М. ЗАГИНАЙЛО,
Насамперед не слід забувати, що це — тропічна рослина, яка потребує для росту і розвитку достатньої кількості тепла. Вона вибаглива до ґрунту і освітлення, у затінку не утворює качанів. Добре реагує на внесення добрив. Кукурудза добре вдається на різних типах ґрунтів — від чорноземів до поліських підзолистих ґрунтів і торфовищ із реакцією ґрунтового розчину від 5 до 8. Оптимальна реакція ґрунтового розчину для кукурудзи рН 6–7. Досить засолені, а також із підвищеною кислотністю, схильні до заболочування ґрунти непридатні для вирощування цієї культури.
У степовій зоні, крім чорноземів і каштанових ґрунтів, на яких головним чином розміщують посіви кукурудзи, можна використовувати під неї ділянки в заплавах річок, степових балках із намитим чорноземом і неглибоким (1,2–1,5 см) заляганням ґрунтових вод. Такі землі в степових районах використовуються зазвичай під овочеві культури. Але в окремих господарствах є значні площі, частину яких доцільно використовувати під посіви цукрової кукурудзи. У заплавах річок під неї можуть бути використані слабо й помірно солонцюваті ґрунти.
Вибираючи ділянку під кукурудзу в північних районах України, слід мати на увазі, що на низинних ґрунтах, які погано прогріваються, і на північних схилах вона викидає качани на 3–6 днів пізніше, і тому достигання затягується. При цьому цукрова кукурудза легше переносить брак вологи, ніж перезволоження.
Попередники. Цукрову кукурудзу розміщують після картоплі, кормових буряків, огірків, томатів, капусти, гороху. Можна висівати її після патисонів і кабачків. Не слід сіяти після проса, аби запобігти поширенню спільного шкідника — кукурудзяного метелика. Щоб використати земельну ділянку ефективніше, можна сіяти цукрову кукурудзу як ущільнювач. Вона добре сусідить з огірками, гарбузами, кабачками, перцем. Для огірків не треба багато місця, огудина розростається вздовж стебел кукурудзи або оповиває їх. А от гарбузам робити це не дозволяйте — надто важкі стебла.
Удобрення. Цукрова кукурудза добре реагує на внесення органічних добрив, проте потребує й мінерального живлення, особливо калієм.
Залежно від ґрунтово-кліматичних умов норми внесення добрив мають бути оптимальними та збалансованими і становити від 30 до 40 т/га органічних та до 10 ц мінеральних. Органічні добрива та більшу частину фосфорних вносять під основний обробіток ґрунту. Із загальної кількості фосфорних добрив 10 кг поживної речовини дають у рядки під час сівби.
Цей захід є важливим резервом підвищення урожайності зерна. Якщо добрива з осені не вносили, то навесні мінеральні дають у два строки: при сівбі — фосфорні і в підживлення — азотні. Дуже ефективне внесення нітроамофоски в два строки: при сівбі і в підживлення по 2 ц/га у фізичній вазі. Підживлення проводять у фазі 7–8 листків, заробляючи добрива на глибину 10–12 см і 12–15 см збоку від рядка.
Також читайте: Система удобрення кукурудзи
Цукрова кукурудза добре відгукується на внесення мікродобрив. Наприклад, за застосування солей цинку підвищує урожай на 7–12 %. Позитивно впливають на її продуктивність молібден, мідь і марганець. Сьогодні широко застосовуються мікродобрива різних типів, що дають вагомий приріст врожаю. Істотно підвищує урожай змочування насіння фосфобактерином.
Основний обробіток ґрунту, залежно від попередника, включає 1–2 лущення стерні, оранку з одночасним вирівнюванням поверхні ґрунту важкими зубовими боронами або кільчасто-шпоровими котками. При недостатньо вирівняній поверхні після оранки восени ґрунт обробляють культиваторами в агрегаті з зубовими боронами.
