На сходах падалиці на площах після зернових попередників, поблизу скирт, у купках рослинних решток концентруються імаго хлібного туруна за чисельності 0,5-4 екз./м2. Опади в першій декаді вересня, що пройшли практично повсюдно, сприяли подальшому розвитку фітофага, жуки паруються, відкладають яйця, відмічено початок відродження личинок шкідника. В подальшому з появою сходів озимих зернових турун мігруватиме на посіви, де продовжуватиме відкладати яйця та відбуватиметься відродження личинок шкідника. Існує вірогідність формування осередків високої чисельності шкідника у посівах, що висіватимуться по стерньових попередниках. Основну шкоду посівам озимої пшениці личинки спричиняють у період сходи-початок кущення. Личинки туруна шкодять до настання заморозків. У місцях високої щільності популяції цього шкідника посіви зріджуються.
У системі захисту проти туруна важливим є правильний підбір попередників під озиму пшеницю, уникнення повторних посівів, лущення стерні відразу після збирання врожаю та рання оранка, що сприяє знищенню падалиці; дво- або триразова культивація полів під час планування повторних посівів, збалансоване застосування мінеральних добрив і стимуляторів росту рослин.
Для уникнення накопичення туруна, особливо у посівах озимини по колосових попередниках, при необхідності проводять обробки за чисельності личинок в період сходи-3-й листок - 1-2 екз./м2 або на початку кущення 2-3 екз./м2 за умов денних температур не нижче 12оС, а нічних - не нижче 5оС у вечірні або вранішні години.
При дифузному заселенні поля шкідником порівняно невеликих площ (40-60 га) обприскування проводять суцільне або покрайове - завширшки 100-150 м по периметру поля. За осередкового характеру заселення посіву турунами достатньо обробити крайову смугу завширшки до 150 м по периметру поля, або вибірково в осередках підвищеної чисельності фітофага, обприскуючи і на 4-6 м навколо самого осередку. Рекомендовані інсектициди: Дамаск, к. е. (1,5-1,8 л/га), Драгун, к. е. (1,0-1,2 л/га), Кінфос, к. е. (0,5 л/га), Пірінекс 48, к. е. (1,2 л/га), Маршал 25, к. е. (0,8-1,2 л/га), Нурел Д, к. е. (0,75-1,0 л/га), Фостран, к. е. (1,5 л/га), Шаман, к. е. (1 л/га).
За умов достатньої вологості ґрунту в шарі розміщення насіння (не нижче 14-16 %), ефективною може бути токсикація способом передпосівної обробки насіння інсектицидними препаратами: Круізер 350 РБ, т. к.с. (0,4-0,5 л/т), Нупрід 600, к. е. (1,0-1,6 л/т), Юнта Квадро 373,4 РБ, т. к.с. (1,4-1,6 л/т), Гаучо.
Також на стерні, сходах падалиці відбувається літ, відродження личинок злакових мух (шведські, гессенська, чорна пшенична ін.). Відчутної шкоди вони завдаватимуть посівам ранніх строків сівби, а при теплій тривалій осені - і посівам оптимальних строків.
Личинки гессенської мухи живляться соком рослин, у результаті рослина відстає у рості, утворює більшу кількість стебел і виділяється на загальному тлі посіву більш темним кольором листя. Личинки шведських мух призводять до руйнування конуса наростання стебла, що викликає відмирання стебла (генералізоване ушкодження сходів). Рослини уражені до кущення гинуть.
Личинки чорної пшеничної мухи виїдають ніжні тканини, підгризають основу центрального листка, від чого пригнічується і відмирає центральний стебло. Найбільшої шкоди злакові мухи завдають озимій пшениці ранніх строків сівби, посіви в оптимальні і оптимально пізні строки пошкоджуються злаковими мухами слабкіше. Для зменшення шкідливості злакових мух проводять швидкий обмолот зерна і скиртування соломи, що сприяє знищенню пупаріїв гессенської мухи. Лущення стерні одночасно зі збиранням зерна або незабаром після неї, що знижує чисельність гессенської, шведської та пшеничної мух. Визначають оптимальні строки посіву для створення сприятливих умов як для забезпечення отримання дружніх сходів, розвитку рослин, так і для захисту посівів від злакових мух.
