюдилися на новій території, для їх швидкого знищення потрібно якомога раніше визначити місце знаходження нової ураженої ділянки. Для цього державні й місцеві програми повинні обов’язково містить стратегію негайного визначення зон, засмічених борщівниками. Для здійснення таких програм у Європі створено організації, що отримують кошти для виконання простих заходів зі знищення гігантських борщівників. У результаті тісної співпраці й інтеграції між державними та місцевими установами у Європі такі заходи мають великий успіх, що можливо запозичити й Україні в умовах загострення проблеми шкідливості гігантських борщівників. Європейські фахівці радять, що одна особа в окремо взятому регіоні не матиме можливості ефективно боротися з проблемою шкідливості гігантських борщівників, для цього потрібна консолідація всіх зацікавлених осіб й органів. Наступний крок на шляху викорінення популяцій — застосування одного з методів контролю наведених нижче.
Уражена територія, включно з прилеглими територіями, куди могло потрапити насіння (наприклад, у нижній течії річки, у верхів’ях якої ростуть борщівники), повинна бути під наглядом на випадок проростання нових рослин. Оскільки насіння можуть зберігатися в ґрунті протягом кількох років, такі спостереження мають проводитися як мінімум протягом 5 років. Вже на наступний рік виявити рослини буде набагато важче, цим повинні будуть займатися фахівці. Всі зміни (наприклад, поява нових стебел або зникнення борщівників) повинні фіксуватися в базі даних.
Сьогодні для контролю гігантських борщівників у Європі існують різні методи: ручне або механічне знищення, випас худоби, застосування гербіцидів. Рекомендації з використанням того чи іншого методу розроблено на підставі методів IWMS.
Інтегрована Стратегія Боротьби з бур’яном (IWMS) пропонує оптимальні методи, які враховують особливості екології та економіку регіону. Вибір методу залежить від розміру території, на якій поширилися рослини, їх щільності розростання і наявності доступу до заростей борщівників. Без заперечень, щоб метод був справді ефективним, знищувати рослини рекомендовано починати ранньою весною (на самому початку періоду вегетації) і не припиняти протягом кількох років, допоки не будуть повністю знищені всі кореневища і насіння в ґрунті. Вартість контролю борщівників залежить застосовуваного методу. Від того, яке буде використане обладнання та вартості робіт, залежатиме «кращий вибір».
Одними із заходів, які застосовують для знищення гігантських борщівників, є ручний і механічний методи. До ручного і механічного методів контролю входять різні технології, такі як викопування і знищення коренів, зрізування або скошування рослин, видалення суцвіть. Механічний контроль, за винятком знищення коренів, не призводить до негайної загибелі рослин. Вони гинуть тільки після двох, трьох і більше скошувань протягом кількох сезонів, після того як виснажуються запаси поживних речовин у кореневищі. Заорювання допомагає контролювати ступінь ураженості гігантськими борщівниками сільськогосподарських угідь. Глибока оранка (понад 24 см) істотно збіднить «насіннєвий банк» верхнього шару ґрунту. Як зазначають спеціалісти, найкращий результат буде досягнутий, якщо перед заорюванням скористатися механічним або хімічним методом контролю.
До заходів контролю гігантських борщівників належить і механічне скошування, наприклад, сінокосаркою. Механічне скошування застосовують, коли гігантськими борщівниками уражено великі ділянки. Слід ураховувати, що рослини швидко регенерують, і скошувати потрібно не менше як 2–3 рази на сезон, щоб не дати рослині зацвісти й утворити насіння.
Один із методів контролю гігантських борщівників — зрізування суцвіть на рослинах під час їх цвітіння. Для цього навіть було винайдено спеціальний «інструмент для борщівника», що має вигляд загнутого вістря із зубцями на довгому держаку для зрізування стебел на безпечній від рослин відстані. За кілька років застосування цього методу можна досягти викорінення популяції з мінімальними затратами праці. Знищення суцвіть може бути так само ефективним, як і знищення рослин повністю, але часто цей метод може не мати потрібного результату. Адже рослини здатні до швидкої регенерації, у них з’являються нові суцвіття, і вони встигають утворювати насіння. Тому для ефективності цього методу вирішальну роль відіграє час зрізування, бо, якщо почати надто рано (до того як вони повністю розцвітуть), регенерація буде дуже сильною, і насіння буде утворено навіть більше, ніж зазвичай.
Ігор СТОРЧОУС, канд. с.-г. наук,
Інститут захисту рослин НААН
