Обирайте ретельно
Післядія гербіциду — це вплив застосування препарату в попередні роки на стан культурних рослин, ґрунт і ступінь засміченості посіву поточного року, спричинене його залишками. Післядія гербіцидів у ґрунті визначається в основному трьома чинниками: адсорбцією, розкладанням і міграцією (переміщенням), які залежать від ґрунтово-кліматичних, агротехнічних умов, а також від властивостей самого препарату.
Недостатня увага виробників сільськогосподарської продукції до вибору гербіцидів призводить до того, що після декількох років широкого застосування проявляється їх побічна дія. Фітотоксичність гербіцидів, залишки яких містяться у ґрунті, є одним із прикладів негативних наслідків впливу пестицидів на навколишнє середовище та культурну рослину. Післядія особливо характерна для гербіцидів із діючими речовинами імазетапір, імазапір, кломазон, які відносяться до класів імідозалінонів та сульфонілсечовин. Останні активно застосовуються саме на зернових культурах. Тому при виборі гербіциду слід враховувати, що буде висіватися після зернових. Особливо чутливі до дії сульфонілсечовин соняшник, буряки та ріпак.
Сульфонілсечовини
Практично всі гербіциди класу сульфонілсечовин можуть мати післядію, тому з особливою обережністю необхідно використовувати такі препарати. Вони мають низьку норму витрати, широкий спектр дії і діапазон термінів внесення (осінь, весна), сприятливі токсикологічні, екологічні й економічні показники, використовуються в сучасних інтегрованих системах захисту зернових культур, льону, картоплі і буряків у чистому вигляді та в бакових сумішах, де норми витрати на гектар знижуються ще удвічі — відповідно знижується і ризик післядії за наявності вологи (особливо після зими) і кислої реакції ґрунтів.
Позитивною особливістю гербіцидів на основі сульфонілсечовини є їх здатність до синергізму з речовинами з інших хімічних класів, наприклад, такими як дикамба і похідні феноксиоцтової кислоти ( 2,4-Д, 2М-4Х та їх аналогів тощо). Ефект синергізму дозволяє досягти високого рівня технічної ефективності, а також зменшити антропогенне навантаження на навколишнє середовище і вірогідність накопичення залишків гербіцидів у грунті. Той факт, що сульфонілсечовини використовуються в дуже малих кількостях є їх незаперечною перевагою, проте, з іншого боку, свідчить про їх високу токсичність для забур’янених видів рослин. Виникає питання про їх можливий негативний вплив на наступні культури сівозміни. З цього приводу йдуть гострі дискусії. Наприклад, залишкові кількості метсульфурон-метилу у грунті проявляють негативний вплив за висівання гречки, ріпаку, буряків, проса, сорго, льону, соняшнику. Навпаки, препарати на основі трибенурон-метилу не мають післядії на наступні культури сівозміни. Протягом вегетаційного сезону як другу культуру можна висівати сою, овочеві тощо. Тобто, незважаючи на однаковий механізм дії, діючі речовин з цього класу неоднаково довго зберігаються у грунті, зокрема в різних типах грунтів.
Найбільш тривалі
Дослідники виділяють такі діючі речовини з найбільш тривалою післядією: хлорсульфурон, метсульфурон-метил, триасульфурон, тритосульфурон, сульфметурон-метил, просульфурон і римсульфурон. Російські вчені наводять дані про те, що такі сполуки, як хлорсульфурон, триасульфурон, метсульфурон-метил досить швидко розкладаються в умовах кислого середовища, тоді як в нейтральних і лужних грунтах зберігаються тривалий час і чинять негативний вплив на наступні культури сівозміни. Таким чином, використання зазначених сполук в умовах чорноземної зони України, особливо в зоні Степу, може викликати серйозні проблеми.
Варто відзначити, що дослідники фіксували відсутність післядії хлорсульфурону і метсульфурон-метилу тільки при їх використанні в нормах, що не перевищують 10 г/га. Вчені відділу гербології ВНІІФ при проведенні досліджень на чорноземних, дерново-підзолистих і каштанових грунтах виявляли нерівномірність висоти посівів чутливих культур («хвилі») та інші візуальні ознаки пригнічення (пожовтіння і деформація листків, викривлення стебел) у місцях перекриття зон при обробці гербіцидами на основі сульфонілсечовини.
Для запобігання передозування препаратів цієї групи необхідно ретельно перевірити стан обприскувача перед роботою, а по її завершенні вимити бак обприскувача водою із додаванням речовин, що підвищують рівень рН, наприклад гіпохлориту натрію (25 г/100 л води), аміаку (30 г/100 л води), карбонату натрію (250 г/100 л води). Серед прихованих ознак токсичного впливу післядії хлорсульфурону, триасульфурону, метсульфурон-метилу дослідники виділяють потоншення стебел, зменшення листових пластинок і зав’язі, що може викликати втрати врожаю цукрових буряків, ріпаку, гречки або соняшнику на рівні від 15–25 до 72–94 %, а в окремих випадках спостерігалася навіть повна загибель культурних рослин. Тому масове застосування зазначених вище гербіцидів нового покоління має супроводжуватися не тільки моніторинговими спостереженнями за їх залишками в грунті, а й застосуванням ряду агрозаходів щодо запобігання та зниження негативного впливу післядії похідних сульфонілсечовини в сівозміні.
