Сергій ПОПОВ, доктор с.-г. наук, головний науковий співробітник
Клімат змінюється. Науковий аналіз
Відомо, що погодно-кліматичні умови на планеті та в Україні істотно змінилися порівняно з середніми багаторічними показниками, що призвело до перегляду традиційних та пошуку нових підходів у технологіях вирощування сільськогосподарських культур. Так, сьогодні говоримо про доцільність зміщення оптимальних строків сівби озимини у бік пізніх, а також про удосконалення інших технологічних прийомів у посівний період. Але для наукового обґрунтування таких підходів в Інституті рослинництва ім. В. Я. Юр’єва НААН було проведено дослідження та зроблено аналіз погодних показників за останні 11 років та порівняно одержані дані з середніми багаторічними показниками.
Аналіз температури повітря у посівний період за останні роки свідчить про істотні відхилення показників від середніх багаторічних даних переважно у бік потепління (рис. 1).
Рис. 1. Середньодобова температура повітря за посівний (осінній)
період 2003–2013 рр. та середня багаторічна норма, °С
Так, зокрема у східній частині Лісостепу України середньодобова температура серпня у дев’яти роках (2004–2008 рр., 2010–2013 рр.) з одинадцяти досліджуваних перевищувала середню багаторічну норму на 0,5–4,8 °С, або на 2–23 %, і лише у двох роках (2003 р., 2009 р.) була нижчою за норму відповідно на 0,4 °С та 1,9 °С, або на 2 % та 9 %. У вересні була подібна тенденція: у дев’яти роках (2003–2007 рр., 2009–2012 рр.) температура повітря перевищувала норму на 0,1–2,4 °С, або на 1–19 %, сягаючи максимальних показників — 17,2 °С, 16,9 °С та 16,6 °С відповідно у 2005 р., 2009 р. та 2012 р.
У 2008 р. та 2013 р. відмічали зниження фактичної температури за вересень порівняно з багаторічною нормою відповідно на 0,7 °С та 2,2 °С, або на 5 % та 15 %. У жовтні лише в один рік (2010 р.) за досліджуваний період відбувалося зниження середньодобової температури повітря (на 1,8 °С, або 24 %), а в усі інші роки цей місяць був теплішим за норму на 0,4–4,5 °С, або на 5–60 %, набуваючи максимальних значень — 10,4 °С, 9,6 °С та 12,0 °С відповідно у 2008 р., 2009 р. та 2012 р.
Серед інших осінніх місяців максимальне потепління за досліджуваний період відбувалося у листопаді. Так, лише у 2007 р. середньодобова температура повітря за цей місяць була нижчою від норми на 0,5 °С, або 83 %. В усі інші роки досліджень температура повітря значно перевищувала норму на 1,0–6,7 °С, або на 167–1117 %. Максимально теплим листопад був у 2009 р. (4,4 °С), 2010 р. (7,3 °С) та 2013 р. (5,2 °С).
Отже, серед місяців осінньої вегетації рослин найбільш стабільними за показником середньодобової температури повітря за роками вирощування були серпень та вересень, — у ці місяці коливання температури між мінімальним та максимальним значенням становили відповідно 32 % та 34 %. Найменш стабільним був листопад із коливанням температури за роками 1200 %. В цілому середньодобова температура повітря за посівний період (серпень-листопад) в усі досліджувані роки (2003–2013 рр.) перевищувала середні багаторічні показники (на 6–26 %).
Досліджуваний період виявився дуже контрастним за кількістю опадів у посівний період, зі значними коливаннями як у бік їх зменшення, так і у бік збільшення порівняно з багаторічними даними (рис. 2). Так, у серпні протягом семи років (2003–2006 рр., 2011–2013 рр.) сумарна кількість опадів перевищувала норму на 4,1–62,0 мм, або на 9–132 %. Серпень найбільш зволоженим був у 2003 р. (93,3 мм) та 2012 р. (108,9 мм). Але протягом чотирьох років поспіль (2007–2010 рр.) кількість опадів у серпні була меншою за багаторічну норму на 20,0–35,1 мм, або 43–75 %.
Рис. 2. Сумарна кількість опадів за посівний (осінній) період 2003–2013 рр.