Урожай знижується на полях, забур’янених пирієм та іншими кореневищними й коренепаростковими бур’янами. Від однорічних злакових та дводольних бур’янів надійно захищає посіви цукрової кукурудзи Дуал Голд. Вносять його до або після сівби, але обов’язково до появи сходів у нормі 1,5 л/га. З усіх ґрунтових гербіцидів Дуал Голд є найбільш толерантним щодо кукурудзи.
З післясходових гербіцидів на посівах цукрової кукурудзи перевагу віддають препарату Майстер. Обприскують посіви, починаючи з фази 2-х листків і до стадії 10 листків у кукурудзи. Рекомендується застосовувати Майстер, коли зійшла більшість злакових бур’янів. Норма витрати 0,15 кг/га + 1,0 л прилипача Біопауер. Витрата робочого розчину 200–300 л/га. Треба зазначити, що гербіцид Майстер забезпечує повний контроль широкого спектру однорічних і багаторічних дводольних та злакових бур’янів, в тому числі осотів та пирію. Препарат не змивається опадами вже через дві години після обприскування.
Залежно від стану забур’яненості поля, цукрову кукурудзу можна вирощувати і за безгербіцидною технологією. Комплекс механічних робіт буде включати 2–3 боронування та 2–3 міжрядних обробітки, спрямовані на знищення бур’янів. Якщо площа сильно забур’янена від попередників, то уникнути застосування гербіцидів важко.
Для того щоб подовжити період використання цукрової кукурудзи, її сіють у 2–3 терміни з інтервалом у 10–15 днів, застосовуючи гібриди різних груп стиглості. Це дозволяє отримувати свіжі качани протягом літа.
Також читайте: Аспекти вирощування кукурудзи
Строки сівби цукрової кукурудзи визначають залежно не тільки від біологічних особливостей сорту чи гібриду і районів вирощування, але й від призначення врожаю. Оптимальним у зоні Степу є друга половина квітня, у Лісостепу — початок травня. При ранній сівбі (з 1 по 10 квітня) качани молочної стиглості можна одержати на 5–7 днів раніше, однак їх урожай на 10–12 % нижчий, ніж при оптимальних строках. Ранні посіви можна розміщувати на чистих від бур’янів полях, збільшуючи норму висіву насіння і поліпшуючи агротехніку.
Для одержання високих врожаїв і подовження строків надходження качанів на реалізацію рекомендується висівати гібриди цукрової кукурудзи в такому співвідношенні: 20 % ранньостиглих, 30 % середньоранніх, 30 % середньостиглих і 20 % середньопізніх.
Перед сівбою насіння обов’язково необхідно протруїти. Краще для цього використати Вітавакс 200 ФФ у дозі 2 кг/т насіння.
Цукрова кукурудза — перехреснозапильна рослина. Тому на присадибній ділянці її необхідно розміщувати суцільним масивом, а не у вигляді куліси, бо через неповне запилення у качанах спостерігається череззерниця. Цукрову кукурудзу не можна сіяти поряд із підвидами кременистої і зубовидної, тому що вони взаємозапилюються. А від цього значно знижується смакова якість зерна цукрової кукурудзи.
Якщо урожай призначений для консервування, ранньостиглі гібриди і сорти слід висівати якомога раніше, пізні форми — по можливості пізніше. У ранніх посівах зацікавлені фермери, які вирощують цукрову кукурудзу для постачання свіжих качанів населенню великих міст.
Найпростіший доступний спосіб передпосівної підготовки насіння цукрової кукурудзи — сонячне або повітряно-тепловий обігрів і намочування. Провітрюють та обігрівають насіння у теплі сонячні дні (протягом 4–5 днів). В похмуру погоду сонячне обігрівання замінюють на повітряно-теплове. Для цього насіння розсипають на підлозі шаром 10–15 см і витримують у теплому приміщенні 3–4 дні за температури 20–25?С. Намочування насіння у теплій воді протягом доби прискорює появу сходів на 2–3 дні.
