Пізня зернова
Рис збирають пізніше над інші зернові культури. Починають у першій декаді вересня, а у холодні роки значно пізніше. Тривалість збирання залежить від строків сівби та дозрівання рису, засміченості посівів, меліоративного стану чеків, сортів, погодних умов, наявності та стану збиральної техніки, транспортних засобів. Середня тривалість збирання становить 20–25 діб. Якщо збирання рису триває довше, то зростають втрати зерна, знижується його якість, подовжуються строки підготовки полів під урожай майбутнього року.
Все має бути своєчасним
Причиною погіршення якості рису-сирцю є розтріскування зерна, пов’язане із затримкою збирання за різних причин. Рис, який піддавали почерговому впливу вологи та теплового підсушування (знаходився скошеним у валках), має від однієї до декількох тріщин в ендоспермі. При переробці на машинах такі зерна розколюються на часточки різної величини, якість крупи при цьому різко погіршується.
Несприятливі умови збирання та зберігання зерна на прийомних пунктах можуть суттєво зменшити всі переваги навіть найбільш цінних сортів. Кулінарні та товарні переваги рису тісно пов’язані не лише з хімічним складом, але й зі структурно-механічними властивостями ендосперму, його фізичним станом. Формування якісних показників рису-сирцю, а також рисової крупи починається у період дозрівання зерна і триває до настання повної стиглості. Добре зрілий рис, скошений за вологості нижче 25%, має найвищі для сорту склоподібність, стійкість до дроблення ядра та пожовтіння ендосперму, менше схильний впливу шкідливої мікрофлори.
При переробці такий рис не лише дає більший загальний вихід крупи, але і дозволяє отримувати високий вміст цілого ядра світлих відтінків із добрими структурними показниками. Таким чином, своєчасне збирання є найважливішим прийомом регулювання якості зерна рису.
Через неодночасності цвітіння різниця у дозріванні окремих зерен у волоті рису може досягати 2–3 тижнів, і навіть у сприятливих умовах сягає не менше тижня. Збирання рису рекомендують починати, коли у волоті 85–90% зерна досягає повної технічної стиглості.
Способи збирання
Від способу та організації збирання більшою мірою залежить вміст у рисі тріщинуватих зерен та зерен із пожовтілим ендо-спермом. Рис збирають двома способами: роздільним, або двофазним та прямим комбайнуванням. Детальніше про кожний зі способів.
Роздільний - скошування спеціальними рисовими жатками з укладанням маси у валки і наступний обмолот рисовими комбайнами з підбирачами. Важливе значення має висота стерні: валки, покладені на стерню заввишки 15–20 см, швидше та повніше просихають, добре аеруються, не торкаються ґрунту, що значно знижує небезпечність пліснявіння, ураження грибними хворобами, засмічення мінеральними часточками.
Більшість досліджень довели, що за роздільного збирання рису обмолот валків слід починати не пізніше ніж через 3–5 діб після скошування: до цього часу зерно готове до обмолоту та не встигає піддатися розтріскуванню внаслідок періодичної зміни зволоження у нічні години та під час дощу з наступним висушуванням на сонці.
Механічна пошкоджуваність зерна може бути знижена удвічі за подвійного обмолоту рису, коли перші проходи комбайна проводяться на м’якому режимі, з максимально зниженим обертанням барабана та збільшеною відстанню між барабаном та декою. При цьому намолот становить 80–85% зерна, яке має найвищі показники якості: мінімальну тріщинуватість, найбільшу чистоту та крупність. Повторний обмолот валків проводиться у звичайному режимі.
Пряме комбайнування є найраціональнішим способом збирання рису з точки зору збереження високої якості зерна. Збирання рису способом прямого комбайнування зменшує кількість травмованих зерен, збільшує на декілька відсотків загальний вихід крупи, знижує вдвічі вміст дробленого рису в крупі. Пряме комбайнування застосовують за несприятливих погодних умов, а також на полях зі стиглим не полеглим рисом із урожайністю до 50 ц/га. При прямому комбайнуванні зрізання стебел рису проводять на висоті 25–30 см, якщо планують повторний обмолот - 20 см.
Пряме комбайнування можна розпочинати, коли вологість зерна становить не вище 18%. Також не можна допускати, щоб вологість зерна знижувалася нижче 14,0–14,5%, інакше це може призвести до подрібнення зернівок молотильним апаратом зернозбиральної техніки та в подальшому погіршення якості крупи.
У більшості випадків слід застосовувати роздільне збирання, при якому в подальших роботах зменшуються витрати енергоресурсів на очищення і сушіння зерна та насіння.
Зростання виробництва рису на основі впровадження нових селекційних сортів та застосування ефективних агротехнічних прийомів вирощування повинен супроводжуватись підвищенням якості зерна, а саме: збільшенням виходу цінної крупи, покращенням її дієтичних та поживних властивостей.
