Шкідники капусти та заходи захисту
/
Агрономія Сьогодні
/
Четвер, 27 вересня 2012 17:47
Ганна ТКАЛЕНКО,канд.с.-г. наук,
Інститут захисту рослин НААНУ
Білоголова капуста в Україні, серед овочевих культур, займає одне з провідних місць як за площами вирощування, так і споживанням її населенням. Цінність капусти визначається тим, що вона добре зберігається і придатна для споживання у свіжому вигляді протягом року. Різнобічне використання капусти – в кулінарії, для консервування та квашення - зумовлене її високими смаковими і лікувальними властивостями. Капусту білоголову вирощують в усіх регіонах України. У підвищенні врожайності та поліпшені якості головок капусти надзвичайно важливе значення має захист посівів від шкідників, втрати від яких досягають 25-35 %.
Фітофаги на капусті
Комплекс шкідників капусти характеризується великим видовим різноманіттям (понад 200 видів). Капуста більше ніж інші культури пошкоджуються фітофагами від сходів і до збирання урожаю. Але, як свідчать проведені дослідження, посадкам капусти наносять відчутної шкоди 10 видів основних фітофагів. Листогризучі, сисні і прихованоживучі фітофаги розвиваються у широкому діапазоні температури і відносної вологості повітря, але за сприятливих умов чисельність шкідників різко зростає і значно перевищує економічні пороги шкідливості.
Також читайте: Технології використання трихограм
Для зниження чисельності і шкідливості фітофагів капусти необхідно постійно проводити фітосанітарний моніторинг протягом вегетації для їх своєчасного виявлення і проведення захисних заходів.
Хрестоцвіті блішки – один із найнебезпечніших шкідників сходів капусти та висадженої у ґрунт розсади. Дрібні жуки з видовжено-овальним тілом завдовжки 3-3,5 мм. Найпоширеніші - світлонога, виїмчаста, хвиляста, синя, чорна, південна. Розповсюджені в усіх областях України.
Зимують нестатевозрілі жуки в полі під рослинними рештками, у верхніх шарах ґрунту. Навесні вони рано пробуджуються, виходять з ґрунту, спочатку живляться на бур'янах із родини капустяних, а пізніше масово переходять на культурні рослини – капусту, редиску, буряки, виїдаючи на листках по краю виразки. За сильного ушкодження ці виразки зливаються, пошкоджені тканини відмирають і рослини гинуть. Жарка і суха погода підсилює шкідливість жуків. Наші дані свідчать, що на фоні високої чисельності фітофагу 11,5-15,4 імаго/рослину пошкодженість листової поверхні рослин досягає 30-55,5 %, а за сильного ушкодження листової поверхні до 7 % посадок капусти, яку вирощували безрозсадним способом, загинуло.
Найбільш інтенсивно блішки живляться вдень з 10 до 13, а потім с 16 до 18 годин. Після додаткового живлення і статевого дозрівання блішки паруються і відкладають яйця. Більшість видів відкладають яйця у ґрунт, личинки живляться дрібними корінчиками, не завдаючи їм суттєвої шкоди. Лише світлонога блішка відкладає яйця на листя, а її личинки мінують їх. Тривалість розвитку яйця – 3-12 днів, личинок – 15-30, лялечки – 17 днів.
У липні виходять жуки нового покоління. Літнє покоління не має господарського значення, але при нестачі вологи може нанести відчутної шкоди пізній та цвітній капусті.
На личинках бліх паразитує наїзник – діоспілус морозус, який уражує личинок світлоногої блохи в міні листка. Розвиток паразита проходить у личинці, що знаходиться в ґрунті. На імаго паразитує наїзник із підродини евфоріна, який відкладає яйця у черевце жука, де і розвивається.
Капустяні мухи – широко розповсюджені двокрилі шкідники, які пошкоджують не тільки капусту, але і редиску, редьку. Поширені два види: весняна і літня. Найбільш шкодочинна весняна муха – попільно-сірого забарвлення, за зовнішнім виглядом нагадує хатню муху, але світліша і менша (довжина тіла сягає 6-6,5 мм). Імаго літньої капустяної мухи схоже з весняною, відрізняється більшими розмірами (7-9 мм), крила з жовто-сірим забарвленням.