Мінімізація впливу сульфонілсечовин
Для мінімалізації негативного впливу післядії сульфонілсечовинних гербіцидів насамперед необхідно правильно підібрати їх асортимент з урахуванням грунтово-кліматичних умов і особливостей чутливих культур. Найбільш доступним і ефективним способом зниження негативного впливу післядії похідних сульфонілсечовини є плодозміна, тобто посів стійких до цих препаратів культур через рік після їх застосування. На наступний рік після використання однокомпонентних персистентних гербіцидів цього класу рекомендуються здійснювати посіви зернових по зернових. Похідні хлорсульфурону доцільно застосовувати лише один раз за ротацію сівозміни.
За використання найбільш персистентних гербіцидів на основі сульфонілсечовини обов’язковою умовою має стати контроль кислотності грунту. Так, гербіцид Льонок не слід застосовувати на грунтах із рівнем рН вище 5,6, а гербіциди Лінтур і Сатіс — на грунтах із рівнем рН вище 7, або на полях на яких проведено вапнування. Необхідно чергувати використання в сівозміні відносно стійких препаратів і гербіцидів з коротким періодом повного розпаду.
Застосовувати гербіциди на основі сульфонілсечовини в максимально рекомендованих нормах слід лише за крайньої необхідності: у разі сильної засміченості, наявності середньочутливих або перерослих бур’янів тощо. За оптимальної вологості грунту, температури і домінування чутливих видів бур’янів краще використовувати ці препарати з мінімальними або середніми нормами витрати. Заслуговує на увагу використання персистентних гербіцидів на основі сульфонілсечовин у бакових сумішах з 2,4-Д, 2М-4Х, що зменшує ймовірність виникнення резистентності до них у бур’янів і дає можливість скоротити норми витрати кожного компонента суміші удвічі-тричі.
Зменшити норму витрати препаратів похідних сульфонілсечовин можна і за рахунок спільного їх використання з поверхнево-активними речовинами (ПАР) або азотними добривами в результаті виникнення явища синергізму, або застосування цих препаратів у чистому вигляді в ранні терміни, коли бур’яни є найбільш чутливими до гербіцидів.
Для зниження післядії гербіцидів на основі сульфонілсечовин їх слід застосовувати на озимих зернових не навесні, а восени, що збільшує час для деградації препаратів. У вирішенні цієї проблеми безсумнівний інтерес представляє використання сучасної препаративної форми сульфонілсечовинних гербіцидів — олійно-дисперсної формуляції, яка містить у собі діючі речовини, дисперговані у спеціальний комплекс похідних масла та прилипача. За традиційних формуляцій гербіцидів втрати їх від стікання з обробленої поверхні становлять до 50 %. Краплі МД-формуляції не відскакують від листя і не стікають, а прилипають до них і вступають у взаємодію з поверхнею листя. Це забезпечує скорочення непродуктивних втрат препаратів від стікання із листя та змивання опадами, що істотно зменшує їх попадання в грунт і знижує ймовірність післядії.
Зменшити післядію гербіцидів похідних сульфонілсечовини можна за рахунок обробітку після збирання зернових пожнивних злакових культур на зелене добриво, проведення відвальної оранки з передплужником на глибину не менше 15 см.
Фактори фітотоксичності
Будь-який фактор, що впливає на мікробіологічну активність, впливає на ступінь розпаду імідазолінонів. Грунтові фактори: тип грунту та текстура, вологість, температура та pH. Достатня кількість вологи (> 200 мм) між моментом застосування препарату і посівом наступної культури в сівозміні підвищує мікробіологічну деградацію діючої речовини. Розпад посилюється за кількості вологи, наближеної до величини повної грунтової вологоємності. Холодні погодні умови під час вегетації уповільнюють мікробіологічну активність, відповідно мікробіологічний розпад знижується.
Діючі речовини гербіциду Євро-Лайтнінг® починають розпад у грунті за температури вище 10 °C і прискорюють його при підвищенні температури. Післядія гербіциду Євро-Лайтнінг® посилюється зі зниженням pH у грунті. Чим нижче pH, тим вище ризик післядії. Якщо між застосуванням гербіциду та висівом наступної культури випало недостатньо опадів, то розпад гербіциду в грунті може бути неповним, як було вже описано вище.
За недостатньої кількості опадів для вирощування культури їх також буде недостатньо для мікробного розкладу діючих речовин препарату. Тривалий період ненормально низьких температур також може уповільнити розпад цього гербіциду та збільшити ризик для наступної чутливої культури в сівозміні. Користь дії на подальші хвилі бур’янів єдиної гербіцидної обробки обмежується дією на наступні культури в сівозміні. Тому дуже важливо враховувати обмеження у сівозміні після застосування гербіциду Євро-Лайтнінг®.
