Часто нестача декількох грамів одного з необхідних мікроелементів може обмежити засвоєння інших елементів живлення і зупинити подальше зростання урожайності навіть на високих фонах NPK. За високих норм NPK різко збільшується швидкість та тривалість засвоєння мікроелементів. Мікроелементи не можуть бути замінені іншими поживними речовинами.
Необхідно враховувати й екологічні аспекти. За внесення високих норм мінеральних добрив значна частина NPK може не засвоюватись культурою, а отже, втрачається, вимивається з ґрунту, забруднюючи навколишнє природне середо-вище. Тому застосування мікроелементів має подвійну користь:
- підвищення урожайності та якості продукції;
- зменшення негативного впливу інтенсивних технологій на навколишнє природне середовище.
За наявності необхідної кількості мікроелементів рослини синтезують повний спектр ферментів, які дозволяють інтенсивніше використовувати енергію, воду, елементи живлення для формування вищої врожайності. Вони сприяють розвитку потужної розгалуженої кореневої системи, яка забезпечує повніше засвоєння рослинами елементів живлення з ґрунту. Підвищується стійкість рослин до посухи, холоду, ураження хворобами.
Доступність макро- і мікроелементів залежить від типу ґрунту, вмісту елементів живлення, реакції ґрунтового розчину. Мікроелементи у формі неорганічних солей доступні для рослин в дуже незначних кількостях і переважно на кислих ґрунтах, лише молібден засвоюється на лужних.
Найважливішими елементами для озимої пшениці є мідь, марганець, залізо, цинк та ін.
Марганець (Mn)
Впливає на продовження процесів фотосинтезу, дихання, синтезу білків, вуглеводів та азотного обміну. Входить до ферментних систем, які регулюють обмінні окисно-відновні процеси в рослинах. Регулює утворення ростових гормонів і засвоєння заліза, що впливає на формування хлорофілу. Марганець поліпшує використання рослинами як нітратного, так і амонійного азоту. Сприяє синтезу та підвищенню вмісту цукрів у листках озимої пшениці, забезпечуючи вищу морозо- і зимостійкість, підвищує урожайність.
Найбільше засвоюється марганець від фази кущення до колосіння.
Необхідний вже на початку вегетації, забезпечуючи формування високоврожайного типу рослин. Тому марганець рекомендується вносити під час протруювання насіння і пізніше — у фазі 2–3 листків та навесні до фази першого вузла.
Внесення високих норм мінеральних добрив за інтенсивної технології вирощування озимої пшениці призводить до нестачі марганцю. Перешкоджають його засвоєнню низька вологість повітря, низька температура ґрунту, похмура погода. Нестача марганцю спостерігається на ґрунтах із нейтральною або лужною реакцією, на кислих ґрунтах доступність марганцю вища.
Для нормального перебігу фотосинтезу вміст марганцю у листостебловій масі у фазі ES 29/31 має становити 30–155 ррm, а у фазі ES 32/37–25-50 ррm у розрахунку на суху масу.
Мідь (Cu)
Мідь входить до складу ферментів, активізує вуглеводний і білковий обмін. Позитивно впливає на фотосинтез та синтез білка. Велике значення має мідь у формуванні генеративних органів. Вона впливає на розвиток і будову клітин рослин, підвищує стійкість до грибкових та бактеріальних хвороб, збільшує стійкість до вилягання, посухо- та жаростійкість, зимостійкість рослин. Мідь сприяє кращому засвоєнню азоту.
Найбільша кількість міді засвоюється рослиною від фази кущення до колосіння. За нестачі цього елемента гальмується ріст генеративних органів, зменшується інтенсивність фотосинтезу.
Дефіцит міді зумовлюється високими нормами мінеральних добрив, вапнуванням ґрунтів, високими температурами ґрунту та повітря.
Пшениця дуже чутлива до нестачі міді, особливо у разі підвищення норми внесення азотних добрив до 90–120 кг/га і більше.
Для формування високого врожаю вміст міді у листостебловій масі у фазі ES 29/31 має становити 5–17 ррm, а у фазі ES 32/37–4-15 ррm у розрахунку на суху масу. Замість цього показника зручніше користуватись коефіцієнтом відношення Cu: N (ррm — Cu;% — N), коефіцієнт для пшениці має бути > 1 (Cu> N).