Зимує у капустяних мух пупарій (фаза лялечки) в ґрунті на глибині 5-30 см. Весною, у другій половині квітня, коли ґрунт прогріється до 12 ?С, вилітає весняна муха (це співпадає із цвітінням кульбаби, а масовий літ – із цвітінням вишні і триває до кінця травня). Літ літньої мухи спостерігається на початку червня, коли ґрунт прогріється до 18 ?С.
Через 5-7 днів після вильоту і додаткового живлення на квітучій рослинності самиці починають відкладати яйця на нижню частину стебла, поблизу кореневої шийки, під грудочки ґрунту біля рослин. Яйця видовжені з глибокою повздовжньою виїмкою. Їх легко виявити на ґрунті за білим забарвленням. На відміну від весняної капустяної мухи, літня відкладає яйця групами по 30-40 штук. Плодючість самок у середньому становить 100-150 яєць. Висока температура (вище 18 ?С) і відносно низька вологість повітря (до 50 %) у період льоту мух обмежує їх плодючість.
Ембріональний розвиток триває 2-10 днів. Відродження личинок за температури 7-8 ?С настає через 20 днів, 20-22 ?С – через 2-3 дня. У вологі роки відроджується до 95 % личинок. Якщо період відкладання яєць співпадає із сухою жаркою погодою, протягом 1-2 днів спостерігається масова їх загибель (до 80 % і вище). Розвиток личинок першого покоління залежить від погодних умов і характеру живлення та триває 20-28 днів. Личинки, що відродились, білі, без ніг, менше 1 мм, звужені до переднього краю тіла, зразу ж проникають у підземні частини рослин. Розрізняють внутрішні і зовнішні пошкодження. При внутрішньому пошкодженні личинки живляться тканинами центрального кореня і кореневої шийки, руйнуючи провідну систему й утворюючи незвичну “перетяжку” на підземній частині стебла, при зовнішньому – личинки вигризають поверхню коренів. Пошкоджені рослини затримуються у рості, листя в'януть, набувають фіолетового відтінку. При сильному пошкодженні рослини засихають і гинуть. На легких і рихлих ґрунтах личинки можуть переповзати від однієї рослини до другої.
Личинки весняної мухи шкодять у травні-на початку червня, літньої – в кінці червня-на початку липня. Після закінчення живлення (25-30 днів) вони залишають рослину і заляльковуються у ґрунті на глибині 10-30 см. Частина пупаріїв при недостатньому зволоженні ґрунту впадає у діапаузу до наступного року. В роки масового розмноження, при середній кількості відкладених яєць 5,5-11,7 шт./рослину, випадання ранньої капусти від личинок весняної капустяної мухи становить 5,5-14,5 %, пізньої – 3,5-6,3 %, а урожайність знижується у середньому на 11-18,5 %.
Мухи другого покоління вилітають через 8–14 днів. У весняний період мухи активні в денні, найбільш теплі години, а в літні місяці – в першій половині і наприкінці дня. При високій температурі повітря (25 ?С і вище) вони концентруються у затінених місцях.
В умовах України весняна капустяна муха дає два покоління, літня – одне. Масовому розмноженню капустяних мух сприяє прохолодна і волога весна.
Важливу роль в обмеженні чисельності капустяних мух відіграють їх природні вороги. Серед спеціалізованих видів основне значення мають два види стафілінів – Aleochara bilineate Cyll., Aleochara Trybliographa rapae West., горіховертка Trybliographa rapae West. та жужелиці роду Bembidion. Щільність популяції капустяних мух на стадії пупарію паразити знижують у середньому до 25 %. Бігунчик польовий (Bembidion properans Herbs.), бігунчик двокрапковий (Bembidion ligattutus F.) алеохара знищують близько 30 % відкладених яєць фітофагу.
Стебловий капустяний прихованохоботник (довгоносик) – жук завдовжки 2,5-3 мм, з довгою і тонкою головотрубкою, чорний, вкритий сірими лусочками і волосками. Позаду щитка є невелика світла пляма.
