Суттєве зростання посівних площ і валових зборів сої свідчить про її надзвичайно важливу роль в аграрному комплексі України. Соя — один із найкращих попередників для зернових культур, до того ж вона є прекрасним попередником для наступних культур сівозміни, оскільки засвоює азот із повітря і залишає після себе біологічно фіксований азот у ґрунті. Найкращими попередниками для сої є озима пшениця, озиме жито, ячмінь, кукурудза на зерно, силос і зелений корм.
При дотриманні рекомендованих технологій вирощування можна досягти урожайності 2,5 т/га і вище. Такий рівень виробництва виводить Україну в лідери з виробництва сої серед країн ЄС та СНД, а також дає змогу нашій країні розміститися у десятці найбільших виробників її у світі.
Найбільшої шкоди посівам сої завдають бур'яни, які з'являються у посівах до або одночасно зі сходами цієї культури. Соя належить до культур, які дуже негативно реагують на забур'янення посівів, практично не витримуючи конкурентної боротьби з бур'янами. Зниження урожаю від бур'янів становить 30-50% і більше.
Ріст рослин сої у початковий період повільний, оскільки після фази першого трійчастого листка активно формується коренева система, а потім відбувається наростання вегетативної маси рослин. У цей час соя не може конкурувати з бур’янами. До того ж, вона належить до культур короткого дня і дуже чутлива до зміни тривалості освітлення. Значною мірою освітленість зменшується на забур’янених посівах, що призводить до різкого зниження урожаю. Також згубно впливають бур’яни на рослини сої у період, коли у вузлах стебла закладаються генеративні органи. Тому ведеться боротьба з бур'янами до того часу, коли соя не сформує потужний рослинний покрив, добре притінить ряди, тоді ріст бур'янів у них пригнічується. Отже, для отримання високого врожаю культури захист посівів від засміченості бур’янами є важливою складовою інтенсивної технології вирощування сої в сучасних умовах. На сильно забур'янених площах досягти успіху агротехнічними заходами практично неможливо.
За високої засміченості багаторічними бур’янами на полях, які призначені під посіви сої, восени після збирання попередників проводять обприскування гербіцидами суцільної дії на основі гліфосату. Гербіциди суцільної дії також застосовують і навесні при відростанні багаторічних бур’янів, але за два тижні до висівання сої.
Для захисту посівів сої від бур’янів використовують як до-, так і післясходові гербіциди різних хімічних груп (див. таблицю).
Ґрунтові гербіциди застосовують у більшості випадків до появи сходів культурних рослин. Вони створюють захисний екран і пригнічують бур’яни, які проростають із насіння. Ґрунтові гербіциди використовують переважно проти однорічних бур’янів, і їх ефективність залежить від якості обробітку ґрунту і наявності в ньому вологи.
До сходів культури застосовують ґрунтові гербіциди на основі діючих речовин ацетохлору, метрибузину, S-метолахлору, імазетапіру, прометрину, пендиметаліну, диметенаміду-П і трифлураліну.
Спектр дії гербіцидів у посівах сої
(групування препаратів за діючою речовиною)
Використання гербіцидів по вегетації культури є менш небезпечне, ніж застосування ґрунтових препаратів. Їхня ефективність менше залежить від погодних умов, а використовують їх, коли видно видовий склад бур’янів та рівень забур'яненості посівів. Післясходові гербіциди поділяють на протизлакові, протидводольні та широкого спектра дії (діють на злакові та дводольні бур’яни).
Проти злакових бур’янів посіви сої обприскують препаратами на основі діючих речовин: пропахізафопу, клетодиму, хізалофоп-П-етилу, хізалофоп-П-тефурилу, флуазифоп-П-бутилу, тепралоксидиму та пропізохлору. Обприскування посівів проводиться у період вегетації, незалежно від фази розвитку культури, але до початку цвітіння сої.
Проти дводольних бур’янів посіви обробляють гербіцидами на основі діючих речовин бентазон, імазетапір, імазамокс та тифенсульфурон-метил у фазі 1-3 трійчасті листки сої.
Гербіциди на основі імазетапіру та імазамоксу застосовують проти злакових і дводольних бур’янів. Імазетапір вносять до посіву, до сходів, і по сходах сої у фазі до 2-3 справжніх листків, але не частіше одного разу на 3 роки.
Для розширення спектра дії гербіцидів і підвищення ефективності також застосовуються комбіновані препарати. Серед них - ґрунтові препарати на основі діючих речовин S-метолахлор + тербулазин і препарати по вегетації культури - імазетапір+бентазон та імазетапір+хлоримурон-етил, які забезпечують високу ефективність проти комплексу злакових та дводольних бур’янів.
Для розширення спектра контрольованих бур’янів та підсилення ефективності дії препаратів також використовують бакові суміші гербіцидів. Дослідження, проведені в Інституті захисту рослин НААНУ з випробування гербіцидів у посівах сої показали, що вчасне застосування препаратів забезпечує високий рівень знищення бур’янів. Ефективність досходових гербіцидів на основі ацетохлору проти комплексу бур’янівстановила в середньому 95-98%. Дещо нижча ефективність дії цих гербіцидів проти лободи білої, стійким до дії гербіцидів виявився гірчак березкоподібний. Високу ефективність проти злакових бур’янів у період вегетації забезпечують гербіциди на основі хізалофоп-П-етилу, хізалофоп-П-тефурилу, флуазифоп-П-бутилу та клетодиму: проти однорічних злакових на рівні 99-100%, а проти багаторічних – на рівні 89-96%. Гербіциди на основі імазетапіру та імазамоксу ефективно знищують практично весь комплекс однорічних злакових та дводольних бур’янів, за винятком деяких видів (лободи білої, гірчака березкоподібного), ефективність дії проти яких була в межах 75-90%.
У період дозрівання сої рекомендується використовувати десиканти. Це пов’язано з тим, що нерівномірність дозрівання сої, підвищена вологість у серпні-вересні, забур’яненість посівів і поширення хвороб призводить до втрат урожаю. Значно зменшити втрати можна за допомогою десикації посівів сої. Застосування десикації сприяє зменшенню вологості зерна та насіння, полегшує збирання урожаю, зменшує забур’яненість, а також втрати врожаю та витрати на доведення до стандартної якості зібраного насіння. Для десикації посівів сої застосовуються препарати на основі діючих речовин диквату, глюфосинату амонію та гліфосату.
