Валентина КОНВЕРСЬКА,
У зв’язку з цим у комплексних системах заходів по захисту рослин значну увагу необхідно приділяти біологічним методам, які ґрунтуються на використанні паразитичних і хижих комах, хвороботворних мікроорганізмів та інших природних ворогів і не створюють загрози для навколишнього середовища. Суть біологічних методів — збереження і розмноження паразитів, хижаків та збудників хвороб у природі для активізації їх діяльності в поточному й наступних поколіннях, що може призвести до тривалого обмеження чисельності шкідників. За розробки систем біологічного захисту рослин значна роль відводиться ентомофагам, зокрема трихограмі, яку впродовж багатьох років у нашій і багатьох країнах світу досить успішно використовують для біологічної регуляції чисельності шкідників сільськогосподарських культур.
Як «працює» трихограма?
Трихограма належить до родини трихограматид (Trichogrammatidae), надродини хальцид (Chalcidae), ряду перетинчастокрилих (Hymenoptera).
Види роду трихограма представлені виключно як паразити яєць комах. Разом з іншими видами ентомофагів вони здійснюють природний контроль багатьох домінуючих шкідників сільського та лісового господарства. Більшість видів трихограми (96,3 % загальної кількості видів світової фауни з відомою біологією) надає перевагу трофічним зв’язкам з рядом лускокрилих.
Види трихограми належать до полівольтинних комах і мають схожі життєві цикли. Це дрібні комахи завдовжки 0,4–0,9 мм, бурого, жовтого, або чорного кольору, з червоними очима, однаковою будовою тіла у різних видів. Паразитичний спосіб життя ведуть лише личинки трихограми. Імаго живляться нектаром квітів і росою. Самиці знаходять яйця господаря — шкідника і відкладають свої яйця туди. В яйцях совок, плодожерок та листокруток паразитує, як правило, по 2, інколи 3–4 яйцеїди, в яйцях молей — по одному. Залежно від розміру яйця господаря в ньому буває від 1 до 60 яєць. Личинка живиться вмістом яйця господаря. Через кілька днів яйця, паразитовані трихограмою, набувають характерного чорного кольору з синюватим відтінком, що дає змогу відрізняти паразитовані яйця шкідників від непаразитованих. Досить часто трихограма проколює яйця комах, не відкладаючи в них яєць. Тоді вони змінюють колір від жовтого до темно-коричневого, сплющуються, не розвиваються і гинуть. Заляльковується паразит всередині яйця господаря. Відроджуючись, імаго прогризають отвори в оболонці яйця і виходять назовні. Новонароджені самиці — статевозрілі, з готовим запасом яєць. Через 3 години після вильоту з яйця господаря розпочинається спаровування, після чого самиця приступає до пошуку та паразитування яєць господарів — шкідників. Більшу частину свого репродуктивного потенціалу самиця реалізує за перших три доби, при цьому найбільшу кількість яєць шкідників паразитує за першу добу. За відсутності яєць шкідників протягом 1 доби плодючість самиць зменшується вдвічі, а при збільшенні цього терміну до 2 діб — до 0. Це слід враховувати в процесі застосування трихограми методом сезонної колонізації на стадії імаго.
Тривалість життя дорослої трихограми залежить від температури та вологості повітря. В лабораторних умовах з підживленням вона живе 7–9 днів, а без нього — 2–5 днів. Тривалість життя самців на 1–2 дні менша, ніж самиць. У природних популяціях переважну більшість складають самиці (70–90 %). Тривалість розвитку яйцеїда значною мірою залежить від температури та виду трихограми. У середньому в умовах України впродовж вегетаційного періоду розвивається від 4–6 (центральні та північні області) до 9–10 поколінь (південь країни, Закарпаття). Зимує трихограма на стадії діапаузуючої личинки 3-го віку (передлялечка) в яйцях різних комах. Особливо багато зимуючої трихограми на багаторічних травах у яйцях совок, вогнівок, щитоносок.