та середня багаторічна норма, мм
У вересні, який для озимих зернових культур є найбільш визначальним місяцем за вологістю, у п’яти роках (2004, 2006, 2007, 2010, 2013 рр.) з одинадцяти досліджуваних кількість опадів перевищувала норму на 12,0–77,8 мм, або 28–179 %. В інші роки дефіцит вологи становив від 9,0 мм (21 %) у 2008 р. до 41,5 мм (95 %) у 2005 р. У жовтні у 2003, 2005, 2007, 2009, 2010, 2012 рр. та 2013 р. кількість опадів перевищувала норму на 9,8–74,0 мм, або 25–189 %, при чому найбільш зволоженим місяць був у 2009 р. та 2012 р., коли випало відповідно 98,8 мм та 113,2 мм, що відповідно на 152 % та 189 % більше за норму.
У чотирьох роках (2004, 2006, 2008, 2011 рр.) був дефіцит вологи у жовтні. При чому найбільш посушливим місяць виявився у 2008 р. та 2011 р., коли випало відповідно 22,9 мм та 19,7 мм опадів, що відповідно на 42 % та 50 % менше норми. У листопаді лише протягом чотирьох років (2005–2007 рр., 2009 р.) кількість опадів перевищувала норму на 4,8–36,3 мм, або на 11–84 %. Найбільш вологим листопад був у 2005 р. та 2006 р., коли випало відповідно 79,3 мм та 58,8 мм, що на 36,3 мм та 15,8 мм, або 84 % та 37 % більше норми. В інші роки досліджень мали дефіцит вологи у листопаді, при чому найбільш посушливим цей місяць був протягом останніх трьох років досліджень — у 2011–2013 р., коли випало на 63–93 % менше опадів за норму.
Отже, серед місяців осінньої вегетації рослин найбільш стабільним за показником сумарної кількості опадів за роками вирощування був листопад, — у цей місяць коливання опадів між мінімальним та максимальним значенням становило 177 %. Найменш стабільним був вересень із коливанням кількості опадів за роками 274 %. В цілому сумарна кількість опадів за посівний період (серпень-листопад) у дев’яти роках (2003–2007 рр., 2009 р., 2010 р., 2012 р., 2013 р.) перевищувала середні багаторічні показники (на 3–45 %) та лише у двох роках (2008 р., 2011 р.) кількість опадів за вказаний період була меншою за норму відповідно на 38 % та 42 % (рис. 2).
За показником ГТК в осінній період (вересень-жовтень) серед одинадцяти досліджуваних років один (2011 р.) був гостро посушливий (ГТК 0,3), два (2005 р., 2008 р.) — посушливі (ГТК відповідно 0,9 та 0,9), два (2010 р., 2013 р.) — перезволожені (ГТК відповідно 2,6 та 4,6), решта шість (2003 р., 2004 р., 2006 р., 2007 р., 2009 р., 2012 р.) — помірно зволожені (ГТК від 1,1 до 1,9), а отже, й оптимальні для осіннього росту й розвитку озимих зернових культур (рис. 3).
Рис. 3. Гідротермічний коефіцієнт Селянинова (ГТК)
в осінній період (вересень-жовтень), 2003–2013 рр.
Дослідження показало: діапазон сівби розширюється
Таким чином, протягом досліджуваного періоду (2003–2013 рр.) порівняно з середніми багаторічними показниками відбувалося стабільне за роками підвищення середньодобової температури повітря в осінній (посівний) період та тенденція до збільшення кількості опадів, завдяки чому тривалість осіннього вегетаційного періоду озимих зернових культур збільшилася. Час припинення осінньої вегетації рослин за роками вирощування в основному коливався від першої (2006–2009 рр.) до третьої декади листопада (2003–2005 рр., 2013 р.). В окремі роки озимі продовжували вегетувати до першої декади грудня (2010 р., 2012 р.), а до кінця 2011 р. у зв’язку з тривалим безморозним періодом припинення вегетації не відбулося взагалі, її припинення відбулося лише у другій декаді січня 2012 р.
Отже, істотні зміни погоди в умовах регіону восени сприяють певним корисним для сільськогосподарського виробництва тенденціям: розширенню діапазону сівби, кращому загартуванню, засвоєнню поживних речовин та в цілому росту й розвитку озимих зернових культур. Разом з тим, зміни погоди сприяють більшому поширенню шкідливих організмів у посівах, що спонукає до перегляду традиційних підходів щодо захисту посівів від шкідників, хвороб та бур’янів.
Враховуючи вищенаведене, аграріям слід негайно переглянути існуючі підходи та визначити нові стратегії щодо вирощування озимих зернових культур в умовах недостатнього та нестійкого зволоження з метою стабілізації за роками показників виробництва зернової продукції.
