Відомо, що в грунтах України є великі запаси фосфору та калію, але значна їх частина або недоступна для рослин, або знаходиться на великій глибині. Насправді в наш час є безліч рішень, як покращити живлення рослин, наприклад, за допомогою мінеральних макро- та мікродобрив, а також використовуючи органічні добрива. Але проблемою є те, що, як правило, ціни на мінеральні добрива зростають з кожним роком все більше, а органічне добриво на ринку України майже відсутнє через занепад тваринництва. Ціни на сільськогосподарську продукцію у кращому випадку залишаються на рівні минулорічних. Проблем багато, і кожен з нас шукає спосіб, як отримати максимальний прибуток із мінімальними витратами зараз, не задумуючись про майбутнє. Це і є помилкою нашого покоління — ми не думаємо, що буде далі, ми хочемо все й одразу.
Але можна підійти до цієї проблеми з іншого боку, зокрема, з погляду грунтових мікроорганізмів. Природа все передбачила, нам лише потрібно навчитись ними користуватись, збільшувати їхню кількість та створювати для них сприятливі умови. Попри все головна роль належить саме грунтовим мікроорганізмам.
У результаті інтенсивного глибокого обробітку, масового застосування мінеральних добрив і пестицидів природна родючість грунту різко знизилась. Науковці довели, що глибокий обробіток грунту і застосування хімічних засобів пригнічують активність мікроорганізмів і грунтової фауни, руйнують структуру грунту. Як наслідок — порушився баланс між патогенними і корисними мікроорганізмами, що, в свою чергу, негативно впливає на відтворення родючості. Але навіть достатнє внесення необхідних елементів живлення у грунт ніколи повністю не відновить біологічно активних речовин, без яких ні грунт, ні рослини не можуть бути здоровими і забезпечувати потрібну врожайність.
З кожним роком все більше людей звертають свій погляд у бік біологічних препаратів, велика їх частина із приватного сектору, які не бажають зайвий раз обробляти городину хімічними препаратами, але й промисловий сектор, якщо й не повністю, то хоча б частково використовує біологізацію технологій вирощування, або поступово переходить на іншу систему землеробства.
Популярні на сьогодні технології no-till, strip-till, mini-till використовували багато фермерів, господарств, аграрних холдингів по всій території України: одні господарі залишились задоволені, інші — ні, досвід великий, та й дискусії на цю тему можуть тривати не одну годину. Хоча істина в тому, що ці технології більше схожі на природні.
Проблемою для багатьох є так званий перехідний період, який, залежно від технологій господарства та можливостей, може тривати від 2 до 5 років, супроводжуючись зниженням урожайності, а отже, і втратою прибутків. Цей період буде не такий важкий, якщо використовувати систематичний перехід. І в цьому є сенс.
Біомаса мікроорганізмів, яких в 1 г чорнозему нараховується до 2–2,5 млрд, на 1 га становить 15–20 т, а це приблизно дорівнює масі стада ВРХ зі 100 голів. У наш час ця цифра становить 4–5 т. Саме це визначає родючість грунту. Переробляючи органічні рослинні залишки та мінеральні речовини, бактерії забезпечують харчування хробаків, які істотно поліпшують структуру і родючість грунту.
Як засвоюються мінерали та органіка?
Ні мінерали, ні органіка самі по собі не переходять у засвоювану форму. Цю функцію виконують «мешканці» грунтів, про яких і необхідно піклуватися передусім. Така постановка питання у проблемі грунтів вимагає від агрономів зміни традиційного мислення, відмови від глибокої відвальної оранки та руйнування структури грунту. Інтенсивна хімізація полів знищила мікрофлору і тварин грунтового співтовариства, які є основними відтворювачами родючості грунту. У природі мік-роорганізми співіснують великими групами, утворюючи довгі поживні, захисні, підтримуючі один одного симбіотичні ланцюги. Обрив в одній із ланок може призвести до загибелі інших штамів. Грунти, у яких переважають анабіотичні чи регенеративні мікроорганізми, є винятково родючими.
Рослини, які виросли на таких грунтах, прекрасно розвиваються, вони здорові, стійкі до хвороб і шкідників. Такі грунти без усіляких хімікатів, пестицидів і штучних добрив демонструють постійне збільшення родючості. Якщо ж у грунті переважають дегенеративні чи патогенні мікроорганізми, розвиток рослин ослаблений, вони піддані захворюванням і шкідникам та вимагають допінгу у вигляді штучних добрив і пестицидів. На жаль, такий деградований, виснажений стан грунтів має тенденцію до розширення навіть у країнах із високим рівнем агротехнологій.
