Картопля
Використання десикантів можливе як на насіннєвій, так і на продовольчій картоплі, і є багатофункціональним прийомом, який забезпечує підготовку культури до збирання, підвищує її урожай та якість зберігання. Десикація картоплі препаратами сприяє формуванню щільної шкірки бульб, скорочуючи ризик їх травмування під час збирання і транспортування. Бульби з добре сформованою і неушкодженою шкіркою під час зберігання менш схильні до втрати вологи й ураження патогенними організмами, які передаються через пошкодження, такими як фузаріоз, суха і мокра гнилі та бактеріальні хвороби. Застосування десикантів під час збирання урожаю знижує ризик ураження бульб фітофторозом, який зберігається на картоплинні (бадиллі), що в свою чергу забезпечує зменшення втрати картоплі від ураження бурою фітофторозною гниллю під час її зберігання.
Десикація дозволяє коригувати строки збирання картоплі. Для більшості сортів картоплі період між застосуванням десикантів і збиранням сягає 14–20 днів. У той же час збирання деяких ранніх сортів картоплі можна здійснювати вже через 8–10 днів після застосування десикантів. Передзбиральна десикація картоплиння стала обов’язковим елементом технології зарубіжних виробників картоплі і повинна бути прийнята вітчизняними виробниками.
З початку свого використання десиканти на основі диквату застосовувалися тільки для одноразового обприскування з нормою витрати 2,0 л/га. Через вирощування сортів картоплі з потужно розвиненим картоплинням виникла необхідність дворазового або дробового застосування десиканту з максимальною нормою витрати 2,0 л/га.
Практикувати дробоване застосування препаратів доцільно у разі розвитку масивного бадилля, наприклад, застосовувати дикват із нормою витрати 2,0 л/га - перший раз, а через 7–10 днів - другий із нормою витрати 1,5–2,0 л/га. Картоплю збирати рекомендовано через 7–10 днів. За середнього розвитку картоплиння десикант застосовують з розрахунку 1,0–2,0 л/га, збирають урожай не раніше як за тиждень.
Ефективність зазначених вище способів проведення десикації залежить від погодних та грунтових умов, вирощуваних сортів картоплі (столові, технічні, кормові та універсальні), строків дозрівання (ранні, середньоранні, середньостиглі, середньопізні та пізні) та якості обприскування.
З усіх показників, що впливають на десикацію, важливим є температурний фактор. Слід відмітити, що під час проведення десикації оптимальною повинна бути температурна +10–25°C. Це важливо і для самих препаратів, і для рослин картоплі. Температурний оптимум як для застосування десикантів, так і для нормального росту й розвитку картоплі знаходиться приблизно в одному діапазоні. Відомо, що для утворення бульб, їх формування, розвитку і повноцінного дозрівання найбільш сприятлива температура повітря +17–20°C. Різке збільшення температури - вище 30°C - призводить до небажаних результатів, таких як утворення вторинних пагонів. Картопля нового врожаю, що росте за дуже високих температур, втрачає здатність вступати у період спокою і набуває властивостей насіннєвої, відбувається прискорення дозрівання вічок на бульбах, які можуть проростати навіть до збирання урожаю або стають нежиттєздатними. Накопичені поживні речовини починають тут же витрачатися на проростання вегетативних частин. Наслідком такого порушення є те, що бульби картоплі нового врожаю не запасають необхідну кількість сухої речовини, через що може погіршитися дозрівання покривної тканини - шкірки. У цьому випадку використання десикантів є виправданим, тому що вони здатні забезпечувати відтік поживних речовин із картоплиння у бульби. Їх застосування впливає на зниження вторинного проростання бульб і зупиняє витрати накопиченої у бульбах сухої речовини.