За появи сходів озимих злакові мухи, хлібні блішки, цикадки, попелиці, мігруватимуть на посіви.
Шкідлива дія попелиць і цикадок обумовлена висмоктуванням поживних речовин із рослин, що пригнічує їх ріст і розвиток, а також попелиці є переносниками вірусних хвороб типу мозаїк та карликовості. Відчутної шкоди попелиці завдають у разі масового заселення рослин у ранні фази розвитку за посушливих умов. Сильне пошкодження сходів озимих призводить до їх загибелі. ЕПШ попелиць, злакових мух, на сходах озимих зернових культур - 40-50 екз./м2.
Загрозу посівам озимих становитимуть і грунтові шкідники, особливо у посівах ранніх строків сівби, в умовах затяжної осені, якщо після дощового періоду встановлюється тепла суха погода.
Значні опади у вересні сприяли переміщенню личинок дротяників і несправжніх дротяників у верхні шари грунту, існує ймовірність виникнення осередків підвищеної чисельності цих шкідників.
Підгризаючі совки розвиваються на забур’янених площах, парових полях, площах із під зернових попередників за чисельності 0,5-2 екз./м2, подекуди в східних областях осередково чисельність шкідника до 4 екз./м2. З третьої декади серпня відмічено відродження личинок шкідника. Знижує чисельність совок глибока зяблева оранка; ретельна передпосівна й міжрядна обробки; обкошування квітуючих бур’янів на межах і узбіччі доріг, що погіршує умови живлення метеликів; передпосівна обробка насіння; обробіток парового поля, за якого знищуються бур’яни, на яких живляться гусениці до появи сходів озимини. Одна з культивацій парового поля має збігатися у часі із закінченням масової яйцекладки й початком відродження гусениць.
Для контролю наростання чисельності та заселення ранніх посівів злаковими мухами, попелицями, цикадами, які є переносниками вірусів, та для попередження шкідливості підгризаючих совок і інших ґрунтових шкідників у передпосівний період насіння обробляють інсектицидами. У посівах озимих ранніх строків сівби за теплої погоди на початку заселення полів цикадками, попелицями, злаковими мухами обробки проводять у крайових смугах, за масового заселення - суцільно. Застосовують препарати Актара (0,1-0,14 кг/га), Альфагард (0,15 л/га), Данадім 400 (1-1,5 л/га), Діазол (1,5-1,8 л/га), Енжі (0,18 л/га), Карате Зеон (0,15 л/га), Бі-58 новий (1,5 л/га), Сумі-альфа (0,3 л/га), Фастак, Ф'юрі (0,1 л/га). Хімічні заходи захисту від жужелиці доцільні при наявності одного-двох личинок у фазі сходи-третій листок. Для цього ефективні Альфагард (0,15 л/га), Дамаск, Діазінон, Діазол (1,5-1,8 л/га), Дурсбан (1-1,5 л/га), Нурел Д (0,75-1 л/га), Маршал (0,8-1,2 л/га).
Мишоподібні гризуни концентруються на неорних землях, пасовищах, неугіддях, садах, лісосмугах. Найбільше їх у посівах багаторічних трав поліських і лісостепових областей. Чисельність їх поступово зростає. З появою сходів озимини гризуни почнуть мігрувати на посіви.
Найпоширеніші та найнебезпечніші в посівах є сірі полівки та миші. Сірі полівки протягом року здатні давати до 10 приплодів (від 5 до 10 мишенят). Такий високий ступінь розмноження генетично зумовлений боротьбою за виживання. Полівки не запасають кормів, як це роблять щури та миші, у них не відкладаються жирові запаси, як у хом'яків. Уся їхня енергія спрямована на відтворення собі подібних.