Зимують жуки під рослинними рештками, в лісосмугах, садах, парках, у верхніх шарах ґрунту. З настанням теплої погоди, коли ґрунт прогріється до 8-9 °С (кінець квітня – початок травня), жуки вилітають із місць зимівлі і спочатку живляться бур'янами з родини капустяних, а потім переходять на кормові рослини – насінники і розсаду капусти, редис, редьку. Жуки вигризають у черешках і жовтих жилках листків виразки. На листках пошкодження має вигляд білуватих “віконець”. Через 10-15 днів після вильоту самиці відкладають яйця у камери, які прогризають у середній жилці листка, інколи в черешках та стеблах. У місцях відкладання яєць тканина розростається, краї затягуються і згодом утворюються здуття – бородавочки. Личинки, що відродились, жовто-білі, безногі, з жовтою головою, завдовжки 5,5 мм, злегка зігнуті. Прогризають ходи на черешку листка у стебло, виїдають його серцевину, при цьому пошкоджуючи всю провідну систему і опускаються до кореневої шийки. Такі ходи просвічуються у вигляді темної полоси.
Пошкоджені рослини відстають у рості, а при сильному пошкодженні гинуть, причому у насінників спостерігається в'янення квіткових пагонів і завчасне дозрівання та щуплість насіння. Стадія личинки триває 20-25 днів, потім вони заляльковуються у ґрунті. Молоді жуки з’являються у червні-липні, після нетривалого живлення ідуть на зимівлю.
Капустяний листоїд – бабануха – невеликий жук, 3,5-5 мм, яйцеподібної форми з випуклим тілом. На надкрилах є вісім крапкових борозенок. Зимують жуки під рослинними рештками, у верхньому шарі ґрунту. Після вильоту вони живляться листками, виїдають у них невеликі отвори або обгризають листкову пластинку з країв. Характерною особливістю капустяного листоїда є те, що він заселяє посіви не суцільно, а невеликими вогнищами. Після парування самиці виїдають невеликі ямки в листкових пластинках, у жилках або черешку і відкладають у них яйця. Плодючість - до 400 яєць. Личинки брудно-жовтого кольору, з трьома парами грудних ніг, завдовжки 5,5 мм. Спочатку личинки тримаються разом, а потім починають переповзати з місця на місце, скелетуючи листки. Заляльковуються у ґрунті. В середині літа з’являється друге покоління, яке шкодить до кінця вегетації рослин. Особливо небезпечне перше покоління фітофагу, оскільки розсада капусти ще не встигає прижитися і не витримує пошкодження.
Хрестоцвіті клопи. Представлені декількома видами, але найбільш розповсюджені в Україні і шкодочинні ріпаковий і капустяний. Загальними ознаками для хрестоцвітих клопів є наявність 5-членикових вусиків із нижнього боку голови, розвинутого щитка, який прикриває половину черевця. Розрізняють між собою окремі види клопів, головним чином, за загальним малюнком і структурою тіла. Ріпаковий клоп – блискучий, зелений або синій з білими полосами і плямами на передньоспинці, довжиною 5,5-7 мм. Капустяний клоп – голова і черевце над надкрилами червоні; на передньоспинці є дрібні плями червоного забарвлення.
Зимують дорослі клопи під рослинними залишками або грудочками землі на обочинах полів, каналів, у парках і садах під деревами. Рано весною після пробудження клопи виходять із місць зимівлі і живляться спочатку бур'янами, а з появою сходів культурних хрестоцвітих, висадки розсади і насінників у масі перелітають на них.
Наприкінці травня-початку червня самиці відкладають яйця на рослини групами по 12 штук у два ряди на нижній бік листків. Яйця бочкоподібні з випуклою кришечкою; верхній і нижній краї у яєць опоясані темними ободками. Одна самиця може відкласти в середньому 60-80 яєць. Через 5-13 днів із яєць відроджуються личинки, які схожі на дорослих клопів.
Клопи і личинки висмоктують сік із листків або квіткових пагонів хрестоцвітих рослин. На пошкоджених листках спочатку утворюються свіжі крапки, які пізніше зливаються у плями. Пошкоджені листки жовтіють і засихають. У результаті пошкодження квіткових пагонів спостерігається осипання генеративних органів (квіток і зав’язей). Клопи розвиваються в одному поколінні.
Капустяна попелиця - основний сисний шкідник, який досить широко розповсюджений і наносить значні пошкодження хрестоцвітим, особливо капусті.
