Ледь помітні руїни доісторичних поселень в Перу показують, що перець вирощувався в Південній і Центральній Америках вже дуже давно. Колумб привіз його до Європи в 1493-му, де цей овоч швидко прижився. Та й взагалі саме європейці дали перцю його узагальнене ім'я. Єдиним перцем, який вони знали до того, була чорно-біла спеція, яку ми як і раніше використовуємо в ручних млинах. Коли Колумб привіз сушені перчики з Вест-Індії, європейці, яким першими довелося їх випробувати, сказали, що це «гостріше, ніж перець з Кавказу», тобто рослини сімейства перцевих. З тих самих пір назва «перець» і закріпилася за цими плодами.
Незважаючи на загальну назву, столовий перець, назвемо його так, і перець солодкий або червоний зовсім не родичі. Чорно-білий мелений перець — це насіння (перчинки) рослини Piper nigrum, або Перцю чорного, рослини родом з південно-західної Індії. Садові ж різновиди перцю, настільки звичні жителям Європи й Америки, належать до різновидів Capsicum, тобто стручкового перцю. І найбільш популярний — це Capsicum annuum, тобто перець овочевий. До його підвидів відноситься і класичний для наших місць перець болгарський, або салатний. Серед підвидів перцю Capsicum і численні перці чилі.
Якщо розрізати перець біля плодоніжки, можна помітити стінки, які поділяють його на відділи, котрі називаються частками. Більшість західних компаній, що займаються продажем насіння, описують добре сформований словом blocky, в перекладі «важкий, масивний» або буквально «розділений на блоки». Як правило, плід повинен мати три або чотири частки.
Вирощування перцю Capsicum
Кількість пропонованих для вирощування перців — від хрустких солодких до неймовірно гострих, від великих і масивних до довгих і тонких — зростає з кожним роком. В Америці цей рідний їм овоч займає друге місце після томатів за популярністю в городах. Його нові різновиди за кольорами варіюються від червоного до помаранчевого і до майже білого, пурпурового або майже чорного. Якщо вас турбують хвороби перцю, наприклад, вірус тютюнової мозаїки або бактеріальна плямистість, ринок може запропонувати досить стійкі до захворювань різновиди перцю.
Посадка
Для посадки слід вибрати добре освітлювану сонцем ділянку. Не варто садити перець там, де до цього росли томати або баклажани, тому що всі три овочі відносяться до пасльонових і хворіють однаковими хворобами. Перевірте, щоб грунт був добре дренованим, позаяк застій води призведе до кореневих гнилей.
Садові центри пропонують приємну різноманітність готової розсади, але вибір насіння таки більше. Краще висівати рослини у приміщенні в торф'яні (як варіант) горщики місяці за два до закінчення морозів, висіваючи три насінини на горщик. Підтримуйте температуру грунту на рівні 23–25 °C, рівень вологості сіянців. Обов'язковим є не менше 5 годин сонячного світла в день, а в ідеалі — 12 год. Коли сіянці досягнуть висоти 5–8 см, слід їх прорідити, залишивши в горщику тільки найсильніші рослини, зрізавши решта під корінь.
У відкритий грунт розсаду можна пересаджувати при висоті 9–13 см. Робиться це зазвичай через 2–3 тижні після останніх заморозків. Пересадку слід проводити в похмурий день або ввечері, щоб пом'якшити небезпеку ураження ще ніжних рослин яскравим сонцем; тому для молодих рослин потрібно зробити і тимчасове укриття від сонця.
Якщо ділянка піддається впливу сильних вітрів, потрібно підготувати підпори, звісно, до висадки в грунт, аби потім не пошкодити коріння. А щоб відгородиться від черв'яків-шкідників, навколо кожного кореня можна зробити картонний «комірець», запустивши його в землю як мінімум на 3 см углиб. Якщо погода стає дощовою або холодною, молоді рослин прикривають ковпаками.
Підказки з вирощування
Рівномірно зволожений грунт відіграє істотну роль в хорошому зростанні, тому знадобиться щільна, але легка мульча, наприклад солома або зрізана трава. У періоди посухи потрібно робити глибокий полив рослин, щоб корінь міг нормально розвиватися. Нестача води зробить перець гірким. А щоб зберегти коріння від ушкоджень бур'янами, останні бажано виривати вручну або спробувати методи, описані в статті про контроль за бур'янами в № 23 за минулий рік.