Усі продукти сільського господарства складаються з органічних речовин, синтез яких проходить у рослинах під дією сонячної енергії. Розкладання органічних решток та синтез нових сполук, які входять до складу перегною, проходить при дії ферментів, які виділяються різними асоціаціями мік-роорганізмів, при цьому відбуваються зміни одних асоціацій на інші. Мікроорганізми також беруть участь в синтезі високомолекулярних сполук-перегнійних кислот, які створюють запас поживних речовин у грунті. Тому так важливо забезпечувати живлення мікроорганізмів та створення умов для збільшення їхньої популяції та мікробіологічних процесів. Доставкою поживних речовин для рослини займаються аеробні мікроорганізми, яким для своєї життєдіяльності потрібен кисень. Тому забезпечуючи рихлість, водопроникність та аерацію грунту, ми гарантуємо найбільше надходження поживних речовин для рослини. Крім макроелементів, рослинам потрібні і мікроелементи, такі, наприклад, як Селен, який виступає каталізатором у різноманітних біохімічних реакціях і без якого рослина не здатна сформувати сильну імунну систему. Тому поставкою мікроелементів займаються анаеробні мікроорганізми, які проживають у більш глибоких шарах грунту і для яких доступ кисню є смертельним. А що відбувається в процесі оранки? Перевертаючи нижній шар із анаеробними мікроорганізмами назовні, а аеробні вниз, руйнуються капіляри, утворені грунтовою біотою та відмерлими коренями рослин, а мікрорганізми гинуть. Таким чином, пояснюється, чому оранка на зяб є кращою, ніж весняна: щоб відновити свою чисельність та симбіотичні зв’язки, мікроорганізмам потрібен час.
Не забуваймо про співвідношення азоту до вуглецю
Ще однією важливою темою є наявність вуглецю. Не потрібно забувати про необхідне співвідношення у грунті азоту до вуглецю N: C=1:25. Відомий факт, що в атмосферному повітрі вміст вуглекислого газу становить 0.03 %.У рослинах відкладається стільки вуглецю, скільки його надходить їм у вигляді вуглекислоти. Можна сказати, вуглекислота — основна їжа рослин. Беруть її рослини в грунті, де вона накопичується від дихання живої речовини — бактерій, мікроорганізмів, черв’яків. У родючому грунті вуглекислоти в десятки разів більше, ніж в атмосфері! Що з цього випливає? Тільки одне — треба берегти її, зберігати там і не випускати, використовуючи традиційні технології обробітку грунту. Під дією сонячного світла (фотосинтез) з вуглецю, вуглекислого газу і води утворюються у рослинах вуглеводи. Одночасно рослини засвоюють азот, фосфор, сірку, залізо, калій, натрій та інші елементи. У результаті виходять не тільки молекули вуглеводів, а й білків, жирів і всього іншого, що формує обсяг урожаю і споживчі якості вирощеного. Причому тут діє хімічний закон мінімуму — це коли нестача якого-небудь елемента не заповниться надлишком іншого.
Зволоження навіть за відсутності опадів
Важливе значення для зволоження грунту та накопичення атмосферного азоту має денна роса, яка утворюється у сере-дині грунту, якщо туди проникає тепле повітря. На глибині грунту до 1 м різниця температури повітря та грунту сягає майже 12 оС. Отже, тепле вологе повітря по канальцях, опускаючись у глибші та холодніші шари грунту, випадає у конденсат у вигляді роси та збагачує грунт вологою. У шарі грунту завтовшки 70 см конденсується до 500 т води на 1 га, в якій знаходиться до 60 кг азоту. По тонких канальцях (капілярах) грунтові води і конденсат живлять вологою рослини. Цієї вологи є удвічі більше, ніж поступає з атмосферними опадами. Але при оранці порушується капілярна система грунту, внаслідок чого неможлива ані нітрифікація, ані атмосферна іригація.
Атмосферна іригація — це поглинання грунтом присутніх у повітрі водяних парів. Це можливо лише при достатній рихлості грунту. Цей процес є дуже важливим, оскільки період відсутності опадів — це єдиний варіант постачання вологи в грунт. Цим пояснюється, чому луги, степи та ліси так легко переживають засуху в порівнянні з культурними рослинами на сільгоспугіддях і садових ділянках, де застосовуються традиційні методи обробітку грунту. Зберегти і відтворити корисні властивості грунту можливо лише, використовуючи методи органічного сільського виробництва та біологічні препарати, за допомогою яких також можна збільшувати кількість мікроорганізмів.
Щодо сидератів, вони можуть вирішувати багато наших проблем — це і забезпечувати фітосанітарний стан грунтів, і виконувати транспортну функцію завдяки глибокій кореневій системі, із нижніх шарів грунту у верхні елементів живлення, пригнічення росту бур’янів, а головне сидерати — це ще одне важливе джерело збагачення грунту органікою та їжею для мікроорганізмів.
Ось і весь секрет повернення наших грунтів до колишньої родючості, до гарних врожаїв та результатів, дбайливе ставлення до землі та її розуміння. Висновок лише один: чим більше бактерій і черв'яків у грунті, чим більше органічної речовини, тим вищий урожай.