Зимують яйця на бур'янах, незібраних рештках капусти та маточниках капустяних культур. Яйця видовжені (понад 5 мм), кремові, через 3-4 дні після відкладання чорніють. Навесні із яєць відроджуються личинки, які через 10-14 днів перетворюються у безкрилих партеногенетичних самок, що народжують личинок. Самиця довжиною 1,8-2 мм, блідно-зелена, густо покрита біло-сірим восковим нальотом. На верхньому боці черевця видніється пара коротких соковитих трубочок. Безкрилі самиці розмножуються без запліднення і народжують личинок, із яких розвиваються безкрилі самиці.
Весною і в першій половині літа капустяна попелиця мешкає на насінниках і хрестоцвітих бур'янах. У цей період із деяких личинок, що відроджуються, розвиваються крилаті особини – самиці – розселювачки, які перелітають на інші хрестоцвіті культури, утворюючи на них колонії, які нерідко повністю покривають листки і всі рослини. Восени з окремих видів личинок розвиваються самиці-статеноски, які народжують личинок, що перетворюються у безкрилих самців і самок. Запліднені самиці після спарювання відкладають 2-4 видовжених, блискуче-чорних яйця, довжиною до 0,5 мм і гинуть. Протягом вегетації шкідник дає 10-16 поколінь. Розмноження попелиці значною мірою залежить від погодних умов. Найбільш інтенсивно розмножується фітофаг у помірно вологі і теплі роки. Велика кількість опадів і холодна погода стримують ріст чисельності цього виду. Багаторічний моніторинг динаміки чисельності популяції фітофагу показав, що за сприятливих погодних умов всередині та наприкінці літа (середньодобова температура повітря вище 20-21 °С і сума опадів за декаду 15-20 мм) капустяна попелиця інтенсивно розмножувалась і особливо заселяла пізні сорти капусти. Заселеність капусти у фазі зав’язування головки становила 21-32 %, при середній чисельності 3,2-4 колоній/рослину. Максимальної чисельності (5,5-7 колоній/рослину) капустяна попелиця досягала у фазі щільної головки.
Капустяна попелиця пошкоджує капусту, редьку, редис та інші хрестоцвіті культури. Пошкодження рослин сисним шкідником призводить до уповільнення росту уражених рослин і зниження їх продуктивності. У насінників пагони з суцвіттям набувають синювато-рожевого відтінку. Сильно пошкоджені насінники не утворюють насіння.
Обмежують шкідливість капустяної попелиці хижаки – личинки мух серфід, сонечко, золотоочки і паразити – наїзники афідіуси, які відкладають яйця у самицю попелиці.
Велику загрозу хрестоцвітим культурам становлять лускокрилі шкідники – капустяний і ріпаковий білани, капустяна міль і капустяна совка.
Гусениці цих метеликів 16-ногі і відрізняються між собою по формі забарвлення, малюнку і опушенням тіла. Гусениці – листогризучі, але для кожного виду характерні свої особливості у вигризанні листків.
Ріпаковий білан – один із ранніх весняних метеликів. Розмах крил у метелика становить 35-40 мм. Передні крила його зверху білі, на вершині – мазок чорного кольору, посередині крила у самиці – дві, а у самця – одна чорна пляма, знизу – по дві плями. Задні крила зверху білуваті з чорною плямою на передньому краї. Метелики відкладають світло-жовті поодинокі яйця, із яких через 7-11 днів виходять оксамитово-зелені, покриті короткими волосками гусениці з жовтою полосою вздовж спини, завдовжки 20-24 мм. Гусениці грубо об’їдають м’якоть листків хрестоцвітих рослин, лишаючи частину тканини біля великих жилок. Гусениці другого і старших поколінь під час живлення проникають у головку, забруднюють екскрементами. Капуста загниває, набуває неприємного запаху і стає непридатною для їжі.
Капустяний білан поширений в Україні повсюдно. Зимує лялечка на штамбах та гілках дерев, заборах, прикріплена до субстрату за допомогою жовтого поясу. Літ метеликів починається у кінці квітня-на початку травня. Метелики досить великі (до 45-60 мм), білого кольору з темним запиленням по краях. На передніх крилах самиць є дві чорні круглі плями. У самця такі плями є тільки з нижнього боку передніх крил з чорною вершинною плямою. Поживившись нектаром, метелики починають відкладати яйця на капусту й інші культури з родини хрестоцвітих з нижнього боку листків купками по 15-150 штук. Таку яйцекладку видно здалеку – 15-20 лимонно-жовтих ребристих мікропляшечок встановлену щільною купкою і приклеєною денцями до листка. Середня плодючість самиці – 200-300 яєць. Через 8-12 днів відроджуються сіро-зелені, з поперечними рядами темно-бурих плям, жовтими бічними смужками і волосками на тілі гусениці.