Важливо відзначити, що насіння висівають після прогрівання ґрунту на глибині 10 см до 8–10?С. Ширина міжрядь — 70 см. На важких ґрунтах глибина заробки не повинна перевищувати 4 см, а на легких — 4–7 см. Оптимальна густота стояння рослин до початку збирання для ранньостиглих форм — 60–65, середньоранніх — 50–55, середньостиглих — 40–50 тис. рослин на 1 гектар. Вища забезпечує одержання більшої кількості качанів на одиницю площі, але розмір їх при цьому зменшується. Норма висіву становить, залежно від гібриду, 15–22 кг/га. Цукрова кукурудза літніх строків сівби характеризується поліпшеними смаковими якостями зерна. Забарвлення зерен при цьому світліше, консистенція і оболонка ніжніші.
Вся система догляду за посівами цукрової кукурудзи не відрізняється від комплексу заходів із вирощування фуражної кукурудзи і складається з таких операцій: одно-дворазового боронування впоперек рядків до сходів і на початку їх появи, 2–3 різноглибинних культивацій міжрядь (спочатку на глибину 12–14 см, а потім 8–10 і 6–8 см).
Цукрова кукурудза дуже чутлива до поливу. Залежно від умов зволоження практикують від одного до трьох поливів (400–500 м3 води на 1 га). Якщо посіви кукурудзи поливають один раз, то роблять це перед викиданням волотей або на початку наливання зерна, якщо поливають тричі — в період утворення 9–10 листків, перед викиданням волотей і на початку наливання зерна.
Через свої біохімічні особливості цукрова кукурудза, порівняно зі звичайною, сильніше пошкоджується хворобами і шкідниками. Щоб захистити урожай від кукурудзяного метелика, застосовують біологічний метод боротьби з ним, випускаючи трихограму з розрахунку 70–100 тис. шт./га за 2–3 рази.
Ранні посіви сильно пошкоджуються дротяниками і схильні до пліснявіння, пізні — уражуються летючою та пухирчастою сажками, гельмінтоспоріозом. Одним з основних способів зменшення кількості збудників пухирчастої і летючої сажки є правильне розміщення кукурудзи у сівозміні. Такі попередники, як кормові буряки, озима пшениця, гречка сприяють очищенню ґрунту від сажкових захворювань, а ячмінь навпаки підвищує ураженість кукурудзи цими хворобами. Важко піддаються лікуванню бактеріальне в’янення, плямистість листя, стеблова гниль, гельмінтоспоріоз, іржа.
За даними дослідників, кукурудзу пошкоджують майже 400 видів шкідників, що призводить до зниження урожаїв та погіршення технологічних якостей зерна. У наших умовах найбільшої шкоди завдають кукурудзяний метелик, шведська муха, зернова міль, а з птахів — чорна ворона, яка видзьобує насіння і прищипує нижні листочки.
Чого їй бракує?
Кукурудза дуже вибаглива до умов живлення. Через нестачу поживних речовин рослини кукурудзи ростуть погано, відстають у розвитку або спостерігаються які-небудь інші ненормальні явища. Зрозуміло, що на основі зовнішніх ознак не завжди можна точно виявити, чого ж бракує рослині, бо зміна в розвитку рослин і специфічні відтінки у забарвленні листків не завжди добре помітні. До того ж, вони можуть бути викликані іншими причинами, наприклад хворобами, шкідниками, погодними умовами.
Доведено, що в азоті кукурудза відчуває потребу протягом усього періоду вегетації. При нестачі азоту ріст молодих рослин уповільнюється, вони виглядають миршавими, листя має жовто-зелене забарвлення, утворення волотей запізнюється. Найбільша потреба в азоті проявляється у кукурудзи під час основного періоду росту — протягом двох тижнів до викидання волотей і трьох тижнів після. Саме в цей час з’являються найбільш характерні ознаки азотного голодування: жовтіють верхівки нижніх листків. При азотному голодуванні відмирання починається знизу. Качани одержують дрібні і зерно стає дрібним.