Вологість грунту - другий важливий фактор, незалежно від того, чи застосовується хімічна десикація, чи механічні способи видалення картоплиння. Це пов’язано з тим, що між бульбою і надземною частиною постійно відбувається обмін вологою. У разі видалення бадилля в умовах достатньої вологості грунту, дефіцит вологи у бульбі поповнюється за рахунок води, що міститься у грунті. Якщо ж видалення картоплиння проводиться за низької вологості грунту, бульба не може компенсувати дефіцит води, через що відбувається зневоднення клітин судинного кільця, якими у бульбу надходить волога. Цей фактор призводить до так званого потемніння судинного кільця бульби картоплі, що негативно впливає на показники якості. За рекомендаціями спеціалістів компанії «Сингента», щоб визначити оптимальні грунтові умови для проведення десикації, доцільно використовувати експрес-тест. Для цього:
- в полі, на якому буде застосовуватися десикація, вибирають декілька точок для відбору проб грунту;
- викопують жменю грунту у центрі гребеня на глибині приблизно 5 см від залягання самої нижньої бульби;
- формують у руці грудку з відібраного зразка грунту;
- якщо грунт тримає форму грудки після розжимання руки, то він досить вологий. Це говорить про те, що десикацію можна проводити. Якщо ж ні, то не слід видаляти картоплиння;
- десикацію можна здійснювати не пізніше ніж через 24–72 години після отримання позитивних результатів експрес-тесту.
Льон
Зібрати льон потрібно у тій фазі стиглості, за якої в стеблах міститься найбільше волокна доброї якості, а насіння придатне для сівби і технічної переробки. Настання та тривалість окремих фаз стиглості залежить від кліматичних умов, системи удобрення, сорту.
Під час фази зеленої стиглості стебла і коробочки ще зелені, листя починає жовтіти тільки у нижній частині рослин. Нагромадження волокна в стеблах ще не закінчилося, тому й вихід довгого волокна низький. Волокно тонке, шовковисте, але не міцне. З нього виготовляють батист, мережива.
Під час фази ранньої жовтої стиглості рослини жовтіють, крім верхніх листків. Насіння у 65–75% жовто-зелених коробочок світло-зелене з жовтим носиком. Решта коробочок - жовті з жовтим насінням. Волокно повністю сформувалося. Збираючи культуру в цій фазі одержують максимальний вихід високоякісного волокна.
Жовта стиглість настає через 5–6 днів після початку ранньої жовтої стиглості. Листя жовте, майже повністю осипається. У 50% коробочок насіння жовте, у решти світло-коричневе, трапляється жовто-зелене. В оболонках волокнистих клітин нагромаджується лігнін, який спричиняє відносно більше здерев’яніння волокна. Якість волокна в цій фазі дещо погіршується (воно жорсткіше, нееластичне).
Під час фази повної стиглості стебла льону безлисті. Вони, як і коробочки, мають бурий колір, а насіння коричневе. Коробочки частково розтріскуються, що призводить до втрат насіння. Інтенсивно відбувається здерев’яніння оболонок волокнистих клітин. Якість волокна такого льону найнижча.
Фази стиглості і строки збирання льону можна встановити за абсолютною вологістю насіннєвих коробочок. Кожній фазі стиглості відповідає певна вологість коробочок (табл. 1).
Таблиця 1. Відповідність фаз стиглості льону-довгунця вологості коробочок
Для прискорення початку робіт зі збирання культури, вирівнювання дозрівання насіння, підвищення його схожості, зниження витрат на сушіння, проводять десикацію. Особливо важливо це на насінницьких посівах. Десикацію здійснюють у фазі ранньої жовтої стиглості льону, коли посіви починають набувати жовто-зеленого кольору. Після кінця цвітіння до часу десикації повинно пройти 25–30 днів. Недопустима дуже рання десикація (під час зеленої стиглості) через те, що насіння буде щуплим. Використовують для десикації льону-довгунця препарати на основі ізопропіламінної солі гліфосату з нормою витрати 3,0 л/га. Збирають льонопродукцію через 14 днів після обприскування посівів. За результатами наукових досліджень, десикація рослин льону гербіцидами на основі ізопропіламінної солі гліфосату з нормою 2,0 л/га через 10 днів після закінчення основного цвітіння зупиняла процеси росту рослин і сприяла початку процесів дозрівання насіння, що на 10–11 днів наближувало терміни збирання посівів на насіння і волокно, не знижуючи урожайності льону та якості продукції льняного виробництва. Після проведення десикації посівів льону дослідники виявили збільшення загального вмісту волокна на 3–4% і вихід довгого волокна на 7–8%. До того ж, покращувалися фізико-механічні властивості волокна (гнучкість, розривне навантаження).
