Квітковий паразит
Недотримання правил агротехніки, зокрема розміщення культури в сівозміні через 1-2 роки і щорічне вирощування її на одному і тому ж місці, призводить до погіршення фітосанітарної ситуації, недобору врожаю насіння соняшнику та погіршення його якості. Вчені вважають, що під соняшником в Україні не повинно бути більше 1,5-1,7 млн га. А зараз площі займають 3,5-4,2 млн га.
Великої шкоди при вирощуванні соняшнику завдає вовчок - надзвичайно шкідливий квітковий паразит. Він поселяється на коренях соняшнику і сильно пригнічує його розвиток, внаслідок чого продуктивність знижується на 35-70% і більше. Втрати насіння соняшнику завдяки паразитичній діяльності вовчка досить великі, за що його називають «економічним терористом» або «чумою XXI століття».
Вовчок соняшниковий паразитує на цій культурі майже в усіх районах вирощування. В Україні вовчок соняшниковий виявляють на посівах Донецької, Запорізької, Херсонської, Миколаївської, Луганської областей.
На соняшнику, як правило, представлений вид вовчка - Orobanche cumana Wallr., іноді зустрічається O.ramosa L., O. aegyptiaca Pers.
Особливості загрози
Вовчок соняшниковий відрізняється від інших видів вовчка нерозгалуженим стеблом висотою 40-50 см. Паразит позбавлений хлорофілу і нездатний до самостійного способу життя. Зародок насіння недорозвинений, не розділений на корінь і стебло, не має сім’ядолей і складається лише з групи клітин, оточених клітинами, що містять запасні речовини. Насіння проростає лише під впливом кореневих виділень рослини-господаря. При проростанні із зародка розвивається ниткоподібний звивистий проросток, який присмоктується до кореня рослини-господаря, а потім у цьому місці потовщується. Тут утворюються сосочки, що проникають у кору кореня. Пізніше в них розвиваються судини, які зливаються із судинами кореня рослини-господаря. Із зовнішньої сторони потовщення утворюється брунька, покрита рясними лусочками, з якої розвивається стебло.
Стебла прості, прямі, м’ясисті, спочатку білі, потім бурі, біля основи потовщені. На стеблі є лусочкоподібні листочки, які чергуються, а закінчується воно квітконосом - колосом. Квітки великі фіолетового кольору, зібрані в колоски. Чашечка квітки - блюдце або дзвоникоподібна, залишається на плодах. Плід двостулкова коробочка, в якій утворюється до двох тисяч насінин. Вони дуже дрібні й легкі. На кожному квітконосі стебла є до 40 коробочок. Таким чином, кожна рослина може утворювати 50-100 тис. насінин. Квітки запилюються комахами, проте насіння може утворюватись і при самозапиленні.
Насіння вовчка кругле, дуже дрібне, темно-буре. Воно переноситься вітром, дощем, комахами, тваринами та іншими способами на великі відстані. Здатність до проростання насіння у ґрунті може зберігатися протягом 10-20 років. Проростає насіння паразита за слабкокислої реакції ґрунту, вологості 70-85% і температури 16-25?С під впливом кореневих виділень рослини-господаря. Не проростає із глибини більше 15 см та при надмірному зволоженні, а також за температури нижче 10?С і вище 35?С насіння. У менш зволоженому ґрунті концентрація кореневих виділень буде вищою. Цим пояснюється сильний розвиток вовчка за посушливої погоди.
У районах вирощування соняшнику запаси насіння вовчка у ґрунті дуже великі, тому його можна зустріти на полях щорічно. Від моменту проростання насіння до появи рослин на поверхні ґрунту проходить 1,5-2 місяці. Стебла вовчка на поверхні ґрунту зазвичай з’являються на початку цвітіння або дещо пізніше. При сильному розповсюдженні іноді на одній рослині кількість стебел вовчка перевищує 200. На корінні однієї рослини можна спостерігати всі фази формування паразита: від проростання насіння до дозрівання коробочок. Поселяючись на коренях культурної рослини, вовчок забирає у них воду і поживні речовини, внаслідок чого рослини відстають у рості, кошики стають дрібними, а насіння вміщує менше олії. До того ж, ослаблені рослини більш сприйнятливі до хвороб, зокрема білої гнилі та іржі.