Бор (В)
Відіграє важливу роль у синтезі вуглеводів, їх перетворенні і перенесенні, а також в окисно-відновних процесах, білковому і нуклеїновому обмінах, синтезі стимуляторів росту, зумовлює активність ферментів, осмотичні процеси, нагромадження у рослинах вітамінів. Сприяє синтезу хлорофілу та асиміляції СО2. Впливає на формування квіток, запилення, на розвиток точки росту, на ріст та розвиток кореневої системи, особливо молодих коренів, формування насіння. Підвищує посухо- і солестійкість. Майже не рухається із нижньої частини рослини до точки росту, тобто не піддається його повторному використанню.
Брак бору посилюється за надмірного внесення азотних, калійних добрив і вапна. Борне голодування супроводжується порушенням вуглеводного і білкового обміну.
Цинк (Zn)
Бере участь у багатьох фізіологічних процесах, що відбуваються у рослині, зокрема у фотосинтезі, синтезі амінокислот, хлорофілу, органічних кислот, вітамінів тощо, в окисно-відновних процесах, обміні вуглеводів, ліпідів, фосфору, сірки. Він також сприяє нагромадженню фітогормону ауксину і потрібних для росту міжвузлів. В іонній формі цинк впливає на в’язкість цитоплазми. За рахунок стабілізації дихання при зміні температурних умов цей мікроелемент підвищує жаро-, посухо- та морозостійкість рослин, вміст білка, стійкість до ураження хворобами.
Перешкоджають засвоєнню цинку високі норми азоту, фосфору і вапна, низька температура ґрунту.
Молібден (Мо)
Молібден бере участь у синтезі амінокислот і білків, регулює процес трансформації азоту в рослині, активізує проходження окисно-відновних процесів у рослинах, бере участь у вуглеводному обміні та в обміні фосфорних сполук, синтезі вітамінів. Молібден інтенсифікує процес фотосинтезу за нижчих температур повітря і слабшій сонячній інсоляції. Впливає на утворення і стабільність хлорофілу. Підвищує стійкість рослин до холоду, нестачі вологи. Він сприяє засвоєнню азоту і фосфору, поліпшує живлення рослин кальцієм, покращує засвоєння заліза.
Підвищує вміст білка в продукції. Особливо ефективним є застосування молібдену на кислих ґрунтах.
Залізо (Fe)
Мікроелемент, який споживається рослинами в найбільшій кількості, виноситься від 0,6 до 9,0 кг/га. Залізо відіграє важливу роль в окисно-відновних реакціях як компонент ферментів, забезпечує синтез хлорофілу, без заліза хлорофіл не синтезується. Нестача заліза призводить до зменшення інтенсивності фотосинтезу, на молодих рослинах видно міжжилковий хлороз.
Має велике значення для проходження процесів дихання. Характеризуєтьсяфунгіцидними властивостями. Перешкоджає засвоєнню заліза висока вологість ґрунту.
Кобальт (Co)
Цей елемент активізує роботу багатьох ферментів, сприяє нормальному обміну речовин у рослинах, збільшує вміст хлорофілу і білка, підвищує інтенсивність дихання. Бере активну участь у реакції окислення та відновлення, стимулює біосинтез нуклеїнових кислот.
Для формування високого врожаю на озимій пшениці рекомендується застосовувати різні види мікродобрив. На ринку України присутня велика кількість їх торгових марок, особливості використання деяких з них подано нижче.
Так, мікродобрива Вуксал рекомендується вносити за схемою Вуксалтеріос (1 л/т) на насіння + Вуксалмікроплант (3–4 л/га) під час вегетації.
Інтермаг-зернові вносять на пшениці 2–3 рази за вегетаційний період, використовуючи для кожної обробки 1–1,5 л/га.
Мікродобрива НВК «Квадрат» Квантум-зернові наносять на насіння (3–3,5 л/т) та застосовують під час вегетації у таких фазах: кінець кущення (1,5 л/га) + завершення трубкування (1,5–2,0 л/га) + колосіння-молочна стиглість (1,5–2,0 л/га).
Нутріванти на пшениці вносяться за такою схемою: РайкатСтар (0,25–0,75 л/т) на насіння + Нутрівант Плюс зерновий (2 кг/га) восени у фазі 4–5 листків + Мікрокат зерновий старт (1 л/га) на початку виходу в трубку + Нутрівант Плюс зерновий (3 кг/га) у кінці виходу в трубку + Мікрокат зерновий фініш (1 л/га) у фазі молочної стиглості зерна.