Десикацію посівів можна також проводити препаратами на основі диквату з нормою витрати 2,0–3,0 л/га під час фази ранньої жовтої стиглості культури. За повідомленнями виробничників, зазначений препарат забезпечував повне знищення вегетуючих бур’янів, у тому числі осоту та амброзії, висушував всю біомасу льону, і збирання врожаю здійснювалося прямим комбайнуванням в оптимальні строки. На насінницьких посівах ефективна десикація льону за 10–14 днів до збирання препаратами на основі ізопропіламінної солі гліфосату 2,0–3,0 л/га, глюфосинату амонію 2,0–2,5 л/га, диквату 2,0–3,0 л/га. Таким чином, крім підсушування рослин льону десиканти-гербіциди обмежують шкідливість бур’янів, у тому числі багаторічних (пирій, осот) і очищають поле для наступної культури у сівозміні.
Соняшник
Без використання інтенсивних технологій вирощування сільськогосподарських культур неможливо домогтися підвищення урожайності, тим більше поліпшення якості продукції. Значимість десикації не обмежується, як вважають деякі, оптимізацією вологості рослин перед збиранням. Зниження вологості - лише мала частка того позитивного ефекту, який дає застосування десикантів, особливо для вирощування олійних культур і, зокрема, соняшнику.
Так, нерідко перед збиранням урожаю виникає проблема знищення бур’янів у посівах. Вона досить легко вирішується застосуванням десикантів, які до того ж дозволяють істотно знизити ймовірність розвитку таких небезпечних хвороб, як біла (склеротініоз) і сіра гнилі, фузаріоз, фомопсис та інших. Особливо актуальна в останні роки проблема поширення фомопсису соняшнику, який істотно знижує урожай і якість насіння. Джерелом інфекції є рослинні рештки і насіння. Такі агротехнічні прийоми, як сівозміни, використання стійких сортів і гібридів, післяжнивне лущення стерні і глибока оранка пожнивних залишків не забезпечують повного знищення патогена, оскільки повного перегнивання стебел соняшнику за одну зиму не відбувається. Передзбиральна десикація посівів дає можливість локалізувати вогнища ураження, скоротити подальше поширення інфекції у рік застосування і знизити розвиток хвороб на наступний рік. Десикація у поєднанні з лущенням післяжнивних решток і глибока оранка забезпечують найбільш ефективний контроль фомопсису.
Несприятливі для збирання соняшнику погодні умови й неодночасне достигання насіння можуть внести свої корективи щодо збору врожаю цієї культури. Основним показником початку збирання врожаю соняшнику є вологість насіння. Господарства, які мають техніку для сушіння чи здаватимуть соняшник на елеватор, збирання можуть розпочинати за вологості насіння 14–16%. Слід зазначити, що надійне зберігання насіння соняшнику забезпечується за вологості не більше 8%, тому збирання слід починати, коли його вологість становить не більше 10%.
Десикацію проводять під час фази початок побуріння кошиків за 11 діб до збирання урожаю. Розпочинають на початку побуріння кошиків та за вологості насіння 25–30%. Використовують рекомендовані гербіциди та десиканти. Обмолот починають через 7–10 днів після десикації за побуріння 75–85% кошиків і вологості насіння у межах 12–14%. Десикація також забезпечує припинення розвитку білої, сірої гнилей та інших хвороб на кошиках і насінні, у тому числі і в дощову погоду.
Ефективність препаратів на основі диквату не залежить від температурних умов. Але обробку краще проводити ввечері або вдень під час великої хмарності, оскільки сонячна і спекотна погода прискорює процес десикації, але недостатньо ефективно. На якість обробки впливає те, що перекис водню під дією ультрафіолетового проміння швидко руйнується, зменшуючи тим самим ефективність препарату. Залежно від погодних умов і стану розвитку рослин, належний ефект від десикації досягається через 4–7 днів. Тоді ж можна починати збирання урожаю.