Також читайте: Надійний захист кукурудзи - запорука високих урожаїв
Слід зазначити, що фосфор потрібний протягом усієї вегетації кукурудзи. Він входить до складу нуклеїнових кислот, відіграє важливу роль у накопиченні вуглеводів. За нестачі фосфору вповільнюється ріст, затримується достигання качанів. Це особливо помітно у молодих сходів: рослини невисокі, листя набуває темно-зеленого забарвлення, інколи з червоно-фіолетовим антоціановим відтінком. Для фосфорного голодування характерні недорозвинені качани, часто викривлені і недорозвинені зерна.
Калій рослини використовують від появи сходів до фази викидання волотей. Перший симптом калійного голодування — вповільнений ріст проростків і молодих рослин. Листки стають спочатку жовто-зеленими, а потім жовтими. Край і верхівки листків висихають і здаються обпеченими. Характерними ознаками калійного голодування є «крайовий опік» листків і вилягання кукурудзи. Листки з країв і на верхівці набувають жовтого забарвлення з іржавими плямами. Качани через нестачу калію погано виповнені зерном, зерно щупле. Рослини на бідних за калієм ґрунтах через слабко розвинену кореневу систему погано закріплені в ґрунті, листки непропорційно довгі. Характерною ознакою нестачі калію є також вилягання кукурудзи.
Ознаки магнієвого голодування визначити досить легко. На старих листках кукурудзи уздовж жилок з’являються поздовжні світло-жовті смуги. Потім вони стають чіткішими, світліють і навіть біліють. Це говорить про вкрай гостру нестачу магнію.
Частка заліза в клітинах кукурудзи мікроскопічна, але без нього рослина жити не може. Вона втрачає свої фарби й запах, листки стають безбарвними, мертвими. Хлорофіл теж не може існувати без цього елемента.
Нерівномірний ріст, коли деякі рослини розвиваються нормально, а інші малорослі, інколи вказує на нестачу цинку. Цинк не тільки підвищує урожайність, але й поліпшує смакові якості кукурудзи, зміцнює організм рослини, підвищує її опірність заморозкам, посухам, підвищує схожість.
Висихання кінців верхніх листків і згортання наймолодшого з них у ранньому віці рослини вказує на нестачу міді, яка сприяє обміну кальцію та азоту. На удобрених ґрунтах з нормальною густотою стеблестояння наявність значної кількості безплідних рослин і порожніх качанів вказує на нестачу в ґрунті бору.
Збираємо врожай
Та ось уже всі клопоти й тривоги позаду. Урожай достиг. Як ним краще скористатися? Для харчових потреб зерно найліпше використовувати у фазі молочної стиглості, коли воно містить багато цукру. Качани цукрової кукурудзи зазвичай готові до споживання на 20–25-й день після цвітіння. Виламують їх, починаючи з першої декади серпня, а окремими роками — і у третій декаді липня. Качани краще виламувати вранці, бо зібрані за високої температури швидко втрачають цукристість. Так, протягом доби після збирання зерно цукрової кукурудзи за температури 30?С втрачає 50 % цукрів, а за 10?С — 17 %.
До речі, з подрібнених стебел цукрової кукурудзи готують приємний солодкуватий напій, настоюючи їх упродовж кількох годин у холодній воді. Незрілу і перезрілу цукрову кукурудзу, через погіршення смакових якостей, для консервування краще не використовувати.
Середній урожай качанів становить 50–70 ц/га, високий — 110–120 ц/га і більше. Продукція не потребує швидкої переробки: варіння качанів, консервування качанів і зерна. Зберігання качанів цукрової кукурудзи у великих купах за температури 25?С сприяє їх швидкому самозігріванню. При цьому знижується вологість, зменшується вміст цукру, а відповідно, погіршуються і смакові якості качанів.
Качани молочної стиглості без істотного погіршення якості можна зберігати 10 днів за температури від 0 до 0,6?С і відносній вологості повітря 85–90 %. При цьому не можна допускати їх підморожування. За тимчасового зберігання качанів насипом на підлозі їх шар не повинен перевищувати 30 см.
Післязбиральні рештки цукрової кукурудзи — листя, стебла, обгортки качанів — цінний корм для великої рогатої худоби.