Характерною особливістю трихограми є відсутність синхронності циклу розвитку її з циклом розвитку основних господарів. Як свідчать багаторічні дослідження в ІЗР НААН, вихід природної трихограми з діапаузи може відбуватись, починаючи з І декади квітня до І декади травня, залежно від погодних умов року та агроценозу. Отже, трихограма здатна до паразитування впродовж усього вегетаційного періоду (5–6 місяців), в той час як яйця основних її господарів з'являються значно пізніше і є в агроценозах усього впродовж 2,5–3 місяців. Значна частина природної трихограми, вилітаючи навесні, гине, не реалізувавши свого репродуктивного потенціалу. У зв'язку з цим у першій половині літа заселеність яєць шкідників природною трихограмою незначна (0–15 %). Накопичення природної трихограми відбувається у другій половині літа, паразитованість яєць шкідників може сягати 20–60 %. Але за великої чисель-ності шкідників природна трихограма не може стримувати їх шкодочинності в необхідних межах. Недостатню пристосованість трихограми до циклу розвитку господарів компенсують масовим розведенням її у виробничих умовах та багаторазовим внесенням в агроценози в період яйцекладки шкідників.
Трихограму в Україні застосовують на овочевих, технічних, зернових, зернобобових культурах та плодових насадженнях проти комплексу совок, біланів, вогнівок, листовійок, мінуючих мух та інших шкідників.
На сьогодні на території країни описано 14 видів трихограми. В агроценозах овочевих культур домінуючими є види: Trichogramma pintoi Voeg. (пінтої), Т. evanescens Westw. (еванесценс), Т. semblidis Auriv. (семблідіс)
Поділ трихограм
Види трихограми ділять на раси за їх пристосованістю до живителів. Наприклад, совкова, плодожеркова, листокруткова та ін. За відсутності специфічних господарів трихограма заселяє види, які є компонентами одного і того ж біоценозу. Так, наприклад, для пінтої, еванесценс та семблідіс господарями є переважно шкідливі комахи польових та овочевих культур. У межах раси є внутрішньовидові екологічні форми, що по-різному реагують на дію факторів зовнішнього середовища і, залежно від цього, їх біологічні особливості помітно різняться. Водночас види істотно відрізняються між собою і за ступенем екологічної пластичності. Так, наприклад, у складі совкової раси пінтої — є пластичні, вологолюбні і посухостійкі форми, разом з тим виявлено також види, що характеризуються яскраво вираженою гігрофільністю (семблідіс) або високою толерантністю до низької вологості повітря (Т. рrіпсіріит Sug.e t Sar.).
Пінтої виведено з яєць совок, біланів, бурякової щитоноски, кукурудзяного метелика.
Забарвлення тіла самців і самиць темне, місцями з жовтуватим відтінком. Вид розповсюджений в Україні, Росії, Білорусі, Прибалтиці, Молдові, Вірменії, Середній Азії, Західній та Середній Європі, Китаї. Нормально розвивається в широкому діапазоні температур (18–30 °C), за відносної вологості повітря 60–95 %. Оптимальні умови для розвитку: 23–25 °C, відносна вологість повітря — 70–75 %. Фактична плодючість самиць, що розвивалися в яйцях совок, 50–80 яєць. У спекотні періоди, або в холодну погоду плодючість самиць різко зменшується. За температури, нижчої +15 °C, імаго малорухомі. Паразит активний при сонячному освітленні, але уникає прямих сонячних променів. Вранці заселяє верхню поверхню листка, вдень — за сонячної погоди переміщується на нижню, хмарної погоди — розосереджується по всій поверхні листка. Пінтої — промисловий вид трихограми, що в основному розмножується на біофабриках. Тривалість розвитку одного покоління значною мірою залежить від температури і може тривати від 8 (30 °C) до 53 днів (11,5 °C). Пінтої використовують переважно на овочевих культурах проти комплексу совок та біланів, на зайнятих парах — проти комплексу совок, на посівах кукурудзи — проти курудзяного стеблового метелика та бавовникової совки.
Еванесценс виведено з яєць капустяної, озимої совок, капустяного білана, кукурудзяного метелика.
Самці жовтуватого забарвлення з темнішими головою, спинкою та черевцем. Самиці темні, зі світлими ногами. Вид розповсюджений в Україні скрізь, а також у центрі та на південному заході Росії, у Південному Сибіру, Молдові, Казахстані, Середній Азії, Середній та Західній Європі, Китаї. Гігрофільний, з порівняно вузьким діапазоном сприятливих температур. Оптимальні умови: температура 21–23 °C, відносна вологість 75–80 %. Нормально розвивається при 19–24 °C, відносній вологості повітря 60–80 %. За цих умов плодючість самиць, що розвивалися в яйцях основаних господарів, перебуває в межах 25–60 шт. яєць, залежно від виду господаря. В умовах підвищених температур (понад 25 °C), або знижених (нижче 19 °C) плодючість самиць зменшується. Зниження вологості повітря впливає на виживання популяції та кількість самиць у потомстві. За нормальних умов вологості та температури кількість самиць у природних популяціях може становити 80–90 %. Переважно заселяє верхній ярус рослинного покриву польових агроценозів. Придатна до розмноження на біофабриках як в яйцях природних господарів, так і лабораторного живителя — зернової молі.