Інші культури для паразитування
Окрім соняшнику, О. cumana може паразитувати на тютюні, томатах, картоплі, сафлорі, полину, інших рослинах. Вовчок соняшниковий не заражає рицину, сою, капусту, картоплю, гірчицю.
На сьогодні відомо 8 фізіологічних рас соняшникового вовчка, які відрізняються здатністю уражувати різні генотипи соняшнику. В Україні, за даними науковців, поширені 5-6 рас паразита (A, B, C, D, E, F). Расами А-Е вражена основна частина території навколо Чорного моря, а в деяких районах за кілька останніх років з’явилися нові раси цього паразита. Поряд із новими формами рослин у процесі взаємовідносин паразит-хазяїн виникають і поширюються нові фізіологічні раси паразита, що відрізняються вірулентністю, тобто здатністю долати захисні властивості організму рослини-господаря.
Вчені відмічають високу здатність О. cumana до мутацій. Останні раси вовчка з’являються за коротший строк та швидше розповсюджуються. Практично кожні 4-5 років утворюються нові, агресивніші раси. Тому це вимагає від вчених постійно проводити моніторинг їх кількості та появи нових, більш агресивних рас, що призводить до втрати стійкості сортів і гібридів.
Заходи обмеження
Одним із найбільш ефективних заходів обмеження розвитку та шкідливості паразита є створення стійких сортів і гібридів соняшнику до найбільш вірулентних і агресивних рас та впровадження їх у виробництво. За даними вчених Селекційно-генетичного інституту та Інституту рослинництва ім. В. Я. Юр`єва НААН, до високопродуктивних і стійких до вовчка сортів і гібридів соняшнику належать Харківський 49 (58), Зустріч, Погляд, Красень, Ной, Еней, Лейла, Опера, Днєстр, Імператор, Рігасол, Тіса, Хортиця, Фієста, Днєпр, Старт, Юбілейний, Одеський 91 та інші. Гістологічними дослідженнями доказано, що в стійких до вовчка сортах соняшнику в місцях проникнення його на стінках судин утворюється лігнін, який перешкоджає зростанню проростка з судинною системою рослини-господаря. Тому паразит, не подолавши утворений бар’єр, гине. У сприйнятливих сортах лігнін не утворюється.
Для захисту посівів соняшнику від вовчка слід дотримуватись організаційно-господарських заходів та використовувати якісне насіння стійких до паразита сортів і гібридів соняшнику.
Насамперед, це:- дотримання сівозміни і повернення культури на попереднє місце вирощування не раніше, ніж через 8 років. До сівозміни повинні входити культури, що не уражуються вовчком - кукурудза, буряки;
- глибока оранка з оборотом пласта на 30-35 см один раз у 10-12 років;
- використання провокаційних посівів льону, сої, що стимулюють проростання насіння вовчка, але які не уражуються ним;
- знищення падалиці культури;
- дотримання просторової ізоляції між насіннєвими і товарними посівами, а також між посівами поточного і минулого років.
На насіннєвих посівах перед цвітінням і збором врожаю культури обов`язково потрібно вибраковувати та знищувати рослини, уражені хворобами й вовчком соняшниковим.
Існує й біологічний метод контролю паразита. Найбільш ефективним є використання мухи фітомізи (Phytomyza orobanchia). Ця комаха живиться лише насінням паразита, виїдаючи його повністю. У біоценозах чисельність фітомізи незначна, тому потрібно додатково наробляти її в біолабораторіях. На ділянках, де цвіте паразит, а природня фітоміза відсутня, розкладають заготовлені стебла з лялечками мухи. На малих площах розселення проводять по периметру поля, а на великих - пучки сухих стебел розкладають у рядки після проведення першого міжрядного обробітку ґрунту з розрахунку 500-1000 лялечок на 1 га.
В сучасних умовах проти вовчка використовують також хімічні засоби захисту рослин. Найбільш ефективним є застосування гербіциду Євро-лайтнінг, в. р. (імазамокс, 33г/л+імазапір, 15 г/л), який знищує практично всі можливі раси вовчка за норми витрати 1,2 л/га. Застосовується він у фазі соняшнику 3-4 пари справжніх листків. Євро-лайтнінг, в. р. має системну дію на однорічні, дворічні дводольні та злакові бур’яни (в т.ч на амброзію, осоти). При цьому потрібно враховувати, що цей гербіцид можна використовувати лише на сортах, стійких до цієї групи препаратів (імідазолінонів).