Гусениці молодших віків тримаються разом і живляться м’якушем листків, вигризаючи їх знизу, не зачіпаючи верхньої шкірки, а гусениці старших віків вигризають м’якуш листків, залишаючи неушкодженими лише товсті жилки. В пошуках їжі вони часто мігрують на далеку відстань. Стадія лялечки у літніх поколінь триває 8-17 днів. Лялечки капустяного білану зелено-жовті, в шипах і чорних крапках по боках і на спині. Схожі на них, тільки трохи менші, лялечки ріпного білана. Повний цикл розвитку становить 26-32 дні. Протягом літа у північній частині України розвивається два, у південній – три покоління білана.
Чисельність ріпакового і капустяного біланів обмежують різні ентомофаги і хвороби. Серед паразитів найбільше значення мають апантелес (Apanteles glomeratus L.), гіпозетер (Hyposeter vulgaris Tschek.) – перетинчастокрилі паразити гусениць, а також мухи-тахіни (Elodia convexifrons Z. V., Antoica tibialis Poser), які уражують у середньому від 10 до 70 % гусениць біланів. Яйця шкідників пошкоджують види трихограми, а лялечок - птеромалюс (Pteromalus puparum L.).
Капустяна міль – один із найнебезпечніших шкідників капусти у фазі зав’язування головки. Це невеликі метелики з вузенькими крилами, розмах 14-18 мм. Передні крила буро-коричневі з хвилястою білою або жовтою смужкою, задні – сірі, облямовані довгими війками. В стані спокою вони складені дахоподібно, і полоси утворюють хвилясту лінію, яка проходить вздовж тіла. В Україні зона високої шкідливості охоплює лісостепову і степову зони. В роки масового розмноження шкідника недобір урожаю капусти досягає 30-50 %.
Зимує лялечка завдовжки 7 мм, яка знаходиться у срібно-білому, рихлому коконі, на бур'янах, рослинних залишках, при теплій і затяжній осені – інколи метелики. Літ починається рано, наприкінці квітня.
Метелики літають, живляться і відкладають яйця переважно в сутінках, після заходу сонця вони не активні. Самиці відкладають по одному або невеликими групами дрібні, овальні, приплюснуті, завдовжки 0,4-0,5 мм і завширшки 0,2-0,3 мм із дрібними крапками на поверхні яйця на нижній бік листків або черешок листка спочатку хрестоцвітих бур'янів, а пізніше культурні рослини. Яйцекладка триває 10-20 днів.
Гусениці, що відродились із яєць, веретеноподібні, дуже рухливі, спочатку жовтуваті, а потім зелені, завдовжки близько 12 мм вгризаються у м’якуш листків і живляться в коротких ходах у паренхімі листка-мінах. Згодом гусениці живляться відкрито, виїдаючи у листку невеликі діляночки у вигляді “віконець”, не зачіпаючи шкірки з верхнього боку, що є характерною особливістю пошкодження капустяної молі. Надзвичайно небезпечні пошкодження капустяної молі у фазі мутовки капусти, коли крім листків, гусениці пошкоджують внутрішні листочки і поверхневу бруньку “сердечко”, що перешкоджає утворенню головок і призводить до значних втрат урожаю. Другим критичним періодом є пошкодження листків у фазі ущільнення головки. Хоча живлення гусениць у цей період і не викликає загибелі рослин, але значно погіршує якість продукції. Через 6-17 днів гусениці заляльковуються. Повний цикл розвитку шкідника триває 30-35 днів. Протягом року розвивається у 4–5 поколіннях. Літ метеликів наступного покоління накладається на попереднє і триває з кінця квітня до середини вересня, тому на рослинах можна зустріти всі стадії розвитку шкідника.
Важливу роль в обмеженні чисельності капустяної молі відіграють ентомофаги, яких налічується понад 40 видів. Основними видами є нітобія (Nitobia fenestralis Holmgr., N. armillata B.) діадромус (Diadromus subtilicornis Gran.). У вологі роки гусениці та лялечки уражуються мускардинними грибами – рожевою, зеленою та червоною мускардиною.