До позитивних характеристик препаратів можна віднести те, що дикват є найбільш швидкодіючим із наявних десикантів. Незважаючи на контактну дію, препарат не змивається дощем після повного висихання, тобто вже через 10–20 хвилин із часу застосування. Окрім культурних рослин, препарат висушує і бур’яни, що шкодять посівам, чим полегшує як збирання урожаю, так і зменшення кількості насіння бур’янів, перешкоджаючи по-етапному дозріванню останніх.
Слід брати до уваги те, що на ефективність обробки впливає вибір препарату. Вибирати необхідно якісний препарат. Витрата робочого розчину повинна бути достатньою для повного змочування усієї поверхні культурних рослин. Щоб не було стікання препарату з обробленої поверхні, обприскування повинно бути дрібно-крапельним із такими нормами витрати робочого розчину: для наземного застосування - 250–400 л/га, авіаційного - 50–70 л/га. Для обприскування потрібно використовувати тільки чисту нежорстку воду, тому що дикват швидко зв’язується із частинками грунту, які можуть бути в розчині та інактивується, внаслідок чого ефективність препарату зменшується. Робочий розчин необхідно використати одразу після приготування, у крайньому разі, не пізніше ніж через 24 години.
Технологія застосування десикантів
Чистоту бака, магістральних трубопроводів та наконечників, а також справність усього обприскувача перевіряють до початку робіт із десикації. Потім визначають кількість і рівномірність подачі води через наконечники і порівнюють із розрахунковими даними з витрат робочої рідини на 1 га. Обприскування проводиться у ранкові (краще в ясну, але не сонячну або похмуру погоду) чи вечірні години у безвітряну погоду, не допускаючи знесення препаратів на сусідні культури. В умовах жаркої, сонячної погоди десикація відбувається швидко, але менш ефективно.
Таблиця 2. Препарати, рекомендовані для десикації у посівах c/г культур
Під час роботи з препаратами важливо правильно визначити терміни проведення десикації. Починати обробку посівів або посадок потрібно за настання фізіологічної стиглості насіння та вологості 30–50% залежно від культури. Обробка в більш ранні терміни може призвести до зниження урожайності. Інтенсивність десикації залежить від норми витрати препаратів, оброблюваної культури, густоти стояння рослин, засміченості посівів, погодних умов під час обробки і після неї. На норму витрати препаратів впливають розмір листкової поверхні культури (чим більша поверхня листків, тим більша норма витрати), засміченість посівів і посадок, вологість, а також терміни збирання культур. Норма витрати робочого розчину повинна бути достатньою для повного змочування всієї листкової поверхні. Під час обприскування не допускається стікання робочого розчину з поверхні, обробленої препаратом. Після закінчення робіт із препаратами потрібно ретельно промити обприскувач і пристрої, за допомогою яких розпилювався розчин.
Порядок приготування робочої рідини
Відомо, що якість води для приготування робочих розчинів пестицидів має велике значення і може по-різному вплинути на ефективність дії хімічних засобів захисту рослин. У деяких регіонах України вміст солей у воді та рівень рН не завжди є оптимальними, тобто придатними для приготування робочих розчинів пестицидів. У такому разі з метою покращення води, що використовується для розчинення препаратів, зокрема рН якої вище 6,5 одиниць, слід додавати відповідний сурфактант, який надає можливість підвищити якість робочого розчину та ефективність дії препаратів.
Робочий розчин готують безпосередньо перед обприскуванням. Для цього використовують тільки чисту воду. Потрібно заповнити 1/2 бака обприскувача чистою водою, увімкнути мішалку, додати розраховану і відведену кількість препарату і продовжувати заповнення баку обприскувача з одночасним перемішуванням. Продовжувати перемішування і під час обробки для забезпечення однорідності робочої суміші. Робочий розчин повинен бути використаний впродовж 24 годин після приготування.
Дотримання рекомендацій під час застосування десикації сприятиме зменшенню вологості зерна та насіння, полегшуватиме збирання урожаю, зменшуватиме забур’яненість полів, дасть можливість зберегти урожай культур, а також зменшити витрати на доведення зібраного насіння до відповідних стандартів.