Використання гербіцидів класу сим. триазинів, які в свою чергу мають у своєму складі діючу речовину атразин (наприклад, Примекстра Голд 720 SC) та прометрин (Гезагард 500 FW, Прометрекс 50) найбільш ефективні в посівах кукурудзи, вони порівняно слабо розчиняються у воді, тому довго знаходяться в грунті і тривало діють на бур’яни (понад 12 місяців), що може спричинити господарські збитки при висіванні чутливих культур у ланці сівозміни.
Найбільш чутливі до сим. триазинів є цукрові буряки, кормові коренеплоди, овочеві, пшениця, ячмінь, люцерна, конюшина. У зв’язку з цим доцільне внесення таких гербіцидів на ділянках беззмінної культури кукурудзи. Гербіциди класу сульфонілсечовини з діючими речовинами: амідосульфурон (Аркан 75 WG, Гроділ Максі 375ОD), йодсульфурон-метил (Гроділ Максі 375 ОD, МайсТер, Мушкет), метсульфурон-метил (наприклад, Хлібодар, Ларен Про 60, Гербілан, Магнум та їх аналоги), просульфурон (Пік 75 WG) та тифенсульфорон-метил (Гранстар Голд 75, Хармоні75, Калібр) швидко поглинаються корінням і листками бур’янів та нетоксичні для тварин і людини. В рік застосування препаратів з цієї групи допускається пересів лише зерновими. Препарати групи сульфонілсечовини (Хармоні та їх аналоги) забороняється застосовувати два роки поспіль, а також при PH грунту >= 7.
Препарати з діючою речовиною ацетохлор (Трофі 90, Харнес та їх аналоги), класу аміди і нітрили аліфатичних карбонових кислот застосовуються як грунтові препарати контактної дії. За виникнення несприятливих умов для дії препаратів (мала кількість опадів, грудкуватість поля, не проведено загортання препарату) вони довгий час зберігають свої фізичні властивості.
Володіти фітотоксичною дією тривалий час здатні не всі гербіциди, наприклад фосфорорганічні гербіциди з діючою речовиною ізопропіламінна сіль гліфосату (Раундап, Напалм, Клінік Дуо та їх аналоги) в грунті дуже швидко інактивуються мікроорганізмами або утворюють хелати з важкими металами і адсорбуються грунтовими частинками, в грунті вони інертні.
Фактори, які впливають на післядію гербіцидів або підсилюють їхню дію: розклад пестицидів мікроорганізмами; хімічний розпад пестицидів; адсорбція пестицидів грунтовими колоїдами; вимивання (вилуження) пестицидів; леткість пестицидів; фотохімічний розпад пестицидів; знищення залишків пестицидів з поля за збирання урожаю с.-г. культур.
Післядія гербіцидів підсилюється у випадках, коли використання пестицидів (які зберігають довгий час біологічну активність у ґрунті) здійснюється на важких запливних грунтах із нейтральним або лужним середовищем, у пізні строки, за посухи.
Залежність післядії від властивостей грунту
Більшість гербіцидів, що нині використовуються у сільському господарстві, не мають негативного впливу на наступні культури у сівозміні, проте за виникнення потреби пересіву озимих культур навесні слід врахувати небезпеку токсичної післядії залишкових кількостей ряду препаратів, що застосовувались восени. Науковцями на основі проведених досліджень розроблені рекомендації щодо можливостей пересівання сільськогосподарських культур після загибелі озимих зернових або озимого ріпаку, залежно від гербіцидів, що використовувалися восени на їх посівах (див. табл.).
Не варто забувати і про залежність динаміки розкладання гербіцидів у ґрунті від комплексу факторів (вологості, рН та температури ґрунту, способів його обробітку та багатьох інших), що ускладнює формування достовірного прогнозу щодо фітотоксичності препаратів для наступної культури. Зокрема, післядія посилюється за умов застосування препаратів у максимальних нормах витрати, а також за сухих погодних умов після обробок ними, коли розкладання діючої речовини гербіциду відбувається повільно. Тому у разі сумніву краще висівати багатокомпонентні суміші культурних рослин, а підсів проводити сівалками з дисковими сошниками.
Післядія гербіцидів похідних сульфонілсечовини на сільгоспкультури
Таким чином, фітотоксична післядія залежить від властивостей ґрунту: механічного складу, кислотності, гумусу, вологості, температури, а саме умов, що визначають швидкість розкладу препарату в ґрунті. Значення рН ґрунту особливо важливі для виявлення післядії пестицидів. Високі значення рН ґрунту сприяють уповільненню швидкості їх розкладу, відповідно збільшуючи вірогідність післядії. Для оцінки фітотоксичності пестицидів у більшості випадків використовують величину ЛДзо, яка характеризує концентрацію пестициду в ґрунті, що знижує біомасу рослин у порівнянням з контролем на 50 %. На практиці за критерій, що визначає придатність ґрунту з залишками препаратів, використовують граничну допустиму концентрацію з фітотоксичного показника (ФП), за якою практично відсутня дія препарату на культуру. Залежність фітотоксичності та післядії препаратів від грунтово-кліматичних умов призводить до необхідності диференціювання їх показників для культур, типу ґрунту і регіонів, що відрізняються кліматичними умовами.