Капустяна совка – багатоїдний шкідник, чисельність якого значно зросла в останні роки. Метелик сіро-коричневого кольору, на передніх крилах ниркоподібні плями з білим ореолом, розмах крил понад 50 мм.
Зимують лялечки червоно-бурі, з двома довгими виростами на кремастері, в ґрунті на глибині 5-10 см. Після вильоту і додаткового живлення на нектароносах метелики відкладають жовто-білі, з 32-38 радіальними реберцями яйця на нижній бік листка в один шар, групами понад 20 штук. Ембріональний розвиток триває 4-12 днів, а гусениць – 24-50 днів залежно від температури, вологості повітря і ґрунту. Гусениці линяють п'ять разів і проходять шість віків. Молоді гусениці зеленого кольору, спочатку живуть вкупі і вигризають м’якуш листка, на якому виплодились. Гусениці старших віків зелено- або буро-коричневі, іноді навіть оксамитово-чорні, надзвичайно прожерливі, живуть поодиноко і вигризають у листках великі наскрізні дірки. Після зав’язування головок капусти вони вгризаються всередину і прогризають там ходи, забруднюючи їх екскрементами. Пошкоджені головки загнивають і стають непридатними для споживання. За сезон шкідник дає два покоління.
На яйцях капустяної совки паразитує трихограма, заселені яйця стають чорними з металічним блиском. Гусениць другого і третього віків уражує муха-тахіна ернестія консобріна (Ernestia consobrina Mg.), екзетастес (Exetastes cinctires Rets.).
В останні роки посилилась розповсюдженість і шкідливість ґрунтоживучих шкідників на посадках капусти – капустянки, дротяників, несправжніх дротяників, кравчика-головача, личинок хрущів, які наносять значних збитків переважно на ранніх фазах розвитку рослин.
Заходи захисту
Ефективна боротьба з шкідниками капусти повинна базуватися на проведенні агротехнічних, хімічних і біологічних заходів.
З агротехнічних прийомів, що попереджують заселення і зниження чисельності ряду шкідників, велике значення має глибока зяблева оранка; регулярний обробіток ґрунту в міжряддях; своєчасна посадка здорової, добре розвиненої розсади (заселену личинками шкідників розсаду перед садінням обов’язково вибраковують); знищення бур'янів, які є додатковим кормом для імаго та личинок шкідників і стають вогнищами їх розмноження та накопичення; розпушування міжрядь у період заляльковування капустяної совки; збір і видалення стебел капусти та рослинних решток; просторова ізоляція насінників від полів, де їх вирощували в минулі роки.
Для обмеження чисельності листогризучих совок, капустяної молі, ріпакового і капустяного біланів ефективний біологічний метод. На початку і в період масового відкладання метеликами яєць проводять триразовий випуск яйцеїда – трихограму (30-40 тис. особин на 1 га за один випуск) з інтервалом 5-6 днів. Проти гусениць молодших віків кожного покоління застосовують мікробіологічний препарат – Лепідоцид, в. р. (Bacillusthuringiensisvar. Kurstaki, 3 серотип, титр 1,5 млрд. спор/мл, 3-4 л/га). Обробки рослин біопрепаратом проводити за температури вище 20 ?С і за відсутності опадів.
Протягом вегетації при виявленні пошкодження капусти шкідниками рекомендується проводити обробки посівів інсектицидами. Обробки доцільно проводити з урахуванням ЕПШ (табл. 1).
Перелічені препарати слід застосовувати згідно з вимогами, що вказані у “Списку пестицидів та агрохімікатів, дозволених до використання в Україні” стосовно кратності, термінів останньої обробки. Своєчасне і правильне застосування комплексу заходів захисту капусти дозволить захистити урожай і одержати якісну продукцію.
Ганна ТКАЛЕНКО,канд.с.-г. наук,
Інститут захисту рослин НААНУ
Білоголова капуста в Україні, серед овочевих культур, займає одне з провідних місць як за площами вирощування, так і споживанням її населенням. Цінність капусти визначається тим, що вона добре зберігається і придатна для споживання у свіжому вигляді протягом року. Різнобічне використання капусти – в кулінарії, для консервування та квашення - зумовлене її високими смаковими і лікувальними властивостями. Капусту білоголову вирощують в усіх регіонах України. У підвищенні врожайності та поліпшені якості головок капусти надзвичайно важливе значення має захист посівів від шкідників, втрати від яких досягають 25-35 %.
