Трави сімейства бобових збагачують ґрунт азотом (180–200 кг/га і більше) за рахунок біологічної фіксації азоту повітря бульбочковими бактеріями під всі культури. Причому післядія їх відчутна протягом трьох років і більше.
Багаторічні трави є потужним засобом запобігання вітрової і водної ерозій, покращують екологію.
Тому розумне повернення до вирощування багаторічних трав у польових і кормових сівозмінах є тим важелем, який дозволить встановити втрачену родючість ґрунтів і значно збільшить збори повноцінних кормів, що знизить собівартість тваринницької продукції і зробить цю галузь рентабельною.
Таблиця 1. Основні елементи технології вирощування багаторічних трав
Однією з основних причин, що стримує розширення травосіяння, є гостра нестача насіння багаторічних бобових і злакових трав.
Вихід з цієї ситуації - впровадження у виробництво нових сортів не тільки з високою продуктивністю кормової маси, але і високим потенціалом урожайності насіння; організація насінництва у кожному господарстві для забезпечення своїх потреб у насінні.
Із багаторічних трав доцільно висівати ті, які найбільш пристосовані до грунтово-кліматичних умов зони вирощування. У зонах Лісостепу та Степу України найбільш поширеними є люцерна, еспарцет, конюшина лучна, стоколос б/о, грястиця збірна, костриця (вівсяниця) лучна, райграс багатоукісний.
Таблиця 2. Застосування гербіцидів на насінниках багаторічних трав
Дані науково-дослідних установ і досвід передових господарств показують, що високий урожай насіння багаторічних бобових та злакових трав можна одержати тільки при своєчасному і високоякісному виконанні комплексу заходів з вирощування цих культур з урахуванням місцевих умов і біологічних особливостей окремих видів трав.
Комплекс заходів з вирощування насіння кожного виду трав має свої особливості, які потрібно враховувати в насінницькій роботі.
З бобових трав найбільш поширена люцерна. Для утворення високого врожаю вона потребує значної кількості поживних речовин. Люцерна добре росте на різних ґрунтах, якщо тільки забезпечити її необхідними елементами живлення, але найбільш придатні для неї чорноземи всіх відмін і багаті на вапно суглинкові ґрунти. На супіщаних ґрунтах люцерна добре росте лише там, де підґрунтя багате на поживні речовини.
Конюшина добре росте на всіх ґрунтах, багатих на перегній та вапно, особливо придатні для неї чорноземи та сірі опідзолені. Високі врожаї зеленої маси і насіння дає у районах із достатньою кількістю опадів і значним сніговим покривом.
Еспарцет майже у всіх відношеннях менш вимогливий до умов вирощування, ніж люцерна. Посухостійкістю він перевищує всі бобові трави. Він добре росте і дає високі врожаї навіть на бідних змитих ґрунтах схилів балок, ярів, на супіщаних і піщаних ґрунтах, які містять багато вапна.
Таблиця 3. Орієнтовні строки збирання насіння багаторічних трав
На відміну від люцерни і конюшини еспарцет майже не реагує на добрива.
Створити сприятливі умови для росту і розвитку трав можна шляхом правильного і своєчасного основного і передпосівного обробітку ґрунту. Особливо ефективний у цьому відношенні глибокий обробіток, який створює добрі умови для аерації, рівномірного розподілу і накопичення атмосферних опадів, сприяє інтенсифікації мікробіологічних та інших життєво важливих процесів, що відбуваються в ґрунті, а також очищення його від бур’янів. Найкраща глибина оранки ґрунту 28–32 см. Весною ґрунт до посіву готують з урахуванням його фізико-хімічних властивостей, погодних умов, рельєфу місцевості, забур’яненості ділянки, ступені підготовки його з осені.
Головну увагу при цьому необхідно приділяти накопиченню і збереженню вологи, доброго обробітку ґрунту і знищенню сходів бур’янів. Якщо ґрунт з осені готувався за типом напівпару, весною до посіву ділянки боронують в один-два сліди середніми і легкими боронами. Якщо поле восени не вирівнювалось, то при досягненні ґрунтом фізичної спілості проводять боронування для закриття вологи і вирівнювання поверхні. Найбільш надійний строк сівби - весняний, хоч трави можна висівати з ранньої весни і до початку осені. Орієнтовна норма висіву, строки і способи посіву, глибина загортання насіння багаторічних трав наведені в табл. 1.
Насінники злакових трав висівають, як правило, у чистому вигляді. Бобові трави можна висівати під покрив ранніх зернових, кукурудзи на зелений корм, просо. При цьому норму висіву основної культури збільшують на 10–15%, а покривної культури зменшують на 20–25%.
Кращі результати за інтенсивністю росту дають безпокривні посіви, тому дуже важливо шляхом застосування комплексу агротехнічних прийомів домагатись очистки від бур’янів ділянок, зайнятих під багаторічними травами.
Таблиця 4. Приблизний набір решіт для очищення насіння багаторічних трав на «Петкус-Гігант»
Догляд за насінниками в рік сівби. Полягає він у руйнуванні кірки, розпушенні міжрядь і боротьбі з бур’янами, своєчасному збиранні покривної культури та збиранні отави. Особливе значення у перший рік життя насінників повинно надаватися осінньому підживленню фосфорно-калійними добривами (45–60 кг фосфору і 80–90 кг д. р. калію на 1 га), а в наступні роки - підживленню навесні (особливо злакових трав) азотними добривами.
Злакові трави та еспарцет формують насіння, як правило, в першому укосі. Насіння ранньостиглої конюшини лучної і люцерни посівної можна отримувати і в другому укосі. При цьому оптимальним строком збирання першого укосу є фаза бутонізації.
Для ефективної боротьби з бур’янами слід насамперед застосовувати запобіжні заходи: ретельне очищення насіння, дотримання чергування культур у сівозміні, відповідні способи основного і передпосівного обробітку ґрунту. При потребі застосовують і хімічні заходи (табл. 2).
На насінниках бобових трав і особливо люцерни та конюшини необхідно вести боротьбу зі шкідниками. Насіннєві посіви обробляють пестицидами 3–4 рази за вегетацію.
Один із найвідповідальніших періодів у насінництві трав - збирання врожаю. Запізнення з ним лише на 1–3 дні призводить до великих втрат насіння. Оптимальні строки збирання насіння багаторічних трав наведені в табл. 3.
У зв’язку з нерівномірним достиганням насіння і високою вологістю листостеблової маси найбільш ефективним способом збирання насінників трав є роздільний.
Щоб запобігти втратам при роздільному збиранні, скошувати насінники багаторічних трав слід починати в такі строки: при побурінні бобиків - у конюшини 75–80%, у люцерни - 70–80%, еспарцету - 60–70%; злакові трави залежно від виду - в кінці воскової і на початку повної стиглості насіння.
Для зниження втрат насіння слід зменшити частоту обертання молотильного барабана до 600–900 об./хв., а підбарабанну опустити в найнижче положення, слідкувати за герметизацією комбайна.
Завершальним етапом насінництва є очищення насіння трав, яке проводять на очисних машинах типу «Петкус». Використовують також і універсальну потокову очисно-сушильну лінію КОС-0,5. Технологічне обладнання лінії включає: дві машини попереднього очищення насіння К-523/3, конюшинотерку К-310 А, сушарню Т-685, повітряно-решітну К-546, трієрний блок К-231, пневматичний сортувальний стіл ПСС-2,3 і електромагнітну машину ЕМС-1а.
На зберігання засипають добре очищене і просушене насіння вологістю не вище 13% для бобових і 15% для злакових трав.