Хоча перець і тропічна рослина, високі температури можуть призводити до обпадання квіток, рослини никнуть або навіть в'януть. Щоб уникнути цієї проблеми, потрібно висаджувати більш високі рослини поряд з перцем так (або перець поруч з ними), щоб вони затуляли його собою у найспекотніші години дня. Якщо ви саджаєте перець у правильно підготовлений грунт, то й удобрювати його необов'язково. Бліде листя і повільне зростання означає, що рослини слід підживити рідким добривом, наприклад, рибною емульсією або компостним чаєм. У нашій країні для цієї мети підійдуть численні гумінові добрива.
Шкідники і хвороби
Довгоносик (Anthonomus eugenii) — крихітний, близько 3 мм жучок із коричневим або чорним рильцем і 6-мм личинкою, білим хробаком із бежевою головою, проїдає діри в квітках і бруньках перцю, що призводить до кострубатості і втрати кольору у плодів. На півдні США, де гострі перці традиційно вирощують, це дуже поширений шкідник. Допомогти можна превентивними заходами, не допускаючи заростей бур'янів та сміття на городі, а також, звичайно, збираючи всіх довгоносиків, яких вдасться виявити, вручну. Інші можливі шкідники перцю — це тля, колорадські жуки, блішки, бражники і совки.
Сівозміна і стійкі сорти — кращий захист проти більшості хвороб перцю. Ось деякі з них, на які варто звернути увагу.
Антракноз викликає темні, запалі і водянисті плями на плодах.
Бактеріальні плями з'являються спочатку як дрібні, жовто-зелені підняті плями на молодих листках і як темні плями з легким забарвленням у центрі на більш дорослому листі.
Альтернаріоз, або рання суха плямистість з'являється у вигляді темних плям на листях і стеблах, заражені листя зрештою гинуть.
Вертицильоз, або вілт спочатку з'являється на нижніх листках, роблячи їх жовтими та призводячи до в'янення.
Мозаїчний вірус — найбільш серйозне захворювання. Це вірусна інфекція, яка «зафарбовує» листя молодих рослин темними і світлими плямами. В результаті листя скручується і засихає. На пізніших стадіях росту рослини мозаїчний вірус може зробити плоди нерівними і гіркими.
Збір врожаю
Більшість солодких перців стають ще більш солодкими при дозріванні, коли із зелених стають яскраво-червоними, жовтими або жовтогарячими чи навіть коричневими або пурпуровими. Найкраще збирати перці до дозрівання, щоб рослини змогли плодоносити і далі, тому що збір повністю дозрілих плодів може дати сигнал рослині перестати плодоносити.
Завжди зрізуйте, а не зривайте, перці з рослини. Зберіть всі плоди, якщо прогнозують заморозки, або витягніть рослини з коренем і повісьте їх в сухому, прохолодному приміщенні, щоб ті могли дозріти.
З історії чорного перцю
Чорний перець (Piper nigrum) — багаторічна рослина сімейства Piperaceae, що в’ється. Його вирощують заради плодів, яких зазвичай сушать і використовують як спеції або приправи.
В Індії перець як спецію використовують із доісторичних часів. Перець був цінним товаром, який часто називали «чорним золотом» і використовували як товарні гроші. Ще задовго після епохи Середніх Віків майже весь чорний перець у Європі, на Близькому Сході та Північній Африці прибував туди з Індії, а точніше з Малабара.
Давня історія чорного перцю часто взаємопов'язана і плутається з історією перцю довгого (лат. Piper longum). Римлянам були знайомі обидва, а тому вони й називали їх просто piper. Насправді ж ще до відкриття Нового Світу і перців чилі популярність довгого перцю постійно падала.
Перчинки чорного перцю знайшли в ніздрях Рамзеса II, це частина ритуалу муміфікації незабаром після його смерті в 1213 до Р.Х. Більше майже нічого невідомо про те, як чорний перець потрапив на береги Нілу з Індії та як ще його в Єгипті використовували.