Через 5-7 днів після вильоту і додаткового живлення на квітучій рослинності самиці починають відкладати яйця на нижню частину стебла, поблизу кореневої шийки, під грудочки ґрунту біля рослин. Яйця видовжені з глибокою повздовжньою виїмкою. Їх легко виявити на ґрунті за білим забарвленням. На відміну від весняної капустяної мухи, літня відкладає яйця групами по 30-40 штук. Плодючість самок у середньому становить 100-150 яєць. Висока температура (вище 18 ?С) і відносно низька вологість повітря (до 50 %) у період льоту мух обмежує їх плодючість.Зимують дорослі клопи під рослинними залишками або грудочками землі на обочинах полів, каналів, у парках і садах під деревами. Рано весною після пробудження клопи виходять із місць зимівлі і живляться спочатку бур'янами, а з появою сходів культурних хрестоцвітих, висадки розсади і насінників у масі перелітають на них.Зимує лялечка завдовжки 7 мм, яка знаходиться у срібно-білому, рихлому коконі, на бур'янах, рослинних залишках, при теплій і затяжній осені – інколи метелики. Літ починається рано, наприкінці квітня.Схожі матеріали (за тегом)
25 жовтня 2025
Цього тижня українські тепличні комбінати вкотре підвищили відпускні ціни на огірки.
Цього тижня українські тепличні комбінати вкотре підвищили відпускні ціни на огірки.
25 жовтня 2025
24 жовтня 2025
Сучасні зерносушильні комплекси, зокрема на альтернативному паливі, – це саме той сегмент обладнання для сільського господарства, у якому вітчизняні виробники упевнено конкурують із західними.
Сучасні зерносушильні комплекси, зокрема на альтернативному паливі, – це саме той сегмент обладнання для сільського господарства, у якому вітчизняні виробники упевнено конкурують із західними.
24 жовтня 2025
24 жовтня 2025
Станом на 23 жовтня в Україні вже зібрано 37 559,5 тис. тонн зернових культур на площі 8 400,3 тис. га. Обмолочено 73% площ, засіяних цими культурами.
Станом на 23 жовтня в Україні вже зібрано 37 559,5 тис. тонн зернових культур на площі 8 400,3 тис. га. Обмолочено 73% площ, засіяних цими культурами.
24 жовтня 2025
24 жовтня 2025
Для дотримання вимог фітосанітарних заходів Європейського Союзу, з 1 листопада в Україні буде припинено видачу фітосанітарних сертифікатів та фітосанітарних сертифікатів на реекспорт у паперовій формі для країн ЄС.
Для дотримання вимог фітосанітарних заходів Європейського Союзу, з 1 листопада в Україні буде припинено видачу фітосанітарних сертифікатів та фітосанітарних сертифікатів на реекспорт у паперовій формі для країн ЄС.
24 жовтня 2025
24 жовтня 2025
Асоціація «Український клуб аграрного бізнесу» з агенцією UCABevent 11 грудня в Києві проведуть ХVII Міжнародну конференцію «Ведення агробізнесу в Україні», в межах якої представники влади та лідери бізнесу спільно сформують бачення наступного аграрного сезону, обговорять ключові політичні та економічні зміни й визначать вектори розвитку галузі.
Асоціація «Український клуб аграрного бізнесу» з агенцією UCABevent 11 грудня в Києві проведуть ХVII Міжнародну конференцію «Ведення агробізнесу в Україні», в межах якої представники влади та лідери бізнесу спільно сформують бачення наступного аграрного сезону, обговорять ключові політичні та економічні зміни й визначать вектори розвитку галузі.
24 жовтня 2025
24 жовтня 2025
Наступного тижня, 27 жовтня – 2 листопада 2025 року, закупівельні ціни на живець свиней в Україні знизяться до 78-80 грн/кг.
Наступного тижня, 27 жовтня – 2 листопада 2025 року, закупівельні ціни на живець свиней в Україні знизяться до 78-80 грн/кг.
24 жовтня 2025
