Перший рік життя
Якщо сівбу еспарцету проведено своєчасно і якісно, в добре оброблений грунт, то сходи зазвичай з'являються на 7-10 день. У випадках, коли після сівби настає холодна погода, або насіння загорнуте в недостатньо вологий грунт, поява сходів може затриматись. Після дощів, особливо на безструктурних грунтах, утворюється кірка, яка дуже ускладнює, а інколи робить неможливим вихід сім'ядолей на поверхню і призводить до зрідженості посівів. Тому як тільки кірка починає утворюватись, її необхідно знищити кільчастими або кільчасто-шпоровими котками. Борони для цього, навіть легкі, застосовувати небажано, бо вони зубками зміщують грудочки кірки і виривають паростки, внаслідок чого сходи зріджуються.
Посіви еспарцету забур'янюють злакові та дводольні бур'яни. Найчастіше: осоти (польовий, жовтий, рожевий), гірчиця польова, латук дикий, лобода біла, пласкуха, мишій сизий. При вирощуванні еспарцету безпокривним способом у фазі появи першого трійчастого листка проти однорічних дводольних, у т.ч. стійких до 2М-4Х та 2,4-Д бур'янів, застосовують Базагран, в.р., 2 л/га, проти злакових та однорічних дводольних бур'янів - Півот, в.р.к. (1 л/га).
На підпокривних посівах безпосередній догляд починається після збирання покривної культури. Не можна допускати, щоб на еспарцетовому полі довго залежувались копиці чи валки. Зелену масу, сіно, солому або їх згребки слід звозити з поля не пізніше 3-5 днів після збирання.
У тих випадках, коли покривна культура збирається на зерно, при її скошуванні слід лишати стерню не нижче 12-15 см. Це захищає молоді ніжні і ослаблені покривом рослини еспарцету від сонячних опіків і сприяє снігозатриманню, запобігає вимерзанню рослин взимку.
У деяких господарствах на відростаючий травостій пускають худобу і безпосередньо випасають, внаслідок чого врожай еспарцету наступного року різко (на 30 % і більше) зменшується. Тому допускати випас і підкошування після збирання покривної культури в рік сівби ні в якому разі не можна. Лише за умов, коли еспарцет добре відросте (25-30 см), його можна скосити (не нижче 10 см), але не пізніше кінця серпня, щоб до припинення вегетації рослини встигли відрости і зміцнілими увійшли в зиму.
Другий і наступні роки життя
Рано навесні, до початку відростання рослин, посіви необхідно заволочити в два сліди важкими боронами впоперек, а ще краще - по діагоналі поля. Боронувати еспарцет необхідно також після кожного скошування трави. Це запобігає пересиханню грунту і значною мірою сприяє пагоноутворенню. Щоб не пошкодити пагінців, які після укосу утворюються із бруньок нижніх вузлів кущення і на кореневій шийці, боронувати посіви еспарцету краще щонайпізніше на третій, п'ятий дні після укосів.
З метою покращення аерації грунту і знищення бур'янів, після проведення весняного боронування грунт розпушують культиваторами з долотовидними лапами впоперек рядків еспарцету. На молодих посівах (другий рік життя рослин) глибина рихлення допускається 4-5 см, а на посівах третього і наступних років життя - до 6-7 см.
На підпокривних посівах рано на весні за першої можливості очищають поле від стерні покривної культури. Щоб домогтись цього, стерню спочатку збивають, пропускаючи борони тильною стороною, потім вигрібають тракторними граблями і вивозять з поля.
Боронувати посіви еспарцету треба після кожного скошування не пізніше як на другий-третій дні після закінчення косовиці.
З бур'янами борються, вносячи проти однорічних дводольних бур'янів Базагран, в.р., 2 л/га, проти злакових та однорічних дводольних бур'янів - Півот, в.р.к. (1 л/га). Обробку посівів гербіцидами слід проводити по мірі появи бур'янів, але до настання початку бутонізації.
Потреба рослин у добривах залежить від здатності їх кореневої системи засвоювати важкорозчинні сполуки. Еспарцет у цьому відношенні вигідно відрізняється від багатьох інших культур.
Вивчення ефективності мінеральних добрив на посівах еспарцету показало, що їх внесення негативно впливає на ріст і розвиток рослин. Це пояснюється підкисленням грунту, на що еспарцет реагує негативно. На бідних на вапно грунтах рослини цієї культури позитивно реагують на застосування навіть невеликих норм вапна (4-5 ц/га).
Отже, еспарцет сам здатний забезпечити себе елементами живлення, якщо вони є в грунті. Тому під нього зазвичай добрива не вносяться. Взагалі ж удобрення еспарцету на всіх без винятку грунтах слід починати з паспорту поля.
При вирощуванні еспарцету на схилах з крутістю від 5 до 10 градусів, з метою зменшення поверхневого стікання талих і дощових вод, запобігання змиву грунту і створення сприятливих умов для росту і розвитку рослин слід застосовувати протиерозійні прийоми обробітку грунту.
За тривалого використання посіви еспарцету з тих чи інших причин зріджуються, в результаті знижують свою продуктивність і дуже заростають бур'янами. Щоб запобігти цьому, такі посіви необхідно своєчасно підсіяти. Якщо зріджування відбувається влітку в рік сівби, то підсівати треба відразу ж після першого інтенсивного дощу, намагаючись завершити цю роботу не пізніше 1 серпня. Якщо зріджування еспарцету сталось на другому-третьому роках життя, то підсівати слід восени озиминою або весною однорічними яровими культурами на зелений корм, найкраще ячменем. Норму висіву еспарцету та інших культур встановлюють залежно від зрідженості травостою.