І довгий, і чорний перець були відомі в Греції принаймні з IV ст. до Р.Х., хоча найімовірніше були товаром рідкісним, дорогим і для дуже багатих.
До часу ранньої Римської імперії, особливо після завоювання Римом Єгипту в 30-му році до Р.Х., перетин Аравійського моря з виходом у відкритий океан і далі до Малабарського узбережжя стало майже звичною справою.
Про вирощування чорного перцю
Повернемося до прикладу США, де чорний перець все ж не вирощують на комерційній основі, тому що ця рослина вимагає певних умов вирощування, яких в Америці практично не знайти. Однак при певних зусиллях і бажанні перець можна виростити навіть вдома. Крім своєї кулінарної цінності, він додасть домашній обстановці ландшафтної своєрідності своїм блискучим вічнозеленим листям і великими квітами.
Насіння
Отже, ви купили насіння. Перш ніж його висаджувати потрібно замочити на ніч, а вже потім висадити на глибину близько півсантиметра в добре дренажнийу субстрат. Відстань між насінням має становити не менше 7 м. Часто обприскуйте ємність, у яку висадили насіння, з розпилювача, щоб у ній збереглася початкова і така необхідна для перцю вологість, а після обприскування накривайте плівкою або пластиковою кришкою. Зберігайте в теплому місці.
Щоб зійти, насінню перцю може знадобитися до 30 днів за температури від 25 до 30 °C. При більш низьких температурах вони будуть сходити довше або можуть взагалі не зійти.
Вирощування
Після того, як насіння проросло, отриману розсаду можна пересаджувати при рості від 9 до 15 см. Якщо клімат дозволяє, можна висаджувати відразу на вулицю в захищене і частково затінене місце. Рослинам потрібен багатий і вологий грунт з м'якими умовами навколишнього середовища. Дуже важливо, що температуру нижче 15 °C чорний перець не переносить, а це означає, що рослини потрібно або прикривати, або переносити виставлені на вулицю горщики в приміщення.
Влітку на вулиці, взимку в приміщенні або ж увесь рік в теплиці. Перцю, який вирощують вдома, потрібне яскраве світло і достатнє зволоження. Регулярне обприскування листової поверхні допомагає вирішити одне з цих питань.
У рослин чорного перцю довгі лози, які можуть досягати у висоту до 4,5 м. Тому рослині потрібні міцні підпори або решітка, по якій вона могла б плестися вгору.
Для гарного росту перцям необхідний помірно родючий грунт. Удобрювати їх потрібно навесні до появи нових сходів і бажано добре збалансованими органічними добривами з добавкою мінеральних.
Шкідники та інші проблеми
Найголовніший виклик при вирощуванні чорного перцю — це температура і вологість, до яких ці ніжні рослини настільки чутливі. Шкідників у чорного перцю небагато. На вулиці це можуть бути земляні блішки або довгоносики, які можуть серйозно шкодити рослинам. У приміщенні на нижньому боці листа може оселитися попелиця. Спробуйте обприскати листя водою або використовуйте спеціальні препарати.
Інша можлива проблема — це кореневі гнилі. Проте їх можна легко попередити, забезпечивши хороший дренаж. Додавайте важких грунтів із компостом або вирощуйте перець на піднятих грядках.
Збір урожаю
Щоб з'явилися перчинки, потрібно досить тривалий час. На щастя, квіти чорного перцю досить гарні самі по собі, а зелень блискуча і вічнозелена. Квіти кремового, білого або жовтого кольору з'являються навесні і влітку, а за ними приходить і дозрівання самих довгоочікуваних плодів.
Перчинки збираються у плід, схожий на виноградне гроно, яке повільно дозріває від зеленого до червоного кольору. Збирають їх зазвичай у стадії почервоніння. Після збору плід сушать або на сонці, або в сушарці близько трьох днів. Процес завершується, коли вони стають чорними і абсолютно сухими. Ось тепер це той чорний перець, який ми знаємо.
Білий перець отримують, видаляючи червону шкірку. Після цього перчинки сушать. Зелений перець — це зібрані зеленими і висушені перчинки.
Від посадки насіння до формування плодів рослинам перцю може знадобитися від трьох до чотирьох років. Домашні ж рослини можуть взагалі ніколи не плодоносити.