Хатня миша поширена в усіх природних зонах, заселяє зерносховища, продовольчі склади, різні господарські та жилі приміщення, а також поля, городи, лісосмуги тощо.
Лісова миша зустрічається у лісах, лісосмугах, чагарниках, на полях.
Курганчикова миша характерна здатністю восени збирати великі запаси корму на зиму (5-10 кг колосків хліба, насіння злакових, інших бур’янів) і споруджувати над ними земляні курганці, які, як правило, спостерігаються переважно на стерні недбало зібраних або дуже забур’янених полів.
Найціннішими кормовими рослинами для мишей є озима пшениця і багаторічні бобові трави. Полівки живляться переважно зеленим рослинним кормом і швидко гинуть, якщо харчуються лише зерном. Миші основну енергію отримують завдяки насінню, а в разі харчування тільки зеленою рослинністю гинуть через 2-3 дні (хатня, лісова миші), а польова - через 8 діб.
Захист посівів озимини від мишоподібних гризунів проводять восени за наявності в Степу 3, в Лісотепу - 5 колоній на гектар.
У зниженні чисельності мишоподібних гризунів, зокрема сірих полівок, важливим є збирання без втрат урожаю, вчасна і якісна зяблева оранка, які позбавляють гризунів корму та надійного сховища. Ефективним у боротьбі з гризунами є застосування родентицидів (Бактороденциду, Роденфосу, Шторму) і аміачної води.
Найбільш поширюваними хворобами зернових в осіннє-зимовий період є: борошниста роса, якою найбільше уражуються рослини раннього строку сівби, розвиток хвороби відбувається за температури від 0оС і відносній вологості повітря 50-100 %; септоріоз, який може поширюватись за температури 9оС, бура листкова іржа, яка також більше уражує посіви озимої пшениці ранніх строків сівби, особливо в південних регіонах; гельмінтоспоріозні плямистості ячменю (темно-бура, сітчаста, смугаста, облямівкова) збудники яких розвиваються при температурі від 6оС; кореневі гнилі.
Проти хвороб насіння обов’язково протруюють сучасними високоефективними протруйника. Вибір препаратів здійснюють, залежно від комплексу хвороб, видовий склад яких уточнюють фітоекспертизою насіння та спектра фунгітоксичної дії препаратів (рівня захисної спроможності щодо комплексу хвороб). Протруювати насіння можна завчасно, за 2-3 тижні до посіву і безпосередньо перед сівбою. Завчасне протруювання ефективне для захисту від сажкових хвороб. Системні препарати краще використовувати безпосередньо перед сівбою. Передпосівне протруювання насіння здійснюють зі зволоженням або водними суспензіями (10 л/т) згідно з прийнятими нормами.
Істотним обмеженням розвитку кореневих гнилей, борошнистої роси, бурої листкової іржи, септоріозу, вірусних і мікоплазмових хвороб є: добір кращих попередників з урахуванням фітосанітарного стану кожного поля, структури посівних площ у сівозміні, максимальне скорочення частки колосових попередників, впровадження волого- і енергозберігаючих технологій обробітку ґрунту та оптимальної системи удобрення у відповідності з зональними рекомендаціями. Використання висококондеційного насіннєвого матеріалу. Обов’язкове передпосівне протруювання насіння згідно з офіційними вимогами державних стандартів, що істотно зменшує небезпеку погіршення фітосанітарного стану посівів, оскільки чимало видів хвороб (фузаріозна і гельмінтоспорозна кореневі гнилі, плямистості, чорний зародок, бактеріози, тощо) зберігається та поширюється з насінням.
У статті використані матеріали наукових установ НААН,
Головної Державної інспекції захисту рослин
та Державних обласних інспекцій захисту рослин