Ефективний цей вид трихограми за використання проти комплексу совок, біланів, кукурудзяного метелика, бавовникової совки
Семблідіс виведено з яєць капустяної, городньої, люцернової совок, бурякової мінуючої мухи, бурякової щитоноски, капустяного білана, розанової листокрутки. Вид гігрофільний.
Забарвлення тіла самців та самиць бурого кольору, з жовтуватим відтінком. Вид розповсюджений в Україні, Росії, Середній Азії, Західній Європі, Північній Америці, Індії. Активна в порівняно широкому діапазоні температур (15–30 °C) за високої вологості повітря (75–95 %). Плодючість самиць лабораторної популяції на яйцях зернової молі за температури 24–25 °C та відносної вологості повітря 75–80 % в межах 40–50 шт. яєць. Тривалість розвитку одного покоління за цих умов — 12,5–14 днів. Зниження вологості повітря значно впливає на виживання популяції, при цьому істотно знижується плодючість самиць. В умовах України семблідіс надає перевагу західним областям, де розвивається в 4–5-ти поколіннях.
У польових агроценозах найчастіше зустрічається на посівах цук-рового буряку та капусти, де паразитує яйця капустяної совки та мінуючих мух. Придатна до розмноження на біофабриках як в яйцях природних господарів, так і лабораторного живителя — зернової молі.
Ефективна проти совок та бурякової мінуючої мухи, особливо в зонах з високою вологістю (західні області країни).
Зони ефективності застосування трихограми
З огляду на особливості біології різних видів трихограми для підвищення її ефективності при застосуванні насамперед слід визначити кліматичні умови місцевості, де планується застосування трихограми, а потім вже займатися добором видів, рас та форм, які були б ефективними в конкретних умовах. Нині є досить повна інформація щодо зон ефективності трихограми в цілому по Україні та в окремих областях.
У результаті аналізу кліматичних умов районів застосування трихограми та даних з біології цього яйцепаразита, виділено дві зони ефективності застосування трихограми. Для цього вводиться поняття гідротермічного коефіцієнта — ГТК:
де R — сума опадів за період яйцекладки совок, біланів, MM;
t — сума температур за той самий період, °C.
Так, за цим показником виділяють зони:
1. Зона постійної ефективності. ГТК — 0,9–1,2. Сюди входять центральні області країни: Київська, Черкаська, Полтавська, Вінницька, Сумська, східні райони Житомирської, північні райони Кіровоградської областей. ГТК в цих областях переважно — 0,9–1,2. Середньодобова температура періодів — 17,5–22,0 °C, відносна вологість повітря — 60–80 %. Протягом 8–10 років умови в цій зоні сприятливі для використання трихограми методом сезонної колонізації.
2. Зона непостійної ефективності ділиться на дві підзони:
- ГТК — 1,3–1,7. Сюди входять західні області України: Волинська, Тернопільська, Рівненська, Львівська, Чернівецька, Закарпатська, Хмельницька, Івано-Франківська, Житомирська (крім сходу). Несприятлива ситуація для застосування трихограми в цих районах складається переважно через надлишок вологи.
- ГТК — 0,5–0,8. До цієї підзони входять переважно східні та південні області України: Донецька, Луганська, Дніпропетровська, Запорізька, Чернігівська, Харківська, Одеська, Херсонська, Миколаївська, АР Крим, Кіровоградська (крім півночі). Нестабільність ефективності трихограми в цих районах зумовлена переважно нестачею вологи.
У зоні непостійної ефективності рекомендується обмежене застосування трихограми методом наводнюючих випусків.
У таблиці 1 наведено види трихограми, рекомендовані для застосування в різних регіонах України (враховуючи кліматичні умови, особливості біології різних видів трихограми та шкідників, проти яких вона може бути застосована).
Види трихограми для застосування на овочевих культурах
Біолабораторіям доцільно розмножувати ті види та місцеві форми трихограми, які рекомендовано у їхніх зонах до застосування.
